Рішення № 101272668, 22.11.2021, Харківський районний суд Харківської області

22.11.21

Справа № 635/5560/21

Провадження по справі № 2/635/3156/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року смт. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Назаренко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Лещенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа -Гарант» - адвокат Білинова Анастасія Вікторівна звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа -Гарант» грошові кошти в розмірі 4179,99 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа -Гарант» судові витрати у розмірі 2500,00 грн, пов`язані із оплатою позивачем професійної допомоги, а також судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25 січня 2019 року трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «DAF 95XE480», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «VOLVO FH 13.460», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Керуючись ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасниками ДТП складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол), згідно якого ОСОБА_1 було визнано свою вину у настанні ДТП. Власник пошкодженого з вини ОСОБА_1 автомобіля «VOLVO FH 13.460», ТОВ «МВ «Стеллар» звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа -Гарант» із заявою про настання події відповідно до умов договору № 06-3NSZ/22-124-01059 від 25.09.2018. На виконання своїх зобов`язань за Договором Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа -Гарант» було сплачено ТОВ «МВ «Стеллар» страхове відшкодування в розмірі 8304,75 грн. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована відповідно до полісу №АЕ/6489271 в ПАТ «СК «Єфроїнс Україна», Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа -Гарант» звернулося до останнього з вимогою № 03/1614 від 21.05.2019 року, в якій просив сплатити виплачену виплату грошової суми у добровільному порядку. ПАТ «СК «Єфроїнс Україна» 29.05.2019 частково сплачено страхове відшкодування у розмірі 4124,76 грн. Розмір відшкодування ПАТ «СК «Єфроїнс Україна» було зменшено на суму коефіцієнту фізичного зносу відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Таким чином, залишилося 4179,99 грн. невідшкодованого страхового відшкодування. Отже позивач зазначає, що Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа - Гарант» як страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право подати регресну вимогу у розмірі фактично понесених витрат.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 17 серпня 2021 року провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом ) сторін.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про день, час та місце якого повідомлялись належним чином.

Представник позивача - адвокат Блінова А.В., надала заяву про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти розгляду справ в заочному порядку не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлена належним чином, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, згідно якої відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Правом надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до частин другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали та з`ясувавши дійсні обставини справи, всебічно, повно та об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку, виходячи із таких мотивів.

Відповідно до статті 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов`язковість рішень суду.

Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 10 ЦПК).

Згідно частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено наступні фактичні обставини та відповідні їм спірні правовідносини.

25 вересня 2018 між Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа -Гарант» та ТОВ «МВ СТЕЛЛАР» (страхувальник) укладено договір добровільного страхування транспортних засобів №06-3NSZ\22-124-01059, відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України та пов`язані з володінням, користуванням або розпорядженням транспортним засобом «VOLVO FH 13.460», державний номер НОМЕР_2 .

25 січня 2019 року трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «DAF 95XE480», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «VOLVO FH 13.460», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .

Як вбачається з матеріалів справи, водієм автомобіля «DAF 95XE480», державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 та водієм автомобіля «VOLVO FH 13.460», державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду № б/н від 25.01.2019 (європротокол), згідно з яким, ОСОБА_1 визнав свою вину в скоєнні ДТП.

Господарського суду міста Києва від 09.04.2020 в своєму рішенні від 09.04.2020, дослідивши зазначений європротокол, зазначав, що європротокол заповнений обома учасниками дорожньо-транспортної пригоди у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема дорожньо-транспортної пригоди, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду № б/н від 25.01.2019 (європротокол) є належним доказом, який підтверджує факт настання дорожньо-транспортної пригоди.

В силу частини четвертої 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, автомобіль марки «VOLVO FH 13.460», державний номерний знак НОМЕР_2 .

Відповідно до заяви про настання події від 28.01.2019 власником автомобіля «VOLVO FH 13.460», державний номер НОМЕР_2 повідомлено позивача Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа -Гарант» про настання страхового випадку ДТП, що мало місце 25.01.2018», в якому останній також просив провести виплату страхового відшкодування.

Згідно із рахунком на оплату № 1900917 від 28.01.2019 вартість відновлювального ремонту визначено в розмірі 11 804, 75 грн.

Відповідно до страхового акту №СТ/19/0026 від 08.04.2019 та розрахунку до нього сума страхового відшкодування визначена у розмірі 8 304, 75 грн.

Дорожньо - транспортна пригода сталася внаслідок порушення правил ПДР водієм «DAF 95XE480», державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 , чия цивільно-правова відповідальність на момент ДТП була застрахована відповідно до полісу №АЕ/6489271 в ПАТ «СК «Єфроїнс Україна».

Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа -Гарант» звернулося до ПАТ «СК «Єфроїнс Україна» з вимогою № 03/1614 від 21.05.2019 року, в якій просив сплатити виплачену виплату грошової суми у розмірі 8304, 75 грн. у добровільному порядку.

29 травня 2019 року ПАТ «СК «Єфроїнс Україна» частково сплачено страхове відшкодування у розмірі 4124,76 грн. Розмір відшкодування ПАТ «СК «Єфроїнс Україна» було зменшено на суму коефіцієнту фізичного зносу відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.

Згідно статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

У відповідності до статей 3, 4, 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, завдану майну потерпілих, становить 50 000 на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про страхування»).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як вбачається з постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

В силу підпунктів а), в) підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Отже, судовим розглядом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 є винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 25 січня 2019 року за участю транспортного засобу «DAF 95XE480», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «VOLVO FH 13.460», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .

Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем будь-яких доказів на спростування розрахунку матеріальної шкоди чи обов`язку щодо її відшкодування не надано.

Враховуючи зазначені обставини та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є законними і обґрунтованими, а отже такими, які слід задовольнити.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 2500, 00 грн суд зазначає таке.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У позовній заяві міститься клопотання про розподіл судових витрат.

На підтвердження послуг з правничої допомоги позивачем надано наступні копії документів: витяг з договору про надання правничої допомоги від 14 травня 2019 року, завдання доручення № 117 від 15 квітня 2019 року до договору про надання правничої допомоги від 14 травня 2019 року, копію платіжного доручення № ID-159688 від 19 квітня 2021 року, акт - прийому передачі від 14 липня 2021 року наданої правової допомоги до договору про надання правничої допомоги від 14 травня 2019 року, детальний розрахунок та опис робіт (наданих послуг), виконаних за договором про надання правової допомоги від 14 травня 2019 року, складений 14 липня 2021 року, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, копія посвідчення адвоката України - Білинової А.В., копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 8426/10 на ім`я Білинової А.В..

Таким чином, позивачем надані належні та допустимі доказі на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, які необхідні для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу.

Клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами до суду не надходило.

За таких обставин суд вважає, що існують підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 гривень.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270.00 гривень.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 206, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа -Гарант» грошові кошти в розмірі 4179,99 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа - Гарант» судовий збір в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа - Гарант» витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості, що не проголошуються:

позивач - Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа -Гарант», код ЄДРПОУ 32382598, місцезнаходження за адресою: 01133, м. Київ, бульвар Л.Українки, 26;

представник позивача - адвокат Білинова Анастасія Вікторівна, АДРЕСА_2;

відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_1 .

Суддя О.В.Назаренко