Ухвала суду № 101269551, 19.11.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/10004/21

Провадження № 1-кп/638/1316/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Цвіри Д.М.,

за участю секретаря – Варданян К.Г.,

прокурора – Клочко Н.О.,

представників потерпілих – Непоп С.М., Агапової О.О.,

захисників обвинувачених – Ципліцького Д.О., Кузьміна Д.В., Малойвана Є.І.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжних заходів обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220470003340 від 27.06.2020 року відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Солоницівка, Дергачівського району, Харківської області, громадянина України, не працюючого, неодружений, маючого на утриманні малолітню дитину, с середньою спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 КК України,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Вільшани Дергачівського району Харківської області, українця, громадянина України, не працюючого, неодруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб, з середньою технічно освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , який фактично мешкає: АДРЕСА_4 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Пархомівка, Краснокутського району, Харківської області, українця, громадянина України, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, з середньою технічно освітою, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185 КК України. Обвинувальний акт внесений в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020220470003340 від 27.06.2020.

Ухвалою суду від 05.07.2021 кримінальне провадження призначено в підготовче судове засідання.

В судовому засіданні прокурор звернулася до суду з клопотаннями про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи тим, що обвинувачений вчинив особливо тяжкі злочини, відповідальність за які передбачає, у випадку постановлення судом обвинувального вироку, до 12 років позбавлення волі, потерпілим завдано значну шкоду, ризики, які були враховані слідчим суддею на досудовому розслідуванні, під час обрання запобіжного заходу підозрюваним, існують і на даний час, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, виїхати за межі України; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших обвинувачених, у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, ОСОБА_2 не має на утриманні осіб, єдиним його доходом була злочинна діяльність. Характер і фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, свідчить про підвищену суспільну небезпеку.

Представники потерпілих Непоп С.М. та Агапова О.О. підтримали клопотання прокурора.

Представник потерпілого ПТ «Харківський обласний ломбард» Тюпа І.В. і компанія» в судове засідання не прибув, надав заяву з проханням проводити судове засідання за його відсутності, інші представники потерпілих в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Представник ПТ «Ломбард Статус С.В. Коритін і Компанія» ОСОБА_4 повідомила в телефонному режимі, що вона не отримувала повістку про виклик в судове засідання.

Номер телефону представника ТОВ «Нова пошта» ОСОБА_5 , вказаний в обвинувальному акті, виявився помилковим.

Представник ПТ «Ломбард Заставне товариство «Діамантовий дім» ТОВ «Монета» і компанія» Сушкова М.В. повідомила в телефонному режимі, що направила прокурору заяву у «Viber», яким нібито просить розглядати кримінальне провадження за її відсутності

Захисники обвинувачених Ципліцький Д.О. та Малойван Є.І. заперечували проти клопотання прокурора, наголошуючи на тому, що прокурор в кожному судовому засіданні посилається на те, що вживаються заходи за для виклику представників потерпілих, але відомостей про вжиті заходи суду не надає.

Захисник обвинуваченого Кузьмін Д.В. заперечував проти клопотання прокурора, вказуючи на те, що в зв`язку з неявкою в підготовче судове засідання усіх представників потерпілих, відсутня процесуальна можливість провести підготовче судове засідання майже пів року, його підзахисному лише продовжується строк тримання під вартою, та звернувся до суду з усним клопотання про зміну запобіжного заходу його підзахисному на цілодобовий домашній арешт за місцем реєстрації з використанням електронного засобу контролю.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав клопотання свого захисника.

Заслухавши клопотання прокурора, клопотання захисника обвинуваченого, думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання, суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

За висновком Конституційного Суду України, викладеним в рішенні від 23.11.2017 № 1-р/2017, продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, суперечить вимогам обов`язкового періодичного судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність (ч.2 ст. 29 Конституції України).

Ухвалою слідчого судді від 23.04.2021 року ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено суму застави.

Тобто, обвинувачений ОСОБА_2 перебуває під вартою більше пів року, строк дії запобіжного заходу продовжувався судом відповідними ухвалами.

