Рішення № 101271863, 22.11.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/4209/21

№ провадження 2-а/629/34/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2021 рокуЛозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Попова О.Г.,

з участю секретаря - Назарової В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова Харківської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати дії поліцейського батальйону №4 роти №6 інспектора Управління патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Мурзіна Станіслава Ігоровича щодо винесення відносно ОСОБА_1 постанови серії ЕАО №4557623 від 29.07.2021 протиправними; скасувати постанову серії ЕАО №4557623 від 29.07.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу 510 гривень; справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити. Зазначає, що 29 липня 2021 року поліцейським батальйону №4 роти №6, інспектором Управління патрульної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Мурзіним Станіславом Ігоровичем було складено стосовно ОСОБА_1 постанову серії ЕАО № 4557623 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. У зазначеній постанові вказується, що ОСОБА_1 , 29 липня 2021 року о 23 годині 40 хвилин по вул. Шевченко, 26 (м. Харків), керуючи транспортним засобом СНЕVRОLЕТ АVЕО д.н.з. НОМЕР_1 керував ТЗ обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, а також не ввімкнув аварійну сигналізацію на вимогу про зупинку поліцейського не подав покажчик повороту не менш як за 50 метрів, чим порушив п.2.3. ПДР - Порушення правил користування ременями безпеки, що порушує ч.5 ст. 121 КУпАП. Згідно даної постанови на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. Вважає, що дії посадової особи відповідача щодо винесення постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП є протиправними, оскільки постанова не відображає дійсних обставин справи, винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства України щодо її змісту та процедури складання, є незаконною, а тому підлягає скасуванню. Позивач зазначає, що в сутті викладених обставин правопорушення поліцейським у постанові зазначено і про, начебто, не пристебнутий ремінь безпеки, не ввімкнену аварійну сигналізацію, не вмикання покажчику повороту, проте у вину ОСОБА_1 ставиться лише ч.5 ст.121 КУпАП, яка стосується лише порушення правил користування ременями безпеки. Зазначене свідчить про безпідставне внесення зазначених вище інших, начебто, вчинених ним порушень, оскільки вони навіть не знайшли своє відображення в накладених санкціях, а тому вони не можуть братись до уваги судом. Більше того, такі порушення ОСОБА_1 не вчинялись (як і порушення правил користування ременем безпеки), тому обставини викладені в зазначеній постанові є необ`єктивними та не відповідають дійсності. Під час безпідставної зупинки автомобіля поліцейськими ОСОБА_1 був пристебнутий ременями безпеки, а тому жодного правопорушення не вчиняв. Крім того, одразу після зупинки належного ОСОБА_1 транспортного засобу та декількох зроблених зауважень працівникам поліції щодо безпідставності такої зупинки та необхідності належним чином представитись, назвати свою посаду, підстави зупинки транспортного засобу відповідно до вимог ЗУ «Про Національну поліцію» працівники поліції почали себе поводити досить зухвало та з порушеннями вимог чинного законодавства. Зазначене підтверджується відеозаписом, який ОСОБА_1 зробив на власний телефон. Вказує, що з зазначеного відеозапису чітко помітно, що поліцейські відмовляються належним чином представитись, почали безпідставно вимагати відкрити капот автомобіля, вимагати показати страховку, почали безпідставно стверджувати «у тебя зрачки убиты, ты наркоман, выходи поехали (напевне, на медичний огляд на стан сп`яніння), тебе нельзя ездить» і тому подібне. Тому працівники поліції явно перевищували свої повноваження, безпідставно почали стверджувати про те, що ОСОБА_1 наркоман тощо. Зазначене зневажливе ставлення та порушення прав ОСОБА_1 сильно обурило його, як особу, яка не допускала ніяких порушень ПДР та не мала жодних ознак наркотичного чи будь-якого іншого сп`яніння. Вважає, що поліцейські мали на меті скласти адміністративний матеріал щодо відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння. Проте, ОСОБА_1 не відмовився від проходження такого медичного огляду, поїхав для його проходження і результати медичного огляду показали те, що ОСОБА_1 не перебував в стані наркотичного сп`яніння. В порушення вимог закону, у винесеній постанові серії ЕАО №4557623 працівниками поліції не було зазначено ні про жоден наявний у них, належний та допустимий доказ вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення; не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, що підтверджував би наявність доказів щодо вчинення ОСОБА_1 порушення ПДР та що свідчило б про належність та допустимість вказаного доказу. А тому, такі дії поліцейського, і зміст винесеної ним постанови порушує вимоги, що чітко закріплені ст. 283, 251 КУпАП та п.5 Розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Крім того, зазначена постанова не містить відомостей щодо технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався) та не містить посилання на докази, що підтверджували б факт допущення ОСОБА_1 , порушення ПДР. Під час складання відносно ОСОБА_1 постанови ЕАО №4557623 він заперечував факт вчинення правопорушення та взагалі законність зупинки автомобіля працівниками поліції, що підтверджується наданим відеозаписом (фіксацію проводив ОСОБА_1 на власний телефон). Тому, в даному випадку, працівники поліції зобов`язані були зібрати належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення та скласти протокол про адміністративне правопорушення, який мав бути додатком до оскаржуваної зараз постанови на рівні з іншими доказами. Проте, таких дій працівниками поліції вчинено не було, що свідчить про відсутність будь-яких належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 будь-яких порушень ПДР та КУпАП та свідчить про неможливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за таких обставин.

