Рішення № 101281774, 23.11.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року м. Житомир справа № 240/4611/21

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення,

встановив:

Позивач в березні 2021 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить:

Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції № 100 від 19.02.2021 року, яким прийнято рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ управління патрульної поліції в Житомирській області № 167 о/с від 22.02.2021 року, яким Позивача було звільнено зі служби в органах національної поліції.

Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №1 роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що посадовими особами відповідачів не доведено вину ОСОБА_1 , та складено необґрунтований висновок службового розслідування з пропозиціями про застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного впливу - звільнення з посади.

Крім того вважає, що відповідачами не враховано характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 21.04.2021 о 14:00.

Департаментом патрульної поліції подано до суду відзив на адміністративний позов, з проханням відмовити позивачу у задоволенні позову.

21.04.2021 підготовче засідання відкладено на 28.04.2021 у зв`язку з заявою відповідача -1 про неможливість взяти участь в судовому засіданні та перенесення судового засідання на інший день.

В підготовчому засіданні 28.04.2021 року продовжено перерву в розгляді справи для надання сторонами додаткових доказів по справі до 19.05.2021.

19.05.2021 за результатами підготовчого засідання, судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті розпочато.

Позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі посилаючись на досліджені докази та доводи викладені в позовній заяві, відповіді на відзив, додаткових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив суд позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на міркування наведені у відзиві.

24.06.2021 судове засідання відкладено на 26.07.2021 у зв`язку з заявою відповідача -1 про неможливість взяти участь в судовому засіданні та перенесення судового засідання на інший день.

26.07.2021 року в судовому засіданні справа не слухалась у зв`язку з перебуванням судді у відпустці. Наступне судове засідання призначене на 16.08.2021.

16.08.2021 заслухавши пояснення представників сторін, суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, відповідь на відзив, додаткові пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 22.01.2021 року близько 01.00 години під час патрулювання міста Житомира на службовому автомобілі Peugeot, в наряді патрульної служби «Граніт 0105» ОСОБА_1 спільно із сержантом поліції ОСОБА_2 зупинили транспортний засіб марки Fiat Stilo, на іноземній реєстрації н.з. НОМЕР_1 (Литовська реєстрація) під керуванням ОСОБА_3 , з метою перевірки документів, зокрема полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Незважаючи на неодноразові законні вимоги поліцейських, водій ОСОБА_3 документів для перевірки не пред`являв, почав поводити себе зухвало та зневажливо до поліцейських.

В подальшому сержантом поліції ОСОБА_2 було попереджено Водія ОСОБА_3 , що у разі ненадання документів про право на керування транспортним засобом, його буде доставлено до відділення поліції для встановлення його особи.

Однак ОСОБА_3 вкотре відмовлявся виконувати законні вимоги поліцейських, тому сержантом поліції ОСОБА_2 було викликано на місце події допоміжні наряди поліції, оскільки в салоні автомобіля перебувало троє осіб і були підстави вважати, що в автомобілі можуть знаходитися речі, обіг яких заборонено чи обмежено.

Після прибуття на місце події допоміжних нарядів поліції, один із пасажирів транспортного засобу марки Fiat Stilo, відкрив задні двері та вийшов з автомобіля.

В цей час позивач та сержант поліції ОСОБА_2 помітили, що пасажир, який знаходився поруч з водієм намагається щось дістати (чи сховати) з під переднього правого сидіння.

З метою запобігання можливому вчиненню пасажирами автомобіля правопорушення ОСОБА_1 прийняв рішення заблокувати відкриті задні двері автомобіля своєю рукою. В цей час пасажир, який знаходився на передньому правому сидінні почав перелазити на задні сидіння і здійснив спробу закрити задні двері автомобіля, чим завдав тілесних ушкоджень ОСОБА_1 у визляді забою правого предпліччя.

Відчувши сильний біль в руці та закричавши, ОСОБА_1 прийняв рішення, що особи, які знаходилися в транспортному засобі можуть завдати шкоду собі і оточуючим, тому, з метою припинення правопорушення та відбиття нападу на поліцейського, прийняв рішення застосувати до пасажирів засіб слізогінної та дратівливої дії.

Після цього сержантом поліції ОСОБА_2 застосовано спеціальний засіб кайданки до водія ОСОБА_3 , з метою доставленння до відділення поліції для встановлення його особи.

ОСОБА_1 в цей час викликав на місце події автомобіль швидкої медичної допомоги.

Вказані дії поліцейських на думку відповідачів, призвели до порушення ОСОБА_1 вимог ст. 261 КУПАП, ч. 1 та ч. 4 стт. 43, ч. 1 ст 64 Закону України "Про національну поліцію", статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та ч. 1 розділу II "Правил етичної поведінки поліцейських" тощо, що виразилося у вчиненні Позивачем дисциплінарного проступку, який вплинув на авторитет Національної Поліції тощо.

Згідно з Висновком службового розслідування від 19.02.2021 року Департамент патрульної поліції вирішив за вчинення вказаних дисциплінарних правопорушень застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, а також застосувати до сержанта поліції ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність тощо.

Наказом Департаменту патрульної поліції № 100 від 19.02.2021 року, прийнято рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Наказом управління патрульної поліції в Житомирській області № 167 о/с від 22.02.2021 року Позивача було звільнено зі служби в органах національної поліції.

