Рішення № 101270820, 23.11.2021, Якимівський районний суд Запорізької області

Якимівський районний суд Запорізької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 330/923/21

2/330/387/2021

"23" листопада 2021 р. Якимівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - Гусарової В.В. при секретарі - Тошевої Д.Е...

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Діденко Володимир Євгенович до держави України в особі Державної казначейської служби України, головного управління національної поліції України в Запорізькій області про відшкодування моральної шкоди.

Встановив :

1.Позиція сторони позивача

07.05.2021 р. до Якимівського районного суду надійшла вищевказана позовна заява. Відповідно до позову, 20.11.2020 року інспектором СРПП № 2 Якимівського ВП Мелітопольського ВП ГУНП у Запорізькій області Дацев Дмитром Вікторовичем неправомірно та безпідставно відносно позивача був складений протокол сері ОБ № 064869 за ч.1 ст.130 КУпАП.

24.11.2020 року матеріали справи про адміністративне правопорушення були скеровані працівниками Якимівського ВП до Якимівського районного суду.

Постановою Якимівського районного суду по справі 330/2868/20 від 8 лютого 2021 року мене визнано винним в вчинені првопорушення передбаченного ч.1 ст.130 КУпАП та призначено покарання у вигляді штрафу 10200 грн., з позбавленням права кервання траспортними засобами строком на 1 рік та стягнуто судовий збор в розмірі 454 грн.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 4 березня 2021 року постанову Якимівського районного суду від 8 лютого 2021 року скасовано, провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення передбаченного ч.1 ст.130 КУпАП.

Внаслідок неправомріного притягення мене до адміністративної відповідальності позивачу завдано моральну шкоду, яку я оцінюю в 50 000 грн..

Моральна шкода полягає в тому, що при зупинці транспортного засобу, яким позивач керував 20.11.2020 року він неодноразово погоджувався на пропозиції працівників поліції пройти медичний огляд, але останні направлення для проходження медичного огляду так і не оформили. Вся процедура, яка передувала складанню протоколу тривала декілька годин. Все це доставляло, за твердженням позивача, моральні страждання, так як звичайна, психічно здорова людина задоволення від спілкування з працівниками поліції, які намагаються безпідставно скласти протокол, не отримує. До цього ж усвідомлення незаконності дій працівників поліції доставляло додаткові душевні хвилювання та страждання, так як ніяких ознак наркотичного сп`яніння в позивача не було, не зафіксовано наявність ознак ні на відео, ні в протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, допомогав вчинювати неправомірні дії ОСОБА_2 також працівник поліції Ярослав Корницький, який, діючи за попередньою домовленністю з ОСОБА_2 , та побачивши відсутність в адміністративному матеріалі доказів наявності в позивача ознак наркотичного сп`яніння, склав та направив на ім`я керівництва Якимівського ВП рапорт, в якому зухвало та цинічно вигадав наявність в позивача блідного обличчя та , що нібито його зіниці не реагували на світло. Таким чином, позивач втратив віру в поліцію України, як в державний орган, який має бути прикладом додержання

законодавства та стоїть на захисті прав та свобод громадян. Погоджені неправомірні дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вселили в позивача впевненість, що в Національній поліції України працює мало порядних людей. Через такі неправомірні дії працівників поліції позивач в подальшому, керуючи транспортними засобами, продовжує очікувати від поліції неправомірних дій, що поглиблює його моральні страждання.

При визначені розміру моральної шкоди позивач враховую також тривалість і кількість зусиль, які я витратив для поновлення стану, який існував до зустрічі на дорозі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Отримавши повістку до суду позивач змушений був укладати договір з адвокатом та витрачати для цього час і кошти, чого б зазвичай не робив, якщо б ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не доклали зусиль для його неправомірного притягнення до відповідальності.

Позивач змушений був тричі з`являтись до Якимівського районного суду, витрачаючи для цього час та турбуючись кожного разу за результат судового розгляду та доводити свою невинуватість 11.12.2020 року, 13.01.2021 року та 8.02.2021 року. Кількість судових засідань сталося через те, що одразу працівниками поліції відеофайли суду надані не були, хоч про їх наявність будо зазначено в протоколі. Тому за клопотання адвоката суд витребовував відеофайли в Якимівському ВП.

На жаль з першого разу довести свою невинуватість не вдалось і суд погодився з беззаконням, що утворили ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Позивача визнали винним та призначили штраф у розмірі 10200 грн. Таких великих грошей позивач в руках ніколи не тримав разом, тому після ухвалення такого рішення суду перебував у відчаї від того, що судова система не може мене захистити від незаконних дій поліції.

В період з дня ухвалення судом першої інстанції - 8.02.2021 року постанови і до дня розгляду апеляційної скарги Запорізьким апеляційним судом - 4.03.2021 року позивач зовсім втратив сон і перебував на грані нервового зриву та турбувався за стан свого здоров`я, так як відчував через психологічний дискомфорт, майже фізичний біль в області серця.

Таким чином, внаслідок неправомірних дій працівників поліції я витратив на відновлення стану, який існував до складання протоколу - з 20.11.2020 року по 4.03.2021 року три місяці та 13 днів. До цього і ще був змушений докладати додаткових зусиль, а саме отримувати в Якимівському районному суді копію постанови Запорізького апеляційного суду та нести її за місцем знаходження водійського посвідчення, яке було вилучено згідно протоколу.

Слід також врахувати, що ніяких вибачень мені ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не принесли.

На підставі викладеного, позивач вважає, що розмір моральної шкоди 50 000 грн., відповідає принципам розумності та справедливості.

Крім того, на оплату послуг адвоката мною підлягає до сплати 10 000 грн. 7000 грн. втрати по оплаті послуг адвоката за мій захист у справі 330/2868/20 та 3000 грн., що підтверджується копією Договору про надання адвокатської допомоги, які я маю сплатити після отримання відповідного відшкодування.