У відповідності до ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, крім інших, і запобіжні заходи.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.176 КПК України, тримання під вартою є одним з видів запобіжних заходів.

Відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Беручи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_2 знаходиться під вартою вже досить тривалий час, представники потерпілих ПТ «Ломбард Статус С.В. Коритін і Компанія» ОСОБА_4 , ТОВ «Нова пошта» ОСОБА_5 та ПТ «Ломбард Заставне товариство «Діамантовий дім» ТОВ «Монета» і компанія» ОСОБА_6 не з`являються в підготовчі судові засідання, посилаючись на те, що вони не отримують повісток про виклик в судове засідання, натомість в матеріалах кримінального провадження містяться листи про відсутність коштів на відправку кореспонденцію, прокурори в судових засідання тільки говорять про те, що вони будуть сприяти виклику та явкою в судове засідання представників, які не з`являються майже пів року, з урахуванням вказаних обставин справи, та те, що перебування ОСОБА_2 в умовах ізоляції на протязі тривалого часу є на даний час необґрунтованим, а тому відносно нього потрібно змінити запобіжний захід, та призначити запобіжний захід, який не пов`язаний з триманням під вартою, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту з використовуванням електронного засобу контролю, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст. 129 Конституції України проголошено, що однією з основних засад судочинства є законність.

Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду, і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Тримання особи під вартою може бути застосовано лише як тимчасовий запобіжний захід у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи припинити його.

Відповідно до Закону України «Про попереднє ув`язнення» та ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

У відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У розумінні ст. 9 Конституції України - Конвенція про захист прав людини, Протоколи до Конвенції та Рішення ЄСПЛ - є частиною національного законодавства.

Окрім того, як зазначено в п. 143 Рішення ЄСПЛ «Бойченко проти Молдови» (№ 41088/05 від 11.07.2006р.) одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказання підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню по справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатніми для ухвалення рішення про тримання заявника під вартою. Аналогічні висновки зроблено Європейським судом з прав людини в справах «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови».

В рішенні ЄСПЛ «Клішин проти України» (№ 30671/04 від 23.02.2012 р.) вказано підстави для тримання під ватою мають бути підтверджені фактами.

В п. 85 Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України» (№ 40107/02 від 10.02.2011 р.), зазначено, що тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії» (№72967/01 від 01.03.2007 р.) - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.

Відповідно до висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ «Александер Макаров проти Росії» (№ 15217/07 від 12.03.2009 р.) національні органи влади зобов`язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.

В Рішенні ЄСПЛ «Мамедова проти Росії» (№ 7064/05 від 01.06.2006 р.) вказано, що посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що особа переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

В п. 51 Рішенні ЄСПЛ «Летельє проти Франції» (від 26.06.1991 р.) попереднє ув`язнення не повинно визначати покарання у виді позбавлення волі і не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 11.04.2013 у справі «Вєренцов проти України» ЄСПЛ зазначив, що відповідно до його усталеної практики, яка відображає принцип, пов`язаний з належним відправленням правосуддя, у рішенні судів мають адекватно зазначатися підстави, на яких вони ґрунтуються. Ступінь застосування цього обов`язку наводити підстави може змінюватися залежно від характеру рішення та повинен визначатися з огляду на обставини справи.

Як зазначено у окремій думці судді ЄСПЛ Калайджиєвої в рішенні «Шалімов проти України» від 04.03.2010 р.: будь-яка концепція «автоматичної законності» позбавлення свободи несумісна з принципами Конвенції і немає сумніву, що пункт 4 статті 5 Конвенції є процесуальною гарантією та засобом юридичного захисту проти такого тримання під вартою.