Не погодившись з такими діями та рішеннями відповідачів Позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд, зважаючи на сукупність встановлених у цій справі обставин, не може погодитись з висновком відповідача про доведеність підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, зважаючи на таке.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України,) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 N 580-VIII "Про Національну поліцію", відповідно до частини першої статті 1 якого Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Статтею 19 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року N 2337-VIII (надалі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

Принципи етики для працівників поліції визначають Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 N 1179, відповідно до яких, зокрема, поліцейські повинні неухильно дотримуватись положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку. Також, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику. Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним.

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до статей 11, 12, 13 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється.

Згідно статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

У пункті 1 розділу II Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року N 893 (надалі - Порядок N 893) зазначено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до положень п. 1, 4 розділу V Порядку N 893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (п. 2 розділу VI Порядку N 893).

Положеннями статті 19 Дисциплінарного статуту встановлено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються, зокрема: документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Згідно з приписами розділу VI та VII Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції N 893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов`язки керівника.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно статті 21 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.

Підстави звільнення зі служби в поліції визначені частиною першою статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до якої поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6).

Як встановлено судом та слідує із матеріалів службового розслідування, підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стало вчинення ним дій, сутність яких, за переконанням відповідача, полягає у порушенні службової дисципліни, а саме – застосуванні спеціального засобу - слізогінної та дратівливої дії та кайданок без попередження.

Ст. 13 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Відповідно до усталеної судової практики опором у значенні статті 342 КК є активна фізична протидія виконанню поліцейським його законних повноважень, тобто певного активного фізичного впливу з боку обвинуваченої особи, так і спрямованість її умислу саме на протидію виконанню службових повноважень.

Суд приймає до уваги доводи представника позивача, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони, оскільки мотивувальною частиною рішення Корольовського районного суду м. Житомира 25.05.2021 року по справі №296/699/21 ОСОБА_3 визнано винним у вчинення правопорушення передбаченого ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто встановлено, що ОСОБА_3 чинив злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків.

З огляду на наведені обставини суд дійшов висновку, що службове розслідування було проведено не належним чином, а висновки службового розслідування грунтуються на припущеннях та не підтвердженні належними доказами.

На думку суду, відповідачем не дотримано критерію обґрунтованості, оскільки, приймаючи рішення про наявність в діях позивача ознак дисциплінарного проступку, яке тягне за собою звільнення, не враховано всіх обставин, які мали бути враховані. У висновку службового розслідування не зазначено про наявність чи відсутність пом`якшуючих, обтяжуючих обставин, не надано оцінки особі позивача (попередня поведінка, ставлення до служби). Також відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували правомірність висновку службового розслідування.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не мотивовано неможливості застосування до позивача, іншого передбаченого статтею 13 Дисциплінарного статуту, виду дисциплінарного стягнення, окрім як звільнення з посади.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що відповідачами порушено порядок звільнення позивача, а тому наказ Департаменту патрульної поліції №100 від 19.02.2021 року та наказ управління патрульної поліції в Житомирській області № 167 о/с від 22.02.2021 року є протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

З огляду на встановлення судом протиправності звільнення позивача з посади поліцейського, його право підлягає відновленню.

Втім, Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII не визначено процедури поновлення протиправно звільненого поліцейського на посаді, відповідно, застосуванню підлягають норми трудового законодавства.

За приписами частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України, в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відтак, підлягає задоволенню вимога про поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №1 роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції.

Щодо дати поновлення, то як вбачається з наказу від 22.02.2021 № 167о/с "По особовому складу", позивача звільнено зі служби в поліції з 22.02.2021.

Згідно приписів частин другої та третьої статті 77 Закону №580-VIII, днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення; день звільнення вважається останнім днем служби. Відтак, позивач підлягає поновленню на посаді з 23.02.2021.

Стосовно стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середнього заробітку у даному випадку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (зі змінами та доповненнями).

За змістом п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (зі змінами та доповненнями) у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 5 згаданого Порядку визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до абз. 1 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (зі змінами та доповненнями), нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Судом установлено, що період затримки з 22 лютого 2021 року до 23 листопада 2021 року складає 197 робочих дні.

Згідно із довідкою про доходи, яка міститься в матеріалах справи, заробітна плата ОСОБА_1 за грудень 2020 року (за 20 робочих днів) становила 12998,08 грн, а за січень 2021 року становила 11472,08 грн.

Також з довідки про доходи № 1819 від 09.11.2021, наданої Департаментом патрульної поліції вбачається, що середньоденний заробіток позивача, виходячи з виплат за два останні календарні місяці, що передують місяцю звільнення позивача, становив 394,68 грн. Враховуючи тривалість вимушеного прогулу позивача до дня постановлення рішення у справі, починаючи з 22.02.2021 року становить 197 календарних днів, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 77751,96 грн. (394,68грн.*197).

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 вказаного Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача обґрунтованими, а позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

За таких обставин суд вважає за необхідне допустити рішення до негайного виконання в частині поновлення на посаді та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_2 ) до Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, 03048, ЄДРПОУ 40108646), Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції (м. Житомир, вул. Покровська,96, 10031) – задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції №100 від 19.02.2021 року про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ управління патрульної поліції в Житомирській області № 167 о/с від 22.02.2021 року, яким ОСОБА_1 було звільнено зі служби в органах національної поліції.

4. Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №1 роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції з 23.02.2021.

5. Стягнути з Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, 03048, ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 77751,96 грн.

6. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 , і.н. НОМЕР_2 на посаді інспектора взводу №1 роти №2 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції та стягнення з Департаменту патрульної поліції на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко