Рішення № 101282489, 10.11.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2021 року м. Ужгород№ 807/880/17 14:06 год

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Шестак Н.В.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: адвокат Дідо Андрій Михайлович,

відповідач 1: Головне управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області – представник в судове засідання не з`явився,

відповідач 2: Головне управління ДПС у Закарпатській області як відокремлений підрозділ ДПС України - представник Крупа-Газуда Мирослава Василівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ 39393632) Головного управління ДПС у Закарпатській області як відокремленого підрозділу ДПС України (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 10 листопада 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 22 листопада 2021 року.

21 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 21 червня 2016 року № 0000051703, яким позивачу ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ з ввезених товарів на територію України у розмірі 761387,58 грн., з яких 609110,06 грн. основного зобов`язання та 152277, 52 грн. штрафні санкції, податкове повідомлення - рішення від 21 червня 2016 року № 0000041703, яким позивачу ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться СПД у розмірі 181282,76 грн., з яких 145026,21 грн. основного зобов`язання та 36256,55 грн. штрафні санкції.

14 серпня 2017 року постановою Закарпатського окружного адміністративного суду, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду 12 жовтня 2017 року, позов задоволено повністю.

За наслідками касаційного розгляду, Верховним Судом постановою від 23 квітня 2021 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Закарпатській області задоволено частково. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

14 травня 2021 року справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду.

19 травня 2021 року ухвалою суду прийнято до розгляду адміністративну справу та призначено підготовче засідання.

28 липня 2021 року ухвалою суду залучено до участі в справі в якості співвідповідача - Головне управління ДПС у Закарпатській області як відокремлений підрозділ ДПС України.

05 жовтня 2021 року ухвалою суду закрито пiдготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

1. Позиції сторін.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що згідно висновків Акту невиїзної документальної перевірки від 12.02.2016 року № н0002/4/0716/3116017398, позивачу визначено суми податкових зобов`язань зі сплати митних платежів при ввезенні 11.12.2015 року на митну територію України товарів, які не були ним задекларовані й складають 754136,27 грн. з яких ввізне мито - 145026,21 грн. та ПДВ - 609110,06 грн. На підставі вищевказаного акту невиїзної документальної перевірки, відповідачем прийнято оскаржувані позивачем податкові повідомлення - рішення від 21 червня 2016 року № 000051703, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ з ввезених товарів на територію України у розмірі 761387,58 грн., з яких 609110,06 грн. основного зобов`язання та 152277, 52 грн. штрафні санкції та від 21 червня 2016 року № 0000041703, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться СПД у розмірі 181282,76 грн.; з яких 145026,21 грн. основного зобов`язання та 36256,55 грн. штрафні санкції. Вказані податкові повідомлення - рішення позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті з порушенням норм чинного законодавства, а фінансові зобов`язання визначені податковим органом у вказаних податкових повідомленнях - рішеннях сплачені позивачем в добровільному порядку.

20 серпня 2021 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказано, що кримінальне провадження щодо Позивача закрито за клопотанням прокурора на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, оскільки до моменту притягнення його до кримінальної відповідальності, завдана кримінальним правопорушенням шкода державному бюджету в сумі 754136,27грн. ним відшкодована. Виходячи з пункту 35 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України, такий може бути застосований виключно після прийняття податкового повідомлення-рішення. Натомість ОСОБА_1 відшкодував завдану державі шкоду у сумі 754136,27грн., у тому числі 145026,21грн ввізного мита та 609110,06грн. податку на додану вартість 19.02.2016р. в межах кримінального провадження. Зазначають, що Порядком від 10.02.2016 №40 саме контролюючим органам надано право приймати рішення про скасування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 35 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України. При цьому, підставою для звільнення від сплати штрафних (фінансових) санкцій є сплата визначених податкових зобов`язань у строки, визначені п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, тобто протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, що у даному випадку позивач не дотримався. За таких обставин, право визначене пунктом 35 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України не може бути застосоване щодо позивача.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з`явився, однак про час і дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується списком згрупованих рекомендованих з повідомленням відправлень від 03 листопада 2021 року та відстеженням із сайту «Укрпошти» про отримання судової повістки 05 листопада 2021 року.

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Під час розгляду справи по суті позивач та його уповноважений представник позов підтримали повністю, просили суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

2. Обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 22 січня 2016 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області призначено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності громадянина ОСОБА_1 з питань дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів під час ввезення 11 грудня 2015 року товару – мобільних телефонів у кількості 147 шт. та планшетів у кількості 34 шт. торгової марки «Apple» на територію України, (а.с. 15-16).

