Рішення № 101286463, 22.11.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року

справа №380/7929/21

провадження № П/380/8044/21

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у перерахунку йому пенсії з урахування вислуги 24 років, врахувавши її під час обчислення розміру грошового забезпечення та визначення відсоткового розміру пенсії позивача, починаючи з 26.10.2000.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплачувати позивачу пенсію з урахуванням вислуги 24 років, врахувавши її під час обчислення розміру грошового забезпечення та визначення відсоткового розміру його пенсії, починаючи з 26.10.2000, та виплатити недоотриману частину пенсії.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області негайно виплатити перераховану пенсію у межах суми за один місяць.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходу з 26.10.2000 за методикою відповідно до статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати» на час остаточної виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 25.10.2000 його звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби України та призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ». При звільненні до вислуги років для призначення пенсії у календарному обчисленні не було зараховано стаж роботи в установі ВЛ-315/30 Львівської області з 03.08.1982 по 06.01.1986 на посаді інженера ОТК, про що він дізнався в червні 2020 року. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо відмови ОСОБА_1 у включенні до вислуги років для призначення пенсії у календарному обчисленні стажу роботи в установі ВЛ-315/30 УВС Львівської області у період з 03.08.1982 по 06.01.1986 та зобов`язано Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років для призначення пенсії у календарному обчисленні стажу роботи в установі ВЛ-315/30 УВС Львівської області у період з 03.08.1982 по 06.01.1986. На виконання рішення суду позивачу встановлено вислугу років у календарному обчисленні 22 роки 07 місяців 07 днів, у пільговому обчисленні 24 роки 05 місяців 05 днів. 19.03.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років з 26.10.2000. Відповідач відмовив у перерахунку пенсії, оскільки ГУ ПФУ у Львівській області не зобов`язано здійснити такий перерахунок. Позивач вважає, що такі зобов`язання у відповідача виникають на підставі Конституції України та Законів України. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 24.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач 23.06.2021 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що позивачу з 26.10.2000 призначено пенсію за вислугу років відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі 53% грошового забезпечення, виходячи з вислуги років 21 рік у пільговому обчисленні. Крім того зазначає, що в матеріалах пенсійної справи позивача відсутні відомості про оскарження рішення про призначення пенсії. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2020, Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції скеровано на адресу відповідача копію наказу по особовому складу про внесення змін до наказу від 22.01.2001 № 4 о/с та розрахунок вислуги років позивача. Зазначені документи отримано 15.03.2021, тому відповідач вважає, що відсутні підстави для перерахунку пенсії з 26.10.2000. Окрім того стверджує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 жодних зобов`язань щодо перерахунку пенсії на відповідача не покладено.

Позивач подав відповідь на відзив (вх.№46859).

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

У період з 03.08.1982 по 10.04.1989 позивач працював на різних посадах в державному органі - установа ВЛ-315/30 УВС Львівської області, зокрема: з 03.08.1982 по 05.01.1986 - на посаді інженера ОТК та з 06.01.1986 по 10.04.1989 - на посаді начальника частини збуту.

Наказом УВС у Львівській області від 11.04.1989 №78 о/с позивача призначено на посаду начальницького складу органів внутрішніх справ - начальника відділу збуту виправно-трудової колонії №30 УВС Львівської області.

В подальшому позивач проходив службу в установах та органах Державної кримінально-виконавчої служби України.

25.10.2000 позивача звільнено з Державної кримінально-виконавчої служби України та 26.10.2000 призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ».

У червні 2020 року позивач дізнався, що йому не зараховано до вислуги років для призначення пенсії стаж роботи в установі ВЛ-315/ 30 УВС Львівської області з 03.08.1982 по 06.01.1986 на посаді інженера ОТК.

02.07.2020 позивач звернувся до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань із заявою, в якій просив зарахувати до вислуги років для призначення пенсії у календарному обчисленні стаж роботи позивача в установі ВЛ-315/30 УВС Львівської області з 03.08.1982 по 06.01.1986 та скерувати оновлений розрахунок вислуги років до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для перерахунку призначеної йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Листом від 11.09.2020 №8.2/2012 відмовлено позивачу у перерахунку вислуги років з тих підстав, що посада інженера ОТК відносилась до категорії посад працівників, які не мають спеціальних звань.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі № 380/9142/20 за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо відмови ОСОБА_1 у включенні до вислуги років для призначення пенсії у календарному обчисленні стажу роботи в установі ВЛ-315/30 УВС Львівської області у період з 03.08.1982 по 06.01.1986 та зобов`язано Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років для призначення пенсії у календарному обчисленні стажу роботи в установі ВЛ-315/30 УВС Львівської області у період з 03.08.1982 по 06.01.1986.

Листом Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 12.03.2021 позивачу на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі № 380/9142/20 надіслано наказ №8/ос-ЗМУ МЮ/21 від 09.03.2021 та розрахунок. Цим наказом внесено зміни до наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області від 22.01.2000 №4о/с.