Позивач у судове засідання не з`явився, його представник адвокат Ейбатов З.М. надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представником позивача адвокатом Ейбатовим З.М. надана відповідь на відзив, у якій зазначено, що у ОСОБА_1 не було жодних ознак алкогольного або наркотичного сп`яніння, що підтверджується наданими відеозаписами. Як було зазначено в позовній заяві, під час безпідставної зупинки автомобіля поліцейськими ОСОБА_1 був пристебнутий ременями безпеки, жодних доказів зворотного, навіть на відео, яке надав відповідач разом з відзивом, немає, а тому жодного правопорушення ОСОБА_1 не вчиняв. У постанові не зазначені докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Посилання відповідача, що те, що надані відеозаписи з портативного відеорагістратора DSJX302032_002032 підтверджують правомірність дій поліцейського та вчинення правопорушення позивачем не відповідають дійсності. Адже, на відео не зафіксовано факту вчинення яких-небудь порушень ПДР, а сам технічний засіб не зазначено в графі «7» оскаржуваної постанови. Крім того, напис ХА02032 написаний від руки, а не надрукований, як це зроблено з іншими даними, і як цього вимагає відповідна Інструкція; напис жодним чином не співпадає з даними реєстратора, які зазначені на самому відеозаписі та наведені відповідачем у відзиві - DSJX302032_002032. Зазначене свідчить про неналежне зазначення технічних засобів, якими зафіксовано правопорушення, тому такі матеріали не можуть братись до уваги судом, як належні та допустимі докази. Також зазначає, що якщо адміністративне правопорушення не було зафіксоване в автоматичному режимі, працівник поліції не має права виносити постанову без складання відповідного протоколу, а ч. 5 ст. 121 КУпАП не відноситься до тих порушень, стосовно яких постанова пре накладення адміністративного стягнення може бути винесена без складання протоколу.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав відзив, у якому просив позов залишити без задоволення. У відзиві зазначив, що 29.07.2021 під час несення служби старшим лейтенантом поліції Мурзіним С.І. був виявлений транспортний засіб Chevrolet Aveo, номерний знак НОМЕР_1 , який рухався під керуванням позивача з обладнаними засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, а також не ввімкнув аварійну сигналізацію, на вимогу про зупинку поліцейського не подав покажчик повороту не менш як за 50 метрів, чим порушив вимоги п. 2.3. в) Правил дорожнього руху України. У зв`язку з цим зазначений автомобіль був зупинений працівниками патрульної поліції. Позивач, незважаючи на неодноразові роз`яснення поліцейського, почав поводити себе неадекватно до ситуації, що стало підставою вважати, що останній перебуває в стані алкогольного або наркотичного сп`яніння. Поліцейським було прийнято рішення про направлення позивача до ХОР КНП Харківської обласної ради «Обласний наркологічний центр». Оскільки, відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30.07.2021 № 1534 не встановлено факту перебування позивача в стані сп`яніння або ж під дією лікарських препаратів, відповідний протокол за ознаками правопорушення передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП не складався. При винесенні оскаржуваної постанови інспектор керувався положеннями Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху України та КУпАП, в постанові чітко описане правопорушення, яке було скоєне, а тому він діяв у межах своїх повноважень і не порушував норм матеріального та процесуального права. Зазначене підтверджується відео з портативного відеореєстратора 053Х302032_002032. Аргумент позивача щодо відсутності доказів його правопорушення на момент розгляду та винесення постанови серії ЕАО № 4557623 є безпідставним та таким, що не відповідає фактичним подіям. Так, на наявному відеозапису часовий код 2021/07/29 - 23:22:00 - 23:23 зафіксовано момент ознайомлення позивача з відео доказом правопорушення з наданням поліцейським відповідних роз`яснень. Отже в даному випадку основною та обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення є протиправне діяння, факт вчинення якого підтверджено відеоматеріалом з портативного відеореєстратора в частині ознайомлення з відеозаписом позивача та його коментарями з цього приводу, відсутність якого б виключала склад наведеного адміністративного правопорушення. Окрім цього, позивач зазначає, що у постанові серії ЕАО № 4557623 працівниками поліції не зазначено технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. В той же час, позивачем до заяви додано копію вищевказаної постанови в графі № 5 якої зазначено серія та номер відеореєстартора - ХА02032, що спростовує наведений аргумент та підтверджує факт зазначення відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. У зв`язку з вищевказаним вважають, що позовна заява ОСОБА_1 щодо скасування постанови не підлягає задоволенню, оскільки постанова серії ЕАО № 4557623 винесена у відповідності до норм чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

