Рішення № 101279000, 16.11.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2021 р. м. Київ Справа № 911/15/19

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Бориспільської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі Вороньківської сільської ради, м. Бориспіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Інвест”, м. Київ

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головного управління ДПС у Київській області, м. Київ,

про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки та розірвання договору

представники:

від позивача – А.Л.Куксюк

від відповідача – не з`явився

від прокуратури – О.С.Дацько

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.10.2020 року у справі №911/15/19 (суддя Бабкіна В.М.), залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2021 року, закрито провадження у справі №911/15/19 за позовом Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головурівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Інвест”, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головного управління ДПС у Київській області, про стягнення 105007,10 грн. заборгованості за договором оренди земельної ділянки від 04.09.2008 р., зареєстрованим за № 3244, та розірвання вказаного договору, в частині вимог про стягнення 105007,10 грн. заборгованості за відсутності предмету спору; прийнято спільну заяву Головурівської сільської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Інвест” про затвердження мирової угоди у справі № 911/15/19; затверджено мирову угоду у справі №911/15/19 за позовом Бориспільської місцевої прокуратури (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Героїв Небесної Сотні, 21) в інтересах держави в особі Головурівської сільської ради (08353, Київська обл., Бориспільський р-н., с. Головурів, вул. Гарфункіна, буд. 15) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Інвест” (03118, м. Київ, просп. Лобановського Валерія, буд. 136-А, приміщення 14, 15), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 5А), про стягнення 105007,10 грн. заборгованості за договором оренди земельної ділянки від 04.09.2008 р., зареєстрованим за №3244, та розірвання вказаного договору, на умовах, зазначених у мировій угоді; закрито провадження у справі №911/15/19 в частині вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки від 04.09.2008 р., зареєстрованого за №3244, у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди і її затвердженням судом.

Постановою Верховного Суду у справі №911/15/19 від 07.04.2021 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 року та ухвалу Господарського суду Київської області від 22.10.2020 року скасовано в частині прийняття спільної заяви Головурівської сільської ради та ТОВ «Агро-Інвест» про затвердження мирової угоди, затвердження мирової угоди у справі №911/15/19, закриття провадження в частині вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки від 04.09.2008, зареєстрованого за номером №3244, у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди і її затвердженням судом. Справу у цій частині направлено для продовження розгляду до Господарського суду Київської області. У іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 року та ухвалу Господарського суду Київської області від 22.10.2020 року залишено без змін.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями, оформленого протоколом б/н від 19.04.2021 року, справу №911/15/19 передано до розгляду судді Господарського суду Київської області Д.Г.Зайцю.

Ухвалою суду від 23.04.2021 року справу №911/15/19 прийнято до провадження та призначено підготовче засідання на 18.05.2021 року.

Позивач, відповідач та третя особа, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 18.05.2021 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухали суду не виконали.

Ухвалою суду від 18.05.2021 року відкладено судове засідання на 29.06.2021 року.

Позивач, відповідач та третя особа, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 29.06.2021 року повторно не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухали суду не виконали.

Ухвалою суду від 29.06.2021 року закрито підготовче провадження у справі №911/15/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.07.2021 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.07.2021 року подав клопотання про відкладення судового засідання.

Прокурор у судовому засіданні 27.07.2021 року заперечував проти заявленого клопотання відповідача про відкладення судового засідання.

Ухвалою суду від 27.07.2021 року замінено позивача Головурівську сільську раду його правонаступником - Вороньківською сільською радою та відкладено розгляд справи на 21.09.2021 року.

Позивач, відповідач та третя особа, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 21.09.2021 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухали суду не виконали.

Ухвалою суду від 21.09.2021 року відкладено розгляд справи на 19.10.2021 року.

До суду від позивача надійшли письмові пояснення №2019/02-17 від 29.09.2021 року (вх. №23046/21 від 04.10.2021) на виконання вимог ухвали суду від 21.09.2021 року.

До суду від відповідача надійшло клопотання б/н б/д (вх. №24122/21 від 19.10.2021) про відкладення розгляду справи.

