Ухвала суду № 101269369, 22.11.2021, Вовчанський районний суд Харківської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2021 року

м.Вовчанськ Харківської області

Справа 617/435/21

Провадження 1-кп/617/108/21

Вовчанський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Петрової Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Павлюкової С.М.

сторін кримінального провадження:

прокурора Карапетян Л.А.,

захисника обвинуваченого – адвоката Атаманюка П.В.

обвинуваченого – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Вовчанську Харківської області обвинувальні акти по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021220260000035 від 27.01.2021 року, за №12018220260001066 від 17.11.2018 стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Зарічне Вовчанського району Харківська область, громадянина України, неодруженого, освіта професійно-технічна, раніше судимого вироком Великобурлуцькорго районного суду Харківської області від 22.01.2016 року за ч.3 ст.152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 7 років, звільнений 17.07.2017 року за відбуттям строку покарання, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.3 ст.185, ч.3 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.187 КК України, -

встановив:

На розгляді Вовчанського районного суду Харківської області перебуває вищезазначене кримінальне провадження.

На обговорення учасників судового розгляду, відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, було поставлено питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Прокурор просив продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, вказуючи на наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України. Зазначив, що обвинувачений схильний до вчинення кримінальних правопорушень, враховуючи той факт, що був засуджений 22.01.2016 вироком Великобурлуцького районного суду Харківської області за ч.3 ст.152 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 років, 17.07.2017 року звільнений від відбування покарання за відбуттям строку покарання і 26.12.2018 знову направлено до суду обвинувальний акт за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, даний факт вказує на те, що знаходячись на свободі може продовжити свою злочинну діяльність, що вказує на наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України. Крім того, ОСОБА_1 може переховуватися від суду, так як раніше судимий, вчинив тяжке правопорушення, його було оголошено у розшук ухвалою Печенізького районного суду Харківської області від 01.08.2019, 27.08.2020 ухвалою Печенізького районного суду Харківської області надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_1 , що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.1 ч.1 ст.177 КПК України; може впливати на свідків та потерпілих, так як вони ще не допитані в судовому засіданні, затягувати розгляд справи, що вказує на ризики, передбачені п.3,4 ч.1 ст.177 КПК України.

Також в судовому засіданні прокурор просив повторити виклик в наступне судове засідання учасників судового розгляду, застосувати привід свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Захисник обвинуваченого – адвокат Атаманюк П.В. зазначив про недотримання прокурором строку подання клопотання про продовження запобіжного заходу, просив суд змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з електронним засобом стеження, так як обвинувачений ОСОБА_1 має місце реєстрації, на утриманні перебуває матір похилого віку, буде з`являтися до суду за викликами у визначений строк, не має наміру впливати на свідків, відсутні ризики, передбачені ст.177 КПК України. Зазначили, що прокурор взагалі не обґрунтував наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Підтримав думку прокурора щодо заходів, спрямованих на забезпечення не з`явившихся свідків та забезпечення їх явки в судове засідання. Просив суд обмежити прокурора в часі щодо надання доказів сторони обвинувачення та направити до органів державного бюро розслідувань по територіальній юрисдикції інформацію про невиконання органами досудового розслідування рішень суду щодо забезпечення явки потерпілих та свідків в судові засідання, не виконання приводів, не надсилання суду рапортів щодо неможливості виконання рішень суду.

Потерпілий ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені завчасно, належним чином, надали суду заяву про розгляд кримінальної справи за їх відсутності, так як вони допитані в судовому засіданні, інших заяв чи клопотань не мають, не заперечують проти обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого.

Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання повторно (05.07.2021, 10.08.2021, 29.09.2021, 20.10.2021, 22.11.2021) не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Суд визнав їх явку обов`язковою, так як вони не були допитані в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_1 свою вину вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.3 ст.185, ч.3 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.187 КК України не визнає, судом вживалися заходи щодо забезпечення явки свідків в судові засідання.

У зв`язку з тим, що суд визнав їх явку обов`язковою, вважає що останні ухиляються від явки до суду та затягують розгляд справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 318 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов`язковою участю сторін кримінального провадження. У судове засідання викликається потерпілий та свідки.

Відповідно до вимог ч.1 ст.327 КПК України, якщо в судове засідання не прибув за викликом свідок, суд має право постановити ухвалу про його привід, який полягає у примусовому супроводженні до місця виклику в зазначений в ухвалі час.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

За змістом ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою слідчого судді Вовчанського районного суду Харківської області від 29.01.2021 року обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» до 26.03.2021 включно, ухвалою суду від 25.03.2021 продовжено строк тримання під вартою до 23.05.2021 включно, ухвалою суду від 19.05.2021 продовжено строк тримання під вартою до 17.07.2021 включно, ухвалою суду від 05.07.2021 продовжено строк тримання під вартою до 02.09.2021 включно, ухвалою суду від 10.08.2021 продовжено строк тримання під вартою до 08.10.2021 включно, ухвалою суду від 29.09.2021 продовжено строк тримання під вартою до 27.11.2021 включно.

