Рішення № 101286238, 19.11.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

19 листопада 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5321/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Луганській області до управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови від 18.06.2021 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. ВП № 58080363,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Луганській області (далі – позивач, ГУ ДФС у Луганській області) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі – УЗПВР у м.Києві ЦМУМЮ (м. Київ), відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 18.06.2021 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. ВП № 58080363.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою УЗПВР у м.Києві ЦМУМЮ (м. Київ) від 18.06.2021 ВП № 58080363 за невиконання рішення суду на ГУ ДФС у Луганській області накладений штраф у розмірі 5100,00 грн. Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та прийнятою з порушенням норм чинного законодавства, оскільки до компетенції ГУ ДФС у Луганській області не належить ведення реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, відтак рішення суду не виконано у зв`язку з поважними причинами.

Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою суду від 04.10.2021 позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 31-32).

Ухвалою суду від 12.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі (арк. спр. 41-42).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року, зокрема, допущено заміну відповідачів у справі № 812/614/17, а саме Луганську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Луганській області, Головне управління ДФС у Луганській області замінено їх правонаступником – Головним управлінням ДПС у Луганській області.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.

Згідно даних КП “ДСС” вбачається, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02.10.2017 року у справі № 812/1239/16, позовні вимоги публічного акціонерного товариства “Луганськтепловоз” до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківський області, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС щодо неподання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Луганській області висновку про відшкодування публічному акціонерному товариству “Луганськтепловоз” податку на додану вартість за липень 2013 року. Визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо невнесення заяви публічного акціонерного товариства “Луганськтепловоз” про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2013 року на суму 30460464,00 грн до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в порядку, передбаченому пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, заяву про повернення публічного акціонерного товариства “Луганськтепловоз” суми бюджетного відшкодування та необхідні дані щодо відшкодування публічному акціонерному товариству “Луганськтепловоз” з бюджету податку на додану вартість на суму 30460464,00 грн за декларацією з податку на додану вартість за липень 2013 року. Стягнуто на користь публічного акціонерного товариства “Луганськтепловоз” (код ЄДРПОУ 05763797) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2756 (дві тисячі сімсот п`ятдесят шість гривень) 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996).

31.01.2018 у даній справі видані виконавчі листи.

Ухвалою суду від 06.02.2019 замінено боржника у виконавчому провадженні № 58080363 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 812/1239/16, виданого Луганським окружним адміністративним судом 31 січня 2018 року, яким зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в порядку, передбаченому пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, заяву про повернення публічного акціонерного товариства “Луганськтепловоз” суми бюджетного відшкодування та необхідні дані щодо відшкодування публічному акціонерному товариству “Луганськтепловоз” з бюджету податку на додану вартість на суму 30460464,00 грн за декларацією з податку на додану вартість за липень 2013 року, з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (ідентифікаційний код 39440996, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11 г) на Головне управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код 39591445, місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72).

Постановою УЗПВР у м.Києві ЦМУМЮ (м. Київ) від 18.06.2021 ВП № 58080363 за невиконання рішення суду на ГУ ДФС у Луганській області накладений штраф у розмірі 5100,00 грн (арк. спр. 9-10).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначає стаття 287 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі - Закон № 1404, у відповідній редакції).

За визначенням статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Статтею 26 Закону № 1404 визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята);

- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404, зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону № 1404 встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.

Суд враховує, що виконавчим листом, виданим Луганським окружним адміністративним судом від 31 січня 2018 року у справі № 812/1239/16, зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в порядку, передбаченому пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, заяву про повернення публічного акціонерного товариства “Луганськтепловоз” суми бюджетного відшкодування та необхідні дані щодо відшкодування публічному акціонерному товариству “Луганськтепловоз” з бюджету податку на додану вартість на суму 30460464,00 грн за декларацією з податку на додану вартість за липень 2013 року.

Постанова про накладення штрафу є правомірною у разі відсутності у державного виконавця станом на дату винесення постанови про накладення штрафу відомостей про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку.

Суд зауважує, що як на дату винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу, так і на дату розгляду цієї справи позивач не надав державному виконавцю доказів, які б підтверджували обставини внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в порядку, передбаченому пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, заяви про повернення публічного акціонерного товариства “Луганськтепловоз” суми бюджетного відшкодування та необхідні дані щодо відшкодування публічному акціонерному товариству “Луганськтепловоз” з бюджету податку на додану вартість на суму 30460464,00 грн за декларацією з податку на додану вартість за липень 2013 року.

Наявність рішення суду, яким податковий орган зобов`язано внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в порядку, передбаченому пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу Україн не змінює алгоритм дій між ДФС, територіальними органами ДФС та Казначейством і територіальними органами Казначейства, визначений Порядком № 26, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість».

Зміни в законодавстві щодо реорганізації Державної податкової служби України та Державної митної служби України не позбавляють обов`язку Головного управління ДФС у Луганській області виконати рішення суду, яким податковий орган зобов`язано внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в порядку, передбаченому пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України.

У зв`язку з викладеним суд вважає необґрунтованими доводи позивача про неможливість виконання судового рішення.

Так, згідно з частиною третьою статті 33 Закону № 1404 за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Позивачем не надано доказів звернення до суду із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання ршіення в справі № 812/1239/16. Тобто, позивач в даному випадку намагається довести суду обставини щодо неможливості виконання рішення суду у спосіб, що суперечить положенням Закону № 1404.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Разом з тим, обов`язок відповідача – суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності жодним чином не нівелює обов`язку позивача довести суду ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а оскаржувана постанова від 18.06.2021 року ВП № 58080363 про накладення на Головне управління ДФС у Луганській області штрафу у розмірі 5100 грн за невиконання без поважних причин рішення суду відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання даного позову покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Головного управління ДФС у Луганській області до управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови від 18.06.2021 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. ВП № 58080363 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 287 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є.О. Кисельова