Рішення № 101269506, 04.11.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/7613/21

Провадження № 2/638/4325/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.,

секретаря Рижикової В.Г.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області звернувся до суду з позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 аліменти на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на особистий рахунок дитини, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.

Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Службі у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, як дитина, що опинилась в складних життєвих обставинах. Підставою для постановки дитини на облік стало повідомлення СЮП Шевченківського ВП ГУНП України в Харківській області № 60/9178 від 02.12.2019 про те, що 29.11.2019 хлопець самовільно залишив місце проживання. Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого міським відділом реєстрації актів цивільного стану №3 Харківського обласного управління юстиції від 11.08.2006, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб ОСОБА_5 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом з батьком, ОСОБА_3 , де фактично і проживав. Мати дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 . В родині у хлопця склалися складні та напружені стосунки. Батьки проживають окремо, однак шлюб не розірвано. Між ними часто виникають сварки, які негативно впливають на психічний стан дитини. З метою з`ясування об`єктивних причин, які призвели ОСОБА_2 до самовільного залишення постійного місця проживання та вжиття заходів щодо соціального захисту дитини, хлопця тимчасово влаштовано до КЗСЗД «Центр соціально- психологічної реабілітації дітей» міста Харкова, де він перебував з 05.12.2019 по 23.12.2019 та з 27.12.2019 по 31.01.2020. За результатами діагностики практичних психологів Центру, матері дитини, ОСОБА_6 , рекомендовано звернутися разом з сином на консультацію до лікаря психіатра. Даніїл перебував на стаціонарному обстеженні та лікуванні в КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3» з 02.01.2020 по 31.01.2020. За результатами якого встановлено діагноз: порушення адаптації з депресивною реакцією та поведінковими порушеннями (F43.21). Після виписки призначено амбулаторний прийом ліків, проте рекомендації лікарів виконувались частково. За повідомленням адміністрації КНП «Міський психоневрологічний диспансер №3» від 09.02.2021, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спостерігається у вказаному закладі. Останнє звернення батьків за консультацією до диспансеру 05.10.2020. З того часу за медичною допомогою батьки та пацієнт не зверталися. Інформацією щодо дотримання батьками медичних рекомендацій лікар-психіатр не володіє. Хлопця 15.10.2020 повторно госпіталізовано до в КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3», де він перебував до 14.12.2020. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не розуміють причин поведінкових змін у сина, не сприймають ці зміни, як проблему в якій треба розбиратись та знаходити спільне з дитиною рішення. Батьки відсторонились від вирішення проблем. Вважають, що влаштування сина на лікування та обстеження до КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3», це все що вони могли зробити для своєї дитини. Відносини між ОСОБА_9 та батьками стали не контрольовані та переросли у протистояння. Неповнолітній ігнорує своїх батьків, ставиться до них неприязно, зневажливо. Вважає, що вони його не розуміють і не вирішують жодного питання, яке його турбує. З характеристики з Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 146 від 16.10.2020 де навчався ОСОБА_5 вбачається, що останнім часом у поведінці хлопця відбуваються деякі зміни: ОСОБА_9 постійно запізнюється на заняття, буває не досить уважним, розсіяним, не охайно веде робочі зошити. Відомо, що останнім часом у стосунках ОСОБА_9 з батьками виникли деякі непорозуміння через часті запізнення дитини до школи та не досить дбайливе ставлення до навчання. Під час чергової сварки між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , 30.01.2021 батько вигнав дитину вночі з квартири без одягу та взуття та зачинив двері. Неповнолітній звернувся за допомогою до сусідів, які і викликали поліцію. Хлопець доставлений до КНП «Міська дитяча клінічна лікарня № 24» ХМР, де під час огляду діагностовано, що в нього перелом зап`ястної кістки, який з його слів він отримав від удару, нанесеного батьком. За даним фактом, відносно батька, ОСОБА_11 , порушено кримінальне провадження за статтею 122 Кримінального Кодексу України, наразі проводиться досудове слідство. Під час бесіди із спеціалістами Служби у справах дітей по Шевченківському району ОСОБА_7 пояснив, що о 2-й годині ночі між ним та сином виникла сварка, в результаті якої неповнолітній почав бійку та вдарив його по голові, що і призвело до перелому зап`ястної кістки. Батько не заперечує, що вигнав сина з квартири і не відчиняв двері поки не приїхала поліція. ОСОБА_7 не вбачає своєї провини у поведінкових змінах сина, відмовляється від спілкування з психологами. Не планує забирати хлопця з медичного закладу. З пояснень ОСОБА_12 наданих до Служби у справах дітей по Шевченківському району, вбачається, що конфлікт, який стався 30.01.2021 спровокований сином. Вона не має наміру забирати ОСОБА_9 з лікарні оскільки вони з чоловіком не можуть порозумітися з сином. Також, батьки попереджені про неприпустимість вчинення домашнього насильства та про неприпустимість ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини. Окрім того, Службою у справах дітей по Шевченківському району до Шевченківського відділу поліції ГУНП в Харківській області надіслано клопотання щодо притягнення батьків до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків у відповідності до частини 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до інформації з Єдиного державний реєстру судових рішень та сайту Судової влади України, постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.12.2020 по справі № 638/14997/20 ОСОБА_7 притягнутий до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків, де у відповідності до частини 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення призначено адміністративне стягнення у вигляді попередження. Окрім того, постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.12.2020 ОСОБА_7 притягнутий до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн. (справі № 638/14989/20). Стосовно матері, ОСОБА_13 , також складено матеріали щодо притягнення її до адміністративної відповідальності, а саме: за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа № 638/992/21), де постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.04.2021 закрито провадження у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності; та за частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наразі