03 лютого 2016 року Головне управління ДФС у Закарпатській області наказом № 29 «Про проведення невиїзної документальної перевірки», наказано провести документальну невиїзну перевірку стану дотримання платником податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) законодавства України з питань державної митної справи - своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів під час ввезення 11.12.2015 р. на митну територію України у транспортному засобі марки «Skoda Octavia» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 вантажу (мобільні телефони - iPhone та планшети iPad торгової марки «Apple»), (а.с. 17-18).

Контролюючим органом проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання платником податків ОСОБА_1 законодавства України з питань державної митної справи - своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів під час ввезення 11 грудня 2015 року на митну територію України у транспортному засобі марки «Scoda Octavia», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 вантажу (мобільні телефони «іРhone» та планшети «іРаd» торгової марки «Аррlе»), які не були задекларовані, результати якої оформлено актом від 12 лютого 2016 року № н0002/4/0716/3116017398, (а.с. 22-29).

Перевіркою встановлено, що при переміщенні товарів через митний кордон України громадянином ОСОБА_1 не виконано вимоги п. 8 ст.374 Митного кодексу України від 13.03.12 № 4495-VI (із змінами та доповненнями) в частині декларування товарів, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10000 Євро, та митного оформлення з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Суми податкових зобов`язань зі сплати митних платежів при ввезенні 11.12.2015 року на митну територію України у легковому автомобілі марки «Skoda Octavia» реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 товарів, які не були задекларовані, платником податків ОСОБА_1 визначені по вартості згідно експертного висновку визначеної експертом - оцінювачем Гангур В.М. (експертний висновок (звіт про оцінку) № 11-01-16 від 20.01.16), складають 754136,27 грн., з яких ввізне мито - 145026,21 грн. та ПДВ - 609110,06 грн., (а.с. 28).

25 березня 2016 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду у справі № 308/1895/16-к підтверджено сплату ввізного мита та податку на додану вартість копіями платіжних доручень № 2 від 19.02. 2016 року на суму 145026,21 грн. ввізного мита та № 1 від 19.02.2016 року на суму 609110,06 грн. податку на додану вартість .

06 червня 2016 року ухвала Ужгородського міськрайонного суду надійшла до ГУ ДФС у Закарпатській області на запит № 1178 від 19.05.2016 року та була скерована начальнику ГУ ДФС Петріченко О.О.

21 червня 2016 року на підставі зазначеного акта перевірки від 12 лютого 2016 року №н0002/4/0716/3116017398 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000041703, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з мита на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, в розмірі 145026,21 грн за основним платежем та 36256,55 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000051703, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 609110,06 грн за основним платежем та 152277,52 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, (а.с. 7-8).

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленням - рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом

Відповідно до норм статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права викладені у Постановах Верховного суду.

За вимогами частини п`ятої та шостої статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Слідуючи приписам статті 353 частини 5 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

Верховний суд у своїй ухвалі від 22 квітня 2021 року вказав, що у порушення процесуальних положень суди попередніх інстанцій не перевірили обставини щодо дотримання платником алгоритму, встановленого Порядком № 40, зокрема щодо сплати сум податкових зобов`язань протягом терміну, встановленого абз. 1 пункту 57.3 статті 57 ПК України, скерування на адресу ГУ ДФС у Закарпатській області відповідного повідомлення про ініціювання процедури, встановленої пунктом 35 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, з копіями платіжних документів, а також прийняття керівником (заступника керівника) контролюючого органу відповідного рішення за наслідками розгляду отриманого повідомлення. Перевіряючи дотримання платником алгоритму встановленого Порядком № 40 за висновками Верховного Суду у даній справі, судом встановлено наступне.

Слід почати із змісту пунктів 35, 36, де відповідно до пункту 35 підрозділу 10 Розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України тимчасово до 31 грудня 2016 року включно, платникам податків, обсяг доходів та/або операцій яких за попередній (звітний) рік складав менше 20 млн гривень, штрафні (фінансові) санкції, нараховані на суму податкового зобов`язання, яку платник податків сплатив без оскарження податкового повідомлення-рішення в терміни, визначені цим Кодексом, скасовуються протягом 10 днів з дня сплати такого податкового зобов`язання у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Зазначена норма не застосовується у разі повторного протягом року визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання з одного й того самого податку або збору. При цьому у разі скасування штрафної санкції відповідне сплачене податкове зобов`язання не підлягає подальшому оскарженню. {Підрозділ 10 розділу XX доповнено пунктом 35 згідно із Законом № 655-VIII від 17.07.2015 та набрав чинності 01.09.2015 року}.

У разі якщо судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків" і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов`язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

25 березня 2016 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду у справі № 308/1895/16-к підтверджено сплату ввізного мита та податку на додану вартість копіями платіжних доручень № 2 від 19.02. 2016 року на суму 145026,21 грн. ввізного мита та № 1 від 19.02.2016 року на суму 609110,06 грн. податку на додану вартість .

06 червня 2016 року ухвала Ужгородського міськрайонного суду надійшла до ГУДФС у Закарпатській області на запит № 1178 від 19.05.2016 року та була скерована начальнику ГУ ДФС Петріченко О.О.

Крім того, Верховний Суд у Постанові по даній справі від 23 квітня 2021 року вказав, що під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість /безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм (а.с.115), при цьому Суд вказав на існуючий Порядок скасування штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на суму податкового зобов`язання, яку платник податків сплатив без оскарження податкового повідомлення-рішення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10 лютого 2016 року № 40 (далі Порядок № 40), ( а.с.112).

У даній постанові Верховний Суд зазначив, що системний аналіз пункту 35 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, а також норм Порядку дає підстави для висновку про те, що контролюючі органи мають виключну компетенцію в питаннях скасування штрафних (фінансових)санкцій, нарахованих на суму податкового зобов`язання, яку платник податків сплатив без оскарження податкового повідомлення-рішення. Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема у постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 807/495/17.

Водночас, у даній справі 807/880/17 застосування зазначеного правового висновку у справі 807/495/17 буде неправильним та суд змушений відступити від такої правової позиції, через існування інших обставин у цій справі.

Суд виходить із того, що цей Порядок № 40 розроблений відповідно до пункту 35 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України (далі – Кодекс) та визначає послідовність дій платників податків і контролюючих органів при скасуванні штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на суму визначеного контролюючим органом податкового зобов`язання, яку платник податків сплатив у терміни, визначені Кодексом, без оскарження податкового повідомлення-рішення.

Пунктами 3 та 4 Розділу І цього Порядку визначено, що такий застосовується на період дії пункту 35 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” Кодексу та норми цього Порядку застосовуються до платників податків, обсяг доходів та/або операцій яких за попередній (звітний) рік становить менше 20 млн гривень та яким уперше протягом року контролюючим органом визначено суму податкового зобов`язання з одного й того самого податку або збору.

Однак, такий Порядок № 40 набрав чинності 18 березня 2016 року.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин податкових повідомлень - рішень не існувало, Порядок № 40 вказаний вище судом не набрав чинності, а тому діяв тільки пункт 35 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України.

Вказаним подіям передувало проведення контролюючим органом невиїзної документальної перевірки стану дотримання платником податків ОСОБА_1 законодавства України з питань державної митної справи - своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів під час ввезення 11 грудня 2015 року на митну територію України у транспортному засобі марки «Scoda Octavia», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 вантажу (мобільні телефони «іРhone» та планшети «іРаd» торгової марки «Аррlе»), які не були задекларовані, результати якої оформлено актом від 12 лютого 2016 року № н0002/4/0716/3116017398, (а.с. 22-29).

Визначені зобов`язання за актом від 12 лютого 2016 року №н0002/4/0716/3116017398 позивач добровільно виконав 19 лютого 2016 року, про що свідчать оригінали досліджених судом квитанцій про сплату .

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем тільки 21 червня 2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0000041703 та № 0000051703.

Оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 21 червня 2016 року № 0000051703 винесене на підставі підпункту 2 пункту 54.3 статті 54, підпункту 123.1. статті 123 ПК України та статей 52, 53, 58 Митного кодексу України та на підставі акта №н0002/4/0716/3116017398.

Відповідно до пункту 54.3.2 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;.

Стаття 123 ПК України визначає штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання, де з п.123.1. у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 35 підрозділу 10 Розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України тимчасово до 31 грудня 2016 року включно, платникам податків, обсяг доходів та/або операцій яких за попередній (звітний) рік складав менше 20 млн гривень, штрафні (фінансові) санкції, нараховані на суму податкового зобов`язання, яку платник податків сплатив без оскарження податкового повідомлення-рішення в терміни, визначені цим Кодексом, скасовуються протягом 10 днів з дня сплати такого податкового зобов`язання у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Зазначена норма не застосовується у разі повторного протягом року визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання з одного й того самого податку або збору. При цьому у разі скасування штрафної санкції відповідне сплачене податкове зобов`язання не підлягає подальшому оскарженню. {Підрозділ 10 розділу XX доповнено пунктом 35 згідно із Законом № 655-VIII від 17.07.2015 та набрав чинності 01.09.2015 року}.

