Рішення № 101277961, 10.11.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2021м. ДніпроСправа № 904/3867/21

За позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м.Київ

до відповідача-1: ОСОБА_1 , м. Дніпро

відповідача-2: ОСОБА_2 , м. Дніпро

відповідача-3: ОСОБА_3 , с. Дослідне, Дніпропетровська область

відповідача-4: ОСОБА_4 , м. Дніпро

відповідача-5: ОСОБА_5 , м. Дніпро

відповідача-6: ОСОБА_6 , м. Новомосковськ, Дніпропетровська область

відповідача-7: ОСОБА_7 , м. Дніпро

про відшкодування шкоди у розмірі 213 849 977,67 грн

Суддя Золотарьова Я.С.

Секретар судового засідання Волювач М.В.

Представники:

від позивача: Палажченко О.О. дов. № 60-1732/21 від 05.02.21 адвокат;

від позивача: Іващенко В.О. дов. № 60-12775/21 від 16.09.21 адвокат;

від відповідачів 1, 3: не з`явилися;

відповідач-4: ОСОБА_4 паспорт;

відповідач-5: ОСОБА_5 паспорт;

відповідач-7: ОСОБА_7 паспорт;

від відповідачів-4-7: Шпакова Т.С. ордери адвокат.

СУТЬ СПОРУ

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до відповідача-1: ОСОБА_1 , відповідача-2: ОСОБА_2 , відповідача-3: ОСОБА_3 , відповідача-4: ОСОБА_4 , відповідача-5: ОСОБА_5 , відповідача-6: ОСОБА_6 , відповідача-7: ОСОБА_7 і просить суд стягнути солідарно шкоду у розмірі 188 042 459,52 грн.

Судом 08.04.2020 було здійснено запит до Дніпровської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 .

Судом 08.04.2020 було здійснено запит до Новоолександрівської сільської ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 .

Судом 08.04.2020 було здійснено запит до Новомосковської сільської ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ОСОБА_6 .

Новоолександрівська сільська рада 22.04.2021 надіслала відповідь на запит, в якій повідомила, що ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Новомосковська сільська рада 11.05.2021 надіслала відповідь на запит, в якій повідомила, що ОСОБА_6 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 30.08.1990 по теперішній час.

Дніпровська міська рада 12.05.2021 надіслала відповідь на запит, в якій повідомила, що:

ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , на теперішній час невідомо;

ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ;

ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 ;

ОСОБА_7 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 .

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 30.06.2021.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2021 відкладено підготовче засідання на 04.08.2021.

Представник відповідачів-1,4,5,6,7 подав 16.07.2021 клопотання про витребування доказів у НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ та у ФОНДУ ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ.

Представник позивача 02.08.2021 подав письмові пояснення.

Представник відповідачів-1,4,5,7 подав 04.08.2021 відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2021 відкладено підготовче засідання на 31.08.2021

Представник позивача 09.08.2021 подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів шкоду у розмірі 213 849 977,67 грн.

Представник позивача 31.08.2021 подав до суду відповідь на відзив.

У судовому засіданні 31.08.2021 представником відповідачів було подано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 .

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2021 клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про витребування доказів задоволено частково та відкладено підготовче засідання на 22.09.2021.

Витребувати у ФОНДУ ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ (вул. Дегтярівська, 48, м. Київ, 04112) належним чином засвідчені копії щодо діяльності ПАТ "МЕЛЮР-БАНК", а саме:

а). - Звіт за IV квартал 2014 року, в тому числі звіт про прибутки і збитки та інший сукупний дохід (Звіт про фінансові результати) за IV квартал 2014 року; Звіт про фінансовий стан (Баланс) за IV квартал 2014 року; Примітка. Окремі показники діяльності банку за IV квартал 2014 року; Примітка. Потенційні зобов`язання Банку;

- Звіт за III квартал 2014 року, в тому числі Звіт про прибутки і збитки та інший сукупний дохід (Звіт про фінансові результати) за III квартал 2014 року; Звіт про фінансовий стан (Баланс) за III квартал 2014 року; Примітка. Окремі показники діяльності банку за НІ квартал 2014 року; Примітка. Потенційні зобов`язання банку;

- Звіт за II квартал 2014 року в тому числі Звіт про прибутки і збитки та інший сукупний дохід (Звіт про фінансові результати) за II квартал 2014 року; Звіт про фінансовий стан (Баланс) за II квартал 2014 року; Примітка. Окремі показники діяльності банку за II квартал 2014 року; Примітка. Потенційні зобов`язання банку;

- Звіт за І квартал 2014 року в тому числі Звіт про прибутки і збитки та інший сукупний дохід (Звіт про фінансові результати) за І квартал 2014 року; Звіт про фінансовий стан (Баланс) за І квартал 2014 року; Примітка. Окремі показники діяльності банку за І квартал 2014 року; Примітка. Потенційні зобов`язання банку. (Відповідач не має вказаних звітів, у зв`язку із чим потребує їх витребування у Позивача або у НБУ);

б). Матеріали перевірок банку Національним банком України, зокрема:

- Довідку про виїзну планову позапланову перевірку ПАТ "Меліор банк" Управлінням Національного банку України в Дніпропетровській області від 25.09.2014 року,

- Довідку про виїзну планову позапланову перевірку ПАТ "Меліор банк" Управлінням Національного банку України в Дніпропетровській області від 26.06.2014 року,

- Довідку щодо інспектування ПАТ "Меліор банк" Управлінням Національного банку України в Дніпропетровській області від 25.10.2013 року,

- Довідку щодо інспектування ПАТ "Меліор банк" Національного банку України в Дніпропетровській області від 24.10.2013 року,

- Довідку щодо інспектування ПАТ "Меліор банк" Управлінням Національного банку України в Дніпропетровській області від 17.10.2013 року,

- Довідку щодо інспектування ПАТ "Меліор банк" Національного банку України в Дніпропетровській області від 08.10.2013 року,

- Довідку щодо інспектування ПАТ "Меліор банк" Управлінням Національного банку України в Дніпропетровській області від 25.10.2013 року,

- Звіт про інспектування ПАТ "Меліор банк" за період з 01.11.2012 по 01,10.2013 від 14 листопада 2013 року № в/12-204/10445/БТ.

3). Витребувати у ФОНДУ ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ (вул. Дегтярівська, 48, м. Київ, 04112) інформацію та належним чином засвідчені копії щодо виконання кредитних зобов`язань позичальниками ПАТ "МЕЛЮР-БАНК": Щодо всіх сум, із розбивкою по періодам сплати, сплачених позичальниками процентів за користування кредитами за період часу з моменту укладення договору до 09.10.2014 року наступними за договорами:

а). - №0/ЮКЛ/23/13 між ПАТ "МЕЛЮР-БАНК та ТОВ "МСВ УКРБУД" (34682925) від 17.04.2013;

- №0/ЮКЛ/63/13 між ПАТ "МЕЛЮР-БАНК та ТОВ "ШТЕРНЕШНЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ ШВЕСТМЕНТ" (35341266) від 28.10.2013;

- №0/ЮКЛ/21/14 між ПАТ "МЕЛЮР-БАНК та ПП "СВ-ПРОМХІМПОСТАВКА" (34561285) від 18.07.2014;

- №0/ЮКЛ/30/14 між ПАТ "МЕЛЮР-БАНК" та ПП "ДНШРОТЕХ КТ" (34562818) від 18.07.2014;

- №0/ЮКЛ/33/14 між ПАТ "МЕЛЮР-БАНК " та ГОВ "СТАЛЬАВТОТРАНС" (38976947) від 25.07.2014;

- №0/ЮКЛ/35/14 між ПАТ "МЕЛЮР-БАНК" та ТОВ "МЕДІАН ФАРМ" (36906993) від 01.08.2014;

- №0/ЮКЛ/40/14 між ПАТ "МЕЛЮР-БАНК" та ТОВ "КОМПЛЕКС СИСТЕМИ" (38974756) від 02.09.2014;

- № 0/ЮКЛ/46/14 між ПАТ "МЕЛЮР-БАНК" та ТОВ "ВЕРІЛ ГРУП" (38974819) від 29.09.2014.

б). Щодо заборгованості зі сплати процентів за користування кредитами, яка малась станом на 09.10.2014 за кожним із зазначених вище договорів, з розшифруванням які виникла така заборгованість за наступними договорами:

- № 0/ЮКЛ/23/13 між ПАТ "МЕЛЮР-БАНК" та ТОВ "МСВ УКРБУД" (34682925) від 17.04.2013;

- № 0/ЮКЛ/63/13 між ПАТ "МЕЛЮР-БАНК" та ТОВ "ШТЕРНЕШНЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ ІНВЕСТМЕНТ" (35341266) від 28.10.2013;

- № 0/ЮКЛ/21/14 між ПАТ "МЕЛЮР-БАНК" та ПП "СВ-ПРОМХІМПОСТАВКА" (34561285) від 18.07.2014;

- № 0/ЮКЛ/33/14 між ПАТ "МЕЛЮР-БАНК" та ТОВ "СТАЛЬАВТОТРАНС" (38976947) від 25.07.2014;

- № 0/ЮКЛ/35/14 між ПАТ "МЕЛЮР-БАНК" та "МЕДІАН ФАРМ" (36906993) від 01.08.2014;

- № 0/ЮКЛ/40/14 між ПАТ "МЕЛЮР-БАНК" та ТОВ "КОМПЛЕКС СИСТЕМИ" (38974756) від 02.09.2014;

- № 0/ЮКЛ/46/14 між ПАТ "МЕЛЮР-БАНК" та ТОВ "ВЕРІЛ ГРУП" (38974819) від 29.09.2014.

Представник позивача 21.09.2021 на виконання ухвали від 31.08.2021 надав витребувані документи частково, а саме: інформацію та належним чином засвідчені копії щодо виконання кредитних зобов`язань позичальниками ПАТ "МЕЛЮР-БАНК" щодо суми заборгованості за період часу з моменту укладення договору до 09.10.2014 року такими за договорами:

а). - №0/ЮКЛ/23/13 між ПАТ "МЕЛЮР-БАНК та ТОВ "МСВ УКРБУД" (34682925) від 17.04.2013;

- №0/ЮКЛ/63/13 між ПАТ "МЕЛЮР-БАНК та ТОВ "ШТЕРНЕШНЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ ШВЕСТМЕНТ" (35341266) від 28.10.2013;

- №0/ЮКЛ/21/14 між ПАТ "МЕЛЮР-БАНК та ПП "СВ-ПРОМХІМПОСТАВКА" (34561285) від 18.07.2014;

- №0/ЮКЛ/30/14 між ПАТ "МЕЛЮР-БАНК" та ПП "ДНШРОТЕХ КТ" (34562818) від 18.07.2014;

- №0/ЮКЛ/33/14 між ПАТ "МЕЛЮР-БАНК " та ГОВ "СТАЛЬАВТОТРАНС" (38976947) від 25.07.2014;

- №0/ЮКЛ/35/14 між ПАТ "МЕЛЮР-БАНК" та ТОВ "МЕДІАН ФАРМ" (36906993) від 01.08.2014;

- №0/ЮКЛ/40/14 між ПАТ "МЕЛЮР-БАНК" та ТОВ "КОМПЛЕКС СИСТЕМИ" (38974756) від 02.09.2014;

- № 0/ЮКЛ/46/14 між ПАТ "МЕЛЮР-БАНК" та ТОВ "ВЕРІЛ ГРУП" (38974819) від 29.09.2014.

Також надав пояснення щодо неможливості надання частини витребуваних документів щодо діяльності ПАТ «МЕЛІОР БАНК», а саме: звітів та матеріалів перевірок банку національним банком України.

Ухвалою суду від 22.09.2021 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 12.10.2021.

Засобами електронного зв`язку 12.10.2021 від відповідачів-1,4,5,6,7 надійшли письмові пояснення.

У судовому засіданні 12.10.2021 розпочато розгляд справи по суті: заслухано виступи позивача та відповідачів 4-7, встановлено обставини справи та досліджено докази, наявні у матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2021 відкладено судове засідання на 10.11.2021.

Представник позивача подав 20.10.2021 заяву про визнання поважними причини порушення строку позовної давності.

В судове засідання 10.11.2021 відповідачі 1, 3 не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлення відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 10.11.2021 продовжено розгляд справи по суті. Позивач подав додаткові докази (Постанову Правління Національного банку України «Про віднесення ПАТ «МЕЛІОР БАНК» до категорії неплатоспроможних») які були прийняті судом для забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи.

Під час судових дебатів позивач просив позов задовольнити з підстав, викладених у заявах по суті, відповідачі 4-7 просили у задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав, викладених у заявах по суті.

У судовому засіданні 10.11.2021 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частини.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Узагальнена позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 09.10.2014 №648/БТ ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "МЕЛІОР БАНК" було віднесено до категорії неплатоспроможних". На підставі цієї постанови Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 09.10.2014 №109 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "МЕЛІОР БАНК", згідно з яким з 10.10.2014 в Банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Постановою Правління Національного банку України № 87 від 10.02.2015 року було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ «МЕЛІОР БАНК». На підставі зазначеної Постанови НБУ.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.02.2015 року № 27 було розпочато ліквідаційну процедуру та призначено уповноважену особу на ліквідацію ПАТ «МЕЛІОР БАНК».

Під час здійснення процедури ліквідації банку встановлено, що розмір зобов`язань ПАТ «МЕЛІОР БАНК» відповідно до затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування № 113/15 від 22 травня 2015 Реєстру акцептованих вимог кредиторів вимоги кредиторів до Банку (з врахуванням змін згідно рішення Фонду № 3090 від 15.11.2018 року) становить 82 649 585,16 грн.

Також під час ліквідації ПАТ «МЕЛІОР БАНК» встановлено, що оціночна (ринкова) вартість його ліквідаційної маси затверджена рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування № 088/15 від 16.04.2015 складає 4 702 556,57 грн. Незалежну оцінку було проведено компанією ТОВ «Центр оцінки власності «ПАРЕТО». Недостатність майна ПАТ «МЕЛІОР БАНК» для покриття вимог кредиторів банку склала 77 947 028,59 грн.

01.02.2019 року до Єдиного державного реєстру було внесено запис №12241110010054090 про припинення ПАТ «МЕЛІОР БАНК». За наслідками завершення ліквідаційної процедури, розмір незадоволених вимог кредиторів склав 80 214,07 грн.

Фонд ґрунтує свої вимоги з посиланням на статтю 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відповідно до якої Фонд або Уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку.

Фонд зазначає, що усі відповідачі є пов`язаними з банком особами відповідно до статті 52 зазначеного Закону (у редакції від 15.02.2011).

Фонд зазначає, що ним за результатами більш детального аналізу кредитного портфелю ПАТ «МЕЛІОР БАНК» виявлено групу кредитів пов`язаних між собою компаній - позичальників, які отримали у банку кредити на значні суми без забезпечення або під забезпечення, що явно не відповідало розміру основного зобов`язання та кредитному ризику.

До переліку таких компаній Фонд відносить ТОВ «МСВ УКРБУД», ТОВ «ІНТЕРНЕШНЛ ДЕВЕЛОПМЕНТ ІНВЕСТМЕНТ», ПП «СВ-ПРОМХІМПОСТАВКА», ПП «ДНІПРОТЕХ КТ», ТОВ «СТАЛЬАВТОТРАНС», ТОВ «МЕДІАН ФАРМ», ТОВ «КОМПЛЕКС СИСТЕМИ» та ТОВ «ВЕРІЛЛ ГРУП». Також на балансі Банку обліковувались права вимоги за врахованим векселем ТОВ «СТВ СТАЛЬ».

При цьому, зазначені компанії мали ознаки фіктивності, зокрема, зареєстровані за однаковими адресами в звичайних багатоквартирних будинках (за адресами цих компаній також зареєстровано значну кількість інших компаній, наприклад, за адресою м. Дніпро, вул. 152 Дивізії, буд. З, зареєстровано 66 суб`єктів, за адресою м. Дніпро, вул. Бориса Кротова, буд. 50, зареєстровано 37 суб`єктів і т.д.), компанії не мають інших працівників крім директора, серед цих компаній є такі, що мали спільного засновника (він же директор). Також ці компанії-позичальники виступають одне в одного поручителями або майновими поручителями за кредитами оформленими в Банку, що прямо вказує на їх пов`язаність між собою. Більше того, за адресами реєстрації цих компаній-позичальників також було зареєстровано компанії, керівниками та засновниками яких є власники, керівники та посадові особи ПАТ «МЕЛІОР БАНК», що може вказувати на зв`язок цих компаній в т.ч. і з власниками та керівництвом самого Банку. Характерно, що після введення в Банку тимчасової адміністрації всі Позичальники виявленої групи розпочали процедуру банкрутства, а їх ліквідатором виступила одна особа - Рудницький Олександр Станіславович, що також вказує на пов`язаність за значених позичальників.

Рішення щодо кредитування цих компаній в період з квітня 2013 по жовтень 2014 було прийнято Кредитним комітетом та Спостережною радою Банку та прямо протирічили інтересам Банку/кредиторів Банку. Спільними діями/рішеннями членів Кредитного комітету та Спостережної ради Банку, що явно протирічили інтересам Банку та його кредиторів, було завдано шкоду на загальну суму мінімум 263 560 298,98 грн.

На виконання зазначених норм ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 19.02.2021 р. Фонд гарантування звернувся до пов`язаних з банком осіб з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної банку рішеннями зазначених осіб про видачу кредитів на підставних осіб без належного забезпечення та про безпідставну передачу в іпотеку належного Банку нерухомого майна.

Оскільки зазначені вимоги не були задоволені, Фонд гарантування звернувся до суду з цим позовом до пов`язаних осіб ПАТ «МЕЛІОР БАНК».

Узагальнена позиція відповідачів-1, 4, 5, 7

Відповідачі зазначають, що Фондом документально не підтвердженого жодного елементу цивільно-правової відповідальності; не доведено розмір шкоди; якими діями відповідачів спричинена шкода, які визначені відповідачами; причинно-наслідковий зв`язок між їх діями і визначеною Фондом сумою шкоди.

Відповідачі вказують про те, що Фондом не надано доказів фіктивності підприємств, яким було надано кредити, а твердження Фонду ґрунтуються на судженнях та хибних висновках. Водночас для цього повинен бути вирок у кримінальній справі.

На думку відповідачів в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що до відповідачів, застосовувалися будь-які заходи впливу за порушення вимог законодавства у сфері банківської діяльності, оскільки їх вина у настанні неплатоспроможності банку не встановлена і не доведена. Відповідачі звертають увагу суду на те, що усі кримінальні провадження, які були зареєстровані закриті.

Відповідачі вказують, що саме бездіяльність Фонду призвела до збитків, оскільки Фонд не вживав заходів щодо стягнення заборгованості за кредитами. Крім того, відповідачі зазначають, що заборгованість за спірними кредитами виникла саме за період неналежного керування банком уповноваженою особою Фонду.

Відповідачі звертають увагу суду на те, що кредитам, які були видані банком компаніям, які на думку позивача є фіктивними було присвоєно «І» або «ІІ» категорія якості у відповідності до вимог Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями та Загальних вимог до оцінки ризиків. Відповідно приймаючи рішення щодо укладення кредитних договорів відповідачі діяли без будь-яких порушень чинного законодавства.

Відповідачі вказують про те, що НБУ протягом 2013-2014 років здійснювались перевірки банку. Цими перевірками охоплювались й питання якості кредитного портфелю, порядок та методи управління кредитним портфелем тощо. НБУ за результатами цих перевірок зроблено зокрема висновок, що структура застави за ступенем ліквідності є достатньою, сукупний рівень ризику є помірним, а напрямок його зміни є стабільним.

Крім того, банк направляв НБУ усю необхідну звітність, зокрема й за 2014 рік.

Також, відповідачами заявлено клопотання про застосування строку позовної давності відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України.

Позиція відповідачів 3, 6

Відповідачі не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Обставини справи щодо введення процедури тимчасової адміністрації та ліквідації банку

Правлінням Національного банку України було прийнято постанову № 648/БТ від 09.10.2014 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "МЕЛІОР БАНК" до категорії неплатоспроможних» (т. 5 арк.с.172-175)

У постанові НБУ, зокрема зазначено:

«ПАТ "МЕЛІОР БАНК" не вживаються достатні заходи для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та здійснюється ризикова діяльність, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку (далі - ризикова діяльність).

Зазначене підтверджується результатами позапланової виїзної перевірки Національного банку України, проведеної згідно з розпорядженнями Управління Національного банку України в Дніпропетровській області від 16 вересня 2014 року №12-209/8385, від 17 вересня 2014 року № 12-209/8441 та від 22 вересня 2014 року № 12-209/8635, з питань дотримання ПАТ "МЕЛІОР БАНК" вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризм}- (далі - позапланова перевірка).

За результатами позапланової перевірки виявлено, що ПАТ "МЕЛІОР БАНК" здійснило фінансові операції, які містять ризики використання послуг банку для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму (далі - ризикові операції), а саме: за період з 01 січня до 15 вересня 2014 року (включно) ПАТ "МЕЛІОР БАНК" видано фізичним особам з їх поточних рахунків кошти готівкою в націоанальній валюті на загальну суму, що становить більше ніж 843 млн. гри., із них - 178 фізичним особам на загальну суму, що становить більше ніж 667 млн. грн.

За період з 01 січня до 15 вересня 2014 року (включно) ПАТ "МЕЛІОР БАІЦС видало ТОВ «ВЕЛОР ІНВЕСТ» ТОВ «ТД ДЕМОС», ТОВ "АКЦЕНТ-ТРЕЙД" з їх поточних рахунків коштів готівкою в національній валюті на вищезазначені цілі на загальну суму більше ніж 3 млрд. грн., із них -вищезазначеним трьом юридичним особам на загальну суму більше ніж 2 млрд. грн.

Таким чином, сума отриманих ТОВ "ВЕЛОР ІНВЕСТ, ТОВ "ТД ДЕМОС", ТОВ "АКЦЕНТ-ТРЕЙД" коштів у готівковій формі становить більше ніж 67 відсотків від загальної суми виданих коштів готівкою юридичним особам на вищезазначені цілі в цілому по ПАТ "МЕЛІОР БАНІТ за період з 01 січня до 15 вересня 2014 року (включно).

Кошти, які надходили на поточні рахунки зазначених вище юридичних осіб, отримувалися (у розмірі, більшому, ніж 70 відсотків від суми, що надійшла в безготівковій формі) через касу ПАТ "МЕЛІОР БАНК" у день надходження

коштів.