В позові позивач просив стягнути з державного бюджету України шляхом списання у безпірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України моральної шкоди у розмірі 50 тис. гр.. та 10 тис. гр. на оплату послуг адвоката.

2.Позиція сторони відповідача - Державної казначейської служби України

Представник відповідача не погодився з позовними вимогами в частині зазначення шляху виконання рішення у разі задоволення позову, вказавши, що Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Державною казначейською службою України за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. Згідно з додатком 3 до Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на поточний рік передбачено державні видатки за бюджетною програмою КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб», яку закріплено за Державною казначейською службою України.

Також за результатами розгляду справи № 910/23967/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, процесуальний закон не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що відображатись у відповідних нормативних актах, а не у резолютивній частині рішення.

Щодо стягнення моральної шкоди представник відповідача просив відмовити у позові в зв`язку з тим, що не надано доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральних страждань, втрат немайнового характеру, доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв`язків через діяльність або бездіяльність державних органів, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, сторона відповідача вважала, що позивач не надав доказів обґрунтованості визначення розміру суми оплати за правову допомогу, доказів сплати позивачем вказаних послуг, а тому також просив відмовити у вказаній вимозі.

3.Позиція сторони відповідача - ГУНП в Запорізькій області.

Представник ГУНП у своєму відзиву також просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав того, що позивач не довів та не надав докази того, що дії відповідача Головного управління Національної поліції у Запорізькій області щодо складання постанови про

адміністративне правопорушення визнано незаконними, а також того, що внаслідок складання відносно нього постанови про адміністративне правопорушення йому завдано моральної шкоди .

4.Судовий розгляд.

4.1.Під час розгляду справи представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив його задовольнити.

4.2.Представник відповідача - Державної казначейської служби України просив у позові відмовити з підстав, зазначений у відзову.

4.3.Представник ГУНП в Запорізькій області, належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, до суду не з`явився, причини неявки суду не повідомив, суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача.

4.4.Під час судового засідання були вивчені наступні докази по справі :

- протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно позивача за ст.. 130 ч.1 КУпАП ( а.с.4)

- рапорт ( а.с.5)

-супроводний лист ( а.с.6)

- журнали судовий засідань ( а.с. 7-8,12-15)

- клопотання адвоката , лист суду до поліції щодо витребування відеозапису, докази направлення диску до суду ( а.с.12-14)

- постанова Якимівського районного суду Запорізьбкої області від 08.02.2021 р. про притягнення позивача до адміністративної відповідності ( а.с.16-18)

- апеляційна скарга ( а.с.19-21)

- постанова Запорізького апеляційного суду ( а.с.22-26)

- договір про надання правової допомоги ( а.с.27-28)

- ордер ( а.с.29)

- детальний опис робіт, виконаних адвокатом з доказом направлення іншим сторонами ( а.с.58-59)

5. Висновки суду та нормативна база, якою керувався суд

У відповідності до ст.. 2 ч.1 п. 4 « Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» про на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку,передбаченого цим Законом, виникає у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.

Дійсно, відносно позивача була закрита справа про адміністративне правопорушення.

У відповідності до ст.3 ч.1 п.5 зазначеного Закону у наведених у ст..1 цього Закону випадках,громадянинові відшкодовується моральна шкода

Згідно ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Таким чином, моральною шкодою законодавство визнає втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема:

*в приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації;

*в моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я;

*в порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих

споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і

судом;

*в порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження

активного громадського життя;

*в порушенні стосунків з людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У відповідності до ст.. 13 вказаного Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

У відповідності до ч. І ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як передбачено ч.3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Доцільно зазначити, що при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням та вини останнього в її заподіянні (п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Проте, всупереч вищевказаним вимогам позивачем не зазначено, у чому конкретно полягали страждання (фізичні, душевні або психічні); не досліджено характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо). Не надано жодних доказів спричинення моральної шкоди позивачу.

Фактично сторона позивача надала судові тільки докази того, що справа про адміністративне правопорушення відносно позивача була розглянута за передбаченою законом процедурою. Сам по собі тривалість часу розгляду вказаної справи не може бути доказом моральних страждань позивача, бо як зазначалось вище вказана процедура була дотримана в повному обсязі, при цьому процесуальні гарантії дотримання цих прав судом та працівниками поліції були здійснені, а внутрішнє ставлення позивача до цієї процедури не є доказом моральних страждань.

Суттєві моральні страждання, про які позивач зазначає у позовній заяві, є лише його припущенням, оскільки підтверджуючих доказів за нормою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України позивачем не надано. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а жодний нормативно-правовий акт не звільняє позивача від доказування підстав, обґрунтованості, розумності та доцільності висунутих ним позовних вимог. Факт завдання позивачу моральної шкоди ґрунтуються лише на його особистих поясненнях та ствердженнях, що не може бути доказом у справі.

З урахуванням цього суд дійшов висновку необхідності відмови у позові і на цих підставах вважає недоцільним аналізувати зазначення належного ( неналежного) механізму виконання рішення у випадку задоволення позову та обґрунтованості та доведеності витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 23,1167 ч.1, ЦК України, ст..2 ч.1 п.4, ст..3 ч.1п.5, ст..4 ч.5,6, ст.. 13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів розслідування, прокуратури і суду», , ст.ст. 263-265 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 (зареєстрований АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ), в інтересах якої діє ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ) , до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (вул. Бастіонна 6, м. Київ ЄДРПОУ 37567646), Головного управління національної поліції у Запорізькій області (вул. Матросова 29, м. Запоріжжя, код 40108688) про відшкодування моральної шкоди- відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: