Рішення № 101278371, 04.11.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/81/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2021 Справа № 908/2232/21

м.Запоріжжя

За позовом: Акціонерного товариства “Укртелеком” (код ЄДРПОУ 21560766) в особі Запорізької філії АТ “Укртелеком” (69005, м. Запоріжжя, вул. Кам`яногірська, 10; код філії 01184385)

до відповідача: Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чернишевського, буд. 26, код ЄДРПОУ 03193086)

про стягнення суми 410875,61 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

від позивача: Кочеванова М.С.;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВЛЕНО:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Запорізької філії АТ “Укртелеком” за про стягнення з відповідача: Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області суми 410875,61 грн. заборгованості з оплати телекомунікаційних послуг наданих споживачам на пільгових умовах, яка виникла за період з січня 2020 по грудень 2020 року.

Ухвалою суду від 05.08.2021 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2232/21, присвоєний номер провадження 9/81/21, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.09.2021. Ухвалою суду від 02.09.2021 продовжено строк підготовчого провадження на п`ятнадцять днів – до 19.10.2021 включно, підготовче засідання відкладено на 16.09.2021. Ухвалою суду від 16.09.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.10.2021. У судовому засіданні 13.10.2021 оголошено перерву до 04.11.2021.

06.10.2021 до господарського суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника, враховуючи відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив.

04.11.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Позивач підтримав у повному обсязі позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовані, зокрема, наступним. АТ “Укртелеком” є оператором телекомунікацій і включений до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері зв`язку і інформації. Позивач, як оператор телекомунікацій, надає відповідні послуги зв`язку споживачам – фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати. Законом України “Про телекомунікаційні послуги” та низкою інших спеціальних законів України встановлений обов`язок позивача надавати послуги на пільгових умовах певним верствам населення. Згідно з Типовим переліком бюджетних програм та результативних показників їх виконання для місцевих бюджетів у галузі «Соціальний захист та соціальне забезпечення», затвердженим казаном Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України від 27.09.2010 № 1097/290 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за №949/18244, за рахунок місцевого бюджету фінансується надання пільг з оплати послуг зв`язку та інших передбачених законодавством пільг за КТКВК 090203, 090206, 090209, 090214, 170102, 170203, 170302, 170602. З 01.01.2017 внесено зміни до Бюджетного кодексу України. Приписами п. 20-4 ч. 1 ст. 91 цього Кодексу встановлено, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку. Чинним законодавством не передбачено обов`язковість укладення договорів про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов`язання у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання. З огляду на це між сторонами виникли правовідносини з надання послуг зв`язку окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких відповідач як розпорядник відповідних коштів зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають такі послуги. Відповідач є уповноваженим розпорядником коштів місцевого бюджету для відшкодування пільг, наданих споживачам телекомунікаційних послуг у м. Мелітополь Запорізької області. В період з січня по грудень 2020 року позивачем надавались телекомунікаційні послуги споживачам, які проживають у місті Мелітополь Запорізької області і мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством. Розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, які містять переліки споживачів-пільговиків за видами пільг, складались позивачем за формою № 2-пільга, передбаченою Регламентом БП «Розрахунки з компенсаторами пільг та взаємодія підрозділів при формуванні та обміну пакетами документів для проведення претензійно-позовної роботи щодо стягнення дебіторської заборгованості з органів, що компенсують пільги», затвердженим Наказом ПАТ «Укртелеком» від «25» травня 2020 р. №215 (далі - БП), та в електронному (на електронну адресу Відповідача у форматі DBF-файлу) та паперовому вигляді направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією з супроводжувальними листами щомісячно. Крім того, Позивачем щомісячно направлялися також акти за формою «№ 3-пільга» затверджені БП. Загальна сума нарахована за надання позивачем споживачам телекомунікаційних послуг передбачених чинним законодавством пільг з оплати за вказаний період склала 410 875 грн. 61 коп. Відсутність у Законі України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» положень про субвенції державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту, зокрема, відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, не відмінює пільги встановлені законодавчими актами. Відповідач не дотримується чинного законодавства, ухиляється від компенсації вартості наданих позивачем послуг споживачам, які мають право на пільги. Позов обґрунтовано, зокрема, ст. 63 Закону України «Про телекомунікації», п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ від 11.04.2012 № 295, ст. 21, ч.3 ст. 142 Конституції України, ч. 6 ст. 48, п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України, п. 2.10 Положення реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309, ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 614, 617, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст. ст. 144, 174, 193, 216, 218 ГК України.

Від відповідача 16.08.2021 до суду надійшов відзив, в якому останній з позовними вимогами не погодився повністю з наступних підстав. Положеннями Законів України визначені джерела фінансування видатків на надання відповідних пільг. Відповідно до ст. 91 Бюджетного кодексу України з 01.01.2017 було визначено, що видатки місцевих бюджетів на пільги з послуг зв`язку можуть здійснюватись з місцевих бюджетів. При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 85 цього Кодексу передбачено, що держава може передати органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків лише за умови відповідної передачі фінансових ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків та зборів (обов`язкових платежів) або їх частки, а також трансфери з державного бюджету України. Єдиним нормативно-правовим документом, який регламентував порядок звірки інформації було Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117. На підставі постанови КМУ від 17.04.2019 № 373 було внесено зміни до Положення № 117, які застосовуються з 01.10.2019, а саме: виключено пункти 10, 11, 12 Положення. Положення № 117 до 01.10.2020 передбачало лише підписання актів звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою « 3-пільга» після проведених розрахунків без урахування розбіжностей. На підставі постанови КМУ від 24.12.2019 № 1101 Постанова КМУ від 04.03.2002 № 256, якою було затверджено Порядок фінансування видатків місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання держаних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, втратила чинність. Незважаючи на зміни, відповідачем все ж таки здійснювалась звірка інформації пільговиків, але враховуючи ціну позову позивач нехтує наданими відповідачем розбіжностями. Відповідач вживав заходи щодо збільшення обсягу асигнувань, подавав бюджетний запит за напрямком надання пільг з послуг зв`язку, однак зазначене не було враховано при прийнятті місцевого бюджету згідно з рішенням Мелітопольської міської ради Запорізької області від 18.11.2019 № 18/1. Відповідач не заперечує той факт, що на 2020 рік була прийнята міська програма «Компенсаційні витрати, відшкодування витрат за надані пільги та надання додаткової соціальної допомоги окремим категоріям громадян», серед заходів якої є відшкодування пільг послуг зв`язку. Проте у рішенні міськради про місцевий бюджет бюджетні призначення були встановлені головному розпоряднику у розрізі відповідальних виконавців за всіма бюджетними програмами, в тому числі за КТПКВ 0813032 «Надання пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв`язку» у розмірі 12,0 тис.грн. Взяття бюджетних зобов`язань за відсутності відповідних бюджетних асигнувань є порушенням бюджетного законодавства, за яке передбачена відповідальність. На підставі викладеного відповідач просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

02.09.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яка прийнята судом до розгляду.

13.09.2021 до суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, яке прийнято судом до розгляду.

Представник відповідача у судові засідання не з`являвся.

06.10.2021 до господарського суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника, враховуючи відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами за відсутністю відповідача, який повідомлений належним чином про розгляд справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Укртелеком» є оператором телекомунікацій і включений до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, здійснює діяльність у сфері, має відокремленні підрозділи.

Акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком» (Позивач), як оператор телекомунікацій, надає відповідні послуги зв`язку споживачам – фізичним особам, в тому числі і тим, що мають визначені законодавством пільги з їх оплати.

Як слідує з матеріалів справи, АТ «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ “Укртелеком” в період січень 2020 – грудень 2020 надавалися телекомунікаційні послуги споживачам, що проживають на території м. Мелітополь Запорізької області, які мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством та складались відповідні розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних із надання пільг, які містять переліки споживачів-пільговиків за відповідними категоріями.

Позивачем щомісячно надсилались відповідачу Розрахунки видатків за формою « 2-пільга» за вказаний період рекомендованою кореспонденцією з супроводжувальними листами від 07.05.2020 року №12і250-353, від 05.06.2020 року № 12і250-417, від 07.07.2020 року № 12і250- 537, від 07.08.2020 року № 12і250-570, від 08.09.2020 року № 12і250-696, від 07.10.2020 року № 12і250-779, від 06.11.2020 року № 12і250-854, від 07.12.2020 року № 12і250-932, від 06.01.2021 року № 82і250-67, від 23.03.2021 року № 82і250-854 (з уточненням нарахувань за січень - березень 2020 року). В супроводжувальних листах Позивач звертався до Відповідача з питань необхідності відшкодування пільг з оплати послуг зв`язку, прийняття на облік розрахунків за формою « 2-пільга» та у разі виявлення розбіжностей складення та направлення Позивачу Акту звіряння за формою № 3-пільга.

Відповідач листами від 09.06.2020 року № 1156/01-01-02, від 23.07.2020 року № 1701/01-01-02, від 25.08.2020 року № 1983/01-01-02, від 30.09.2020 року № 2205/01-01-02, від 26.02.2020 року №2561/01-01-02, від 01.12.2020 року № 2897/01-01-02, від 21.12.2020 року № 3176/01-01-02 направляв розбіжності та звіти щодо неприйнятих ним сум за період надання послуг у квітні 2020 року - грудні 2020 року, що підлягають відшкодуванню.

Позивач зробив відповідний перерахунок, на підставі отриманої від відповідача в паперовому та електронному режимі інформації щодо виявлених розбіжностей. Листом від 08.09.2020 року №12і250-697 позивачем направлялися уточнення щодо усунення розбіжностей у Розрахунках видатків, які не були прийняті відповідачем у січні-липні 2020 року на суму 568 грн. 88 коп. Відкоригована сума була відображена у Розрахунках видатків на відшкодування витрат (акти форми « 2-пільга») протягом 2020 року за надані пільговим категоріям громадян послуги у попередніх періодах. В уточненому розрахунку Позивач надав перелік абонентів-пільговиків, з особовими рахунками, а також періоди (у днях), за які було проведено перерахунок, із зазначенням сум, що були надміру нараховані позивачем.

Відповідачем не здійснена оплата вартості телекомунікаційних послуг, наданих споживачам на пільговим умовах з оплати за послуги зв`язку, внаслідок чого за період з січня 2020 року по грудень 2020 року утворилась заборгованість на загальну суму 410875грн. 61 коп., а саме: за січень 2020 року в розмірі 31 951 грн. 39 коп.; за лютий 2020 року в розмірі 38 857 грн. 91 коп.; за березень 2020 року в розмірі 37 329 грн. 68 коп.; за квітень 2020 року в розмірі 37 051 грн. 43 коп.; за травень 2020 року в розмірі 36 516 грн. 73 коп.; за червень 2020 року в розмірі 35 300 грн. 43 коп.; за липень 2020 року в розмірі 34 503 грн. 02 коп.; за серпень 2020 року в розмірі 32 428 грн. 94 коп.; за вересень 2020 року в розмірі 41458 грн. 53 коп.; за жовтень 2020 року в розмірі 32 077 грн. 56 коп.; за листопад 2020 року в розмірі 31 408 грн. 15 коп.; за грудень 2020 року в розмірі 31 533 грн. 00 коп.

У серпні 2021 року позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області заборгованості за надання фізичним особам-споживачам, які проживають у місті Мелітополь, телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, що виникла за період з січня по грудень 2020 в розмірі 410875,61 грн., за яким відкрито провадження у даній справі.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог посилається на виключення на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року №373 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг у грошовій формі» пунктів п.п. 10, 11, 12 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, затвердженого постановою КМУ від 29.01.2003 № 117, та відсутність у зв`язку із цим механізму щодо проведення звіряння розрахунків щодо вартості послуг, наданих пільговикам, а також на втрату з 01.01.2020 чинності постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, якою було затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету. Також відповідачем зазначено про відсутність достатнього обсягу виділених коштів на компенсацію пільг за надані позивачем послуги зв`язку у 2020 році.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, дослідивши докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 525, 526 ЦК України).

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

У відповідності до ст. 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, який визначає правові засади формування та застосування відповідних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг встановлено Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Законом України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку”, Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, Законом України “Про жертви нацистських переслідувань”, Законом України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні”, Законом України “Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист”, Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України “Про охорону дитинства”, Законом України “Про прокуратуру”, Законом України “Про Національну поліцію”, Законом України “Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації в Україні”, Кодексом Цивільного захисту України, Законом України “Про Службу безпеки України” та Порядком надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 № 389.

Таким чином, обов`язок надання послуг зв`язку певним категоріям громадян на пільгових умовах, як і загальні засади фінансування витрат пов`язаних з наданням таких пільг, встановлені безпосередньо законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України “Про телекомунікації” телекомунікаційні послуги (послуги зв`язку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв`язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян. Чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян за рахунок державних коштів. При цьому, зобов`язання сторін виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання. Реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання. Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку.

За змістом положень ст. 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Відповідно до ст. 82 Бюджетного кодексу України видатки бюджетів поділяються на: 1)видатки на забезпечення конституційного ладу, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню; 2)видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності; 3) видатки на реалізацію прав та обов`язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер і визначені законами України.

Видатки, визначені пунктом 1 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки, визначені пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України (ст. 83 Бюджетного кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 85 Бюджетного кодексу України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад, сільські, селищні, міські (міст районного значення) голови (якщо відповідні виконавчі органи не створені згідно із законом) зобов`язані забезпечити здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, з відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного статтями 89-91 цього Кодексу та законом про Державний бюджет України.

Відповідно до змісту п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів належать, зокрема, видатки на пільги з послуг зв`язку, що надаються особам згідно наведеного у цій нормі переліку.

Отже бюджетне законодавство України відносить витрати на пільги з послуг зв`язку до видатків місцевих бюджетів.

До видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать, зокрема, видатки на: соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі пільги окремим категоріям громадян (підпункт «б» пункту 4 частини статті 89 Бюджетного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 102 БК України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень частини 6 статті 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Порядок здійснення реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів визначається Міністерством фінансів України (ч. 7 ст. 48 БК України).

Згідно з абз. 3 п. 2.11 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309, бюджетні фінансові зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Казначейства незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Частиною першою статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм.

Згідно ч. 1 ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно до п. 1 Положення Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі - Положення), затвердженого рішенням Мелітопольської міської ради Запорізької області від 30.03.2018 року № 11/2, Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області є виконавчим органом Мелітопольської міської ради Запорізької області, що утворюється Мелітопольською міською радою Запорізькою області, є підзвітним і підконтрольним Мелітопольській міській раді Запорізької області, підпорядкованим міському голові і є правонаступником всіх прав та обов`язків управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області.

Згідно з розділом 3 Положення Управління відповідно до покладених на нього завдань виконує, в тому числі, такі функції:

- виконує функції головного розпорядника коштів відповідно до бюджетного законодавства;

- забезпечує ведення Єдиного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги;

- складає акти звірок розрахунків за надані послуги з підприємствами-постачальниками;

- проводить перерахунки сум відшкодувань по наданих пільгах у випадках зміни законодавчих актів, що регламентують надання пільг, цін та тарифів вабо нормативів на відповідні види послуг, подання підприємств чи організацій-постачальників послуг про необхідність розрахунку сум відшкодувань за видами пільг;

- здійснює інші передбачені законом та визначені керівництвом повноваження.

Згідно з рішенням Мелітопольської міської ради Запорізької області VII скликання на 52 сесії від 18.11.2019 року № 7/58 було затверджено міську програму «Компенсаційні виплати, відшкодування витрат за надані пільги та надання додаткової соціальної допомоги окремим категоріям громадян» згідно з додатком, в тому числі за напрямком відшкодування пільг з послуг зв`язку; визначено, що видатки, пов`язані з виконанням програми, проводити за рахунок коштів, передбачених на 2020 рік на реалізацію цієї програми. Відповідальним виконавцем та головним розпорядником коштів є управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області (п.п. 1, 2 рішення, п.п. 8,10 Програми).

В пункті 1 Програми щодо обґрунтування необхідності її здійснення зазначено, що Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік здійснення компенсаційних виплат за надані інші пільгові послуги, зокрема з послуг зв`язку, проїзду міським автомобільним транспортом загального користування, проведення капітального ремонту житла, санаторно-курортного лікування, пільговий проїзд автомобільним, залізничним транспортом, отримання грошової компенсації на автомобільне паливо тощо, за рахунок субвенції державного бюджету місцевому бюджету з 2016 року не передбачається. В умовах децентралізації влади, розширення повноважень органів місцевого самоврядування, а також децентралізації фінансових ресурсів, з`явилася можливість на місцях самостійно визначати, відповідно до ст. 91 Бюджетного кодексу України, обсяги фінансування видатків, пов`язаних з пільговим забезпеченням окремих категорій громадян.

Рішенням Мелітопольської міської ради Запорізької області VII скликання на 52 сесії від 18.11.2019 року № 8/1 «Про місцевий бюджет м. Мелітополя на 2020 рік (2310700000)» було затверджено бюджетні призначення головним розпорядникам коштів міського бюджету на 2020 рік у розрізі відповідальних виконавців за бюджетними програмами згідно з додатками 3, 4 до цього рішення, (п. 2 Рішення). У Додатку 3 до рішення визначено, що Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області є головним розпорядником коштів міського бюджету зокрема, щодо пільг з оплати послуг зв`язку та визначено видатки місцевого бюджету на 2020 рік (загальний фонд) на надання пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв`язку у розмітці 12000,00 грн.

З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою від 29.01.2003 № 117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі – Положення №117).

Згідно п. 3 цього Положення структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків. Форма "1 - пільга" затверджується Мінсоцполітики; ведуть облік отримувачів соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей шляхом формування на кожну особу персональної облікової картки згідно з формою "1 - допомога", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків або реквізити паспорта громадянина України, документа, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, а також особу, яку визнано в Україні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг « 2-пільга», та Інструкції про порядок її заповнення» від 04.10.2007 № 535, який був чинним до 31.07.2020, був закріплений перелік вимог щодо відомостей, які мають бути зазначені під час здійснення розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов`язаних із наданням пільг, зокрема, відомості, за якими можливо ідентифікувати особу, перелік її пільг та період їх отримання, місце проживання особи.

Як установлено судом вище, позивачем щомісячно складалися розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг за формою « 2-пільга» за період надання послуг: січень - грудень 2020 року, та надсилались відповідачу.

З урахуванням отриманої від відповідача інформації щодо виявлених розбіжностей позивач зробив відповідний перерахунок в частині прийнятих ним зауважень. Загальна сума, нарахована за надання позивачем споживачам телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, за вказаний період склала 410 875 грн. 61 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 144 ГК України).

Як зазначалося судом вище, закріплені у законах норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям населення встановлено обов`язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільги визначеним категоріям громадян, якому кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги. Витрати на пільги з послуг зв`язку відносяться до видатків місцевих бюджетів.

За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справ керуються принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа «Броньовський проти Польщі», заява № 31443/96, рішення від 22.06.2004, п. 184) .

