Ухвала суду № 101268439, 22.11.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/15474/21

Провадження № 2/369/6178/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2021 р. м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_7 , приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу, про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки шляхом визнання недійсними і скасування рішень сільської ради, скасування присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам та виключення даних про земельні ділянки із Державного земельного кадастру, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і припинення усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельних ділянок, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у якій просить: накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222482001:01:008:0348; 3222482001:01:008:0327; 3222482001:01:008:0349; 3222482001:01:008:0273. В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що є власником земельної ділянки площею 0,742 га в АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва житлового будинку і господарських споруд, моє право власності підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серія ІІІ-КВ № 085372 виданого 20.12.2001 р. 12 жовтня 2021 р. Позивач звернувся до Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» стосовна розроблення технічної документації з землеустрою, встановлення в натурі меж земельної ділянки площею 0,7420, реєстрації вказаної ділянки в у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номеру. 28.10.2021 р. Позивач отримав рішення № РВ-0502211932021 від 26.10.2021 р. про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, Підставою відмови було невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Перетин належної Позивачеві земельної ділянки загальною площею 0,742 га з ділянкою 3222482001:01:008:0348; Площа співпадає на 16.241., з ділянкою 3222482001:01:008:0327; Площа співпадає на 16.329., з ділянкою 3222482001:01:008:0349; Площа співпадає на 32.8551.,з ділянкою 3222482001:01:008:0273; Площа співпадає на 32.7346. Після чого Позивач звернувся до суду за захистом порушених своїх прав.

