Ухвала суду № 101279238, 22.11.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про забезпечення позову

"22" листопада 2021 р. Справа № 916/3555/21

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

дослідивши матеріали заяви від 19.11.2021 за вх.№4-87/21 уточненої доповненням до заяви про забезпечення позову від 22.11.2021 за вх.№31340/21 Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЛАМ Україна” (01011, м. Київ, вул. Рибалська, 22, ) до Товариства з обмеженою відповідальність “МВК ТРАНС” (65009, м. Одеса, вул. Генуезька, 24-Б, оф. 514) про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

19.11.2021 за вх.№4-87/21 до Господарського суду Одеської області від ТОВ “ОЛАМ Україна” надійшла заява про забезпечення позову, яка уточнена доповненням до заяви про забезпечення позову від 22.11.2021 за вх.№31340/21, де заявник просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову у розмірі 3 500 000 грн (три мільйони п`ятсот тисяч гривень, 00 коп), які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «МВК ТРАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи: 42678269, місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вулиця Генуезька, будинок 24-Б, офіс 514), що знаходяться на рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду у цій справі та шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «МВК ТРАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи: 42678269, місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вулиця Генуезька, будинок 24-Б, офіс 514) відмовлятися від організації та надання транспортно-експедиторських послуг на підставі поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛАМ УКРАЇНА» (ідентифікаційний код юридичної особи: 33832039, місцезнаходження: 01011, м. Київ, вулиця Рибальська, будинок 22) заявок на перевезення вантажу на 21-23 листопада, 28-30 листопада 2021 року, або інших майбутніх заявок за Договором № ТЕО-128 на транспортно-експедиційне обслуговування від 26 лютого 2021 року та додатковими угодами до нього до завершення строку дії Договору до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

В обґрунтування забезпечення позову заявник вказав на те, що між ТОВ «ОЛАМ УКРАЇНА» та ТОВ «МВК Транс» діє договір № ТЕО-128, згідно з яким Експедитор взяв на себе зобов`язання надавати Клієнту послуги з транспортно-експедиційного обслуговування на визначених Договором умовах. У порушення Договору № ТЕО-128 ТОВ «МВК Транс» безпідставно не виконало заявки ТОВ «ОЛАМ УКРАЇНА» на відвантаження кукурудзи у періоди з 5 по 7 листопада 2021 року, з 10 по 12 листопада 2021 року, з 14 по 16 листопада 2021 року, з 17 по 19 листопада 2021 року. Відповідні листи ТОВ «ОЛАМ УКРАЇНА» були залишені Експедитором без відповіді та задоволення, при цьому, сторони визначили контактних осіб та їх телефони для зв`язку (пункт 4.13. Договору) та у реквізитах експедитора зазначено електронну адресу для листування: loaistic@mvk-trans.com розділ 6 Договору «Місцезнаходження та реквізити сторін». Саме на таку електронну адресу надсилалися заявки, що підтверджується доданими до заяви про забезпечення позову скрін-шотами. При цьому, листи TOB «МВК Транс» від 29.10.2021 №637, від 10.11.2021 №661 щодо необхідності збільшення вартості транспортно-експедиторських послу в контексті умов договору №ТЕО-128 від 26.02.2021, додаткових угод №1 від 18.08.2021, №2 від 28.09.2021 є необгрунтованими та на цих підставах невиконання експедитором договірних зобов`язань є їх порушенням. Безпідставне невиконання TOB «МВК Транс» своїх обов`язків за Договором №ТЕО-128, окрім безпосереднього порушення прав Заявника, обумовлює необхідність вжиття термінових заходів щодо забезпечення зберігання зерна, пошуку можливостей його вивезення в умовах надзвичайно високого попиту на вагони-зерновози та відповідні транспортно-експедиційні послуги, належного виконання договорів купівлі- продажу зерна, дотримання узгодженого плану-графіку відвантаження зерна. Зокрема, як вбачається із листа ТОВ "ОЛАМ Білоцерківський елеватор" від 22.11.2021 №96, експедитором не виконано заявки ТОВ “ОЛАМ УКРАЇНА” та вказано, що з урахуванням поточного надходження зерна на елеватор, ситуація з вільними ємостями для зберігання зерна лищається критичною, у зв`язку з чим, з метою безперебійної роботи елеватора, останній просив ТОВ “ОЛАМ УКРАЇНА” забезпечити виконання зобов`язань з вивезення зерна за раніше погодженими планами. Пунктом 2 Додаткової угоди № 2 до Договору № ТЕО-128 встановлена відповідальність Експедитора за безпідставну відмову від прийняття вантажу Клієнта через не подачу вагонів до завантаження у розмірі 250 грн за кожну тонну неприйнятого до перевезення вантажу Клієнта або його афілійованих осіб згідно відповідної заявки. Розмір штрафних санкцій, що підлягає застосуванню до Експедитора через порушення Договору № ТЕО-128 станом на день звернення з цією заявою складає 3500000,00 грн. На думку заявника, значна сума коштів, що підлягає стягненню з ТОВ «МВК Транс» внаслідок невиконання Договору № ТЕО-128, відсутність у ТОВ «МВК Транс» нерухомого майна, за рахунок якого можуть бути задоволені вимоги ТОВ «ОЛАМ УКРАЇНА» у випадку задоволення позову, реальність загрози нівелювання мети звернення з позовом до суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову, поведінка ТОВ «МВК Транс» у спірних правовідносинах, та систематичний характер аналогічних порушень з боку ТОВ «МВК Транс», що підтверджений належним документальним оформленням заявлених вимог є обставинами, що у сукупності підтверджують необхідність вжиття заходів забезпечення позову у відповідний спосіб.

Відповідно до ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Проаналізувавши наявні докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову від 19.11.2021 за вх.№4-87/21, уточненої доповненням до заяви про забезпечення позову від 22.11.2021 за вх.№31340/21 ТОВ “ОЛАМ Україна”, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.ч.1, 3, 4 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.ч.1, 3-6, 8 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод “Право на ефективний засіб юридичного захисту” встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, рішення, яким суд забезпечує позов, як ефективний засіб юридичного захисту повинне бути реальним (тобто таким, яке забезпечує дієвий правовий захист від свавілля контрагента) та своєчасним.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім “право на суд”, яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі “Кюблер проти Німеччини”, заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені “правом на суд”.

У провадженні з розгляду заяви про забезпечення позову суд позбавлений можливості встановлювати законність і обґрунтованість дій відповідачів, позаяк такий предмет розгляду належить здійснювати в порядку позовного провадження. Сутність забезпечення позову шляхом зупинення вчинення певних дій в межах виконавчого провадження покликана захистити заявника від свавільних дій осіб, якщо крім усього такі дії носять непередбачувані, швидкі та невідворотні елементи. Таким чином, у цьому провадженні суд встановлює обґрунтованість заходів забезпечення з урахуванням розумності та адекватності вимог заявника, його доводів, відповідності наведених в приписах підстав із положеннями закону.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Наразі, забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним в ухвалі від 20.08.2018 у справі № 917/1390/17.

Згідно зі ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ознайомившись з поданою заявою про забезпечення позову з додатками та доповненнями до даної заяви, дослідивши у сукупності та оцінивши у відповідності до ст. 86 ГПК України докази, які подані заявником в їх обґрунтування суд дійшов висновку про те, що заявлений такий захід забезпечення позову як забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову у розмірі 3 500 000 грн. (три мільйони п`ятсот тисяч гривень, 00 коп.), які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «МВК ТРАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи: 42678269, місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вулиця Генуезька, будинок 24-Б, офіс 514), що знаходяться на рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду у цій справі є обґрунтованим, адекватним та співрозмірним із заявленими вимогами.

Невжиття зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених майнових прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернеться до суду, подавши позов, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду справи ТОВ “МВК ТРАНС” вчинить дії на виведення коштів з рахунків підприємства, з врахуванням відсутності нерухомого майна у власності останнього, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 17.11.2021 позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів особи.

Водночас, інші обставини спірних відносин між сторонами підлягатимуть встановленню у межах розгляду справи по суті.

Крім того, вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди заявнику.

Суд наголошує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Крім того, обраний заявником спосіб щодо накладення арешту на грошові кошти відповідача забезпечення позову є співмірним із вимогами щодо стягнення штрафних санкцій, спрямований на запобігання ймовірним порушенням прав заявника, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін та не суперечить ст.137 ГПК України.

При цьому, судом враховано правову позицію, викладену у рішенні Конституційного Суду України від 31.05.2011 у справі № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України: "З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову" (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини цього рішення).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в господарській справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень, вбачається, що застосування заходів забезпечення позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Щодо забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «МВК ТРАНС» відмовлятися від організації та надання транспортно-експедиторських послуг на підставі поданих ТОВ «ОЛАМ УКРАЇНА» заявок на перевезення вантажу на 21-23 листопада, 28-30 листопада 2021 року, або інших майбутніх заявок за договором №ТЕО-128 на транспортно-експедиційне обслуговування від 26 лютого 2021 року та додатковими угодами до нього до завершення строку дії договору до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, суд зазначає, що дана заборона є втручанням у господарську діяльність ТОВ «МВК ТРАНС» та носить характер фактичного вирішення по суті спору.

Отже, з врахуванням наведеного, у суду відсутні підстави для задоволення заяви від 19.11.2021 за вх.№4-87/21, уточненої доповненням від 22.11.2021 за вх.№31340/21 в частині вимог щодо заборони ТОВ “МВК ТРАНС” відмовлятися від організації та надання транспортно-експедиторських послуг на підставі поданих ТОВ «ОЛАМ УКРАЇНА» заявок на перевезення вантажу на 21-23 листопада, 28-30 листопада 2021 року, або інших майбутніх заявок за Договором № ТЕО-128 на транспортно-експедиційне обслуговування від 26 лютого 2021 року та додатковими угодами до нього до завершення строку дії Договору до набрання законної сили рішенням суду за цим спором.

Керуючись статтями 2, 13, 76, 79, 86, 136, 137, 140, 144, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити частково заяву про забезпечення позову від 19.11.2021 за вх.№4-87/21, уточнену доповненням до заяви про забезпечення позову від 22.11.2021 за вх.№31340/21 Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЛАМ Україна” (01011, м. Київ, вул. Рибалська, 22) до Товариства з обмеженою відповідальність “МВК ТРАНС” (65009, м. Одеса, вул. Генуезька, 24-Б, оф. 514) про забезпечення позову.

2. Накласти арешт на грошові кошти в межах ціни позову у розмірі 3500000 грн (три мільйони п`ятсот тисяч гривень, 00 коп), які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «МВК ТРАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи: 42678269, місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вулиця Генуезька, будинок 24-Б, офіс 514), що знаходяться на рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду.

3. Відмовити в решті частини заяви про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю “ОЛАМ Україна” від 19.11.2021 за вх.№4-87/21, уточненої доповненням до заяви про забезпечення позову від 22.11.2021 за вх.№31340/21.

4. Стягувачем за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю “ОЛАМ Україна” (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 22, код ЄДРПОУ 33832039).

5. Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальність “МВК ТРАНС” (65009, м. Одеса, вул. Генуезька, 24-Б, оф. 514, код ЄДРПОУ 42678269).

6. У відповідності до ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 22.11.2021 та згідно ч.8 ст.140, ч.9 ст.141, ч.2 ст.254, п.4 ч.1 ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її винесення. Згідно ч.8 ст.140 ГПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

7. Згідно ч.1 ст.144 ГПК України ухвала підлягає негайному виконанню.

8. Ухвала може бути пред`явлена до примусового виконання у строки, визначені ст.12 Закону України „Про виконавче провадження”.

Суддя Малярчук Ірина Анатоліївна