Європейським судом також засвідчено, що безпідставним є посилання держави на відсутність бюджетного фінансування, оскільки реалізація особою права, що пов`язане з отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Оскільки таке право деклароване державою та відповідно держава через створювані нею органи несе обов`язок щодо своєчасної та повної виплати саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі. Органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (справа «Кечко проти України», заява № 63134/00, рішення від 08.11.2005).

Аналогічного змісту правові позиції сформовані у рішеннях Конституційного Суду України, який зокрема дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає ст.ст. 1, 3, ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 21,22, п.1 ч. 2 ст. 92, ч.ч. 1-3 ст. 95 Конституції України (абз. 1 п. 5 мотивувальної частини рішення у справі про соціальні гарантії громадян від 09.07.2007 №6-рп/2007).

Метою і особливістю закону про Держбюджет є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі надання пільг, компенсацій і гарантій. Однак, всупереч закріпленим у Конституції України принципам соціальної, правової держави та верховенства права відсутність у державному бюджеті запланованих видатків на виконання прийнятих державою соціальних гарантій громадян України є фактично їх скасуванням і відповідно звужує прав і гарантій громадян України, передбачених законами України. Такі дії є неконституційними (рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 10-рп/2008, справа № 1-28/2008).

Відповідно до правової позиції, сформованої Європейським судом в рішенні по справі «Рисовський проти України» від 20.11.2011 щодо принципу «Належного урядування», державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Таким чином зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від виділених на цю мету бюджетних призначень.

Згідно зі ст.ст. 13, 14, 526 ЦК України цивільні права і обов`язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із змісту ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.20 ГК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом.

За змістом ст. 2 ГПК України суд при здійсненні судочинства зобов`язаний керуватися принципами верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та пропорційності.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем за наслідками наданих у період: січень - грудень 2020 року телекомунікаційних послуг споживачам, які мають пільги, були надані відповідачу розрахунки щодо вартості цих послуг на загальну суму 410875,61 грн.

Відповідач не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованості.

Виключення з Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою КМУ від 29.01.2003 № 117, пунктів, якими було врегульовано порядок надання, звірення та виявлення розбіжностей щодо кількості пільговиків та розміру пільг, а також втрата чинності Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 № 256, не є достатньою обґрунтованою підставою для відмови у задоволенні вимог позивача, який у спірний період надав послуги категорії громадян, які мають право на пільги, передбачені чинним законодавством та вчинив зі свого боку дії щодо надання відповідачу розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг.

Відповідний Порядок, що визначає механізм відшкодування (компенсації) витрат за надані пільги з послуг зв`язку на даний час має затверджуватись органами місцевого самоврядування поряд із затвердженням міської програми компенсаційних виплат, відшкодування витрат за надані пільги.

Посилання відповідача на недостатність виділених міським бюджетом на 2020 рік коштів за програмою компенсаційних виплат та відшкодування за надані пільги відповідно до виділених асигнувань, не звільняють його від обов`язку сплатити відповідачу компенсацію за надані послуги зв`язку громадянам, які мають право на відповідні пільги, та не є підставою для відмови у задоволенні законних вимог позивача.

Законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов`язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, фінансування відповідних пільг не ставиться в залежність виключно від рішення місцевого самоврядування.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми 410875,61 грн. заборгованості за надані у період: січень – грудень 2020 року телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області, код ЄДРПОУ 03193086 (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чернишевського, буд. 26) на користь Акціонерного товариства “Укртелеком” (код ЄДРПОУ 21560766) в особі Запорізької філії Акціонерного товариства “Укртелеком” (69005, м. Запоріжжя, вул. Кам`яногірська, 10; код філії 01184385) суму 410 875 (чотириста десять тисяч вісімсот сімдесят п`ять) грн. 61 коп. заборгованості та суму 6163 (шість тисяч сто шістдесят три) грн. 13 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 23.11.2021.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, у порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С.Боєва