Рішення № 101280897, 19.11.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2021 року ЛуцькСправа № 140/7174/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним рішення від 04.12.2020 №907580140380 щодо зменшення розміру раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці під час його перерахунку на підставі довідки ТУ ДСА України у Волинській області від 24.02.2020 № 288, з 19.02.2020 при виконанні рішення суду від 19.10.2020 у справі № 140/3220/20 з 90 відсотків до 66 відсотків від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та зменшення стажу роботи на посаді судді з 32 років 10 місяців 19 днів на 28 років 26 днів; зобов`язання здійснити позивачу перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді на підставі довідки ТУ ДСА України у Волинській області від 24.02.2020 № 288, з урахуванням стажу роботи на посаді судді 32 років 10 місяців 19 днів, з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 10.12.2020 №907580140380 в частині зменшення ОСОБА_1 розміру раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці під час його перерахунку на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області від 24.02.2020 №288 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 з 90 відсотків на 66 відсотків від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та зменшення стажу роботи на посаді судді, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області від 24.02.2020 №288 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в розмірі 74 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з 19.02.2020, зарахувавши до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці службу в Збройних Силах СРСР 01 рік 07 місяців 06 днів та половину строку навчання в Львівському державному інституті імені Івана Франка 02 роки 04 місяці 27 днів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

09.11.2021 позивач звернувся із заявою про постановлення додаткового судового рішення, в якій просив зобов`язати відповідача зарахувати до його стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці період роботи на посаді консультанта з кодифікаційної роботи Управління юстиції Львівського облвиконкому - 07 місяців, 06 днів. Вказує на те, що при вирішенні позову судом не було вирішено позовні вимоги в цій частині.

Частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання про ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відтак, оскільки рішення у цій справі було ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, тому питання про ухвалення додаткового судового рішення також розглянуте за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про необхідність ухвалення додаткового судового рішення з таких мотивів та підстав.

Відповідно частини першої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Зазначений перелік підстав для прийняття додаткового рішення є вичерпним.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 вирішено позовні вимоги позивача з приводу перерахунку та виплати довічного грошового утримання судді у відставці, в розмірі 74 відсотків суддівської винагороди судді, який працює який працює на відповідній посаді, з 19.02.2020, зарахувавши до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці службу в Збройних Силах СРСР 01 рік 07 місяців 06 днів та половину строку навчання в Львівському державному інституті імені Івана Франка 02 роки 04 місяці 27 днів.

При цьому, в позовній заяві позивача вимоги було заявлено, виходячи із стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 32 роки 10 місяців 19 днів. Тобто із врахуванням стажу на посаді консультанта з кодифікаційної роботи Управління юстиції Львівського облвиконкому - 07 місяців, 06 днів.

Враховуючи те, що питання зарахування вказаного стажу роботи, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є однією із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, проте не вирішеною судом, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення в цій частині.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання зарахувати стаж роботи на посаді консультанта з кодифікаційної роботи Управління юстиції Львівського облвиконкому - 07 місяців, 06 днів, до стажу роботи що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не підлягають до задоволення враховуючи наступне.

Як вбачається із розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а. с. 7-8) позивачу розраховано стаж із розрахунку 32 роки 10 місяців 19 днів.

При цьому до нього включено роботу позивача на посаді консультанта по кодифікаційній роботі Управління юстиції Львівського облвиконкому в період з 06.08.1990 по 11.03.1991.

Визначення стажу судді врегульоване статтею 137, абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII.

Статтею 137 Закону №1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). При цьому будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом №1402-VIII не встановлено.

Таким чином, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.

До набрання чинності Законом України №1402-VIII дані правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі Закон № 2862-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Згідно із абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Водночас, частиною першою статті 7 Закону № 2862-ХІІ передбачено, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Частина перша статті 135 Закону №2453-VI аналогічна за змістом статті 137 3акону №1402-VIII. У свою чергу, пунктом 11 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України від 07.07.2020 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній до 28.03.2015) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Також згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (стаття втратила чинність 20.03.2008, далі - Указ №584/95), чинної після набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Крім того, згідно з абзацом другим пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (яка діяла одночасно із Законом №2862-ХІІ; втратила чинність 01.01.2012, далі - Постанова №865), доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Отже, суд зазначає, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом №2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів.

Суд з урахуванням встановлених обставин та аналізу норм законодавства, що врегульовує визначення стажу судді, який дає право на відставку, дійшов висновку, що підлягає зарахуванню до стажу позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, та служба в Збройних силах СРСР.

Разом з тим, до стажу, що дає право на відставку, ні за змістом статті 137 Закону №1402-VIII, ні за змістом Закону №2453-VI та Закону №2862-ХІІ не може бути зараховано період роботи позивача на посаді консультанта по кодифікаційній роботі Управління юстиції Львівського облвиконкому в період з 06.08.1990 по 11.03.1991. Час роботи на даній посаді є стажем роботи за юридичною спеціальністю, який не є стажем судді, що дає право на відставку та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді.

Суд зауважує, що відповідно до частини шостої статті 44 Закону №2862-ХІІ час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги, зараховується для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки. Період роботи на посаді консультанта по кодифікаційній роботі, коли позивач перебував у штаті Управління юстиції Львівського облвиконкому, є фактично стажем державної служби, він зараховується до стажу, який дає право на доплату за вислугу років.

Однак поняття «стаж роботи, що дає право нa відставку та одержання щомісячного грошового утримання» та «стаж роботи, що дає право на щомісячну доплату за вислугу років» не є тотожними.

Отже, правових підстав для зарахування ОСОБА_1 періоду роботи на посаді консультанта по кодифікаційній роботі Управління юстиції Львівського облвиконкому до стажу роботи, що дає право нa відставку та одержання щомісячного грошового утримання, не має.

Відтак в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову в частині позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області від 24.02.2020 №288 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в розмірі 74 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з 19.02.2020, зарахувавши до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці стаж роботи на посаді консультанта з кодифікаційної роботи Управління юстиції Львівського облвиконкому - 07 місяців 06 днів - відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.С. Денисюк