Рішення № 101284272, 22.11.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/5108/21

2/357/2939/21

Категорія 67

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

22 листопада 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Кошель Б. І. ,

при секретарі - Нізова А. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 міста Біла Церква за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області про визначення місця проживання дітей, звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів на утримання дітей, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба в справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області про визначення місця проживання дітей, звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів на утримання дітей, мотивуючи тим, що з 24.09.2013 року перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 17.07.2017 року шлюб між сторонами було розірвано. Відповідно до наказу Білоцерківського міськрайонного суду від 02.01.2018 року з позивача на користь відповідачки стягуються аліменти на утримання дітей в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку. Відповідачка зловживає спиртними напоями, за що неодноразово була притягнута до адміністративної відповідальності та з 24.06.2020 року утримується в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255, ч.3 ст. 146, ч.4 ст. 190 КК України, у зв`язку з чим не має можливості утримувати, доглядати, опікувати та виховувати дітей. Вказує, що наразі діти проживають з ним у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить батьку позивача. Позивач працює на посаді продавця-консультанта у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_5 », за місцем проживання та роботи характеризується позитивно. Також, що оскільки діти знаходяться на повному його утриманні, тому він має бути звільнений від сплати аліментів. Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд визначити місцем проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; звільнити його з 24.06.2020 року від сплати аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; стягнути з ОСОБА_3 аліменти на користь позивача на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.

Ухвалою суду від 16 червня 2021 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 28 вересня 2021 року закрито підготовче судове засідання у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, позивач направив клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності його представника, позов підтримав у повному обязі, просив задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду невідомі.

Третя особа Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області в судове засідання свого представника не направила, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду невідомі, направила письмовий висновок щодо розв`язання спору у даній справі.

За таких обставин, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність сторін, враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядкуст. ст. 280, 281 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що сторони з 24.09.2013 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2017 року було розірвано, що підтверджується відповідним рішенням /а.с. 25/.

Від вказаного шлюбу сторони мають малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , та доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 /а.с. 13-16/.

Судом також встановлено, що 02 січня 2018 року за заявою ОСОБА_2 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку /доходу/, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, щомісячно, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 22.11.2017 року та до досягнення дітьми повноліття, що підтверджується копією судового наказу від 02.01.2017 року.

Встановленим є те, що на підставі заяви ОСОБА_3 малолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 21.02.2020 року, зняті з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області №15.1-11/1191 від 26.03.2021 року. Згідно цієї ж довідки, інші відомості щодо реєстрації місця проживання малолітніх в управлінні відсутні /а.с. 48/.

Як вбачається з матеріалів справи, малолітні діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 24.06.2020 року проживають разом з батьком ОСОБА_1 в будинку АДРЕСА_1 . Наведене підтверджується декларацією №0001-ЕАК5-20АО про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, декларацією №0001-М6К5-20АО про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, декларацією №0001-07Н5-20АО про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, декларацією №0001-5К35-20АО про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, а також виписками із карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від17.03.2021 року /а.с. 28-32, 34-36/.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 , належить батьку позивача - ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 21.07.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Поліщуком А.О., зареєстрований в реєстрі за №928 /а.с. 56-57/.

Відповідно до педагогічних характеристик: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складених Білоцерківською спеціалізованою природничо-математичною школою І-ІІІ ступенів №16 ім. М.О. Кириленка, малолітні характеризуються позитивно, батько приділяє належну увагу щодо навчання дітей та їх розвитку /а.с. 33,37-38/.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 має стабільний дохід, працює на посаді продавця-консультанта у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». За місцем роботи характеризується позитивно, як відповідальний, дисциплінований та ініціативний працівник /а.с. 17-19/.

Натомість, мати ОСОБА_3 , тимчасово не працює, зловживає спиртними напоями, за що неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності, за правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 130 КУпАП /а.с. 21-23, 52-55/.

Крім того, вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 травня 2018 року у кримінальній справі №357/1501/18 ОСОБА_2 була визнана винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 27, ч.1 чт. 28, ч.4 ст. 358 КК України та засуджена до позбавлення волі на строк до 5 років. На підставі ст. 75 цього ж кодексі була звільнена від відбування покарання з випробуванням.

Згідно довідки Державної Установи «Київський слідчий ізолятор» №08/575-20/589Ад від 14 грудня 2020 року, мати малолітніх дітей - ОСОБА_2 утримується в установі з 24.06.2020 року по теперішній час. Згідно протоколу затримання, ОСОБА_3 затримано за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255, ч.3 ст. 146, ч.4 ст. 190 КК України /а.с. 20/

Відповідно до відповіді Державної Установи «Київський слідчий ізолятор» №08/203-21/204Ад від 06.03.2021 року на адвокатський запит щодо надання інформації відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 01.03.2021 року у рамках кримінального провадження №12018110030002992 від 07.07.2018 року відносно ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 29.04.2021 року включно, а тому остання утримується в установі з 01.03.2021 року по теперішній час /а.с. 24/.

Як вбачається з рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області №623 від 25 серпня 2021 року, на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Білоцерківської міської ради Київської області мати малолітніх дітей ОСОБА_3 повідомила, що наразі проживає за адресою: АДРЕСА_2 , разом зі своєю матір`ю та бабусею, а також двома малолітніми дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_3 та повнолітньою донькою ОСОБА_10 . В ході бесіди повідомила, що вважає недоцільним визначення місця проживання дітей з батьком.

