Ухвала суду № 101271897, 15.11.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 642/2766/21

Провадження № 1-кп/643/1176/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2021 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Семенової Я.Ю.,

за участю секретаря судового засідання – Степанюк Д.Р.,

за участю:

прокурора - Григор`єва С.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Семенова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №12021220510000178 від 15.02.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України,

в с т а н о в и в :

Згідно з ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду від 08 червня 2021 року, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, передано з Ленінського районного суду м. Харкова на розгляд Московського районного суду м. Харкова.

07 липня 2021 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021220510000178 від 15.02.2021 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, надійшов до Московського районного суду м. Харкова.

Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями Московського районного суду м. Харкова від 07.07.2021 визначено головуючого суддю – Семенову Я.Ю.

15 листопада 2021 року у судовому засіданні прокурором було заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 строком на 60 днів. У поданому клопотанні прокурор посилався на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначив, що обвинувачений може переховуватися від суду, що підтверджується тим, що ОСОБА_1 , не маючи сталих соціальних зв`язків, обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, у зв`язку з чим без застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній може покинути територію Харківської області та переховуватися від органів досудового розслідування та суду, таким чином намагаючись уникнути кримінальної відповідальності. Також зазначив, що суворість покарання за вчинені кримінальні правопорушення, наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнані такими, як менш небезпечними, ніж покарання і процедура виконання покарання. Серед іншого, посилався що має місце ризик, визначений вимогами п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме – незаконно впливати на свідка, експерта у даному кримінальному провадженні, що знаходить своє підтвердження тим, що ОСОБА_1 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, здійснити вплив на свідків, понятих, експертів, як благаючи або умовляючи їх, так і маючи можливість отримання вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам, понятим, експертам, щоб вони відмовилися від своїх показань, яких вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин. Поряд з цим, посилався на наявність ризику, визначеного положеннями п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме – вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, що підтверджується тим, що, враховуючи характер скоєного злочину, дані про особу ОСОБА_1 , який не має постійного місця роботи, як наслідок - постійного джерела доходу, може вчинити злочини проти власності, життя і здоров`я тощо. Перебуваючи на волі, на думку прокурора, з метою ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманним шляхом, аби не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства. Підстав для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів, як то особисте зобов`язання, застава чи особиста порука прокурор не вбачав, виходячи з обставин, викладених вище. Виходячи з наведеного, прокурор вважав, що з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, є доцільним продовжити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти продовження строку застосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в обґрунтування висловленої позиції зазначив, що переховуватися від суду, чинити вплив на свідків та експертів не буде, буде займатися вихованням дочки, яка нещодавно народилася в них з жінкою, з якою він перебуває у фактичних шлюбних відносинах. Зауважив, що був учасником антитерористичної операції, в ході якої переніс дуже великий стрес, бачивши, як гинуть на його очах його товариші по службі, внаслідок перенесеного в ході проходження служби стресу та надзвичайного психологічного навантаження впав у стан депресії, став вживати наркотичні засоби, проте ніколи не займався розповсюдженням таких заборонених законом препаратів. Зауважив, що наркотичні засоби придбавав на грошові кошти, які були зароблені ним в АТО.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Семенов С.В. у судовому засіданні заперечував проти продовження строку застосування стосовно його підзахисного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважав, що ризики, на які посилався прокурор в обґрунтування доводів клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 , прокурором не доведені, саме клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою таким, що не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства України. Посилався, що ОСОБА_1 перебуває на реєстраційному обліку та фактично мешкає на території Харківської області, має батьків, перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 , яка народила дочку, батьком якої є ОСОБА_1 , чим знаходить своє підтвердження обставина наявності в обвинуваченого міцних соціальних зв`язків. Також звертав увагу, що ОСОБА_1 не судимий, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, як військовослужбовець має бойові нагороди, має хронічні захворювання, тому вважав за можливе обрати стосовно ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Також зауважив, що посилання прокурора на те, що наявність у ОСОБА_1 малолітньої дитини не послугувала стримуючим фактором для останнього та не зупинила його від вчиненні дій, пов`язаних із розповсюдженням наркотичних засобів, є некоректними та такими, що не відповідають дійсності, позаяк у його підзахисного дитина народилася вже після того, як останній вже мав статус обвинуваченого у даному кримінальному провадженні.

Прокурор, скориставшись правом репліки, зазначив, що стримуючим фактором від вчинення дій, пов`язаних із розповсюдженням наркотичних засобів, для обвинуваченого ОСОБА_1 не послугувала обставина того, що жінка, з якою він перебуває у фактичних шлюбних відносинах, перебувала у стані вагітності та вони разом з ОСОБА_1 чекали на народження дитини.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, доходить висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 з таких підстав.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2021 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в подальшому запобіжний захід був продовжений, востаннє – ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 22.09.2021.

Відповідно до ч. 1 , строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників судового процесу та інше.

Правилами ст. 178 КПК України передбачені обставини, які враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема, тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, у тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 слідчий суддя встановив, у тому числі, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор в обґрунтування клопотання про продовження строку тримання під вартою, а саме: спроба переховуватися підозрюваного від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Під час продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 суд установив наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор в обґрунтування клопотання про продовження строку тримання під вартою, а саме: спроба переховуватися обвинуваченого від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_1 злочинів, свідчать про його суспільну небезпеку. Санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, санкція ч. 3 ст. 307 КК України – позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років, ч. 3 ст. 307 КК України - у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Вирішуючи питання про продовження строків тримання під вартою, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочинів, які, відповідно до положень ст. 12 КК України, відносяться до тяжкого та особливо тяжкого злочинів, суспільну небезпечність злочинів, які інкримінуються обвинуваченому, а також особистість обвинуваченого, наявність постійного місця проживання та міцність соціальних зв`язків, моральні переконання, майновий стан та зв`язки з державою.

Ураховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 в разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується - у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, беручи до уваги те, що дії ОСОБА_1 , за вчинення яких він обвинувачується, носять характер тяжкого злочину, вчиненого у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, він не має офіційного місця роботи, як наслідок, офіційного постійного та стабільного джерела доходу, суд, доходить висновку, що застосування більш м`яких запобіжних заходів стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 є неможливим. Поряд з цим, у суду відсутні підстави вважати, що наявність міцних соціальних зв`язків, на які посилається захисник, суттєво зменшують ризики у даному кримінальному провадженні.

Зважаючи на тяжкість злочинів, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_3 , та покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, які викладені в ухвалі про застосування запобіжного заходу, суд вважає, що ризики, передбачені п. п. 1, 5 ст. 177 КПК України, доведені прокурором та продовжують існувати.

При цьому, суд враховує, що характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_1 злочинів свідчать про підвищену суспільну небезпеку. Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для застосування суворих запобіжних заходів, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не обравши до особи запобіжні заходи, а саме тримання під вартою. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Так, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим, у разі визнання їх винуватими, беручи до уваги вірогідність переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, суд доходить висновку, що наявні обґрунтовані підстави для продовження застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Стороною захисту не надано доказів на підтвердження наявності в обвинуваченого офіційного працевлаштування і, як наслідок, постійного та стабільного джерела доходу, які могли бути враховані судом під час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою. Водночас, у суду відсутні підстави вважати, що наявність міцних соціальних зв`язків, на які посилається захисник, суттєво зменшують ризики у даному кримінальному провадженні.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Зазначені обставини у сукупності свідчать про продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, виправдовують тримання особи під вартою, а також про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, тому суд вважає за доцільне продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою строком на шістдесят днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 197, 199 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, - задовольнити.

Строк тримання під вартою в умовах гауптвахти відділення Військової служби правопорядку Харківського зонального відділу Військової служби правопорядку, яка розташована за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Гвардійська, 1, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, - продовжити на шістдесят днів - до 13 січня 2022 року включно.

Встановити строк дії ухвали до 13 січня 2022 року включно.

У судовому засіданні оголосити перерву до 02 грудня 2021 року до 12-45 години.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору.

Ухвала суду протягом п`яти днів з дня її проголошення може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - у той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Повний текст судового рішення у формі ухвали складений 19 листопада 2021 року.

Суддя: Я.Ю. Семенова