Ухвала суду № 101269571, 19.11.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/10992/21

Провадження № 2-з/638/529/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2021 року Дзержинський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого Невеніцина Є.В.,

за участю секретаря Суркової М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові заяву представника позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання припиненим договору іпотеки, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним договору дарування, витребування майна,-

в с т а н о в и в:

Представник позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 . Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем ОСОБА_2 здійснюються дії? спрямовані на подальше відчуження спірної квартири та невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як зазначено в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно абзацу першого ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За договором купівлі-продажу від 11.02.2011 року ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 .

19.02.2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за яким позивач набув у власність зазначену квартиру.

За договором іпотеки від 12.12.2007 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 , останній надав іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме зазначену вище квартиру. Разом з тим, постановою Господарського суду Харківської області від 10.01.2011 року визнано ФО-П ОСОБА_3 банкрутом та скасовано всі обмеження щодо розпорядження майном боржника, в тому числі на підставі зазначеного договору іпотеки. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2011 року зазначену постанову скасовано та провадження по справі припинено.

12.11.2010 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» передало право вимоги ПАТ «ОТП Банк» за кредитним договором, зокрема №ML-705-063/2007 від 12.12.2007 року, що забезпечений іпотекою та за договором забезпечення.

Рішенням суду від 11.04.2012 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.02.2013 року позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки спірну квартиру – задоволені.

За договором від 24.05.2019 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» передав у власність ОСОБА_4 спірну квартиру та за договором від 19.01.2021 року, останній подарував квартиру ОСОБА_2 .

Предметом позову є визнання договору іпотеки від 12.12.2007 року, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 припиненим; визнання недійсними договору купівлі-продажу від 24.05.2019 року та договору дарування від 19.01.2021 року; витребування квартири АДРЕСА_1 .

Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку про обґрунтованість наведених у ній доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду, а відтак заява представника позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки зазначений захід забезпечення позову, не порушує речове право володіння особи майном, мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачу. Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті та є достатнім для забезпечення виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивача, та виключить можливість обмеження права відповідача на користування нерухомим майном у повному обсязі.

Як передбачено положеннями частини 7 статті 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

постановив:

Заяву представника позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом представника позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання припиненим договору іпотеки, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним договору дарування, витребування майна– задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відчуження однокімнатної квартири загальною площею 36,7 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 217193863101 та заборонити суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо зазначеного об`єкта нерухомого майна.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст.261 ЦПК України та може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий Є.В.Невеніцин