Ухвала суду № 101282639, 17.11.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

17 листопада 2021 року Справа № 280/10260/21 м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Чернова Ж.М., перевіривши матеріали адміністративного позову за позовною заявою ОСОБА_1 , в особі представника – Акерман Олега Матвійовича до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2021 року засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач), в особі представника – Акерман Олега Матвійовича, до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не поновлення виплати пенсії за вислугу років позивачу;

зобов`язати відповідача перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за вислугу років позивачу, починаючи з 07.10.2009, з врахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок.

Ухвалою суду від 02.11.2021 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня одержання ухвали про залишення позовної заяви без руху. Так, судом було звернуто увагу позивача на два недоліки позовної заяви: строк звернення до суду, сплата судового збору. Ухвалою суду позивачу було запропоновано усунути зазначені недоліки.

Відносно строку звернення до суду, 12.11.2021 представником позивача подано заяву про поновлення процесуального строку, в якій зазначено, що законодавець не обмежив строк звернення до суду із вимогами про перерахунок пенсії і суди не мають права відмовляти в розгляді позову з підстав його пропуску.

Представник позивача в своїй заяві наполягає на тому, що не підлягають застосуванню статті 99, 100 КАС України до спорів, які виникли у зв`язку з поновленням виплати раніше призначених пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009. Оскільки, не проведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком. Суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду та погоджується з доводами представника позивача.

Дослідивши матеріали позовної заяви, заяву про поновлення строку звернення до суду, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Як вбачається з тексту, наданої представником позивача заяви про поновлення строку, останній фактично не просить суд поновити строк звернення до суду, а наполягає на тому, що строк позовної давності до спорів по цій категорії не застосовується, таким чином, суд вважає, що позивачем не надано до суду доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Право на соціальний захист відноситься до основних прав і свобод, які гарантуються державою, і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. ст.22 та 64).

За будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, що гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Верховний Суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком та незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Строк звернення до суду встановлюється з метою забезпечення дотримання принципу правової визначеності, що, зокрема, слід розуміти як спрямованість на створення ситуації упевненості для відповідача у справі стосовно відсутності у особи бажання звертатись з відповідним позовом, у тому числі, захищати свої права, та отримання розуміння стабільності (безспірності) відповідних правовідносин.

Посилання представника позивача на положення статті 46 Закону Укрїани "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є безпідставним, оскільки за змістом наведених норм строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.

Так, суд враховує те, що 29.01.2021 представник позивача звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії. Листом від 11.02.2021 в поновленні виплати пенсії відмовлено. 28.10.2021 представник позивача звернуся з даним позовом до суду, тобто поза межами строку, встановленого ч.2 ст. 122 КАС України.

Також, за даними програми "Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)" судом встановлено, що 14.09.2021 від представника позивача до Запорізького окружного адміністративного суду вже надходила позовна заява у спорі між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Ухвалою суду від 20.09.2021 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви, недоліки позовної заяви запропоновано усунути шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, документа про сплату судового збору або документа, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. 18.10.2021 ухвалою суду позовну заяву повернуто позивачу, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк. Ухвала про повернення позовної заяви позивачем не оскаржувалася та набрала законної сили 18.10.2021.

З наведеного, суддя прийшов до висновку, що позивач/ представник позивача протягом тривалого часу не вчиняв активних дій, спрямованих на ефективне поновлення порушеного права.

Суд зазначає, що обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

При цьому, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Статтею 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Проаналізувавши подані позивачем обґрунтування, суд приходить до висновку, що позивачем було пропущено шестимісячний строк звернення до суду, при цьому, належних доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду не надано.

Щодо клопотання про звільнення від сплати судового збору. 12.11.2021 на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 02.11.2021 представник позивача подав клопотання, в якому просить звільнити від сплати судового збору. В обґрунтування клопотання представник позивача посилається на незадовільний майновий стан позивача, та зазначає «згідно довідки з органу державної податкової служби України №62659 від 24.02.2021 про суми виплачених доходів та утриманих податків у позивача за період з 1 кварталу 2020 року по 4 квартал 2020 року станом на 22.02.2021 відсутні доходи». Таким чином, враховуючи, що розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік, позивач вважає, що наявні підстави для звільнення його від сплати судового збору за подання даного позову.

Однак, позивчаем не доведено, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, оскільки вищезазначену довідку представником позивача до суду не надано.

Розглянувши вказане клопотання суддя зазначає, що судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку з цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до норм процесуального закону та норм спеціального закону, яким є Закон України Про судовий збір, інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та правом позивача (заявника) на доступ до правосуддя, з іншого боку.

Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Як передбачено ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно із ч.2 ст.8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Необхідно звернути увагу, що Законом України «Про судовий збір» не встановлено пільг зі сплати судового збору за критерієм предмету спору щодо захисту соціальних прав.

У справах такої категорії суд може звільнити, відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але єдиною підставою для цього є врахування судом майнового стану сторони.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зазначений принцип кореспондується з вимогами ч.1 ст.8 КАС України, відповідно до яких усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно з ч.2 ст.8 КАС України не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Виходячи з цього, суд повинен зважено підходити до вирішення питання про надання учаснику справи певних переваг у вигляді пільг зі сплати судового збору (у тому числі у спосіб відстрочення, розстрочення чи звільнення від його сплати). Метою такого підходу є недопущення порушення принципу рівності сторін та дотримання балансу між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та правом позивача (заявника) на доступ до правосуддя, з іншого боку, з урахуванням цінностей демократичного суспільства.

Враховуючи наведене, висновок суду необхідність звільнення (розстрочення чи відстрочення) від сплати судового збору не може ґрунтуватись виключно на твердженнях особи, яка заявляє відповідне клопотання, про її незадовільний майновий стан, а повинен бути обґрунтований належними та допустимими доказами.

Зазначене свідчить про наявність обов`язку у особи, яка заявляє клопотання про звільнення (розстрочення чи відстрочення) від сплати судового збору, довести належними та допустимими доказами, що її майновий стан є настільки незадовільним, що перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Як на підставу для звільнення від сплати судового збору позивач посилається на те, що розмір судового збору у даній справі перевищує 5% розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік, такі відомості не можуть бути розцінені, як належний доказ на підтвердження незадовільного матеріального становища позивача, оскільки зазначені відомості містять інформацію про відсутність доходів позивача на території України з 1 кварталу 2020 року по 4 квартал 2020 року станом на 22.02.2021, проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач проживає на території держави Ізраїль, однак доказів відсутності доходів позивача на території держави Ізраїль до суду не надано.

Позивачем до суду не надано жодних доказів на обґрунтування клопотання про звільнення його від сплати судового збору.

Таким чином, оскільки чинним законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для звільнення від сплати судового збору, зокрема, врахування судом майнового стану сторони, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання позивача та звільнення останнього від сплати судового збору.

Відповідно до п.1, п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Керуючись п.1, п.9 ч.4 ст.169, ст.241, 243, 248 ст.256 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду – відмовити.

У задоволенні клопотання представника позивача про звільнення від сплати судового збору – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 , в особі представника – Акерман Олега Матвійовича до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати представнику позивача разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви, згідно ч.8 ст.169 КАС України, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.М. Чернова