Позивач стверджує , що Відповідачі по справі, власники земельних ділянок: кадастровий номер 3222482001:01:008:0348 ОСОБА_5 , кадастровий номер 3222482001:01:008:0349 ОСОБА_6 , кадастровий номер 3222482001:01:008:0273 ОСОБА_4 , кадастровий номер 3222482001:01:008:0327 ОСОБА_3 , з метою ускладнення повернення належної Позивачу, законному власнику, земельної ділянки у власність, одночасно в один день 07.10.2021 р. провели відчуження вказаних земельних ділянок у власність відповідача ОСОБА_8 16 вересня 2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровийномер 3222482001:01:008:0348 на ім`я ОСОБА_5 , право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3222482001:01:008:0349 на ім`я ОСОБА_6 , право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3222482001:01:008:0273 на ім`я ОСОБА_4 , право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3222482001:01:008:0327 на ім`я ОСОБА_3 , що підтверджується інформацією, яка міститься в договорах купівлі продажу вказаних земельних ділянок від 07 жовтня 2021 р. № 820, №821, № 822, № 823, копії договорів купівлі-продажу надаються до заяви. 07 жовтня 2021 року в результаті укладених і нотаріально посвідчених договорів купівлі продажу № 820, № 821, № 822, № 823 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельні ділянки кадастрові номери 3222482001:01:008:0348, 3222482001:01:008:0349, 3222482001:01:008:0273, 3222482001:01:008:0327 було зареєстровано на ім`я відповідача ОСОБА_2 . Доказом чого є інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 279633176 від 14.10.2021 р., яка наявна в матеріалах справи. Таким чином, всі відповідачі по справі, які отримали право власності на земельні ділянки, для будівництва житлових будинків, через 20 днів провели відчуження вказаних земельних ділянок відповідачу ОСОБА_2 , мешканцю міста Львова. Станом на сьогоднішній день Позивачу відомо, що відповідач ОСОБА_2 , який є з 07 жовтня 2021 року є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3222482001:01:008:0348; 3222482001:01:008:0327; 3222482001:01:008:0349; 3222482001:01:008:0273, які розташовані за адресою Київська область, Бучанський район, с. Гореничі має намір продати вказані земельні ділянки. На Інтернат сайтах продажу нерухомого майна ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 опубліковані об`яви про продаж земельних ділянок в с. Гореничі. Роздруківка з вказаних сайтів про продаж земельних ділянок додаються до заяви про забезпечення позову. Відповідач ОСОБА_2 , який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно власником земельних ділянок, з кадастровими номерами 3222482001:01:008:0348, 3222482001:01:008:0349, 3222482001:01:008:0273, 3222482001:01:008:0327, які знаходяться в межах належної Позивачу земельної ділянки 0,742 га в с. Гореничі Києво-Святошинського району, необхідним зазначити, що згідно з даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 279633176 від 14.10.2021 р., яка надається до вказаної заяви, відповідач ОСОБА_2 мешканець міста Львова є власником 37 земельних ділянок в Києво- Святошинському районі Київської області загальною площею 17,584 та з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд. Вказана кількість земельних ділянок і їх розмір понад 17 та для будівництва житлового будинку, свідчить про те, що купівля-продаж земельних ділянок в Києво-Святошинському районі у Відповідача ОСОБА_9 носить системний характер. За таких обставин заявник вважає, що необхідно вижити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки, оскільки останні можуть бути у подальшому відчужені на користь третіх осіб, поділені, об`єднані чи забудовані.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом, яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно довимогч.1ст.150ЦПК Українипозов забезпечується: 1)накладенням арештуна майнота (або)грошові кошти,що належатьабо підлягаютьпередачі абосплатівідповідачевіі знаходятьсяуньогочи віншихосіб; 1-1)накладеннямарештуна активи,якієпредметом спору,чиіншіактиви відповідача,яківідповідаютьїх вартості,усправахпро визнаннянеобґрунтованими активівтаїх стягненняв дохіддержави; 2)забороноювчинятипевні дії; 3)встановленнямобов`язкувчинити певнідії,уразіякщо спірвиникізсімейних правовідносин; 4)забороноюіншимособам вчинятидіїщодо предметаспору абоздійснювати платежі,або передаватимайно відповідачевічи виконуватищодо ньогоіншізобов`язання; 5)зупиненнямпродажу арештованогомайна,якщо поданопозов провизнанняправавласності нацемайноі прозняттязнього арешту; 6)зупиненням стягненняна підставівиконавчого документа,який оскаржуєтьсяборжником усудовому порядку; 8)зупиненням митногооформлення товарівчипредметів; 9)арештом морськогосудна,що здійснюєтьсядля забезпеченняморської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до п. 6 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №9від 22.12.2006«Про практикузастосування судамипроцесуального законодавствапри розглядізаяв прозабезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір. Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, наявне у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення суду. При розгляді заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права власності (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмету позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18). Арешт є крайнім заходом забезпечення позову та полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби обмеженні права користування майном або його вилученні у власника. Розглянувши заяву про забезпечення позову, виходячи з матеріалів справи, беручи до уваги, що на теперішній час між сторонами існує спір щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3222482001:01:008:0348; 3222482001:01:008:0327; 3222482001:01:008:0349; 3222482001:01:008:0273, суд приходить до висновку, що забезпечення позову, шляхом арешту даних об`єктів нерухомості та встановлення певних обмежень, має підстави, а відтак заява підлягає задоволенню. Враховуючи, що обраний заявником спосіб забезпечення позову не спричинить невідновлюваної шкоди відповідачу, а також відсутність підстав, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, суд вважає недоцільним у даному випадку застосовувати зустрічне забезпечення. Порядок скасування заходів забезпечення позову визначено ст. 158 ЦПК України.

Керуючись ст. 149, 150, 151, 153, 154, 353-354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву про забезпечення позову задовольнити. В порядку забезпечення позову: - накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3222482001:01:008:0348; 3222482001:01:008:0327; 3222482001:01:008:0349; 3222482001:01:008:0273, які розташовані за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., с.Гореничі, які належать на праві власності ОСОБА_2 . - заборони ОСОБА_2 вчиняти дії щодо земельних ділянок: 3222482001:01:008:0348; 3222482001:01:008:0327; 3222482001:01:008:0349; 3222482001:01:008:0273, які розташовані за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., с.Гореничі. Дана ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення. Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Інформація про позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 . Копію ухвали про забезпечення позову направити учасникам справи, а також державному (приватному) виконавцю - для негайного виконання та вжиття відповідних заходів. Суд роз`яснює, що у відповідності до ч. 4 ст. 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня винесення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л.М. Ковальчук