Рішення № 101274114, 18.11.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/7906/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

18 листопада 2021 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова в складі:

головуючого - судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Скрутень Х.Б.,

представника позивача Проць Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Проць Тетяни Василівни в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Галицький відділ Державної виконавчої служби у місті Львові Західного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (ЄДРПОУ 35009232, 79017, м. Львів, вул. Чорновола, 39), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про зняття арешту,

встановив:

22.09.2021 року адвокат Проць Тетяна Василівна звернулась до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Галицький відділ Державної виконавчої служби у місті Львові Західного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), ОСОБА_3 про зняття арешту.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 належить на праві приватної спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 . Право власності на зазначену квартиру було набуте в порядку приватизації 07.12.2009 року. Позивачеві випадково стало відомо, що 20.11.2007 року, на підставі постанови АА783016 від 13.11.2007 року державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ, було накладено арешт на вищезазначену квартиру. Власницею згаданої квартири зазначено ОСОБА_2 . Проте, зазначена інформація не відповідає дійсності, а арешт на квартиру було накладено безпідставно та неправомірно. Державним виконавцем було помилково накладено арешт на квартиру, яка не належить боржникові ні на праві власності, ні на правах володіння чи користування. Разом з тим, накладений арешт порушує права позивача, обмежує його, як співвласника майна, в частині розпорядження належною йому та ОСОБА_3 , на праві спільної сумісної власності квартирою. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 23.09.2021 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом адвоката Проць Тетяни Василівни в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Галицький відділ Державної виконавчої служби у місті Львові Західного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), ОСОБА_3 про зняття арешту та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подала. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Суд, заслухавши доводи представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, встановив наступне.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів, за загальним правилом, визначені частиною другою статтею 16 ЦК України, а саме - визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 належить на праві приватної спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 . Право власності на зазначену квартиру було набуте в порядку приватизації 07.12.2009 року, що підтверджується долученими позивачем до матеріалів позовної заяви копією свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 від 07.12.2009 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серія ССТ №657887 від 18.01.2010 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №271434090 від 20.08.2021 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №271432538 від 20.08.2021 року.

20.11.2007 року, на підставі постанови АА783016 від 13.11.2007 року державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ, було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 . Згідно з інформаційною довідкою з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 20.11.2007 року, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ №АА783016 від 13.11.2007 року, було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження 6066640 від 20.11.2007 року), власницею якої зазначено ОСОБА_2 .

Відповідно до норм Житлового кодексу та Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», сім`я позивача скористались своїм правом на приватизацію квартири АДРЕСА_1 . Зазначене підтверджується копією витягу з розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради народних депутатів від 02.09.1997 року №1054, свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 від 07.12.2009 року, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серія ССТ №657887 від 18.01.2010 року.

ОСОБА_2 є невідомою для позивача та членів його сім`ї особою, в квартирі АДРЕСА_1 , ніколи не проживала, власницею згаданої квартири ніколи не була. Даний факт підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім`ї і прописки №112 від 13.01.2009 року, відповідно до якої в квартирі зареєстровано 2 осіб: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ; довідкою з місця проживання про склад сім`ї і прописки №856 від 06.09.2021 року, відповідно до якої в квартирі зареєстровано 3 осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , копією будинкової книги для прописки громадян, що проживають в квартирі АДРЕСА_1 .

03.09.2021 року позивач звертався із заявою до Галицького ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) про скасування постанови № АА783016 від 13.11.2007 року державного виконавця Галицького ВДВС Пиць А.А. та зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 . У зазначеній заяві позивач також просив надати інформацію про стан виконавчих проваджень №64106029 та № 60162099, а також копії їх матеріалів. Копія даної заяви міститься у матеріалах справи.

13.09.2021 року Галицьким ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) було розглянуто заяву позивача та повідомлено останнього, що відновлення відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження неможливе з технічних причин, а у відповідності до вимог ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є не порушником.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що власник має право вимагати відновлення свого порушеного права, в даному випадку - звільнення з-під арешту майна, яке належить йому на праві власності.

Згідно роз`яснень, викладених в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27.08.1976 № 6, вимоги особи, які ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Крім того, Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні; позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація обтяжень проводиться, зокрема, на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили .

На теперішній час позивач не має можливості розпоряджатися своїм майном, оскільки, згідно відомостей Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна на квартиру накладено арешт, який порушує право позивача розпоряджатися ним на власний розсуд.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, дотримуючись положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає, що з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок - судових витрат, понесених позивачем, у зв`язку із сплатою судового збору.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов задовольнити.

Знати арешт з нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , накладений постановою державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ Пиць А.А. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА 783016 від 13.11.2007 року (реєстраційний номер обтяження 6066640).

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок - судових витрат, понесених позивачем, у зв`язку із сплатою судового збору.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.11.2021 року

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.