У п. 40 вказаного Рішення ЕСПЛ зазначено, що Суд нагадує, що питання про те, чи є розумним термін тримання особи під вартою не може оцінюватися абстрактно. Це питання повинно бути оцінено відповідно до особливостей кожного конкретного випадку, причини, наведених у рішеннях національних судових та слідчих органів, і задокументованих фактах, на які посилається заявник у його клопотанні про звільнення. Тривале тримання під вартою може бути виправдане у даному випадку, тільки якщо є конкретні ознаки існування суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує правило поваги до особистої свободи (див, серед іншого, Лабіта проти Італії, № 26772/95, § 153, БСИЯ 2000-ІУ, і Бузаджі проти Республіки Молдова, процитоване вище, § 90). В п.41 рішення у цій справі Суд зазначає, що тримання заявника під вартою тривало майже рік і вісім місяців. Серйозність звинувачень, висунутих проти нього і ризик його втечі були згадані в первісному рішенні про застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Ці ж аргументи, а також ризик його впливу на хід розслідування, який був доданий незабаром (див. пункти 8 і 13), залишилися незмінними аж до винесення вироку, за винятком рішення від 1 жовтня 2013, яке не містило взагалі ніяких підстав (див пункти 12 і 34 вище). Таким чином, суди використовували ті ж підстави для продовження терміну тримання заявника під вартою. Проте, відповідно до параграфу 3 статті 5, обґрунтування будь-якого терміну тримання, незалежно від того, наскільки коротким цей термін є, повинно бути переконливо продемонстроване владою.

При вирішенні питання про доцільність продовження строку тримання під вартою повинні бути надані додаткові вагомі докази того, що є наявна доцільність продовження такого строку і що інші більш м`які запобіжні заходи не можуть бути застосовані. Обов`язок доказування вагомості застосування такого виняткового запобіжного заходу покладається на сторону обвинувачення, зокрема, в даному випадку, - на прокурора, який всупереч вимог КПК України їх не надав.

Суд, в свою чергу повинен ретельно дослідити наявні докази вказаних ризиків, проаналізувати, дати належну оцінку в кожній конкретній справі. Це узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі "Кобець проти України" (Заява N 16437/04) від 14 лютого 2008 року зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (також рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Згідно положень ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім іншого, під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу мають бути оцінені в сукупності всі юридично значимі обставини, визначені в ст. 178 КПК України.

Суд при розгляді клопотання ретельно перевіряє дані про особу, щодо якої продовжується строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою (вік, здоров`я, сімейний стан, соціальна зайнятість особи, вид діяльності, місце проживання п.п. 3-10 ч. 1 ст. 178 КПК).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, обвинувачений ОСОБА_2 є громадянином України, раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, має зареєстроване місце проживання у Харківській області, в обвинувальному акті вказано, що має на утриманні малолітню дитину.

Враховуючи, вищевикладене, суд приходить до переконання, що домашній арешт як більш м`який запобіжний захід, забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також в повній мірі зможе запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст. 9, 29, 129 Конституції України, статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 177, 178, 183, 331, 369, 370 - 372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Клочко Н.О. про продовження строку обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тримання під вартою – залишити без задоволення.

Клопотання захисника Кузьміна Дмитра Васильовича про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на цілодобовий домашній арешт з використовувати електронного засобу контролю – задовольнити.

Обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, змінити на запобіжний захід – цілодобовий домашній арешт з використовуванням електронного засобу контролю, негайно звільнивши його з - під варти в залі судового засідання після проголошення ухвали на підставі ч. 5 ст. 202 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до обвинуваченого ОСОБА_2 застосувати строком на два місяці.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 такі обов`язки:

1) прибувати до суду, який розглядає кримінальне провадження № 638/10004/21, за першою вимогою;

2) не залишати без дозволу суду місце реєстрації, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

3) утримуватися від спілкування в позасудовому порядку з представниками потерпілих та свідками у кримінальному провадженні № 638/10004/21.

Строк дії ухвали суду становить два місяці по 19 січня 2022 року, включно.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання до СУ ГУНП в Харківській області.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2 , що порушення умов домашнього арешту має наслідком застосування грошового стягнення чи застосування більш суворішого запобіжного заходу, зокрема, тримання під вартою.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники поліції, з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала суду в частині звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 з-під варти та застосування до нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня проголошення.

Суддя Д.М.Цвіра