судове слухання триває (справа №638/3032/21). Під час знаходження дитини в КНП «Міська дитяча клінічна лікарня № 24», батьки забрати сина на проживання до своєї родини відмовилися, мотивуючи тим, що у зв`язку з психічним станом здоров`я сина, вони не в змозі контролювати поведінку та дії, що підтверджується відповідним актом органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 30.01.2021. З метою захисту соціальних прав неповнолітнього ОСОБА_2 з 10.02.2021 він тимчасово влаштований до КНП Харківської обласної ради «Обласний дитячий психоневрологічний санаторій № 2». Однак, відповідно до акту закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я від 26.02.2021, батьки відмовилися забирати дитину із вказаного закладу до дому. За повідомленням адміністрації КНП ХОР «Обласного дитячого психоневрологічного санаторію №2» №51 від 15.03.2021, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився на оздоровленні в закладі з 10.02. по 26.02.2021. В санаторій доставлений працівниками служби у справах дітей. За час перебування дитини у закладі, мати 4 рази відвідувала свого сина, привозила йому харчі. Станом здоров`я дитини не цікавилась, з лікарями зустрічі не шукала. На телефонні дзвінки від співробітників відповідала, але сама ініціативи не проявляла. Налагоджувати стосунки з дитиною не бажала, спілкувалась з ним досить короткий час, в цілому на побутові теми. Емоційного контакту між матір`ю і дитиною не було. Батько жодного разу не приїздив до сина та не телефонував ні на його особистий номер, ні на телефон санаторію. Дитина неодноразово при бесіді з лікарями наголошувала про небажання проживати з батьками, налагодження з ними стосунків та спілкування, надає перевагу життю в державних закладах аніж з власними батьками. Із закладу дитину забрали співробітники служби у справах дітей в присутності працівника органу внутрішніх справ, тому що мати категорично відмовилася приймати в цьому участь. В телефонному режимі повідомила, що додому сина забирати не бажає та його подальша доля її не цікавить. В подальшому, з 26.02.2021 по 21.04.2021 ОСОБА_5 знаходився на лікуванні в КНП ХОР «Обласна клінічна психіатрична лікарня №3». Адміністрацією КНП ХОР «Обласна клінічна лікарня №3» від 16.04.2021 повідомлено, що неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , госпіталізований до Центру психіатричної допомоги дітям «ОКПЛ №3» 26.02.2021 за направленням лікаря-психіатра ПНД №3 у супроводі матері і співробітника Шевченківського району у справах дітей для обстеження, лікування. За час перебування підлітка у лікарні батьки неодноразово (26 та 27 лютого, 2,8,1,14,17,20,24,27,31 березня; 4,8,11 квітня) привозили сину продукти харчування та чистий одяг. Під час знаходження в лікарні мати підлітка один раз цікавилася у лікаря станом здоров`я сина. Психоемоційний стан підлітка протягом останнього часу поліпшився, ставлення до батьків, зі слів ОСОБА_2 - «нейтральне», але повертатися додому він не хоче. За повідомленням Центру соціальних служб Шевченківського району м. Харкова № 85 від 23.02.2021 № 85 батьки повідомили Центр, а саме: ОСОБА_4 зазначила, що син змінився у гірший бік півтори року тому. Весь цей час вона намагається відновити контакт з сином: спілкувалася з психологами, психіатрами, лікарями, забезпечувала його потреби і має намір забезпечувати їх і в подальшому. Мати зазначила, що побоюється, що агресія ОСОБА_9 має стійкий характер і це викликає в неї занепокоєння і побоювання щодо можливого застосування сином насильницьких дій стосовно неї тому вважає за краще його перебування в спеціалізованому закладі. ОСОБА_3 зазначив, що син потребує спеціального обстеження і лікування через свою агресивну поведінку, яку вважає неадекватною. Також вказав, що в ніч з 29 на 30 січня 2021, коли син утік з квартири, він не застосовував стосовно нього насильницьких дій. Обоє батьків, відповідно до їхніх пояснень, які вони склали у ОСОБА_14 , не бажають відмовлятися від сина, піклуються про нього, підтверджують факт конфлікту з ОСОБА_9 . Батьки висловлюють занепокоєння, що після повернення додому, ОСОБА_9 знову почне проявляти агресію до них, як це було в попередні рази. Також у поясненнях ОСОБА_15 та ОСОБА_16 зазначили, що відмовляються від соціального супроводу Центру та роботи з психологом. З батьками проведено бесіду щодо належного виконання батьківських обов`язків та відповідальності за їх неналежне виконання відповідно до чинного законодавства, зокрема відповідальності згідно Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Надано консультацію щодо особливостей виховання дитини в підлітковому віці; гармонізації сімейних стосунків, взаємовідносин між дорослими членами родини; конструктивних методів вирішення конфліктних ситуацій. За сприянням Центру досягнуто домовленості з громадською організацією щодо роботи психолога організації з батьками, але батьки категорично відмовилися. Службою у справах дітей по Шевченківському району 15.03.2021 ОСОБА_17 та ОСОБА_4 надіслано листи з вимогою повідомити про наміри щодо повернення дитини та його подальшого проживання у рідній сім`ї. Однак в черговий раз батьки відмовилися забрати сина з медичного закладу, про що свідчить відповідний акт закладу охорони здоров`я від 21.04.2021. Враховуючи викладене, батьки вважають, що ОСОБА_9 повинен перебувати у спеціалізованому закладі для дітей із психологічними (психічними) проблемами, однак у 2017 році на законодавчому рівні прийнято Національну стратегію реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки. Цю стратегію розроблено з метою змін існуючої системи інституційного догляду та виховання дітей, яка не відповідає реальним потребам дітей та сімей, і створення умов для повноцінного виховання та розвитку дитини в сім`ї. Національна стратегія передбачає припинення до 2026 року діяльність всіх типів закладів інституційного догляду. Таким чином, спеціалізованих закладів для дітей із відповідними психологічними (психічними) проблемами, де дитина може перебувати на цілодобовому державному утриманні не має. З викладеного вбачається, що батьки не змінили свого ставлення щодо виконання своїх батьківських обов`язків, не мають наміру забрати ОСОБА_18 додому, не бажають вирішувати проблеми сина, займатися його обстеженням та лікуванням, відмовилися від соціального супроводу та роботи з психологом. На теперішній час неповнолітній тимчасово влаштований до Комунального закладу «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» міста Харкова на період вирішення питання щодо встановлення йому статусу дитини позбавленої батьківського піклування. Всі вище наведені факти свідчать про нехтування відповідачами своїми батьківськими обов`язками щодо виховання та матеріального утримання неповнолітнього сина, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги визнали, просили їх задовольнити у повному обсязі.

