Ухвала суду № 101278693, 22.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

22.11.2021Справа № 910/18861/21

За заявою Акціонерного товариства «Таскомбанк» (м. Київ)

Про забезпечення позову

поданою разом з позовною заявою Акціонерного товариства «Таскомбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій», ОСОБА_1 про стягнення 364.155,29 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі - заявник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій», ОСОБА_1 про стягнення солідарно 364.155,29 грн, з яких: 256.009,02 грн заборгованості по тілу кредиту, 0,12 грн заборгованості по відсоткам, 89.550,55 грн заборгованості по комісії, 13.232,36 грн пені, 3.363,79 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем-1 умов договору від 26.04.19. в частині своєчасного повернення отриманих кредитних коштів, та не повернення таких коштів позивачу відповідачем-2 на виконання умов договору поруки № Т 26.03.2018 І 7087 від 16.05.19.

Разом з позовною заявою Акціонерним товариством «Таскомбанк» подано заяву про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 - групу нежитлових приміщень № 10 (нежилі приміщення з № 9 по № 11), загальною площею 51,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2130863880000.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд встановив наступне.

Заяву обґрунтовано тим, що відповідачі уникають свого обов`язку з повернення кредиту, заборгованість постійно збільшується, відповідач-1 навмисно протягом тривалого часу не виконує зобов`язання за кредитним договором.

На підставі викладеного заявник доходить висновку про те, що існує обґрунтована ймовірність неможливості виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника за рахунок наявного у нього майна.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як передбачено в ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За приписами чинного процесуального кодексу особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши збалансованість інтересів сторін, суд виходить з того, що припущення заявника про неможливість виконання рішення суду не підтверджується жодними належними та допустимими доказами. Таким чином, заявником не доведено, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.

Судом встановлено відсутність співмірності ринкової вартості майна, на яке заявник просить суд накласти арешт, та пред`явленої до стягнення суми заборгованості.

За вказаного в сукупності заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями ст. 139 Господарського процесуального кодексу України передбачено, серед іншого, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

При цьому, як передбачено положеннями ст. 141 Кодексу, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Разом з тим, заявник не вбачає необхідності зустрічного забезпечення, а подана заява не містить обґрунтування того, що вжиття заявлених заходів забезпечення позову не призведе до понесення відповідачем збитків, у разі задоволення заяви про забезпечення позову.

За приписами ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки заяву про забезпечення позову судом розглянуто, тому витрати Акціонерного товариства «Таскомбанк» по сплаті судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову, відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 123, 136-140, 234, 235 ГПК України Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Відмовити Акціонерному товариству «Таскомбанк» в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили 22.11.21. та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.М. Ващенко