Позивач та третя особа, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 19.10.2021 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухали суду не виконали.

Ухвалою суду від 19.10.2021 року розгляд справи відкладено на 16.11.2021 року.

До суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення б/н від 16.11.2021 року (вх. №26456/21 від 16.11.2021).

Відповідач та третя особа, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 16.11.2021 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Прокурор та позивач у судовому засіданні 16.11.2021 року позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 16.11.2021 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора та позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Головурівською сільською радою (за договором – орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест» (за договором – орендар) 04.09.2008 року укладено Договір оренди земельної ділянки, зареєстрований в реєстрі за №3244 (далі - Договір) згідно умов п. 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться на території села Кийлів Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області, відповідно до плану, що додається, далі за текстом «земельна ділянка». В оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,2481 га, кадастрові номери земельних ділянок: 3220882903:03:039:0001, площею 2,7307 га сіножатей; 3220882903:03:039:0002, площею 1,0596 га сіножатей; 3220882903:03:039:0003, площею 1,4578 га сіножатей за рахунок земель державної власності в с. Кийлів Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області (п. 1.3 Договору).

Згідно п.п. 2.2., 2.2.1. Договору, цільове призначення орендованої земельної ділянки - для культурно-оздоровчих цілей, ділянка відноситься до категорії земель рекреаційного призначення.

Актом перенесення меж в натуру та передачі на зберігання межових знаків, визначено межі орендованих земельних ділянок на місцевості.

В подальшому, між сторонами укладались договори про внесення змін до Договору від 21.10.2010 року та від 01.08.2012 року.

Пунктом 1.4 Договору (в редакції Договору про внесення змін від 01.08.2012 року) визначено, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 5,2481 га становить 1380451,40 грн.

Відповідно до п. 2.3.1. Договору, Договір укладається на 49 років, починаючи з дати його державної реєстрації.

Пунктом 2.7.1. Договору (в редакції Договору про внесення змін від 01.08.2012 року) передбачено, що орендна плата встановлюється та справляється в грошовій формі за рік в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки визначеної у п. 1.4. Договору: 41413,54 грн. щорічно. Ставка земельного податку становить 3451,13 грн. Оплата вноситься за поточний рахунок Головурівської сільської ради або на інший рахунок, визначений за згодою сторін, або орендарем відповідно до чинного законодавства. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції та збільшується на такі індекси без складання додаткових угод відносно розміру орендної плати.

Згідно п. 2.7.3. Договору, орендна плата справляється також і у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами Договору.

В разі припинення або розірвання Договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду з урахуванням зміни її якісних характеристик, викликаних нормальним використанням земельної ділянки орендарем відповідно до умов цього Договору (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 5.3.1 Договору (в редакції договору про внесення змін від 21.10.2010 року), розірвання цього договору в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця можливе у випадку несплати орендної плати протягом шести місяців. Підставою для розірвання договору оренди за ініціативою орендодавця є рішення сільської ради.

У п. 5.3.1 Договору (в редакції Договору про внесення змін від 21.10.2010 року) сторони погодили, що розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця можливе у разі використання не за цільовим призначенням земельної ділянки; у разі несплати орендної плати протягом 6 (шести) місяців. Підставою для розірвання договору оренди землі за ініціативою орендодавця є рішення сільської ради. Про намір розірвати договір оренди землі орендодавець повинен письмово повідомити орендаря.

Звертаючись із позовом в інтересах держави в особі Головурівської сільської ради прокурор обґрунтовував позовні вимоги тим, що відповідачем неналежно виконуються обов`язки зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, що є підставою для її примусового стягнення та розірвання договору оренди.

Після звернення прокурором до суду з даним позовом відповідачем у повному обсязі погашено заборгованість з орендної плати за Договором оренди у сумі 105007,10 грн., що підтверджується меморіальним ордером від 17.08.2020 року №214 на суму 106000,00 грн. з поясненнями №01-09/20 від 23.09.2020 р., відповідно до яких відповідач просив позивача вважати меморіальний ордер № 214 від 17.08.2020 р. як доказ сплати за договором оренди земельної ділянки від 04.09.2008 р., зареєстрованим за № 3244. Факт сплати відповідачем заборгованості за договором оренди після відкриття провадження у даній справі в розмірі, що становить предмет позовних вимог у цій справі, підтверджений представником позивача у судових засіданнях 24.09.2020 і 22.10.2020.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Так, ухвалою суду від 22.10.2020 року закрито провадження у справі №911/15/19 в частині позовної вимоги про стягнення 105007,10 грн. заборгованості за договором оренди землі на підставі приписів п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутності предмету спору, оскільки, сплата заявленої до стягнення з відповідача суми основного боргу була здійснена останнім після відкриття провадження у даній справі.

Водночас, питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 04.09.2008 р., зареєстрованого за №3244, було вирішено між позивачем та відповідачем шляхом подання до суду спільної заяви про затвердження мирової угоди у даній справі №911/15/19, яка за результатами розгляду була затверджена судом ухвалою від 22.10.2020 року. Досліджуючи подану позивачем і відповідачем заяву про затвердження мирової угоди та мирову угоду від 21.10.2020 р., судом встановлено, що укладена у даній справі мирова угода стосується лише прав та обов`язків позивача та відповідача, підписана уповноваженими на це особами, зміст укладеної між сторонами мирової угоди не суперечить чинному законодавству України і не зачіпає прав та інтересів інших осіб, сторонам відомі наслідки затвердження судом мирової угоди, сторони врахували погашення спірної заборгованості, а тому, суд, з огляду на відсутність передбачених ч. 5 ст. 192 ГПК України підстав для відмови у затвердженні мирової угоди, дійшов висновку про задоволення поданої сторонами заяви та затвердження укладеної мирової угоди.

Постановою Верховного Суду від 07.04.2021 року ухвалу Господарського суду Київської області від 22.10.2020 року в частині закриття провадження у справі №911/15/19 у частині вимог про стягнення 105007,10 грн. заборгованості у зв`язку з відсутністю предмета спору залишено без змін.

Водночас, вказаною постановою Верховного Суду від 07.04.2021 року ухвалу Господарського суду Київської області від 22.10.2020 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 року скасовано в частині прийняття спільної заяви Головурівської сільської ради та ТОВ «Агро-Інвест» про затвердження мирової угоди, затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі № 911/15/19 в частині вимоги про розірвання договору оренди у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди та її затвердженням судом та направлено справу для продовження розгляду в цій частині до Господарського суду Київської області.

Враховуючи викладене, під час нового розгляду господарським судом здійснюється розгляд справи в межах позовних вимог прокурора про розірвання Договору оренди земельної ділянки від 04.09.2008 року.

Дослідивши подану Головурівською сільською радою заяву б/н, б/д (вх. № 18679/20 від 03.09.2020 р.) про затвердження мирової угоди судом встановлено наступне.

Згідно ч. 7 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 192 Господарського процесуального кодексу України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву на будь-якій стадії судового процесу.

Мирова угода ? це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору та на умовах, погоджених сторонами. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне врегулювання розбіжностей на погоджених умовах. Мирова угода є вираженням взаємного волевиявлення сторін, що спрямоване на вирішення спору між ними на основі компромісу та припинення його подальшого судового розгляду. У ній можуть вирішуватися питання, що стосуються виключно прав і обов`язків сторін. Таким чином, сторонам у справі надано можливість комплексно врегулювати відносини між собою, в тому числі не обмежуючись обсягом вимог, що були заявлені у позові.

Мирова угода є однією з форм прояву свободи (диспозитивності) в реалізації сторонами господарського процесу своїх прав, що проявляється в укладенні між ними угоди про заміну зобов`язання, на підставі якого й виник спір, іншим зобов`язанням з метою врегулювання такого спору.

Згідно ч. 3 ст. 192 Господарського процесуального кодексу України, до ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Відповідно до ч. 5 ст. 192 Господарського процесуального кодексу України, суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє. Судом встановлено, що заява про затвердження мирової угоди та сама мирова угода від 12.10.2020 року зі сторони позивача – Головурівської сільської ради підписана сільським головою Чуєм М.І.

Рішенням Головурівської сільської ради від 04.11.2015 року №01-01-VII «Про затвердження повноважень Головурівського сільського голови» визнано повноваження обраного Головурівського сільського голови Чуя М. І.

Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Так, Договір оренди земельної ділянки від 04.09.2008 року укладено на виконання рішення Головурівської сільської ради від 29.05.2008 року №968-22-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах довгострокової оренди (строком на 49 років) ТОВ «Агро-Інвест» для культурно-оздоровчих та рекреаційних цілей на території села Кийлів Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області».

Відповідно до п. 5.3.1 Договору оренди (в редакції договору про внесення змін від 21.10.2010 року), розірвання цього договору в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця можливе у випадку несплати орендної плати протягом шести місяців. Підставою для розірвання договору оренди за ініціативою орендодавця є рішення сільської ради.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішенням Головурівської сільської ради від 23.07.2018 року №799-28-УП «Про стягнення орендної плати за землю та припинення права користування земельною ділянкою ТОВ «Агро-Інвест» в селі Кийлів» на виконком Головурівської сільської ради було покладено обов`язок здійснити заходи щодо стягнення орендної плати та припинення користування земельними ділянками ТОВ «Агро-Інвест». Саме позивачем на адресу прокуратури спрямовано лист від 08.08.2018 року щодо вжиття заходів представницького характеру, у якому міститься посилання на рішення Головурівської сільради від 23.07.2018 року №799-28-VІІ «Про стягнення орендної плати та припинення користування земельними ділянками ТОВ «Агро-Інвест».

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 16 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільський, селищний, міський голова укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.

Враховуючи вищевикладене, вирішення питання про передачу земельної ділянки в оренду, припинення права користування земельною ділянкою, укладення, та продовження, а також розірвання договорів оренди землі належить до виключної компетенції Головурівської сільської ради. Однак, головою Головурівської сільської ради Чуйєм М.І. одноособово, без попереднього розгляду, погодження даного питання на сесії сільської ради, прийнято рішення про відмову від розірвання Договору оренди земельної ділянки від 04.09.2008 року внаслідок укладення мирової угоди з ТОВ «Агро-Інвест» у справі № 911/15/19. Таким чином, всупереч рішенню Головурівської сільської ради від 23.07.2018 року №799-28-УП «Про стягнення орендної плати за землю та припинення права користування земельною ділянкою ТОВ «Агро-Інвест» в селі Кийлів», заходи щодо припинення користування земельними ділянками ТОВ «Агро-Інвест» сільським головою не здійснено, а підписанням спірної мирової угоди порушено встановлений законом порядок регулювання земельних відносин органами місцевого самоврядування чим порушено права і охоронювані законом інтереси територіальної громади Головурівської сільської ради.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави вважати, що укладена у даній справі мирова угода стосується лише прав та обов`язків позивача та відповідача, підписана уповноваженими на це особами, зміст укладеної між сторонами мирової угоди не суперечить чинному законодавству України і не зачіпає прав та інтересів інших осіб. Таким чином, дослідивши зміст поданої сторонами мирової угоди, суд дійшов висновку, що така мирова угода не відповідає вимогам чинного законодавства та не підлягає затвердженню судом.

Враховуючи п. 1 ч. 5 ст. 192 ГПК України, суд відмовляє у затвердженні мирової угоди і продовжує розгляд справи.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за період 01.05.2017 по 30.09.2018 у відповідача утворилась заборгованість за Договором оренди земельної ділянки від 04.09.2008 року зі сплати орендних платежів за землю у сумі 105007,10 грн.

Відповідно до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі – ГК України)).

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 174 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), однією із підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу та ст. 1 Закону України «Про оренду землі», орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 651 ЦК України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Істотні умови договору оренди землі визначено ст. 15, 21-23 Закону України «Про оренду землі», до яких віднесено орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

В якості підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки прокурором зазначено систематичну несплату орендарем орендної плати за користування земельної ділянки.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що у разі припинення або розірвання Договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду з урахуванням змін її якісних характеристик, викликаних нормальним використанням земельної ділянки орендарем відповідно до умов цього Договору.

Частиною 3 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, визначеним законом.

Так, відповідно до п. "д" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно ч. 1 ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців підряд.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 11.10.2017 у справі №6-1449цс17 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 у справі №912/1385/17.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

З урахуванням викладених вище норм законодавства, у разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки, дана обставина може бути підставою для розірвання такого договору.

При цьому, сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки, згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №925/549/17.

Отже, встановлення факту саме систематичної несплати відповідачем орендної плати протягом дії Договору оренди землі є достатньою правовою підставою для розірвання спірного Договору відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 651 ЦК України та умов Договору оренди землі.

Як зазначає Верховний Суд у постанові від 14.11.2018 у справі №484/301/18, аналіз ст. ст. 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі», ст. 651 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Факт неналежного виконання ТОВ «Агро-Інвест» договірних зобов`язань за користування земельною ділянкою згідно умов Договору оренди земельної ділянки від 04.09.2008 року та систематичної несплати до бюджету коштів за її оренду упродовж 2017 - 2018 років підтверджується відомостями, наданими ГУ ДФС у Київській області.

У відповідності до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 96, 206 Земельного кодексу України, ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним і землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Оскільки, судом встановлено факт систематичної несплати відповідачем орендної плати, що на думку суду є істотним порушенням ТОВ «Агро-Інвест» умов Договору оренди земельної ділянки від 04.09.2008 року, суд вважає, що наявні передбачені законом підстави для розірвання Договору оренди.

При цьому, на думку суду, сплата відповідачем орендної плати після пред`явлення позову про стягнення заборгованості з орендної плати та розірвання договору оренди, не спростовує встановленого судом факту систематичної несплати відповідачем орендної плати за землю. Крім того, як повідомлено прокурором та позивачем, оскільки, відповідач продовжує не сплачувати орендну плату, станом на день розгляду справи, за ним обліковується заборгованість за новий період.

За таких обставин, прокурором та позивачем належними та допустимими доказами доведено порушення відповідачем умов спірного договору оренди земельної ділянки в частині систематичної несплати орендної плати, що є істотним порушенням умов укладеного Договору, а тому, позовні вимоги про розірвання Договору оренди земельної ділянки підлягають задоволенню.

Усі інші твердження та заперечення відповідача не спростовують вищевикладених висновків суду.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Разом з тим, відповідно до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

На підставі викладеного, господарський суд здійснює розподіл судового збору, сплаченого при подачі апеляційної та касаційної скарг.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 233, 236 – 240 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні спільної заяви Головурівської сільської ради та ТОВ «Агро-Інвест» б/н, б/д (вх. №22867/20 від 21.10.2020 року) про затвердження мирової угоди від 12.10.2020 року.

2. Позовні вимоги Бориспільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головурівської сільської ради (правонаступником якої є Вороньківська сільська рада) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест» за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головного управління ДПС у Київській області в частині розірвання Договору оренди земельної ділянки від 04.09.2008 року задовольнити повністю.

3. Розірвати Договір оренди земельної ділянки від 04.09.2008 року, який укладено між Головурівською сільською радою (08353, Київська область, Бориспільський район, с. Головурів, вул. Гарфункіна, 15, код ЄДРПОУ 04363515) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест» (03118, м. Київ, проспект Лобановського Валерія, буд. 136-А, приміщення 14,15 код ЄДРПОУ 30632631) та зареєстровано в реєстрі за №3244.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інвест» (03118, м. Київ, проспект Лобановського Валерія, буд. 136-А, приміщення 14,15 код ЄДРПОУ 30632631) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996; реквізити код ЄДРПОУ 02909996, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, р/р UA02820172034319000100001564) 3524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, а також 4372 (чотири тисячі триста сімдесят дві) грн. за розгляд апеляційної та касаційної скарги.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256,257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 23.11.2021 року.

Суддя Д.Г. Заєць