Рішення № 101272113, 22.11.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/14067/21

Провадження № 2/643/4929/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2021 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Поліщук Т. В.,

за участю секретаря судового засідання Новакової Т.С.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Чернишова Бориса Сергійовича, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення вартості відновлювального ремонту, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Чернишова Бориса Сергійовича звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить стягнути з відповідачів солідарно вартість відновлювального ремонту у розмірі 30200,00 грн., та судові витрати на отримання правової допомоги у розмірі 22000,00 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що 06.04.2021 о 15 год 30 хв. на перехресті вул. Академіка Павлова та Салтівського шосе в м. Харкові сталася ДТП за участю автомобіля Хонда Цівік державний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля Лексус «IS 300» державний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. За постановою Московського районного суду м. Харкова від 27.05.2021, що набрала законної сили, у справі № 643/6796/21 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована відповідно до Полісу № АО/2116268 від 20.09.2019 у АТ «СК «МЕГА-ГАРАНТ», строк дії якого закінчився 19.09.2020. Отже, цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована на день ДТП, про що працівниками УПП в Харківській області складена постанова про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності. Позивач звернувся до ФОП ОСОБА_5 з метою відновлення автомобіля. 06.05.2012 ФОП ОСОБА_5 виконав роботи по відновлення автомобіля Хонда Цівік державний номер НОМЕР_1 , та відповідно до акту виконаних робіт позивач сплатив ФОП ОСОБА_5 30200 грн. Згідно Витягу з державного реєстру прав на рухоме майно автомобіль марки Лексус «IS 300» державний номер НОМЕР_2 станом на дату ДТП належав на праві приватної власності ОСОБА_2 , 1939 р.н., станом на дату подання позову вказаний автомобіль із власності останньої вибув. Позивач зазначає, що в силу ч. 2 ст. 1187 ЦК України ОСОБА_2 несе солідарну відповідальність з ОСОБА_3 , який є винуватцем ДТП, у відшкодуванні шкоди, завданої майну потерпілої особи внаслідок ДТП.

Ухвалою судді від 09.09.2021 провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Третя особи ОСОБА_6 письмові пояснення суду не надала.

Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Ухвалою від 04.11.2021 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, залучено власника автомобіля Хонда Цівік державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 .

Третя особа ОСОБА_4 подала до суду клопотання, в якому зазначає про отримання нею копії позовної заяви з додатками, та просить розглядати справу без її участі.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч.5,6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом і підтверджується письмовими доказами, 06.04.2021 біля 15 год. 30 хв. на вул. Ак. Павлова, 44Б в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Lexus Is300» державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , та автомобіля Honda Civic державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 .

Як вбачається з змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 121617 від 06.04.2021, складеного стосовно ОСОБА_3 , на час ДТП автомобіль «Lexus Is300» державний номер НОМЕР_2 належав ОСОБА_2 . Вказаним автомобілем ОСОБА_3 керував на підставі посвідчення водія.

Автомобіль Honda Civic державний номер НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Постановою Московського районного суду м. Харкова у справі № 643/6796/21 від 27.05.2021, яка набрала законної сили 07.06.2021, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення.

Відповідно до ч. ч.6, 7 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою.

Внаслідок ДТП автомобіль Honda Civic державний номер НОМЕР_1 отримав механічні ушкодження.

Згідно копії акту виконаних робіт ФОП ОСОБА_5 від 26.05.2021, вартість ремонту автомобіля Honda Civic державний номер НОМЕР_1 склала 30200,00 грн., та вказану суму сплачено позивачем ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_5 , що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 38 від 26.05.2021.

Визначена в акті вартість відновлювального ремонту автомобіля не спростована, та даний акт суд визнає належним і допустимим доказом на підтвердження розміру заподіяного матеріального збитку.

Відповідно ч.1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина 2 ст. 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно до яких належить право володіння. Речове право на чуже майно, як і право власності, носить абсолютний характер. Суб`єкт речового права на чуже майно вступає у відносини з усіма іншими суб`єктами, хто його оточує.

Таким чином, абсолютний характер речового права проявляється в тому, що порушником речового права на чуже майно може бути будь-яка особа із числа тих, з ким він вступає у відносини.

Відповідно до статті 396 ЦК України, правила про захист права власності, які встановлені главою 29 ЦК України, поширюються на речові права власності на чуже майно.

Якщо порушення речового права на чуже майно з вини третіх осіб завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України.

Факт правомірності володіння майном є достатньою підставою для особи, яка володіє речовим правом на чуже майно, для звернення за захистом цього права.

Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Як зазначено у постанові № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки встановлено статтею 1188 ЦК України, відповідно до положень частини першої якої шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Як зазначено у постанові № 4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Отже, відповідальність, у таких випадках, несе винна особа, яка є водієм автомобіля чи особа, яка керувала таким автомобілем і з вини такої сталася ДТП. Відповідно до положень пункту 2.2 Правил дорожнього руху, якщо особа під час керування автомобілем мала посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на такий, переданий їй власником чи іншою особою, яка на законній правовій підставі використовує цей транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання майнової шкоди.

Виняток із цього правила передбачено частинами третьою, п`ятою статті 1187 ЦК України, відповідно до яких особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом (власник, орендар, підрядчик тощо), звільняється від обов`язку відшкодування майнової шкоди, завданої транспортним засобом у випадках незаконного заволодіння автомобілем третьою особою, завдання майнової шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілої особи. Вказані випадки повинні бути підтверджені належними доказами (матеріалами кримінального провадження, якими встановлено обставину незаконного заволодіння третьою особою транспортним засобом; іншими матеріалами, що підтверджують дію непереборної сили або умисел потерпілої особи), про що обов`язково має бути зазначено в мотивувальній частині судового рішення.

Також, відповідальність власника автомобіля при ДТП може наступити у випадках, якщо власник був за кермом автомобіля при ДТП; власник довірив керування особі, у якої немає відповідних документів, що дають закону підставу для управління даним транспортним засобом.

Аналіз зазначених норм закону та матеріали справи свідчить про те, що за заподіяну позивачу внаслідок ДТП шкоду має нести відповідальність водій транспортного засобу, з вини якого сталася ДТП - ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом на підставі відповідних документів, що дають закону підставу для управління транспортним засобом.

Підстави солідарного стягнення на користь позивача заподіяної шкоди з відповідача ОСОБА_2 відсутні.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги до відповідача ОСОБА_3 у повному обсязі, а у задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 відмовляє з вищенаведених підстав.

При зверненні до суду з позовом позивач поніс судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 грн., а також просить стягнути понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 22000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судових витрат та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17.10.2014 визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг. Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною другою статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України).

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки: 1. договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі; 2. за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України; 3. як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4. адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає суду можливості пересвідчитись у співмірності розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить з встановленого у самому договорі розміру та порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни усіх послуг, що надаються адвокатом, суд має право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Одночасно з позовною заявою стороною позивача адвокатом Чернишовим Б.С. наданий попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, за яким загальний розмір судових витрат становить 22840,80 грн., з яких: 840,80 грн. - сума судового збору; за актом виконаних робіт від 28.05.2-21 - 12000,00 грн.; за актом виконаних робіт від 07.07.2021 - 10000,00 грн.

Також, надано копію договору № 12/04 про надання правової допомоги від 12.04.2021, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Чернишовим Б.С., предметом якого є надання правової допомоги стосовно представництва інтересів в державних та приватних органах з питань, представництва інтересів клієнта по розгляду адміністративного протоколу по ДТП та стягнення збитків, завданих ДТП, що сталася 06.04.2021 на перехресті вул. Ак. Павлова та Салтівського шосе в м. Харкові. Пунктом 6 договору визначено, що за надання правової допомоги (аналіз судової практики, складання, отримання пакету документів для подання позовної заяви) клієнт здійснює оплату на підставі виставлених актів виконаних робіт. За кожне судове засідання клієнт зобов`язаний сплатити 1500,00 грн.

Згідно акту виконаних робіт до договору № 12/04 від 28.05.2021, адвокатом АБ «Чернишов Борис Сергійович» надані послуги за договором на загальну суму 12000,00 грн., з яких: виїзд на місце ДТП 06.04.2021 (надання правової допомоги у складанні пояснень, ознайомлення та внесення правок до схеми ДТП, отримання інших відомостей по факту ДТП) - 4 години вартістю 4000,00 грн.; виїзд до судового засідання по розгляду протоколу щодо притягнення ОСОБА_3 12.05.2021 - 2 години вартістю 2000,00 грн.; виїзд до судового засідання по розгляду протоколу щодо притягнення ОСОБА_3 25.05.2021 - 2 години вартістю 2000,00 грн.; виїзд на участь у судовому засіданні по розгляду протоколу щодо притягнення ОСОБА_3 25.05.2021 - 4 години (з урахуванням часу на виїзд) вартістю 4000,00 грн.

Згідно копій квитанції б/н ОСОБА_1 на користь АБ «Чернишова Бориса Сергійовича» на підставі договору про надання правової допомоги № 12/04 від 12.04.2021 сплачено: 28.05.2021 - 10000,00 грн., 29.05.2021 сплачено 2000,00 грн.

Згідно акту виконаних робіт до договору № 12/04 від 07.07.2021, адвокатом АБ «Чернишов Борис Сергійович» надані послуги за договором на загальну суму 10000,00 грн., з яких: отримання витягу з Державного реєстру речових прав на ім`я ОСОБА_2 - 1 година вартістю 500,00 грн.; представництво інтересів клієнта при складанні Акту виконаних робіт по відновлювальному ремонту автомобіля Хонда Цівік державний номер НОМЕР_1 - 2 години вартістю 2000,00 грн.; аналіз судової практики стосовно стягнення збитків з винної сторони у ДТП - 5 години вартістю 2500,00 грн.; підготовка клопотання про забезпечення позову - 2 години вартістю 2000,00 грн.; складання, направлення позовної заяви до Московського районного суду м. Харкова - 6 годин вартістю 3000,00 грн.

Згідно копій квитанції б/н ОСОБА_1 на користь АБ «Чернишова Бориса Сергійовича» на підставі договору про надання правової допомоги № 12/04 від 12.04.2021 сплачено 07.07.2021 - 10000,00 грн.

Разом з тим, стороною позивача не доведена фактичність та неминучість таких витрат на правничу допомогу, як за виїзд на місце ДТП 06.04.2021 (надання правової допомоги у складанні пояснень, ознайомлення та внесення правок до схеми ДТП, отримання інших відомостей по факту ДТП) - 4 години вартістю 4000,00 грн.; за виїзд до судового засідання по розгляду протоколу щодо притягнення ОСОБА_3 12.05.2021 - 2 години вартістю 2000,00 грн.; за виїзд до судового засідання по розгляду протоколу щодо притягнення ОСОБА_3 25.05.2021 - 2 години вартістю 2000,00 грн.; за виїзд на участь у судовому засіданні по розгляду протоколу щодо притягнення ОСОБА_3 25.05.2021 - 4 години (з урахуванням часу на виїзд) вартістю 4000,00 грн; за отримання витягу з Державного реєстру речових прав на ім`я ОСОБА_2 - 1 година вартістю 500,00 грн.; представництво інтересів клієнта при складанні Акту виконаних робіт по відновлювальному ремонту автомобіля Хонда Цівік державний номер НОМЕР_1 - 2 години вартістю 2000,00 грн.; підготовка клопотання про забезпечення позову - 2 години вартістю 2000,00 грн.

Так, з наданих суду документів на вбачається виїзд адвоката на місце ДТП 06.04.2021 (надання правової допомоги у складанні пояснень, ознайомлення та внесення правок до схеми ДТП, отримання інших відомостей по факту ДТП), а також представництво інтересів при складанні Акту виконаних робіт по відновлювальному ремонту автомобіля Хонда Цівік державний номер НОМЕР_1 .

Згідно змісту постанови Московського районного суду м. Харкова від 27.05.2021 у справі № 643/6796/21 не вбачається представництво адвоката Чернишова Б.С. при розгляді вказаної справи, будь-яких підтверджень щодо участі в розгляді даної справи (судових викликів, тощо) стороною позивача не надано.

Також, не підлягають задоволенню витрати на правничу допомогу за підготовку клопотання про забезпечення позову та за отримання витягу з Державного реєстру речових прав на ім`я ОСОБА_2 , оскільки ані клопотання про забезпечення позову, ані Витягу з Державного реєстру речових прав на ім`я ОСОБА_2 стороною позивача суду не надано, та не доведено, що такі роботи адвокатом здійснювались.

Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача на відшкодування понесених судових витрат на правничу допомогу за аналіз судової практики стосовно стягнення збитків з винної сторони у ДТП - 5 години вартістю 2500,00 грн.; складання, направлення позовної заяви до Московського районного суду м. Харкова - 6 годин вартістю 3000,00 грн., а всього на суму 5500,00 грн., оскільки саме ці витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Суд розподіляє судові витрати, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, та стягує з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн. та судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 247 ч.2, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в особі представника адвоката Чернишова Бориса Сергійовича, до ОСОБА_2 про стягнення вартості відновлювального ремонту, відмовити.

Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Чернишова Бориса Сергійовича, до ОСОБА_3 про стягнення вартості відновлювального ремонту, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про РНОКПП відсутні, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , вартість відновлювального ремонту автомобіля у розмірі 30200 (тридцять тисяч двісті) грн., судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. та на правничу допомогу у розмірі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн.

Відповідач ОСОБА_2 - АДРЕСА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Т. В. Поліщук