Згідно п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, зокрема, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

ОСОБА_1 обвинувачується по даному кримінальному провадженню у вчиненні умисних тяжких злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.187 КК України, найсуворішою санкцією передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних тяжких злочинів, в тому числі проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, по даному кримінальному провадженню також обвинувачується у вчиненні умисних тяжких злочинів, неодружений, суду не надано даних щодо перебування на утриманні неповнолітніх дітей та матері, на теперішній час не працює, а отже, в нього відсутні міцні соціальні зв`язки, свою провину у вчиненні вищезазначених злочинів визнає частково, щире каяття відсутнє, знаходився в розшуку згідно ухвали Печенізького районного суду Харківської області від 01.08.2019 більше року, 27.08.2020 ухвалою Печенізького районного суду Харківської області надано дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_1 , що свідчить про ухилення обвинуваченого від суду та існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Щодо доводів сторони захисту про недоведеність вищезазначених ризиків, то необхідно відзначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Відповідно до ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

Щодо доводів сторони захисту про недотримання прокурором строку подання клопотання про продовження запобіжного заходу, суд зазначає наступне.

Згідно п. 20-5 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, під час досудового розслідування та під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою подається не пізніше ніж за десять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

В той же час кримінальним процесуальним кодексом України не передбачено таких наслідків пропуску зазначеного строку як не розгляд питання щодо продовження тримання під вартою.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

В той же час, виходячи з цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, принципу правової визначеності,враховуючи дані про особу обвинуваченого, відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, а також конкретні обставини кримінального провадження, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , суд вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, усвідомлення обвинуваченим в тому, що йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 7 років, само по собі може психологічно вплинути на обвинуваченого та спонукати переховуватись від слідства та суду;вже перебував у розшуку, може вживати заходи щодо створення перешкод для правосуддя іншим чином; значні ризики впливу на потерпілих та свідків по вказаному провадженню та сам факт можливого знаходження підозрюваного на волі викличне підвищене усвідомлення тривоги у потерплих, свідків стосовно себе, з урахуванням обставин скоєння інкримінованих діянь; може продовжити свої протиправні дії, оскільки будучи обвинуваченим в іншому кримінальному провадженні за ст.185 ч.3, ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, та вже будучи обізнаним в наслідках, які йому загрожують, не зміг себе опанувати, і знову вчинив нове тяжке кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.187 КК України; невисока ступінь соціальних зав`язків, відсутність постійного місця роботи та постійного джерела доходів, а разом з тим вчинення інкримінованого йому діяння у стані алкогольного сп`яніння, що було одним з основних чинників, що сприяли вчиненню тяжкого злочину.

Вказані обставини, на переконання суду, свідчать не лише про наявність вказаних ризиків, але й дають підстави для висновку, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, запобігти цим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого не зможе.

Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід – тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.

Згідно правової позиції ЄСПЛ в рішенні у справі "Харченко проти України", згідно з якою "розумність" строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Судом перевірялась можливість обрання відносно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризикам. Однак, враховуючи існування ризиків, передбачених п. п. 1,3,4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, їх ступінь, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: 1) тяжкості покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується особа; 2) даних про особу обвинуваченого, наведених вище (вік; відсутність міцних соціальних зв`язків; репутацію), суд приходить до висновку про необхідність обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, адже жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам.

Таким чином, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання сторони захисту про обрання ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, необхідно відмовити.

Судом досліджувалось питання про можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , однак суд не знайшов підстав для цього, та вважає, що на даній стадії процесу, з підстав викладених вище, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може запобігти тому ризикам, які передбачені п.1,34,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З огляду на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, поєднаного із застосуванням насильства щодо потерпілого або погрозою його застосування, суд, відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, не визначає обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Щодо клопотань захисника обмежити прокурора в часі щодо надання доказів сторони обвинувачення, суд приходить до наступного.

З моменту ратифікації Конвенції Україна взяла на себе низку зобов`язань у сфері захисту прав людини. Серед них відповідно до статей 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України. ч.4 ст.9 КПК України вказує, що у разі наявності протиріччя норм КПК України міжнародному договору, застосовуються положення відповідного міжнародного договору.

Відповідно до п.1 ч.1 ППВСУ № 11 від 17.10.2014 "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" При здійсненні правосуддя судам слід брати до уваги те, що відповідно до частини 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 28 КПК України, кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.

У рішенні ЄСПЛ «Фридлендер (Frydlender) проти Франції» зазначено, що «розумність» строку провадження по справі повинна оцінюватися в світлі обставин справи і з посиланням на наступні критерії: складність справи, дії заявника і відповідних державних органів, а також значущості спору для заявника.

Складність справи може бути обумовлена, наприклад, кількістю звинувачень, кількістю свідків та обвинувачених, які беруть участь у розгляді, або міжнародним аспектом (Neumeister v. Austria, § 20). Однак хоча справа може бути достатньо складною, Європейський Суд не може розглядати тривалі періоди немотивованої бездіяльності як «розумні» (Аділетта проти Італії (Adiletta v. Italy), § 17).