ОСОБА_5 , допитаний в судовому засіданні в якості свідка, в присутності психолога повідомив про те, що навчається у фармацевтичному коледжі, на теперішній час проживає у центрі соціально - психологічної реабілітації. Вказав, що народився та виріс у повні родині, мати - викладач в університеті імені ОСОБА_19 , батько - приватний підприємець. Зазначив, що батько навчив його грати на гітарі, з 12 років мати навчала його англійської мови, висловив бажання після закінчення коледжу вступити до університету імені ОСОБА_19 на хімічний факультет. Повідомив про наявність бабусі та дідуся - батьків матерів, які займалися його вихованням. З 1-го по 9 - й клас навчався добре, домашнє завдання ніхто не перевіряв, дома виконував побутові обов`язки - поливав квіти, прибирав в квартирі. Вказав про виникнення хворобливого стану о дванадцяти річному віці, що проявлявся у нав`язливих рухах, що посилюються під час нервового стресу. У 2019 - 2020 році він не прийшов додому ночувати, батьки викликали поліцію, оголосили його у розшук, де він перебував відмовився повідомляти. Наступного для він приїхав на олімпіаду з хімії, відвідав музичну школу, куди приїхали працівники поліції та забрали його. На його думку батьки не сприймають його через хворобу, не бажають з ним жити. Вказав про нормальні відносини з батьками на теперішній час, однак зазначив про їх небажання жити з ним. Вважає, що найкраще буде його проживання окремо від батьків. Він сам приїзжає до батьків раз на тиждень, отримує грошові кошти на дрібні розходи та за речами, які купують батьки для нього. Батьки забезпечують його усім потрібним, однак не бажають проживати з ним. Бабуся з дідусем не бажають брати відповідальність за нього. Просив задовольнити позов, при цьому вказав про почуття любові та поваги до батьків.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які перебувають у зареєстрованому шлюбі однак мешкають окремо.