Таким чином, між батьками виник спір з приводу визначення місця проживання їхніх дітей.

Згідно вищевказаного рішення, за результатами оцінювання встановлено, що ознаки складних життєвих обставник відсутні та, і батьком і матір`ю створені належні умови для повноцінного розвитку і життєдіяльності дітей. Разом з тим, комісія дійшла висновку про доцільність визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з їхнім батьком ОСОБА_1 /а.с. 93-94/

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Згідно ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Тлумачення норми вищенаведеної ст. 161 СК України свідчить, що до інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

За вимогами ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно встановлювати не лише наявність або відсутність виняткових обставин, коли дитина має бути розлучена зі своєю матір`ю, а крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку іншим обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Разом з тим, суд приймає за основу рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області №623 від 25 серпня 2021 року, у якому зазначено про те, що малолітні ОСОБА_11 , якому виповнилося 12 років та ОСОБА_12 , якому виповнилося 10 років, письмово повідомили про те, що вони хочуть проживати з батьком ОСОБА_1 , малолітні ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в силу ст. 160 СК України, не досягли такого віку, щоб могли ати свою згоду з ким із батьків вони хочуть проживати. Виконавчий комітет дійшов висновку визначити місце проживання дітей ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 з батьком.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

В правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, вказано про необхідність відступити від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду вважала, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, статті 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України», Європейський суд з прав людини наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (ст. 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» вказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків.

Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо.

Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Тобто, при вирішені справ про визначення місця проживання дитини, суд не може будувати логіку свого рішення за принципом: визначити місце проживання дитини із мамою, якщо не встановлено виняткових обставин.

Такого висновку також дійшов Верховний Суд у постанові від 17.07.2019 року у справі № 185/6994/15-ц.

За приписами частини третьої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ст. 51 Конституції України сім`я дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно ст. 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства, дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 150 СК України встановлено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, до яких, серед інших, належить і обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Таким чином, суд, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, керуючись положеннями Конвенції про права дитини (в якій реалізовано принцип домінанту інтересів дитини над усіма іншими), ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, з урахуванням встановлених обставин справи, зокрема, ставлення матері та батька до своїх батьківських обов`язків, інтересів дітей, уваги і турботи батьків, розвитку дітей в спокійному та стійкому середовищі, в атмосфері любові, емоційної стабільності та матеріальної забезпеченості, а також ураховуючи особливу прихильність дітей до батька, їхнє бажання та фактичне місце проживання дітей з батьком, суд приходить до висновку про необхідність визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікованапостановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 рокута набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Відповідно дост. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених устаттях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п.17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

З аналізу статтей вбачається, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов`язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Відтак, з урахуванням предмета даного спору (звільнення від сплати аліментів на утримання дітей), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживають діти на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Судом встановлено, що малолітні діти проживають з батьком ОСОБА_1 .

Згідно рішення суду місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визначено з батьком ОСОБА_1 .

Відповідно ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Як встановлено діти проживає з батьком - позивачем по справі та повністю знаходиться на його утриманні, тобто змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідача. Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідача аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які стягуються на підставі судового наказу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.01.2018 року.

Припинення аліментів здійснюється за загальними принципами стягнення аліментів, враховуючи, що аліменти є поточними місячними платежами для поточного забезпечення потреб дитини, а також з метою необґрунтованого перерахування відповідачу аліментів за той період, коли дитина з ним не проживала і знаходилась у платника аліментів, то припинення стягнення аліментів має бути з дати визначення місця проживання дитини з батьком, тобто з 22 листопада 2021 року.

Таким чином, суд вважає, що в задоволенні вимог позивача про звільнення від сплати аліментів з 24.06.2020 року, тобто з моменту фактичного проживання малолітніх дітей разом з позивачем, слід відмовити з тих підстав, що саме з моменту звернення до суду почали діяти спірні правовідносини, що регулюються нормами чинного сімейного законодавства з приводу припинення стягнення аліментів, що може бути вирішено лише на підставі рішення суду.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги позивача щодо звільнення від сплати аліментів, підлягають частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей, то суд дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Згідност. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно вимогст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Статтею 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З урахуванням обставин справи, а також того, що відповідачка не надала суду належних та допустимих доказів про неможливість стягнення з неї аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки на його користь аліментів на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, в даному випадку з 19.05.2021 року.

Згідно ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах стягнення суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з вказаним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп., а тому на підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі, а саме: сплачений позивачем судовий збір підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Також, підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів.

А тому, згідно ст. 141 ЦПК України з відповідачки підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 908 грн. 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 80-81,354 ЦПК України, ст. 15, 20, 29 ЦК України, ст.ст. 141, 160, 161, 180-183, 191 СК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ), третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області (адреса: вул. Першотравнева, буд. 8, м. Біла Церква, Київська обл., 09100, ЄДРПОУ 35615529) про визначення місця проживання дітей, звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів на утримання дітей, задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за місцем його проживання.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на підставі судового наказу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02.01.2018 року № 35714182/17, 2-н/357/162/18 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку /доходу/, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, щомісячно, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 22.11.2017 року та до досягнення дітьми повноліття, з 22.11.2021 року.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19.05.2021 року та до досягнення дітьми повноліття.

Рішення суду підлягає обов`язковому негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) сплачений судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СуддяБ. І. Кошель