Важливим є початковий момент перебігу розумного строку та його закінчення. ЄСПЛ у своїх рішення нагадує, що при визначенні тривалості провадження у кримінальній справі належить враховувати строк з моменту пред`явлення даній особі «обвинувачення» в самостійному й істотному значенні цього терміну (справи «Корільяно проти Італії» від 10 грудня 1982 р., «Імбріоша проти Швейцарії» від 24 листопада 1993 р.).

У рішенні у справі "Меріт проти Украі?ни" від 30.03.2004 р. ЄСПЛ зазначив, що відлік перебігу розгляду кримінальноі? справи для вирішення питання щодо и?ого "розумності" у сенсі ч. 1 ст. 6 Конвенціі? починається з моменту виявлення ставлення державних органів до особи як до підозрюваного або як до обвинуваченого у вчиненні злочину. Зокрема, відлік строку провадження може починатися з дня: взяття особи під варту; повідомлення і?і? про порушення щодо неі? кримінальноі? справи; початку досудового розслідування.

У Рішенні ЄСПЛ у справі "Кениг проти Федеративної республіки Німеччини" суд встановив: "розумний строк розгляду в сенсі п. 1 ст. б Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод оцінюється з огляду на обставини справи.

Таким чином, враховуючи розумність строків кримінального процесу, суд звертає увагу (поміж іншим) на складність справи, поведінку органів досудового розслідування та прокурора щодо невиконання ухвал судді про приводи потерпілих, свідків, у зв`язку з чим виникають затримки розгляду справи, що саме по собі не виправдовує тривалість судового розгляду, та вважає за необхідне задовольнити клопотання захисника обвинуваченого, запропонував прокурору надати всі докази сторони обвинувачення по кримінальному провадженню в строк 1 місяць, а саме до 22.12.2021. Крім того, суд звертає увагу, що надання доказів є правом прокурора, а не обов`язком.

Щодо клопотання захисника обвинуваченого про звернення до органів державного бюро розслідувань по територіальній юрисдикції по факту невиконання органами досудового розслідування рішень суду щодо забезпечення явки потерпілих та свідків в судові засідання, суд приходить до наступного.

Стороною захисту не надано суду належних та допустимих доказів щодо поважності причин невиконання ухвал суду, крім того, за даним фактом проводиться службова перевірка органами прокуратури Харківської області. Суд звертає увагу захисника обвинуваченого щодо можливості самостійного звернення до відповідних органів зі скаргами на невиконання рішень суду у кримінальній справі.

Інших клопотань учасниками кримінального провадження не заявлено.

Керуючись ст. ст. 139,140, 369, 372, 376КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Відкласти судове засідання відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.3 ст.185, ч.3 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.187 КК України до 10-00 години 22.12.2021 року.

Повторити виклик учасників судового розгляду.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 -задовольнити.

В задоволенні клопотання сторони захисту про обрання ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою – відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 20.01.2022 включно.

Запропонувати прокурору надати докази сторони обвинувачення по кримінальним провадженням № 12021220260000035 від 27.01.2021 року, за №12018220260001066 від 17.11.2018 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.3 ст.185, ч.3 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.187 КК України, в строк до 22.12.2021.

Застосувавати привід свідків на 10-00 годину 22.12.2021 року:

- ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_4 .

Виконання ухвали в частині приводу доручити працівникам ВП № 1 Чугуївського районного управління поліції ГУ НП в Харківській області, звернувши їх увагу на дотримання вимог ч. 3 ст. 140 КПК України.

Контроль за виконанням ухвали в частині здійснення приводу покласти на прокурора Вовчанського відділу Чугуївської окружної прокуратури Харківської області.

Зобов`язати ВП № 1 Чугуївського районного управління поліції ГУ НП в Харківській області за умови неможливості здійснення приводу, повідомити суд про причини невиконання та про застосовані заходи спрямовані на його виконання в строк до 10-00 години 22.12.2021 року.

Покласти обов`язок щодо забезпечення явки в судове засідання на 10-00 годину 22.12.2021 року свідків сторони обвинувачення на прокурора Вовчанського відділу Чугуївської окружної прокуратури Харківської області.

Копії ухвали суду направити начальнику ВП № 1 Чугуївського районного управління поліції ГУ НП в Харківській області - для організації виконання та прокурору Вовчанського відділу Чугуївської окружної прокуратури Харківської області - для належного контролю.

Копію ухвали направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для долучення до матеріалів особової справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вручення обвинуваченому.

Ухвала підлягає негайному виконанню, проте може бути оскаржена в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою в апеляційному порядку на підставі Рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019р. №4-р/2019 до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вовчанський районний суд Харківської області протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала суду в іншій частині оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Повний текст складено 22 листопада 2021 о 13-10 годині.

Суддя Н.М.Петрова