ОСОБА_2 зареєстрований за місцем реєстрації та проживання батька за адресою: АДРЕСА_1 , проживав за вказаною адресою до часу влаштування до реабілітаційного центру.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК Українидозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН Про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Встановивши відсутність фактів злісного нехтування відповідачами своїми батьківськими обов`язками щодо неповнолітнього сина, врахувавши поведінку відповдачів по відношенню до дитини, а саме намір про допомогу та піклування за ним навість за наявності рішення про позбавлення батьківських прав, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав.

Також, суд виходить із того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу при доведеності винної поведінки одного із батьків, яка суперечить інтересам дитини, і неможливості змінити цю поведінку. Достатні підстави для позбавлення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 батьківських прав судом не встановлені.

За встановлених у цій справі обставин суд визнає достатнім заходом, який відповідає інтересам дитини, попередження батьків про необхідність змінити ставлення до дитини ОСОБА_2 , оскільки батьки мають проявляти більш активну позицію й участь у питаннях виховання дитини та спілкуванні з нею, поклавши контроль за виконанням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 своїх батьківських обов`язків на орган опіки та піклування.

Суди не погоджується з доводами служби у справах дітей про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав, оскільки обставини цієї справи не свідчать про злісне ухилення відповідачів від виконання батьківських обов`язків.

Керуючись ст. 150, 164, 165 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року, ст. 81, 141, 247, 258, 264-265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області (ЄДРПОУ 26489104, адреса: м. Харків, вул. Чернишевська, 55) в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, - відмовити.

Попереди ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про необхідність змінити своє ставлення до виховання неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покласти на Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради Харківської області контроль за виконанням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 батьківських обов`язків відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий