Рішення № 101278310, 15.11.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/147/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2021 справа № 908/2296/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/2296/21

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ГОФРАПАК” (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 29, офіс 4)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “УКР-АГРО-ПРОДУКТ” (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 137)

про стягнення 9303,30 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Заявлено позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “УКР-АГРО-ПРОДУКТ” 32304,30 грн., які складаються з: 23001,00 грн. основного боргу за договором поставки № 0402221 від 04.02.2021, 5147,30 грн. пені, 1067,38 грн. 3% річних та 3088,62 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 0402221 від 04.02.2021, щодо оплати отриманого товару в повному обсязі та у визначений договором строк, що є підставою для стягнення заборгованості у судовому порядку з урахуванням передбачених договором та законом санкцій. Посилаючись на приписи ст.ст. 536, 625, 712 ЦК України та ст.ст. 193, 218, 230, 231, 265 ГК України, позивач просив позов задовольнити. До судових витрат позивачем віднесено 6000,00 грн. витрат на правничу допомогу, які позивач просив стягнути з відповідача. У позові позивач просив розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2021 справу № 908/2296/21 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 16.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2296/21, присвоєно справі номер провадження 18/147/21, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/2296/21 та також, запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 09.09.2021, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк – протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштової кореспонденції копія ухвала суду про відкриття провадження у справі вручена повноважному представнику відповідача 31.08.2021.

Від відповідача 07.09.2021 (в межах визначеного судом строку) до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначив про неотримання від позивача копії позовної заяви з додатками та повідомив, що заборгованість перед позивачем повністю сплачена, на підтвердження чого надав акт звірки взаєморозрахунків станом на 16.08.2021.

Позивачем 06.09.2021 надано суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач, посилаючись на сплату відповідачем заборгованості після подання позову, просить стягнути з відповідача 5147,30 грн. пені, 1067,38 грн. 3% річних, 3088,62 грн. інфляційних втрат, судовий збір та 6000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог подана до початку розгляду справи по суті, тому прийнята судом до розгляду.

Розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 9303,30 грн., які складаються з 5147,30 грн. пені, 1067,38 грн. 3% річних та 3088,62 грн. інфляційних втрат.

Щодо строку розгляду справи по суті суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Провадження у даній справі відкрито 16.08.2021. Отже, суд мав розпочати розгляд справи по суті після 16.09.2021 та закінчити 18.10.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 №211” з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася і наразі не припинена.

З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”, яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, суд ухвалив розпочати розгляд справи по суті та прийняти рішення у справі 15.11.2021 за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, без повідомлення (участі) у судовому засіданні представників позивача та відповідача.

При цьому суд зауважує, що з огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням наданих стонами пояснень та заперечень, справа розглянута судом у розумний строк, який є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, правильного вирішення справи по суті та застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю “ГОФРАПАК” (Постачальником, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю “УКР-АГРО-ПРОДУКТ” (Покупцем, відповідачем у справі) 04.02.2021 укладений договір поставки № 0402221 (надалі – Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору у відповідності до цього договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, в асортименті і в кількості, встановлених цим договором, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та сплатити за нього визначену цим договором грошову суму.

Згідно з п 1.2 Договору поставка товару здійснюється партіями. Найменування (асортимент), індивідуальні особливості товару (зокрема розмір, кількість шарів та якість картону та інші особливості), кількість партії товару, вказується в заявці Покупця. Заявка Покупця може бути спрямована Постачальнику в письмовій формі та/або шляхом передачі за допомогою факсимільного зв`язку та/або по телефону або по електронній пошті, засобами, що зазначені у реквізитах договору.

Специфікація узгоджується сторонами, підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками. Специфікація може бути погоджена сторонами шляхом обміну повідомленнями засобами, передбаченими у реквізитах договору (п. 1.4, 1.5 Договору).

Специфікація може бути погоджена і підписана сторонами з використанням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП). ЕЦП прирівнюється до оригінального підпису представника відповідної сторони. Специфікація, підписана з використанням ЕЦП, за своєю юридичною силою прирівнюється до специфікації підписаної в порядку, передбаченому у п. 1.4 договору (п. 1.6 Договору)

Погодження сторонами специфікації відповідно до пунктів 1.4, 1.5, 1.6, 1.7 договору є підставою для початку виготовлення товару Постачальником (п. 1.7 Договору).

Термін поставки товару (партії товару) становить 14 робочих днів з моменту погодження сторонами специфікації відповідно до пунктів 1.4, або 1.5, або 1.6 договору та моменту здійснення попередньої оплати згідно підпункту 4.2.1 пункту 4.2 договору (в залежності від того, що відбулося раніше), якщо інший строк не визначений в специфікації.

Відповідно до п. 2.4 Договору приймання-передача товару (партії товару) оформляється видатковою накладною. Датою передачі партії товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної. Підписанням видаткової накладної Покупець підтверджує отримання товару (партії товару) в асортименті та в кількості, заявленому Покупцем в заявці.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що ціна на кожне найменування товару за цим Договором визначається виходячи з відпускних цін, встановлених Постачальником на момент отримання заявки Покупця.

Ціна товару вважається остаточно узгодженою з моменту узгодження сторонами Специфікації в порядку передбаченому договором (пунктів 1.4, або 1.5, або 1.6 договору). В будь-якому випадку ціна на товар вважається узгодженою в розмірах визначених в документах, що підтверджують передачу товару (видаткові, товарно-транспортні накладні) після підписання сторонами цих документів (п. 4.1.1 Договору).

Пунктом 4.2 Договору визначено, що розрахунки за товар між Постачальником і Покупцем відбуваються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в такий спосіб:

- протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту фактичної поставки товару Покупцю (підписання сторонами видаткової накладної, товарно-транспортної накладної), але в будь-якому випадку не пізніше 32 (тридцяти двох) календарних днів з моменту отримання Покупцем від Постачальника повідомлення про готовність товару до поставки (підпункт 2.1.1 пункту 2.1 договору).

За визначенням п.п. 4.7, 4.8 Договору, Покупець зобов`язаний повернути Постачальнику підписані видаткові накладні на поставлений товар та акти звірки протягом 7 днів з моменту їх отримання від Постачальника. Датою виконання покупцем своїх зобов`язань є дата надходження повної вартості товару на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 5.3 Договору, у разі порушення Покупцем строків оплати отриманого товару, на вимогу Постачальника він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час прострочення, від вартості отриманого та неоплаченого товару, за кожний день прострочення.

Згідно із п. 5.4 Договору при порушенні Покупцем строків оплати товару (по кожній партії окремо), Покупець сплачує Постачальнику 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України (ЦК України) та інфляційні за весь час прострочення платежу.

Сплата будь-яких неустойок, штрафів, пені, відсотків, передбачених чинним законодавством України та цим договором, за порушення будь-якого зобов`язання, що випливає з цього договору, не звільняє сторони від виконання такого зобов`язання в натурі, а також від відшкодування збитків, завданих порушенням такого зобов`язання, в повному обсязі (п. 5.7 Договору).

Згідно із п.п. 8.1, 8.2 Договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2021 року. Сторони домовились, що дія даного договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік (з 01.01 до 31.12 включно) на умовах даного договору, якщо до 01 грудня поточного року жодна зі сторін не отримає від іншої сторони письмової відмови від автоматичного продовження цього договору.

До вказаного Договору сторонами підписана Специфікація № 1, якою узгоджено поставку товарів на загальну суму 193142,40 грн. з ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу товар (гофрований ящик) на суму 264600,00 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № 136 від 23.02.2021 на суму 77563,20 грн. з ПДВ,

- № 140 від 24.02.2021 на суму 59966,40 грн. з ПДВ,

- № 159 від 24.02.2021 на суму 55612,80 грн. з ПДВ.

Видаткові накладні підписані повноважними представниками відповідача без зауважень.

За поясненнями позивача, вартість поставленого товару відповідачем сплачено частково в сумі 170141,40 грн.

Направлена позивачем 26.07.22021 на адресу відповідача претензія (вих. № 83 від 26.07.2021) щодо сплати заборгованості залишена без відповіді та задоволення.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строк оплати отриманого товару визначено пунктом 4.2 Договору – протягом 30 календарних днів з моменту фактичної поставки товару, але в будь-якому випадку не пізніше 32 календарних днів з моменту отримання повідомлення про готовність товару до поставки.

Наданими до матеріалів справи доказами підтверджується, що відповідач здійснював оплату за поставкою невчасно та не в повному обсязі.

Заборгованість відповідача станом на 28.07.2021 становила 23001,00 грн., що підтверджується двостороннє підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків за період з 23.02.2021 по 27.07.2021.

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов`язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов`язку, проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманого товару у визначений зобов`язанням термін суд визнав доведеним.

В ході розгляду справи відповідачем надано докази погашення заборгованості згідно платіжних доручень № 3087 від 05.08.12021 на суму 10000,00 грн. та № 3093 від 13.08.2021 на суму 1301,00 грн., у зв`язку з чим позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, яку судом прийнято.

Стосовно сум поставок та дат оплати спір між сторонами відсутній.

Частиною 1 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Зважаючи на те, що відповідачем вартість отриманого від позивача товару, здійснення оплати з затриманням не заперечується, а також відсутність у суду сумнівів щодо достовірності обставин справи, суд дійшов висновку, що визнані учасниками справи обставини, не потребують додаткового доведення.

За порушення строків оплати позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 5147,30 грн. пені, 1067,38 грн. 3% річних та 3088,62 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, визначальним для строку нарахування штрафних санкцій є наявність в умовах договору, визначеного за домовленістю сторін правочину, іншого порядку, ніж той, що законодавець передбачив у вказаній нормі.

Враховуючи положення статті 232 Господарського кодексу України, нарахування пені припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не передбачено договором.

Позивачем вимога про стягнення 5147,30 грн. пені за період з 26.03.2021 по 02.08.2021 заявлена на підставі п. 5.3 Договору, згідно з яким у разі несвоєчасної оплати поставленого товару Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час прострочення, від вартості отриманого та неоплаченого товару, за кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що з урахуванням дат прострочення оплати за кожною видатковою накладною з 26.03.2021 по 02.08.2021 та сум заборгованості в цей період, суд визнав розрахунок правильним, до стягнення підлягає 5147,30 грн. пені, як і зазначено позивачем.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за визначений позивачем період з 26.03.2021 по 02.08.2021 за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, виходячи з прострочених сум вартості поставленого товару, суд встановив, що розрахунок виконано правильно, до стягнення підлягає сума 1067,38 грн., як і визначено позивачем.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період: квітень 2021 року – червень 2021 року, виходячи із сум заборгованості, що тривали повний місяць, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, суд визнав його обґрунтованим, вимога про стягнення інфляційних втрат задовольняється судом у визначеній позивачем сумі 3088,62 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про своєчасне виконання ним зобов`язання по оплаті отриманого товару, не надав.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги (з урахуванням прийнятої заяви про зменшення розміру позовних вимог) такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Позивач у позові та у заяві про зменшення розміру позовних вимог просив стягнути з відповідача 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач у відзиві на позов проти заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу не заперечив.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу вказаних статей, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.

Відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Правову допомогу позивачу надавав адвокат Діордієв Олексій Сергійович згідно ордеру на надання правової допомоги серія АР № 1057172 від 02.08.2021 та договору №б/н про надання правової допомоги від 05.05.2021, укладеного з ТОВ “ГОФРАПАК”.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2021 адвокатом Діордієвим Олексєм Сергійовичем (Адвокат) та ТОВ “ГОФРАПАК” (Замовник) укладений договір № б/н про надання правової допомоги. Також Адвокатом та Замовником до цього договору укладено Додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 05.05.2021.

Адвокатом та ТОВ “ГОФРАРАК” складений акт прийому-передачі від 02.08.2021 наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 05.05.2021, в якому наведено перелік наданих послуг, наданих Замовнику при оформленні позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ “УКР-АГРО-ПРОДУКТ” за договором поставки № 0402221 від 04.02.2021, та їх вартість - 6000,00 грн. В розрахунку наданих послуг від 02.08.2021 наведений перелік послуг з визначенням кількості затрачених годин та винагороди Адвоката за надання правової допомоги за одну годину роботи.

Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За визначенням ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Отже, суд дійшов висновку, що поданими та вказаними вище документами підтверджено статус адвоката Діордієва Олексія Сергійовича, а відтак правова природа зазначених витрат ТОВ “ГОФРАПАК” є витратами на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі “Баришевський проти України” від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі “Гімайдуліна і інших проти України” від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі “Меріт проти України” від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач жодних заперечень щодо неспівмірності зазначених позивачем витрат на правову допомогу заявленим у позові вимогам не надав.

Позивачем в акті № 1 прийому-передачі від 02.08.2021 наведено перелік наданих послуг та їх вартість – вивчення та аналіз документації, наданої Замовником для оформлення позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ “УКР-АГРО-ПРОДУКТ” за договором поставки № 0402221 від 04.02.2021; здійснення консультації Замовнику щодо способу захисту його порушених прав; здійснення розрахунку сум втрат від інфляції, річних відсотків та пені за період прострочення; складання позовної заяви; формування додатків до позову; всього на загальну суму 6000,00 грн.

Квитанцією до прибуткового касового ордеру від 02.08.2021 підтверджується сплата Замовником Адвокату 6000,00 грн. за надані послуги з правової допомоги

Розмір наведених витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд визнав співмірним заявленим у позові вимогам.

На підставі викладеного, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд визнав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних з розглядом справи № 908/2296/21.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “УКР-АГРО-ПРОДУКТ” (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 137; ідентифікаційний код 35105397) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ГОФРАПАК” (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 29, офіс 4; ідентифікаційний код 35147531) 5147,30 грн. (п`ять тисяч сто сорок сім грн. 30 коп.) пені, 1067,38 грн. (одну тисячу шістдесят сім грн. 38 коп.) 3% річних, 3088,62 грн. (три тисячі вісімдесят вісім грн. 62 коп.) інфляційних втрат, 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) судового збору та 6000,00 грн. (шість тисяч грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 22.11.2021.

Суддя В.В. Левкут