Ухвала суду № 101267215, 02.11.2021, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/8323/20

2-п/214/73/21

У Х В А Л А

Іменем України

02 листопада 2021 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Прасолова В.М.

при секретарі – Петренко К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2021 року по цивільній справі за позовом акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачка ОСОБА_1 18 серпня 2021 року звернулася до суду з заявою, в якій просить: скасувати заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2021 року по цивільній справі за позовом акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заяви вказує наступне. 15 квітня 2021 року винесено вказане рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» суму боргу за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з жовтня 2013 року по листопад 2020 року в сумі 36 636,83 грн., інфляційні втрати – 6 471,23 грн., 3% річних 2795,69 грн., всього 52704,83 грн.; стягнуто судовий збір в розмірі 2102 грн. 00 коп. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Згідно з п.1 ч.2 ст.223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. З аналізу ст.280 ЦПК України слідує, що для скасування заочного рішення необхідна одночасна наявність 4-х наведених умов, які в сукупності визначають матеріальний та процесуальний аспекти для скасування заочного рішення. Вказує, що, копія ухвали Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.01.2021 року про прийняття до розгляду позовної заяви АТ «Криворізька теплоцентраль» до неї про стягнення заборгованості за комунальні послуги, якою, також було вирішено питання про проведення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та надано відповідачеві строк для подання відзиву на позов, була надіслана на її адресу 19.01.2021, однак не вручена: конверт з поштовим відправленням повернуто на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що не є належним повідомленням. Таким же чином була надіслана повістка про виклик його до суду, але й на цей раз адресату вручена не була. Конверти повернулися до суду з відміткою поштового відділення про невручення адресату поштового відправлення. Вказані обставини підтверджують те, що вона не отримувала ухвалу, позовну заяву та додатки до неї, повістки про виклик до суду, а отже в установлений в ухвалі строк об`єктивно не могла подати відзив на позов та докази на спростування позову. Згідно зі ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. У ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява №7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, прийнятій 25.04.2018 у справі № 295/5011/15-ц, та в силу приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню при ухваленні судового рішення. Зазначає, що ухвалюючи заочне рішення 15.04.2021, суд зазначені вимоги законодавства до уваги не взяв та розглянув справу за її відсутності, не дивлячись на відсутність доказів належного повідомлення про час та місце розгляду справи, призначені на 11.02.2021, 15.03.2021, 15.04.2021. На рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення, яке додано до конвертів, відсутні відповідні відмітки про причини не вручення поштового відправлення та підпис працівника поштового зв`язку, а тому вони не можуть розцінюватись як свічення належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи. При цьому, в матеріалах справи немає жодного підтвердження того, що працівники пошти залишали повідомлення про наявність поштового відправлення, що ще раз свідчить про те, що вона, як відповідач не була належним чином повідомлена про час та місце проведення судового засідання й взагалі не знала про наявність цивільної справи на розгляді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, що є порушенням норм цивільно-процесуального законодавства України. Крім того, в заочному рішенні від 15.04.2021 зазначається, що відповідач будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи до зали судового засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не надала …» (п.5 мотивувальної частини). Однак, як вбачається з матеріалів цивільної справи, суд поважність причин її неявок в судові засідання, не з`ясував, чим обмежив право на участь у судовому розгляді, подання відзиву, як і не забезпечив можливості надати суду докази та навести доводи стосовно заявлених позовних вимог, порушивши вимоги ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд. Наполягає на відсутності договірних відносин з АТ «Криворізька теплоцентраль» та потреби в споживанні теплової енергії у зв`язку з відсутністю договірних відносин та наявністю автономного опалення. Відповідно до вимог ст.