29.07.2021 року інспектором роти №6 батальйону №3 Управління патрульної поліції у Харківській області старшим лейтенантом поліції Мурзіним С.І. відносно позивача ОСОБА_1 складено постанову серії ЕАО № 4557623 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. по справі про адміністративне правопорушення за ч.5 ст. 121 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Відповідно до вказаної постанови, водій ОСОБА_1 29 липня 2021 року о 23 годині 10 хвилин по вул. Шевченка, 26, м. Харків, керував транспортним засобом СНЕVRОLЕТ АVЕО д.н.з. НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки, та був не пристебнутий ременем безпеки, а також не ввімкнув аварійну сигналізацію на вимогу про зупинку поліцейського не подав покажчик повороту не менш як за 50 метрів, чим порушив п. 2.3. ПДР - порушення правил користування ременями безпеки.

Суд зазначає, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частина 5 статті 121 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015р. за № 1395 (далі Інструкція).

Надаючи оцінку оскарженій постанові у справі про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 121 КУпАП, порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 2.3.в Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

На підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП відповідачем надано диск з відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.

Даний відеозапис відображає тільки перевірку документів та складення постанови, але не містить запису про те, що позивач під час керування транспортним засобом був не пристебнутий ременем безпеки.

Також суд зазначає, що згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 1 ст. 247 КпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Згідно ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію", полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення, яка повинна бути зазначена у пункті 7 постанови.

Дописаний у постанові напис «ХА02032» жодним чином не співпадає з даними реєстратора, які зазначені на самому відеозаписі та наведені відповідачем у відзиві - DSJX302032 002032.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами ст. 73 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.02.2020 року по справі №524/9716/16-а, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17 та від 15.11.2018 у справі №524/5536/17.

Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі викладеного, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку, що наданий відповідачем під час розгляду справи диск з відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції не є належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг у справах про адміністративні правопорушення" від 24 червня 1988 року № 6, розглядаючи скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення, суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7).

На підтвердження того, що позивачем дійсно допущено порушення, зазначене в оскаржуваній постанові, відповідачем не надано жодного доказу, в зв`язку з чим суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню у судовому порядку, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій поліцейського Мурзіна С.І. щодо винесення відносно ОСОБА_1 оскаржуваної постанови суд зазначає наступне.

Згідно ст. 19 КАСУ, предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов`язки учасників спірних правовідносин.

Таким чином, обов`язковою ознакою рішень, дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

В силу ч. 1 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

У свою чергу, особа, що притягнута до адміністративної відповідальності, наділена правом оскарження зазначеної постанови.

У даному випадку, за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, поліцейським батальйону №3 роти №6 інспектором Управління патрульної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Мурзіним С.І. винесено оскаржувану постанову, якою і притягнуто позивача до адміністративної відповідальності.

Таким чином, не діями поліцейського, а його рішенням (оскаржуваною постановою), позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.

Поліцейський Мурзін С.І. наділений повноваженнями вчиняти дії та притягувати винних осіб до адміністративної відповідальності.

Оскільки за наслідками вчинення дій поліцейським Мурзіним С.І. прийнята постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, в даному випадку, юридичними наслідками для особи може бути лише рішення у формі постанови, яким позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідно до статті 217 КУпАП посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов`язків.

Згідно з частиною другою статті 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Таким чином, поліцейський Мурзін С.І. законом наділений повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнень від імені органів Національної поліції.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

При цьому, належним та достатнім способом захисту прав позивача у даному випадку є скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій поліцейського Мурзіна С.І. щодо винесення оскаржуваної постанови задоволенню не підлягають.

Згідно ст.ст. 132, 134, ч. 1 ст. 139 КАС України, враховуючи надані докази щодо понесених судових витрат, суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору у розмірі 454 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7735 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 77, 139, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ЕАО №4557623 від 29.07.2021р., винесену поліцейським батальйону №3 роти №6 інспектором Управління патрульної поліції в Харківській області старшим лейтенантом поліції Мурзіним Станіславом Ігоровичем.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП закрити.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 454 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7735 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Рішення суду може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених КАС України), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами КАС України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач - ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя О.Г. Попов