Рішення № 101269182, 19.11.2021, Балаклійський районний суд Харківської області

РІШЕННЯ Іменем України м. Балаклія 19 листопада 2021 рокуСправа № 610/3441/21 2-а/610/54/2021

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Купіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Денисової В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія Харківської області адміністративну справу позовом ОСОБА_1 до Відділу поліції № 1 Ізюмського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, Головного управління Національної поліції в Харківській області, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

установив:

05.11.2021 до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Балаклійського ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, Головного управління Національної поліції в Харківській області, у якій позивач просить скасувати постанову серії БАВ № 411723 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу 3400,00 грн за чч.5,6 ст.121, ч.2 ст.126 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що 13.10.2021 інспектором СРПП ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області Жуваком Д.О. за постановою у справі про адміністративне правопорушення серії БАВ № 411723 накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн за те, що він 13.10.2021 о 17.05 годині керував незареєстрованим транспортним засобом скутером - «VIPER ACTIVE» не маючи при собі таких документів: посвідчення водія, документ, який підтверджує право на власність транспортного засобу та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, чим порушив п.2.1а, 2.3г, 30.1 ПДР України. Позивач зазначив, що правопорушення він не вчиняв, дійсно був зупинений поліцейськими на дорозі, однак він не керував ТЗ, оскільки він не придатний до експлуатації та потребує ремонту, оскаржувана постанова не виносилась та вручена позивачу не була. У оскаржуваній постанові не наведені докази на підтвердження обставин вчинення правопорушення, заперечення позивача не спростовані. Постанова отримана позивачем на пошті після 29.10.2021.

У судове засідання позивач не з`явився, у позові просив про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце його проведення повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов, заяв або клопотань від нього не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У відповідності до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 411723 від 13.10.2021, винесеної інспектором СРПП ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області Жуваком Д.О., позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5,6 ст.121, ч.2 ст.126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 3400,00 грн за те, що він 13.10.2021 о 17.05 годині керував незареєстрованим транспортним засобом «VIPER ACTIVE», чим порушив п.2.1а, 2.3г, 30.1 ПДР України.

У постанові міститься запис про відмову позивача від підпису постанови та від отримання її копії.

Частинами 5,6 статті 121 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема, за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами; Керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.

Частиною 2 статті 126 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (у тому числі передбачені ч.5,6 ст.121, ч.2 ст.126 КУпАП).

Згідно з ч.2 ст.222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з ч.3 ст.288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ч.5,6 ст.121, ч.2 ст.126 КУпАП, посадові особи відповідного органу діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органу Національної поліції.

Отже, належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст.222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.5,6 ст.121, ч.2 ст.126 КУпАП.

Поліцейський, який виніс оскаржувану постанову - інспектор СРПП відділу поліції №1 Ізюмського РУП Головного управління Національної поліції в Харківській області Жувак Д.О. діяв від імені органу Національної поліції.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Із урахуванням вищенаведеного, суб`єктом владних повноважень, чиє рішення про притягнення до адміністративної відповідальності оскаржується, є Головне управління Національної поліції в Харківській області.

Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 , пред`явлені до неналежного відповідача - Відділу поліції № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, підлягають залишенню без задоволення.

Згідно зі ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.

Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Відповідачем до суду не надано відзиву на позов і доказів правомірності оскаржуваної постанови, тобто не виконано покладений на нього ч.2 ст.77 КАС України обов`язок. У зв`язку з чим суд не має можливості встановити дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановленої Кодексом України про адміністративні правопорушення та Інструкцією № 1395, що передує винесенню постанови у справі про адміністративне правопорушення.

У відповідності до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки обов`язок доказування в даних справах покладається на відповідача, суд вважає, що саме відповідачем не надано суду безспірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача ним виконані вимоги ст. ст.268,280 КУпАП, сам факт правопорушення належними та допустимими доказами не підтверджено, у зв`язку з чим приходить до висновку, що оскаржувана постанова відповідачем прийнята не у спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.

У відповідності до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Аналіз зазначених норм права та встановлені в судовому засіданні обставини, дають суду підстави для висновку про неправомірність винесеної відповідачем постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, тому її необхідно скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем за подання до суду даної позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 454,00 грн та понесено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: акт-прийому передачі до договору про надання правової допомоги № 22 від 05.11.2021; розрахункова квитанція - товарним чеком № 12 від 05.11.2021 про оплату правової допомоги у сумі 3000,00 грн (а.с. 11-17).

У відповідності ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 1, 2, 3 ст.134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч.1 ст. 139 КАС України у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 9 ст.139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Визначаючи суму відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обста вин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (правова позиція ВП ВС викладена у справі №826/1216/16 від 27.06.2018).

Суд вважає, що судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн є неспівмірними з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи. Так, зважаючи на розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, обсяг наданих адвокатських послуг, із урахуванням відсутності представництва інтересів позивача у судовому засіданні, із відповідача Головного управління Національної поліції в Харківській області, за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000 грн.

Розподіл судових витрат по справі здійснити відповідно до ст.139 КАС України.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн.

Керуючись ст.19 Конституції України, ст.121, 126 КУпАП, стст.6, 8, 9, 72, 77, 242-246, 286 КАС України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Постанову інспектора СРПП ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області Жувака Дмитра Олександровича серії БАВ № 411723 від 13.10.2021 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 3400,00 грн за чч.5,6 ст.121, ч.2 ст.126 КУпАП - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за постановою серії БАВ № 411723 від 13.10.2021 закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 454,00 гривні та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 гривень.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Харківській області, місцезнаходження: 61002 м.Харків вул.Жон Мироносиць, б.5, код ЄДРПОУ 40108599.

Суддя