Рішення № 101276066, 22.11.2021, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2021 року Провадження №2/425/642/21

Справа №425/3158/21

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі: головуючого - судді Коваленка Д.С., секретарка судових засідань - Брудницька О.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні, у приміщенні Рубіжанського міського суду Луганської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання права власності,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до Рубіжанського міського суду Луганської області із позовною заявою до Рубіжанської міської ради Луганської області, про визнання право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартиру загальною площею 33,6 кв.м., житловою - 17,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 25 жовтня 2021 року суд відкрив провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання права власності. Справу вирішено розглянути за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 22 листопада 2021 року, о 09 годині 30 хвилин, у приміщенні зали судових засідань Рубіжанського міського суду Луганської області.

22 листопада 2021 року, в підготовче судове засідання сторони не з`явились, але у поданих заявах просили справу розглянути без їх участі.

У зв`язку із чим, а також в силу положень частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, а фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Позиції учасників у справі.

Позиція позивача полягала у тому, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2 . В січні вона звернулась до приватного нотаріуса Сєвєродонецького районного нотаріального округу Луганської області Білоус З.В., з заявою про прийняття спадщини після смерті матері. На підставі заяви нотаріусом була заведена спадкова справа. Але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки нею не було пред`явлено оригіналу договору купівлі-продажу квартири або його дублікат. Не можливість отримати дублікат договору купівлі-продажу квартири пов`язаний з тим, що архівні документи Рубіжанської державної нотаріальної контори за період до 2001 року знаходяться на тимчасово окупованій території Луганської області. Тому вона просить суд визнати за нею право власності на квартиру в порядку спадкування за законом.

Відповідач в особі міського голови Рубіжанської міської ради Луганської області, позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Оцінка суду щодо фактів, з оцінкою доказів та аргументів сторін.

Позивач - ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 . Її матір`ю, відповідно до свідоцтва про народження, є ОСОБА_2 (а.с. 8,34).

01 жовтня 1994 року, під час реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 змінила своє прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » (а.с. 9,35).

Відповідно до свідоцтва про смерть виданого 26 серпня 2020 року, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Лисичанськ Луганської області (а.с. 33).

Після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю інших спадкоємців першої черги, її донька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 звернулась до відповідного нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини (а.с. 32).

На підставі звернення ОСОБА_1 , 25 січня 2021 року приватним нотаріусом Білоус З.В. була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_2 . ОСОБА_7 не склала (а.с. 36,37,38,39).

13 вересня 2021 року, ОСОБА_1 , звернулась до приватного нотаріуса Сєвєродонецького районного нотаріального округу Луганської області Білоус З.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, до складу якої входить: квартира (адреса: АДРЕСА_1 ); грошові вклади в АТ «Ощадбанк» (а.с. 46).

Того ж дня, 13 вересня 2021 року, приватний нотаріус Сєвєродонецького районного нотаріального округу Луганської області Білоус З.В., видала свідоцтво про право на спадщину за законом, після смерті ОСОБА_2 , спадкоємицею майна зазначеного у цьому свідоцтві є донька померлої - ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з грошових коштів, що знаходяться на рахунках у АТ «Ощадбанк» (а.с. 51).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи, квартира АДРЕСА_2 , була придбана ОСОБА_2 16 березня 1992 року (а.с. 43 - копія договору купівлі-продажу, який посвідчений державним нотаріусом).

Згідно з наданими Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Рубіжанської міської ради, відомостями власником квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 16 березня 1992 року, реєстр № 1892, зареєстрованого Рубіжанською групою Лисичанського міжрайонного бюро технічної інвентаризації реєстровий № 231/14 доп.стр. 275 (а.с. 15,42).

Разом з цим, постановою від 13 вересня 2021 року, приватний нотаріус Сєвєродонецького районного нотаріального округу Луганської області Білоус З.В. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на належну спадкодавцю ОСОБА_2 квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16). Позаяк, до заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, ОСОБА_1 не додано оригіналу договору купівлі-продажу зазначеної квартири, а отримати дублікат документа спадкоємець не має можливості у зв`язку з тим, що архівні документи Рубіжанської ДНК за період до 2001 року знаходяться на тимчасово окупованій території Луганської області (а.с. 16,45).

І 20 жовтня 2021 року, ОСОБА_1 звернулась до Рубіжанського міського суду Луганської області до Рубіжанської міської ради Луганської області із позовом про визнання права власності (а.с.1-4).

Оцінка суду щодо змісту спірних правовідносин.

Із встановлених обставин вбачається вступ позивача у цивільно-правові відносини у сфері власності в межах яких, через відсутність оригіналу документа, який засвідчує його право приватної власності на нерухоме майно, він потрапив в умови правової невизначеності, у яких повною мірою реалізувати правомочності власника не може.

Оцінка суду щодо права.

Положеннями статті 41 Конституції України гарантується право кожного володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю. А стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (який набув чинності для України 11 вересня 1997 року) також передбачає право кожної фізичної особи мирно володіти своїм майном.

З огляду на положення частини першої статті 181 та 182 Цивільного кодексу України, квартиру АДРЕСА_2 , слід розглядати як нерухому річ, право власності та інші речові права на які, а також їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Законом, який регулює відносини пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року №1952-IV.

Стаття 3 цього закону передбачає, що державна реєстрація прав є обов`язковою, інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Проте, частиною 3 цієї ж статті гарантується, що права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим законом за умов, що реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

З огляду на положення частини 4 статті 86 Цивільного кодексу Української Радянської Соціалістичної Республіки (який діяв на території нинішньої України з 01 січня 1964 року до 01 січня 2004 року, а тому підлягає застосуванню, - надалі за текстом ЦК УРСР), цивільне право власності, існувало у чотирьох формах, серед яких була і особиста власність, яка нині іменується - приватна.

А згідно положень частини 1 статті 51 Основ цивільного законодавства Союзу РСР та республік, громадянину могли належати на праві власності квартири.

Разом з цим, з огляду на положення «Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР», затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року, право власності на об`єкти нерухомого майна на той час державній реєстрації не підлягало, але згідно положень пункту першого розділу І та пункту сьомого розділу ІІ, пункту 13 розділу ІІІ і пункту 23 розділу ІV цієї ж Інструкції, бюро технічної інвентаризації виконавчих комітетів місцевих рад депутатів працюючих, на підставі документів, що встановлюють право власності згідно з додатком №1 (до яких відносились й свідоцтва про право власності на житло), вносили відомості про право власності на будинок (домоволодіння) до реєстрової книги і проставляли на документі власника реєстраційний напис або видавали реєстраційне посвідчення у випадку, якщо вчинити напис на правовстановлюючому документі не було можливості через недостатності місця.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Рубіжанською державною нотаріальною конторою 16 березня 1992 року належала ОСОБА_2 . Право власності на зазначену квартиру було зареєстровано Рубіжанською групою Лисичанського міжрайонного бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 231/14 доп.стр.275 (а.с. 15,42,43).

І, станом на дату набуття ОСОБА_2 права власності на зазначену квартиру, державна реєстрація цього права передбачена не була.

Відповідно до положень частини 1 статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

А згідно з положеннями частини 1 статті 1218 вказаного кодексу, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Положеннями частини 1 статті 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Судом встановлено, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 входили: квартира та грошові кошти (спадкоємцем яких була ОСОБА_1 (а.с. 51)).

Відповідно до положень частини 1 статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. А згідно з частинами 1 статей 1269 та 1270 того ж кодексу, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем має подати до нотаріуса, протягом шести місяців з часу відкриття спадщини, заяву про прийняття спадщини.

Матеріали судової справи містять належним чином засвідчену нотаріусом копію заяви позивача, яку вона подала протягом шести місяців з часу відкриття спадщини ОСОБА_2 , про прийняття її спадщини повністю. І не відмовилась від цієї заяви. Також суд відзначає, що даних про оформлення заповіту на іншу особу, у суду не має. Як не має і даних про наявність у ОСОБА_7 інших спадкоємців.

З наданих належним чином засвідчених матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , вбачається, що єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_7 є позивачка.

За таких обставин, ОСОБА_1 слід визнати такою, що набула право власності на квартиру АДРЕСА_2 , по праву спадкування за законом, оскільки спадкодавиця дійсно мала право власності на цю квартиру за своє життя.

Відповідно до положень частини 3 статті 8, частини 4 статті 13 та частини 1 статті 55 Конституції України, держава гарантує будь-якому суб`єкту права власності звернутись до суду за захистом цього права.

Згідно з положеннями частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, згідно із статтею 5 цього ж кодексу, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Положеннями пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способом захисту цивільного права може бути його визнання судом. При цьому, з огляду на положення статті 392 цього ж кодексу, позов про визнання права власності може бути подано власником майна, якщо це право не визнається будь-якою іншою особою.

Висновок суду по суті позовних вимог.

Тому, враховуючи все вищевикладене, суд приймає визнання відповідачем позову та відзначає, що позовні вимоги дійсно є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже, керуючись статтями 2,19,23,34,43,49,133-142,200,206,211,213,217,220-222,244-248,258,259,263-265,268,272,273,351,352,354,355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання права власності, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) право приватної власності на квартиру загальною площею 33,6 кв.м., житловою - 17,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення тридцятиденного строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня складання цього рішення.

Суддя - Д.С. Коваленко