Відповідно до розрахунку вислуги років на пенсію ОСОБА_1 , вислуга років для призначення пенсії складає 22 роки 07 місяців 07 днів, у пільговому обчисленні 24 роки 05 місяців 05 днів.

19.03.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років з 26.10.2000.

Відповідач листом від 14.04.2021 № 4127-3125/М-52/8-1300/21 відмовив у перерахунку пенсії, вказавши, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 жодних зобов`язань щодо перерахунку пенсії на відповідача не покладено.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом з метою захисту свого порушеного права.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію за вислугу років, призначеної з 26.10.2000 на умовах п. «б» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закону № 2262-ХІІ).

Судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі № 380/9142/20 зараховано ОСОБА_1 до вислуги років для призначення пенсії у календарному обчисленні стажу роботи в установі ВЛ-315/30 УВС Львівської області у період з 03.08.1982 по 06.01.1986.

Як вбачається з матеріалів справи, після зарахування спірного періоду (з 03.08.1982 по 06.01.1986) вислуга років ОСОБА_2 становить у календарному обчисленні 22 роки 07 місяців 07 днів, у пільговому обчисленні 24 роки 05 місяців 05 днів

Отже, на момент звільнення позивача з Державної кримінально-виконавчої служби України розмір надбавки за стаж служби був визначений невірно та розраховувався у календарному обчисленні 20 років, у пільговому обчисленні 21 рік.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі № 380/9142/20 у березні 2021 року Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області нові документи із зазначенням вищевказаного стажу в установі ВЛ-315/30 УВС Львівської області у період з 03.08.1982 по 06.01.1986, який повинен враховуватися при перерахунку пенсії позивача.

У відповідності до п. 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.

На підставі п. 23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 30.01.2007 № 3-1, перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому ст. 63 Закону.

Як слідує із позовної заяви, позивач серед іншого просить суд зобов`язати відвідача здійснити перерахунок призначеної йому пенсії, починаючи з 26.10.2000.

На обґрунтування своєї позиції позивач посилається на положення частини другої статті 87 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон України № 1788-ХІІ) про те, що пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Водночас, суд звертає увагу, що положення статті 87 Закону України № 1788-XII не підлягають застосуванню до заявлених позовних вимог, адже приписи цієї норми регулюють виплату за минулий час уже нарахованих пенсій, проте не виплачених з вини Пенсійного фонду України.

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верхового Суду в постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а.

Суд зазначає, що у матеріалах справи немає доказів наявності вини відповідача щодо неврахування спірного періоду роботи для обчислення пенсії позивача при її призначенні.

За таких обставин до спірних правовідносин має бути застосовано положення статті 98 Закону України № 1788-ХІІ, якою передбачено, що перерахунок пенсії проводиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.

Частиною другою цієї норми встановлено, що якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії у зв`язку з введенням у дію вказаного Закону (про стаж роботи, заробіток, сімейний стан та інші), то пенсія знову перераховується за нормами Закону України № 1788-ХІІ. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців перед поданням додаткових документів і не раніше ніж з дня введення в дію цього Закону.

Як слідує із матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою про перерахунок пенсії 19.03.2021. За таких обставин, з огляду на вказане правове регулювання, призначена позивачу пенсія підлягає перерахунку з 19.03.2020 (тобто за час, який передував дванадцятимісячному терміну до моменту подання позивачем до відповідача додаткових документів для перерахунку пенсії), а не з дня призначення пенсії - 26.10.2000, як стверджує позивач.

Суд звертає увагу на те, що припис частини другої статті 98 Закону України № 1788-ХІІ щодо періоду, за який можливий перерахунок пенсії, встановлений державою з метою забезпечення юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі, керівництво й управління якою здійснює Пенсійний фонд України (підпункт 2 пункту 4 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280). Останній також здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення (підпункт 4 пункту 4 вказаного Положення), і у солідарній системі пенсійного забезпечення така ефективність розподілу за умови відсутності часових обмежень для перерахунку пенсій за минулі періоди на підставі нових документів, які подають пенсіонери, була би під загрозою.

Суд зазначає, що сьогоднішній стан системи пенсійного забезпечення не передбачає прямого взаємозв`язку між розміром сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та розміром пенсійних виплат. Водночас, зважаючи на соціальну солідарність та справедливість у системі соціального захисту, до складу якої входить система пенсійного забезпечення, держава нормативно встановлює передумови щодо визначення пропорційної взаємозалежності між особистою участю особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та рівнем її подальшого пенсійного забезпечення за рахунок вказаної системи фінансування пенсій та інших соціальних виплат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №814/779/17). Така пропорційність досягається, зокрема, можливістю отримати перерахунок пенсії за попередній період у разі подання до управління Пенсійного фонду України нових документів, але за визначений частиною другою статті 98 Закону України № 1788-ХІІ період.

Припис частини другої статті 98 Закону України № 1788-ХІІ характеризується юридичною визначеністю: він є доступним, чітким і зрозумілим та мав би бути зрозумілим для позивача, якби він помилково не керувалася частиною другою статті 87 Закону України № 1788-ХІІ. Вину відповідача у неодержанні пенсії позивачем у зв`язку з неподанням ним до відповідача документів, які він подав аж 19.03.2021, не довів. Ніяких заперечень щодо розміру призначеної 26.10.2000 пенсії у позивача не було ні на момент нарахування цієї пенсії, ні надалі. Між приписами частини другої статті 87 і частини другої статті 98 Закону України № 1788-ХІІ жодної суперечності, що могла би підривати юридичну визначеність, немає. Крім того, самостійно чи звернувшись за професійною правничою допомогою, позивач міг би дізнатися про наведену вище усталену позицію Верховного Суду України щодо застосування частини другої статті 87 Закону України № 1788-ХІІ тільки до нарахованих і не виплачених з вини органів Пенсійного фонду України пенсій, а не до тієї, яка ще не була нарахована у бажаному для позивача розмірі.

З огляду на чітке і однозначне обмеження Законом України № 1788-ХІІ строку, за який можливий перерахунок пенсії за минулий період, легітимне очікування на такий перерахунок за весь період починаючи з 26.10.2000, у позивача не могло виникнути.

Водночас варто звернути увагу на положення частини другої статті 101 Закону України № 1788-ХІІ, відповідно до якої підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

За таких обставин позивач не позбавлений можливості звернутися до суду цивільної юрисдикції з позовною вимогою про відшкодування йому шкоди, якщо вважає, що роботодавець несвоєчасно оформив або подав документи для призначення йому пенсії.

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верхового Суду в постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 щодо відмови у перерахунку пенсії з урахування вислуги 24 років, врахувавши її під час обчислення розміру грошового забезпечення та визначення відсоткового розміру пенсії, починаючи з 19.03.2020 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахування вислуги 24 років, врахувавши її під час обчислення розміру грошового забезпечення та визначення відсоткового розміру пенсії, починаючи з 19.03.2020 та виплатити йому суми недоотриманої пенсії з цього часу.

Оцінюючи доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення суду суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший частини другої статті 122 КАС України).

Суд встановив, що про порушення свого права позивач дізнався з листа відповідача від 14.04.2021 № 4127-3125/М-52/8-1300/21 про відмову в перерахунку пенсії.

Зі штампу на позовній заяві вбачається, що така подана до суду 18.05.2021, тобто з додержанням шестимісячного строку, встановленого статею 122 КАС України.

Водночас, суд звертає увагу, що питання щодо застосування строків звернення до адміністративного суду, що передує вирішенню спору по суті (стаття 122 КАС України), слід розмежовувати з питанням щодо застосування строку (періоду), за який проводиться перерахунок пенсії, у разі встановлення судом вини пенсійного органу.

Щодо вимоги позивача щодо звернення рішення до негайного виконання, суд враховує наступне.

Відповідно до положень ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) накладення арешту на активи, що пов`язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.

Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.

Отже, рішення суду про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії та її виплату в контексті норм ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає негайному виконанню, оскільки в даному випадку судом не присуджена конкретна сума пенсії, яка підлягає стягненню з державного бюджету, а лише зобов`язано відповідача здійснити її перерахунок та виплату з урахуванням виплачених сум.

Відтак, з урахуванням наведеного, у задоволенні вимоги позивача про звернення рішення до негайного виконання слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про нарахування компенсації втрати частини грошових доходів.

Відповідно до пункту 5 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Суд зазначає, що компенсація втрати частини доходів може бути нарахована лише на ту частину заборгованості, яка була фактично виплачена позивачу та в місяць виплати такої заборгованості.

Даний висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 10.07.2018 у справі № 404/6317/16-а.

Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині нарахування компенсації втрати частини доходів є передчасними, тому не можуть бути задоволеними.

Щодо клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати в установлений судом термін звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст.382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто, положеннями вказаної норм закріплено право саме суду встановлювати контроль за виконанням судового рішення і вирішувати у яких випадках належить подавати відповідний звіт. У суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення після набрання ним законної сили.

Проаналізувавши обставини справи, суд вважає, що відсутні достатні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у вказаній адміністративній справі.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір, сплачений згідно з квитанцією №55942181 від 18.05.2021, пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 454,00 грн.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 122, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з урахування вислуги 24 років, врахувавши її під час обчислення розміру грошового забезпечення та визначення відсоткового розміру пенсії, починаючи з 19.03.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з урахування вислуги 24 років, врахувавши її під час обчислення розміру грошового забезпечення та визначення відсоткового розміру пенсії, починаючи з 19.03.2020 та виплатити йому суми недоотриманої пенсії з цього часу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.І. Кузан