Відповідно до пункту 57.3 статті 53 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Принциповим у даній справі є те, що як слідує із обставин справи, позивач сплатив зобов`язання до винесення податкового повідомлення – рішення контролюючим органом.

Тобто така сума грошового зобов`язання за приписами пункту 54.1 статті 54 ПК України є узгодженою. Отже, відповідач формуючи 21 червня 2016 року податкове повідомлення – рішення не мав права визначати позивачу зобов`язання із врахуванням вже сплаченої 19 лютого 2016 року суми податкового зобов`язання.

Податкове повідомлення – рішення - в податковому праві, письмове повідомлення контролюючого органа (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Податкове повідомлення-рішення надсилається за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими Податковим кодексом, а також за кожною штрафною санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (стаття 58 ПК України).

В межах одного податкового повідомлення – рішення визначається сума грошового зобов`язання платника податків з одного податку. Податкових повідомлень – рішень надсилається стільки, скільки за результатами податкової перевірки виявлено порушень податкових зобов`язань.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач, не маючи податкових повідомлень рішень сплатив нараховані суми зобов`язання протягом 10 календарних днів, в даному випадку факт сплати відбувся на сьомий день, що жодним чином не суперечить вимогам пункту 57.3 статті 57 ПК України.

Отже, із аналізу норм пункту 35 підрозділу 10 Розділу ХХ "Перехідні положення" та пункту 57.3 статті 57 ПК України, суд констатує, що штрафні (фінансові) санкції, нараховані на суму податкового зобов`язання, які платник податків сплатив (сплатив основне зобов`язання) без оскарження податкового повідомлення-рішення в терміни, визначені цим Кодексом, скасовуються протягом 10 днів з дня сплати такого податкового зобов`язання у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. В даному випадку, контролюючий орган не мав жодних підстав 21 червня 2016 року виносити податкові повідомлення-рішення як щодо основного зобов`язання, так і вчиняти дії щодо нарахування штрафних санкцій, а винісши такі тільки в частині штрафних санкцій - мав їх скасувати протягом 10 днів з дня сплати основного податкового зобов`язання, де днем сплати було 19 лютого 2016 року. Крім того, факт сплати позивачем податкового зобов`язання не заперечувався податковим органом та такий володів такими відомостями на підстави картки обліку позивача, де у позивача на цю суму обліковувалася переплата.

Верховний Суд зазначив, (а.с.115) що факт сплати ввізного мита та податку на додану вартість у порядку частини 4 статті 212 КК України, без дотримання процедури скасування штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на суму визначеного контролюючим органом податкового зобов`язання, врегульованої Порядком, не є достатньою підставою для звільнення платника від обов`язку сплати штрафних санкцій, збільшених згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями.

Однак, суд виходить із того, що на момент перевірки та момент сплати позивачем ввізного мита та податку на додану вартість у повному обсязі в сумі 754136,27 грн. вказаний Верховним Судом Порядок № 40 не набрав чинності, однак такий Порядок діяв з 16 березня 2016 року, тобто на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Порядок вже діяв, однак виходячи із того, що відповідачем були сформовані податкові повідомлення – рішення за вже сплаченими податковими зобов`язаннями, фактично за узгодженими зобов`язаннями, то такі дії відповідача не узгоджуються із самою суттю пункту 35 підрозділу 10 Розділу ХХ "Перехідні положення", пункту 57.3 статті 57 ПК України та необхідності в даному випадку дотримуватися позивачу процедури передбаченої Порядком № 40.

Тому встановлені обставини, є зовсім іншими, ніж ті що викладені у висновку Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2019 року у справі 807/495/17.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про повну обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову з мотивів, що вищезазначені.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при поданні адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1885,34 грн., що підтверджується квитанцією від 21 липня 2017 року № 021220063, (а.с. 3).

Таким чином, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача з відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, Головного управління ДПС у Закарпатській області як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 21 червня 2016 року № 0000051703, яким позивачу ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ з ввезених товарів на територію України у розмірі 761387,58 грн., з яких 609110,06 грн. основного зобов`язання та 152277,52 грн. штрафні санкції.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 21 червня 2016 року № 0000041703, яким позивачу ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться СПД у розмірі 181282,76 грн., з яких 145026,21 грн. основного зобов`язання та 36256,55 грн. штрафні санкції.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС Державної податкової служби у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ 39393632) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 1885,34 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят п"ять гривень, 34 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяТ.В.Скраль