Національний банк України протягом останнього року неодноразово застосовував до ПАТ "МЕЛІОР БАНК" заходи впливу та санкції за виявлені в його діяльності порушення вимог законодавства з питань запобігання легалізації і відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом (далі - порушення законодавства з питань фінансового моніторингу).

Так, зокрема, за порушення законодавства з питань фінансового моніторингу до ПАТ "МЕЛІОР БАНК" були застосовані заходи впливу/санкції у вигляді накладення штрафів згідно з рішеннями Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків при Управлінні Національного банку України в Дніпропетровській області від 21 березня 2014 року № 4 (у розмірі 5 100,00 грн.), від 09 липня 2014 року № 19 (у розмірі 58 400,00 грн.).

Відповідно до статей 73, 76 Закону «Про банки та банківську діяльність», глави 13 розділу ІІ Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківською законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 серпня 2012 року № 346 (далі - Положення №346), Національний банк України зобов`язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі систематичного порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, зокрема в разі встановлення факту здійснення банком ризикової діяльності та застосування Національним банком України два і більше разів протягом трьох років, що передують установленню такого факту, до банку заходів впливу та/або санкцій за порушення цього законодавства.

Беручи до уваги зазначене вище, застосування до ПАТ "МЕЛІОР БАНК'" заходу впливу у вигляді віднесення ПАТ "МЕЛІОР БАНК" до категорії неплатоспроможних є адекватним рівню загрози інтересам вкладників та інших кредиторів цього банку.

Ураховуючи вищезазначене, у зв`язку із встановленням факту здійснення ІІАТ "МЕЛІОР БАНК" ризикової діяльності, неодноразового застосування Національним банком України до ПАТ «МЕЛІОР БАНК» заходів впливу/санкцій за порушення вимог законодавства з питань фінансового моніторингу, з метою захисту інтересів вкладників га інших кредиторів ПАТ "МЕЛІОР БАНК", керуючись статтями 7, 15, 55 Закону України "Про Національний банк України", статтями 63. 66, 73. 76 Закону про банки, вимогами розділу І та глави 13 розділу ІІ Положення № 346, Правління Національного банку України постановляє: Віднести ПАТ "МРЛІОР БАНК" до категорії неплатоспроможних.».

Відтак, на підставі постанови Правління Національного банку України від 09.10.2014 №648/БТ ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "МЕЛІОР БАНК" було віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі вищезазначеної постанови НБУ Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 09.10.2014 №109 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "МЕЛІОР БАНК", згідно з яким з 10.10.2014 в Банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію (т.1 арк.с.14).

Постановою Правління Національного банку України № 87 від 10.02.2015 року було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ «МЕЛІОР БАНК».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.02.2015 року № 27 було розпочато ліквідаційну процедуру та призначено уповноважену особу на ліквідацію ПАТ «МЕЛІОР БАНК» (т.1 арк.с.15).

Під час здійснення процедури ліквідації банку встановлено, що розмір зобов`язань ПАТ «МЕЛІОР БАНК» відповідно до затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування № 113/15 від 22 травня 2015 реєстру акцептованих вимог кредиторів вимоги кредиторів до Банку (з врахуванням змін згідно рішення Фонду № 3090 від 15.11.2018 року) становить 82 649 585,16 грн.

Також під час ліквідації ПАТ «МЕЛІОР БАНК» встановлено, що оціночна (ринкова) вартість його ліквідаційної маси затверджена рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування № 088/15 від 16.04.2015 складає 4 702 556,57 грн. Незалежну оцінку було проведено компанією ТОВ «Центр оцінки власності «ПАРЕТО».

Недостатність майна ПАТ «МЕЛІОР БАНК» для покриття вимог кредиторів банку склала 77 947 028,59 грн.

01.02.2019 року до Єдиного державного реєстру було внесено запис №12241110010054090 про припинення ПАТ «МЕЛІОР БАНК».

За наслідками завершення ліквідаційної процедури, розмір незадоволених вимог кредиторів склав 80 214,07 грн.

Обставини справи щодо статусу відповідачів у справі

Фонд гарантування звернувся з позовом до:

- ОСОБА_1 (Голова Спостережної ради, власник істотної участі та контролер банку через компанію ТОВ «КРИАН»);

- Лиженко Сергій Васильович (заступник Голови Спостережної ради);

- Добринюка Ігор Петрович (член Спостережної ради);

- Романчук Лариса Григорівна (голова Правління, член Кредитного комітету);

- Гулько Олег Миколайович (заступник голови Правління, голова Кредитного комітету);

- Колосенко Катерина Анатоліївна (член Правління, член Кредитного комітету, головний бухгалтер);

- Малоух Ольга Іванівна (заступник Голови Кредитного комітету, начальник управління цінних паперів).

На підтвердження посадового становища цих осіб позивачем надані копії протоколів засідання спостережної ради та засідання кредитного комітету (т.1 арк.с.56-59, 85-88, 105-108, 126-129, 164-165, т.2 арк.с.1-2).

Власником 100 % акцій ПАТ «МЕЛІОР БАНК» було ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРИАН» (ЄДРПОУ 35043964). При цьому, ОСОБА_1 належить 75% статутного капіталу ТОВ «КРИАН».

Обставини справи щодо укладення ПАТ «МЕЛІОР БАНК» кредитних договорів

Позивач зазначає, що відповідачами спільно було прийнято недобросовісні та надмірно ризиковані рішення про кредитування ПП «СВ-ПРОМХІМ ПОСТАВКА», ПП «ДНІПРОТЕХ КТ», ТОВ «СТАЛЬАВТОТРАНС», ТОВ «МЕДІАН ФАРМ», ТОВ «КОМПЛЕКС СИСТЕМИ» та ТОВ «ВЕРІЛ ГРУП» без належного забезпечення, що завдало Банку збитки в розмірі 188 042 459,52 грн.

18.06.2014 року між банком та ПП «СВ-ПРОМХІМПОСТАВКА» було укладено Договір про надання відновлюваної кредитної лінії №0/ЮКЛ/21/14. Згідно зазначеного договору Банк встановив Позичальнику кредитний ліміт в розмірі 44 000 000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 17.12.2014 року. Кредит було забезпечено порукою ТОВ «ПОЛІКС»

Рішення щодо кредитування ПП «СВ-ПРОМХІМПОСТАВКА» було прийнято на засіданні Кредитного комітету у складі ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та оформлено відповідним протоколом № 53 від 18.06.2014 року, а також на засіданні Спостережної ради у складі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та оформлено Протоколом № 28 від 18.06.2014 року.

Також, 01.10.2014 року між Банком та ТОВ «КОМПЛЕКС СИСТЕМИ» було укладено договір застави майнових прав за депозитним договором № 0/ЮКЛ/21/14/ЮЗС2, предметом якого є забезпечення вимог Банку, що випливають з Кредитного договору. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти в розмірі 3 548 023,65 грн, що були розміщені Заставодавцем в ПАТ «МЕЛІОР БАНК» згідно договору ПАТ «МЕЛІОР БАНК» банківського вкладу №14/ЮДР/052/14 від 30.09.2014 року.

В процедурі банкрутства 25.07.2015 було припинено ПП «СВ-ПРОМХІМПОСТАВКА», ліквідатор - Рудницький Олександр Станіславович (справа № 904/2451/15, грошові вимоги ПАТ «МЕЛІОР БАНК» визнано в розмірі 44 865 201,87 грн - 4 черга, та 5 557 496,88 грн - 6 черга).

В процедурі банкрутства 08.08.2015 було припинено ТОВ «ПОЛІКС», ліквідатор - Рудницький Олександр Станіславович (справа № 904/2182/15, грошові вимоги ПАТ «МЕЛІОР БАНК» визнано в розмірі 114 987 438,92 грн - 4 черга, та5 821 850,46 грн - 6 черга).

Також, 24.07.2015 в процедурі банкрутства було припинено ТОВ «КОМПЛЕКС СИСТЕМИ», ліквідатор - Рудницький Олександр Станіславович (справа № 904/2181/15, грошові вимоги ПАТ «МЕЛІОР БАНК» визнано в розмірі 27 843 638,61 грн - 4 черга, та 175 810,44 грн - 6 черга).

22.07.2014 між Банком та ПП «ДНІПРОТЕХ КТ» було укладено Договір про надання відновлюваної кредитної лінії №0/ЮКЛ/30/14. Згідно зазначеного договору Банк встановив Позичальнику кредитний ліміт в розмірі 41 000 000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 17.12.2014 року. Кредит було забезпечено порукою директора ПП «ДНІПРОТЕХ КТ» ОСОБА_10 .

Рішення щодо кредитування ПП «ДНІПРОТЕХ КТ» було прийнято на засіданні Кредитного комітету у складі ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та оформлено відповідним протоколом № 85 від 22.07.2014 року, а також на засіданні Спостережної ради у складі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та оформлено Протоколом № 52 від 22.07.2014 року.

Також, 28.08.2014 між Банком та ПП «ДНІПРОТЕХ КТ» було укладено Договір застави майнових прав за депозитним договором № 0/ЮКЛ/30/14/ЮЗС2, предметом якого є забезпечення вимог Банку, що випливають з Кредитного договору. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти в розмірі 5 226 499,55 грн, що були розміщені Заставодавцем в ПАТ «МЕЛІОР БАНК» згідно договору ПАТ «МЕЛІОР БАНК» банківського вкладу № 14/ЮДР/046/14 від 28.08.2014 року. Поруку директора ПП «ДНІПРОТЕХ КТ» ОСОБА_10 - припинено.

В процедурі банкрутства 22.07.2015 було припинено ПП «ДНІПРОТЕХ КТ», ліквідатор - Рудницький Олександр Станіславович (справа № 904/2187/15, грошові вимоги ПАТ «МЕЛІОР БАНК» визнано в розмірі 41 000 000,00 грн та 32 170 095,87 грн - 4 черга, та 276 579,15 грн. - 6 черга).

25.07.2014 року між Банком та ТОВ «СТАЛЬАВТОТРАНС» було укладено Договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/33/14. Згідно зазначеного договору Банк встановив Позичальнику кредитний ліміт в розмірі 42 000 000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 24.07.2015 року. Кредит було забезпечено порукою ТОВ «ПОЛІКС».

Рішення щодо кредитування ТОВ «СТАЛЬАВТОТРАНС» було прийнято на засіданні Кредитного комітету у складі ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 та оформлено відповідним протоколом № 89 від 25.07.2014 року, а також на засіданні Спостережної ради у складі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та оформлено Протоколом № 55 від 25.07.2014 року.

01.10.2014 між Банком та ТОВ «СТАЛЬАВТОТРАНС» було укладено Договір застави майнових прав за депозитним договором № 0/ЮКЛ/33/14/ЮЗС1, предметом якого є забезпечення вимог Банку, що випливають з Кредитного договору. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти в розмірі 4 100 000,00 грн, що були розміщені Заставодавцем в ПАТ «МЕЛІОР БАНК» згідно договору банківського вкладу №14/ЮДР/051/14 від 30.09.2014 року.

В процедурі банкрутства 14.07.2015 було припинено ТОВ «СТАЛЬАВТОТРАНС», ліквідатор - ОСОБА_13 (справа № 904/2185/15, грошові вимоги ПАТ «МЕЛІОР БАНК» визнано в розмірі 45 387 221,13 грн - 4 черга, та 223 123,50 грн - 6 черга).

01.08.2014 року між Банком та ТОВ «МЕДІАН ФАРМ» було укладено Договір про надання відновлюваної кредитної лінії №0/ЮКЛ/35/14. Згідно зазначеного договору Банк відкрив Боржнику відновлювальну кредитну лінію в розмірі 22 000 000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 23.01.2015 року.

При цьому, 01.08.2014 року між Банком та ПП «ДНШРОТЕХ КТ» було укладено Договір застави майнових прав за депозитним договором № 0/ЮКЛ/35/14/ЮЗС1. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти в розмірі 5 150 724,51 грн, що були розміщені Заставодавцем в ПАТ «МЕЛІОР БАНК» згідно договору ПАТ «МЕЛІОР БАНК» банківського вкладу № 14/ЮДР/041/14 від 25.07.2014 року.

Зазначене рішення щодо кредитування ТОВ «МЕДІАН ФАРМ» було прийнято на засіданні Кредитного комітету у складі ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та оформлено відповідним протоколом № 95 від 30,07.2014 року, а також на засіданні Спостережної ради у складі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та оформлено Протоколом № 57 від 30.07.2014 року.

В процедурі банкрутства 24.07.2015 було припинено ТОВ «МЕДІАН ФАРМ», ліквідатор - ОСОБА_13 (справа № 904/2186/15, грошові вимоги ПАТ «МЕЛІОР БАНК» визнано в розмірі 23 080 967,06 грн - 4 черга, та 1 981 899,40 грн - 6 черга).

02.09.2014 року між Банком та ТОВ «КОМПЛЕКС СИСТЕМИ» було укладено Договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/40/14. Згідно зазначеного договору Банк встановив Позичальнику кредитний ліміт в розмірі 43 000 000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16 % річних та кінцевим терміном повернення кредиту 01.09.2015 року. Кредит було забезпечено порукою ТОВ «ВЕРІЛ ГРУП».

Рішення щодо кредитування ТОВ «КОМПЛЕКС СИСТЕМИ» було прийнято на засіданні Кредитного комітету у складі ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 та оформлено відповідним протоколом № 128 від 02.09.2014 року, а також на засіданні Спостережної ради у складі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та оформлено Протоколом № 71 від 02.09.2014 року.

30.09.2014 між Банком та ТОВ «КОМПЛЕКС СИСТЕМИ» було укладено Договір застави майнових прав за депозитним договором № 0/ЮКЛ/40/14/ЮЗС2, предметом якого є забезпечення вимог Банку, що випливають з Кредитного договору. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти в розмірі 5 299 379,81 гривень, що були розміщені Заставодавцем в ПАТ «МЕЛІОР БАНК» згідно договору ПАТ «МЕЛІОР БАНК» банківського вкладу № 14/ЮДР/048/14 від 08.09.2014 року.

В процедурі банкрутства 24.07.2015 було припинено ТОВ «КОМПЛЕКС

СИСТЕМИ», ліквідатор - ОСОБА_13 (справа № 904/2181/15, грошові вимоги ПАТ «МЕЛІОР БАНК» визнано в розмірі 27 843 638,61 грн - 4 черга, та 175 810,44 грн - 6 черга).

В процедурі банкрутства 06.08.2015 було припинено ТОВ «ВЕРІЛ ГРУП», ліквідатор - ОСОБА_13 (справа № 904/2184/15, грошові вимоги ПАТ «МЕЛІОР БАНК» визнано в розмірі 55 889 615,39 грн - 4 черга, та 350 749,08 грн - 6 черга).

29.09.2014 між Банком та ТОВ «ВЕРІЛ ГРУП» було укладено Договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 0/ЮКЛ/46/14. Згідно зазначеного договору Банк встановив Позичальнику кредитний ліміт в розмірі 28 000 000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16% річних та кінцевим терміном повернення кредиту 18.09.2015 року. Кредит було забезпечено порукою ТОВ «ТД СТАНДАРТ ПЛЮС».

Рішення щодо кредитування ТОВ «ВЕРІЛ ГРУП» було прийнято на засіданні Кредитного комітету у складі ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 та оформлено відповідним протоколом №137 від 19.09.2014 року, а також на засіданні Спостережної ради у складі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та оформлено Протоколом № 73 від 19.09.2013 року.

Також, 01.10.2014 між Банком та ТОВ «ВЕРІЛ ГРУП» було укладено Договір застави майнових прав за депозитним договором № 0/ЮКЛ/46/14/ЮЗС1, предметом якого є забезпечення вимог Банку, що випливають з Кредитного договору. Забезпеченням виступило право вимоги на грошові кошти в розмірі 2 500 000,00 грн, що були розміщені Заставодавцем в ПАТ «МЕЛІОР БАНК» згідно договору ПАТ «МЕЛІОР БАНК» банківського вкладу № 14/ЮДР/054/14 від 30.09.2014 року.

В процедурі банкрутства 06.08.2015 було припинено ТОВ «ВЕРІЛ ГРУП»,

ліквідатор - ОСОБА_13 (№ 904/2184/15, грошові вимоги ПАТ «МЕЛІОР БАНК» визнано в розмірі 55 889 615,39 грн - 4 черга, та 350 749,08 грн - 6 черга).

Позивач зазначає, що спільні рішення членів Кредитного комітету ПАТ «МЕЛІОР БАНК» ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , а також членів Спостережної ради Банку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про кредитування ПП «СВ-ПРОМХІМ ПОСТАВКА», ПП «ДНІПРОТЕХ КТ», ТОВ «СТАЛЬАВТОТРАНС», ТОВ «МЕДІАН ФАРМ», ТОВ «КОМПЛЕКС СИСТЕМИ» та ТОВ «ВЕРІЛ ГРУП» без належного забезпечення явно протирічило інтересам Банку і є недобросовісним, а також завдали Банку збитки в розмірі 213 849 977,67 грн.

Крім того, позивач стверджує, що усі вищеперелічені компанії є фіктивними.

Матеріали справи не містять доказів визнання вищезазначених договорів нікчемними в порядку та з підстав, передбачених у статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також доказів визнання вказаних договорів недійсними в судовому порядку.

Також позивач не надав доказів визнання вищезазначених компаній з якими банк уклав кредитні договори фіктивними в установленому законом порядку.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо позовних вимог до ОСОБА_2

У судовому засіданні 31.08.2021 представником відповідачів було подано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Відтак, провадження у справі в частині солідарного відшкодування шкоди у розмірі 213 849 977,67 грн з відповідача-2: ОСОБА_2 підлягає закриттю на підставі пункту 6 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо норм матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин

Позивач ґрунтує свої вимоги з посиланням зокрема на статтю 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статтю 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»

Щодо редакцій норм статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність", які мають бути застосовані до спірних правовідносин слід зазначити про таке.

Вищевказані статті за своєю правовою природою містять як норми матеріального, так й норми процесуального права, про що зокрема зазначено у практиці Верховного Суду (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 910/12930/18 та від 28 жовтня 2021 року у справі № 910/9851/20)

До норм матеріального права належать норми, які визначають коло осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави такої відповідальності та її розмір. Тоді як до процесуальних норм належать норми, які визначають порядок притягнення особи до відповідальності.

Порядок дій позивача як ліквідатора Банку, в тому числі вжиття заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів Банку, що ліквідується, шляхом звернення з вимогами про відшкодування шкоди до пов`язаних з банком осіб, а у випадку їх невиконання до суду є процесуальною, процедурною нормою.

Відповідно, до правовідносин, у яких бере участь Фонд як ліквідатор неплатоспроможного Банку (виявлення недостатності майна для розрахунків з кредиторами, виявлення нікчемних та сумнівних правочинів, протиправної діяльності пов`язаних з Банком осіб, збитків, звернення з вимогами до пов`язаних з Банком осіб, звернення з позовом до суду) мають застосовуватись редакції ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.58 Закону "Про банки та банківську діяльність", що були чинними станом на момент вчинення Фондом відповідних дій.

Фонд звернувся до суду з цим позовом 02.04.2021.

Відповідно стаття 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та стаття 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" у частинах, які визначають порядок здійснення процедурних питань, мають застосовуватись у редакціях, що були чинними станом на 02.04.2021.

Водночас, норми статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" щодо підстав, розміру цивільно-правової відповідальності за завдану банку або його кредиторам шкоду є матеріально-правовими, а відтак щодо них застосовується принцип незворотної дії закону в часі (ст. 58 Конституції України).

Приписи ст. 58 Конституції України передбачають, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття цими законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. <…> Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абз. 2, 4 п.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп/1997).

Відтак, при визначенні підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності, суд повинен керуватися тією нормою, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме вчинення пов`язаними з банком особами дій, що спричинили банку збитки.

У цій справі спірні правовідносини (рішення кредитного комітету та спостережної ради щодо укладення спірних кредитних договорів та укладення цих договорів) виникли у 2014 році. Відповідно стаття 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та стаття 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" у частинах, які визначають коло осіб, що можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави та розмір відповідальності, мають застосовуватись у редакціях, що були чинними станом на 2014 рік.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини п`ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та частин четвертої - шостої статті 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" стосовно процесуального чи матеріального характеру цих норм викладений в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 910/12930/18 та від 28 жовтня 2021 року у справі № 910/9851/20.

Щодо обставин справи, які входять до предмету доказування у цій справі

Предметом доказування у цій справі є:

1) персональний склад органів управління Банку на момент ухвалення рішень про вчинення сумнівних правочинів; дати обрання / призначення та звільнення з посади кожного з відповідачів; належність відповідачів до керівників Банку; наявність у відповідачів статусу посадової особи акціонерного товариства, пов`язаної з Банком особи;

2) факт ухвалення рішення органом управління Банку про вчинення сумнівного правочину, персональний склад органу на момент ухвалення такого рішення, результати голосування кожного члена (за, проти, утримався); інші фактичні обставини ухвалення такого рішення на підставі яких документів (наданих контрагентом та внутрішніх документів банку) ухвалювалося рішення, чи була дотримана внутрішня процедура банку щодо погодження таких рішень, хід обговорення;

3) факт вчинення Банком сумнівного правочину (укладення договору);

4) факт виконання Банком сумнівного правочину (перерахування / отримання коштів, передання / отримання майна чи майнових прав);

5) факти протиправної поведінки відповідачів (недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності Банку, індивідуальних приписів НБУ, обставини, що підтверджують невиваженість інвестиційної політики та ризикованість кредитної політики Банку, відсутність в Банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов`язків, дії відповідачів усупереч інтересам Банку тощо);

6) збитки Банку від конкретного правочину (балансова вартість активу на дату початку виведення Банку з ринку, розмір грошових коштів, фактично стягнутих за рішенням суду та включених до ліквідаційної маси, оціночна вартість активу, визначена незалежним оцінювачем у процедурі ліквідації, вартість продажу такого активу в процесі ліквідації Банку) та їх причини;

7) розмір недостатності майна Банку для розрахунків з кредиторами (як мінімальний розмір збитків Банку та шкоди, завданої кредиторам Банку невиваженою інвестиційною політикою, ризикованою кредитною діяльністю, бездіяльністю відповідачів, що призвело до неплатоспроможності та ліквідації Банку).

Щодо належності відповідачів до кола осіб, які передбачені частиною 5 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»

Відповідно до частини 5 статті 52 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції чинній на час прийняття відповідачами рішень щодо укладення кредитних угод - 2014 рік) Фонд має право звернутися з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників банку про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків та/або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, встановлений Фондом, Фонд має право звернутися до суду з вимогою про стягнення майна з таких осіб для задоволення вимог кредиторів. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна банку, вважаються погашеними.

Тобто належними відповідачами по цій справі можуть бути особи, які були станом на 2014 рік власниками істотної участі банку, контролерами та керівниками банку.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції чинній на час прийняття відповідачами рішень щодо укладення кредитних угод - 2014 рік)

істотна участь - це пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи.

контролер - фізична або юридична особа, щодо якої не існує контролерів - фізичних осіб та яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином.

Відповідно до статті 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції чинній на час прийняття відповідачами рішень щодо укладення кредитних угод - 2014 рік) керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.

Матеріалами справи підтверджується, що протягом 2014 року ОСОБА_1 займав посаду Голови Спостережної ради банку, а також був власником істотної участі та контролером банку через компанію ТОВ «КРИАН»; ОСОБА_2 займав посаду заступника Голови Спостережної ради; ОСОБА_3 був членом Спостережної ради; ОСОБА_4 займала посаду голови Правління та була членом Кредитного комітету; ОСОБА_5 займав посаду заступника голови Правління та голови Кредитного комітету; ОСОБА_6 була членом Правління, членом Кредитного комітету та займала посаду головного бухгалтера; ОСОБА_7 була заступником Голови Кредитного комітету та начальником управління цінних паперів.

Суд доходить висновку про те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 є належними відповідачами по цій справі, оскільки відповідають критеріям, встановленим у частині 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції чинній на час прийняття відповідачами рішень щодо укладення кредитних угод - 2014 рік).

Водночас ОСОБА_7 , яка була заступником голови кредитного комітету та займала посаду начальника управління цінних паперів банку не є належним відповідачем по цій справі, оскільки посада, яку вона займала, не відповідає критеріям, встановленим статтею 52 Закону України статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції чинній на час прийняття відповідачами рішень щодо укладення кредитних угод - 2014 рік).

Тому, з огляду на викладене, у позові до відповідача -7 ОСОБА_7 слід відмовити.

Щодо підстав для стягнення збитків (шкоди)

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та визначає в частині другій способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Предметом спору у цій справі є солідарне відшкодування шкоди (збитків) з відповідачів на користь позивача (Фонду гарантування вкладів фізичних осіб). Своє право на звернення до суду із цим позовом позивач обґрунтовує з посиланням зокрема на частину 5 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно пункту 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 1160 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 22 Цивільного кодексу України дає загальне для цивільного законодавства (як договірного так і деліктного зобов`язання) визначення збитків. Так, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Визначення поняття збитків наводиться також у частині 2 статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 Господарського кодексу України конкретизує, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відтак, збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

За вищенаведеними нормами права для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідна наявність усіх елементів, що складають цивільне правопорушення, а саме: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, вина. Відсутність хоча б одного елементу робить неможливим застосування відповідальності у вигляді збитків.

Відшкодуванню підлягають тільки збитки, які є об`єктивним наслідком протиправної поведінки, тобто між протиправною поведінкою і шкодою повинен бути причинний зв`язок, який полягає в тому, що протиправна поведінка за часом передує шкоді і породжує шкоду.

Обов`язковою умовою відповідальності є також вина, яка полягає у суб`єктивному ставленні особи до наслідків своїх неправомірних дій. Вина може бути у формі умислу (прямий, похідний) або необережності (грубої або простої).

Відтак, позивач повинен довести факт завдання йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань і завданими збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань.

Враховуючи положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відтак, право позивача вимагати на підставі частини 5 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відшкодування шкоди (збитків) не звільняє позивача від тягару доказування понесеної шкоди (збитків).

Відповідно до частини 5 статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду) Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. Фонд або уповноважена особа Фонду також має право заявити вимоги до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів.

Кошти, стягнуті з пов`язаних із банком осіб як відшкодування шкоди, а також з небанківських фінансових установ, зазначених в абзаці першому цієї частини, включаються до ліквідаційної маси банку.

У разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду. Такі вимоги забезпечуються накладенням арешту на грошові кошти та майно осіб, до яких вони заявлені, у порядку забезпечення позову.

Ліквідація неплатоспроможного банку не є підставою для закінчення судового розгляду на підставі поданого Фондом позову до пов`язаної з банком особи та не є підставою для звільнення від відповідальності пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду.

Системний аналіз Розділу VІІІ зазначеного закону «Ліквідація банків», до якого входить й стаття 52 (в редакції, яка діяла на час звернення Фонду з цим позовом) дозволяє дійти висновку про те, що законом не було передбачено право Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звертатися до суду після завершення процедури ліквідації банку та його припинення як юридичної особи.

Так, закон вказує про те, що ліквідація неплатоспроможного банку не є підставою для закінчення судового розгляду на підставі поданого Фондом позову, але ж формулювання, яке застосовано, свідчить про те, що ініціація такого процесу повинна відбутись до завершення процедури ліквідації та припинення банку як юридичної особи.

Право звертатися до суду після ліквідації банку було надано Фонду лише з 30.06.2021, коли набрала чинності нова редакція статті 52 Закону.

Натомість закон в цій редакції не може бути застосовано до спірних правовідносин, оскільки Фонд звернувся до суду 02.04.2021.

Крім того, як вбачається з Постанови Правління Національного банку України№ 648/БТ від 09.10.2014 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "МЕЛІОР БАНК" до категорії неплатоспроможних» причиною віднесення банку до категорії неплатоспроможних були не спірні кредитні угоди, а те, що банком не вживаються достатні заходи для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та здійснюється ризикова діяльність, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку (далі - ризикова діяльність).

За результатами позапланової перевірки НБУ було виявлено, що ПАТ "МЕЛІОР БАНК" здійснило фінансові операції, які містять ризики використання послуг банку для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму (далі - ризикові операції), а саме: за період з 01 січня до 15 вересня 2014 року (включно) ПАТ "МЕЛІОР БАНК" видано фізичним особам з їх поточних рахунків кошти готівкою в націоанальній валюті на загальну суму, що становить більше ніж 843 млн. гри., із них - 178 фізичним особам на загальну суму, що становить більше ніж 667 млн. грн.

За період з 01 січня до 15 вересня 2014 року (включно) ПАТ "МЕЛІОР БАІЦС видало ТОВ «ВЕЛОР ІНВЕСТ» ТОВ «ТД ДЕМОС», ТОВ "АКЦЕНТ-ТРЕЙД" з їх поточних рахунків коштів готівкою в національній валюті на вищезазначені цілі на загальну суму більше ніж 3 млрд. грн., із них -вищезазначеним трьом юридичним особам на загальну суму більше ніж 2 млрд. грн.

Відтак, суд доходить висновку, що спірні кредитні угоди не були підставою для початку процедури тимчасової адміністрації банку. До того ж позивач не надав суду доказів того, що станом на день запровадження тимчасової адміністрації за спірними кредитними договорами обліковувалась кредиторська заборгованість.

Більше того, відповідно до умов спірних кредитних договорів станом на дату запровадження тимчасової адміністрації банку, строк повернення кредитних коштів ще не настав.

Тимчасову адміністрацію було запроваджено у банку з 10.10.2014 та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, яка діяла станом на день запровадження у банку тимчасової адміністрації) з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Згідно частин 1 та 2 статті 37 цього Закону (в редакції, яка діяла станом на день запровадження у банку тимчасової адміністрації) уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду.

Уповноважена особа Фонду має, зокрема право: вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи; звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку; призначати проведення аудиторських перевірок та юридичних експертиз з питань діяльності банку за рахунок банку в межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду тощо.

Відповідно до частини 2 статті 38 вказаного Закону (в редакції, яка діяла станом на день запровадження у банку тимчасової адміністрації) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до частини 4 статті 38 Закону уповноважена особа Фонду, зокрема: протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Під час розгляду спору позивач зазначав про те, що як протягом тичасової адміністрації, так і під час процедури ліквідації дії, передбачені вищевказаними статтями Закону щодо визнання спірних кредитних угод нікчемними, або звернення до відповідних судів з позовами про визнання таких договорів недійсними Фондом не здійснювались.

Матеріали справи таких доказів також не містять.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Одним з аргументів в огрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що кредитні договори були без забезпечення, що на думку позивача свідчить про те, що їх укладено всупереч інтересам банку.

Дослідивши цей аргумент, суд погоджується з доводами відповідачів про те, що банк мав право на видачу бланкових (незабезпечених) кредитів.

Так, відповідно до частини 6 статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право видавати бланкові кредити за умов додержання економічних нормативів.

Відповідно до статті 73 цього Закону України «Про банки і банківську діяльність» у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать: 6) підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами; 7) обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій; 8) заборона надавати бланкові кредити.

Матеріали справи не містять доказів того, що до банку було застосовано вищезазначені заходи впливу.

Тому, само по собі укладення банком бланкових кредитів не є порушенням чинного законодавства. Відповідно позивач повинен довести, що такий кредит видано з порушенням економічних нормативів, або видача бланкових кредитів була заборонена НБУ.

Відповідних доказів позивач суду не надав.

Відтак у позивача відсутні підстави вказувати про те, що спірні кредитні угоди не відповідають чинному законодавству.

До того ж за заявами посадових осіб Фонду гарантування вкладів були зареєстровані кримінальні провадження, які в подальшому було закрито у зв`язку із відсутністю в діях посадових осіб банку складу злочину.

Так, в провадженні Жовтневого відділу поліції знаходилось кримінальне провадження № 22014040000000169 від 24.10.2014 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України за заявою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про вчинення посадовими особами ПАТ «МЕЛІОР БАНК» злочину. 18.01.2017 року було винесено постанову про закриття кримінального провадження.

Також в провадженні Жовтневого відділу поліції знаходилось кримінальне провадження № 12016040650001168 від 15.03.2016 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України за заявою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про вчинення посадовими особами ПАТ «МЕЛІОР БАНК» при здійсненні операцій по рахунках банку. 30.12.2016 року було винесено постанову про закриття кримінального провадження.

Статтею 89 Господарського кодексу України передбачено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;

- іншими винними діями посадової особи.

Як вже зазначалось вище, встановленню у цій справі підлягають факти протиправної поведінки відповідачів (недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності Банку, індивідуальних приписів НБУ, обставини, що підтверджують невиваженість інвестиційної політики та ризикованість кредитної політики Банку, відсутність в Банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов`язків, дії відповідачів усупереч інтересам Банку тощо.

Суд вказує про те, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що відповідачами під час прийняття рішень про намір укласти спірні кредитні договори або під час укладення таких договорів було не дотримано чинне законодавство, індивідуальні приписи НБУ, нормативи діяльності самого банку або допущено інші порушення. Усі доводи позивача зводяться до суб`єктивної оцінки дій відповідачів.

Належними доказами, які б підтверджували такі обставини могли бути: рішення Фонду про визнання кредитних та забезпечувальних договорів нікчемними в порядку статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; судові рішення, якими вказані договори були визнані недійсними; вироки у кримнальних справах (в тому числі щодо визнання підприємницької діяльності компаній, яким було видано кредити фіктивною); документи НБУ складені за наслідками перевірок банку, у яких були б встановлені порушення банківського законодавста та інших нормативів під час прийняття відповідачами рішень щодо укладення кредитних договорів; рішення НБУ про застосування до банку заходів впливу тощо.

Щодо розміру збитків суд зазначає таке.

Обов`язок довести розмір збитків покладається на позивача. При цьому позивач повинен довести збитки Банку від конкретного правочину та розмір недостатності майна Банку для розрахунків з кредиторами.

Як вже зазначалось вище під час здійснення процедури ліквідації банку встановлено, що розмір зобов`язань ПАТ «МЕЛІОР БАНК» відповідно до затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування № 113/15 від 22 травня 2015 реєстру акцептованих вимог кредиторів вимоги кредиторів до Банку (з врахуванням змін згідно рішення Фонду № 3090 від 15.11.2018 року) становить 82 649 585,16 грн.

Також під час ліквідації ПАТ «МЕЛІОР БАНК» встановлено, що оціночна (ринкова) вартість його ліквідаційної маси затверджена рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування № 088/15 від 16.04.2015 складає 4 702 556,57 грн. Незалежну оцінку було проведено компанією ТОВ «Центр оцінки власності «ПАРЕТО».

Недостатність майна ПАТ «МЕЛІОР БАНК» для покриття вимог кредиторів банку склала 77 947 028,59 грн.

01.02.2019 року до Єдиного державного реєстру було внесено запис №12241110010054090 про припинення ПАТ «МЕЛІОР БАНК».

За наслідками завершення ліквідаційної процедури, розмір незадоволених вимог кредиторів склав 80 214,07 грн.

Водночас, позивач заявляє до стягнення 213 849 977,67 грн., що є на думку суду необгрунтованим та недоведеним.

Суд зазначає, що позивачем документально не підтверджено жодного елементу цивільно-правової відповідальності, не доведено розмір шкоди (збитків), якими діями відповідачів спричинена шкода (збитки), причинно-наслідковий зв`язок між їх діями і визначеною позивачем сумою шкоди (збитків).

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що до відповідачів, застосовувалися будь-які заходи впливу за порушення вимог законодавства у сфері банківської діяльності, оскільки їх вина у настанні неплатоспроможності банку не встановлена і не доведена.

Відтак, позивачем не надано доказів того, яка саме протиправна поведінка конкретної особи (порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку тощо), на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що потягла за собою шкоду (збитки).

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо строку позовної давності

Відповідачами у справі заявлено про застосування строків позовної давності. Водночас позивачем подано клопотання про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними.

З цього приводу суд слід зазначити таке.

Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами статті 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відтак, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин його пропущення.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про те, що підстави для задоволення позову відсутні, строк позовної давності судом не застосовується.

Щодо інших аргументів сторін

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Водночас, відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

У пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Span" від 9 грудня 1994 р., визначено, що статтю 6 пункт 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень та детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі "Серявін проти України" від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Зважаючи на викладене, суд надав оцінку усім аргументам сторін та учасникам справи, які відносяться до предмета спору.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому судовий збір у розмірі 735 700,00 грн слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м.Київ, вул. Січових Стрільців, 17; ідентифікаційний код 21708016) до відповідача-1: ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), відповідача-3: ОСОБА_3 , ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ), відповідача-4: ОСОБА_4 , ( АДРЕСА_5 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ), відповідача-5: ОСОБА_5 , ( АДРЕСА_6 ; ідентифікаційний код НОМЕР_4 ), відповідача-6: ОСОБА_6 , ( АДРЕСА_8 ; ідентифікаційний код НОМЕР_5 ), відповідача-7: ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 ; ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) про солідарне відшкодування шкоди у розмірі 213 849 977,67 грн - відмовити повністю.

Провадження в частині солідарного відшкодування шкоди у розмірі 213 849 977,67 грн з відповідача-2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_9 ; ідентифікаційний код НОМЕР_7 ) - закрити.

Судовий збір у розмірі 735 700,00 грн залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 19.11.2021

Суддя Я.С. Золотарьова