Рішення № 101278786, 16.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.11.2021Справа № 910/13853/21

За позовом Приватної фірми "Віта" (Київська обл., Обухівський район, с. Степок)

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (м. Київ)

про стягнення 1.127.357,79 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Боднарчук О.Б.

Від відповідача: Мариніч Н.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна фірма "Віта" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 1.127.357,79 грн, з яких: 1.125.600,00 грн основного боргу, 1.757,79 грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору поставки товару № 62(6)21УК/53-121-01-21-10254 від 20.04.21.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.21. відкрито провадження у справі № 910/13853/21, постановлено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 28.09.21.

27.09.21. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у вказаному відзиві.

28.09.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 19.10.21.

13.10.21. позивачем подано відповідь на відзив.

19.10.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголошення перерви в підготовчому засіданні до 02.11.21.

02.11.21. відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

02.11.21. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду по суті на 16.11.21.

В судовому засіданні 16.11.21. позивач підтримав свої позовні вимоги, відповідач проти позову заперечував.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 16.11.21. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

20.04.21. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір поставки товару № 62(6)21УК/53-121-01-21-10254 (Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити Товар: Комбікорм рибний стартовий РГМ-6М у кількості 9.000,00 кг, К/корм 110-1/10 гранула у кількості 20 т, загальною вартістю 1.125.600,00 грн.

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 12.1 Договору з моменту підписання сторонами і діє один рік (до 20.04.22.)

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у третьої особи та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Поставка товару відбувається відповідно до Правил Інкотермс 2010 на умовах DDP вантажоодержувача ВП «Запорізька АЕС» (Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова,133 (п. 4.1 Договору).

Видатковими накладними: № 653 від 18.05.21. на суму 546.000,00 грн та № 709 від 31.05.21. на суму 579.600,00 грн, позивач поставив відповідачу товар за Договором на загальну суму 1.125.600,00 грн.

Податкові накладні по вказаним поставкам зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки товару відповідачу докази, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Жодних заперечень з приводу отримання Товару відповідачем суду надано не було.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Покупця за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов`язань з передання товару на суму 1.125.600,00 грн.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені до матеріалів справи документи є належними доказами передачі продукції відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки товару на суму 1.125.600,00 грн в межах Договору здійснено належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 3.2, 3.3 Договору сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата Покупцем частини вартості товару в розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Враховуючи дати поставок та реєстрації податкових накладних, строк оплати є таким, що настав 30.07.21., а прострочення настало з 31.07.21.

При цьому, на противагу твердженням відповідача, оплата частини вартості товару в розмірі ПДВ здійснюється після реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а не після направлення такої податкової накладної відповідачу та направлення Покупцю вимоги про оплату.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Оскільки грошові кошти від відповідача за товар позивачу не надійшли, то вказане зумовило звернення Приватної фірми "Віта" з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Твердження позивача з боку відповідача належними доказами не спростовані.

З огляду на вказане в сукупності судом встановлено, що борг відповідача перед позивачем за представленими до матеріалів справи документами становить 1.125.600,00 грн, строк оплати є таким, що настав, з огляду на що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а позов в цій частині задовольняється судом в повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення 1.757,79 грн 3% річних суд встановив наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи дату настання прострочення оплати товару, та визначений позивачем кінцевий строк нарахування, за здійсненим перерахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1.710,15 грн 3% річних.

3% річних в сумі 47,67 грн нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

За викладеного в сукупності позовні вимоги задовольняються судом частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно в цій частині до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Приватної фірми "Віта" (08700, с. Степок Обухівського району Київської області, вул. Корольова, б. 7; ідентифікаційний код 20575062) 1.125.600 (один мільйон сто двадцять п`ять тисяч шістсот) грн 00 коп. заборгованості, 1.710 (одну тисячу сімсот десять) грн 15 коп. 3% річних, 16.909 (шістнадцять тисяч дев`ятсот дев`ять) грн 65 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 23.11.21.

Суддя Т.М. Ващенко