ст.11, 526 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Як передбачено ч.1 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Вказує, що згідно із зазначеними нормами закону споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними та за умови наявності між сторонами договірних відносин (укладеного договору за формою, затвердженою КМУ). Відтак факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг є свідченням того, що особа не є споживачем таких послуг і не має потреби в їх отриманні. Вона, ОСОБА_1 , є власником житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 14.09.2002. Як визначено приписами п.12 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води. На початку 2006 року звернулась до Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради з приводу надання мені погодження на відключення від системи теплопостачання в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з влаштування автономної системи опалення. Таке погодження було надано 17.02.2006 за вих.№362/8 із зазначенням про необхідність отримання технічних умов в АТ «Криворіжгаз» та проекту, розробленого проектною організацію з подальшим проведенням монтажних робіт по влаштуванню автономного опалення На її замовлення ПП «Проекттепломонтаж» було проведено технічний розрахунок, а проектним відділом ВАТ по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз» виготовлено робочий проект реконструкції системи газопостачання в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , надано технічні умови на проектування газопостачання пристрою автономного опалення. Проект узгоджено з КП «ЖЕО №35». За отриманими проектами в її квартирі будівельно-монтажною організацією ВАТ «Криворіжгаз» установлено котел «Іммергаз» турбований виробництва Італія, проведено монтажні роботи (виконано розрив на системі централізованого опалення), перемонтаж газової плити та 05.11.2010 складено акт про введення в експлуатацію газифікованого об`єкта. Акт від 01.10.2010 підтверджує законність таких робіт за погодженням з КПТМ «Криворіжтепломережа». Факт установки автономного опалення також підтверджується актом б/н від 02.03.2012, виданим Криворізьким підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» за підписами представника КПТМ «Криворіжтепломережа» та мене, ОСОБА_1 . Таким чином, її квартиру від`єднано від системи централізованого опалення з огляду на наявну технічну можливість такого відключення та забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку. Технічні умови для правомірного відключення від центральної системи теплопостачання на моє замовлення було виготовлено, а наявність акту про відключення з підписом представника КПТМ «Криворіжтепломережа» свідчить про наявність усіх необхідних дозволів на відключення та влаштування індивідуального автономного опалення. Як вбачається з положень ст.24 Закону України «Про теплопостачання», який є спеціальним до спірних правовідносин, споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачання, якщо це можливо за існуючими технічними умовами. Відтак, право на установлення автономного опалення, є її законним та обмеженню не підлягає. До того ж від`єднання від системи централізованого опалення її квартири жодним чином не погіршило роботу системи в цілому, як і не порушило права інших мешканців. Звертає увагу на те, що підприємство АТ «Криворізька теплоцентраль» стало виконавцем послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку АДРЕСА_2 з 01.10.2013, тоді як автономне опалення у належній їй квартирі встановлено ще до цього часу, а відсутність інформації щодо облаштування автономного індивідуального опалення за її адресою та зняття її з обліку як споживача при передачі від КПТМ «Криворіжтепломережа» до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» об`єктів теплопостачання, не є її виною, а тому не повинна сплачувати послуги, які не отримувала. Докази передачі об`єктів теплопостачання від КПТМ «Криворіжтепломережа» до АТ «Криворізька теплоцентраль» в матеріалах справи також відсутні, що ставить під сумнів правомірність надання підприємством таких послуг, яке займає монопольне становище на ринку таких послуг. Позивачем також не надано до суду доказів його цивільної правоздатності та дієздатності, права здійснювати господарську діяльність, а також належним чином завірених копій: статуту, свідоцтва про державну реєстрацію АТ «Криворізька теплоцентраль» як юридичної особи; рішень про призначення у спірний період виконавцем житлово-комунальних послуг у сфері тепло-постачання з централізованого опалення; договорів з балансоутримувачем будинку щодо здійснення цим підприємством у спірний період централізованого опалення; ліцензій на здійснення відповідних видів діяльності у сфері теплопостачання; сертифікатів відповідності якості послуг у сфері теплопостачання у спірний період. Незгодна з розрахунком вартості послуг. Відповідно до ст.67 ЖК України, плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами. Згідно з п.2 ч.3 ст.4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону. Отже, у спорі, пов`язаному із стягнення заборгованості по оплаті за спожиті житлово-комунальні послуги підлягають встановленню обставини щодо підстав, кількості, якості надання комунальних послуг, а також щодо розміру фактичної заборгованості споживача. Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат . Таким чином, формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, на послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води АТ «Криворізька тепло здійснюється за окремими періодами на підставі рішень виконкому Криворізької міської ради та відповідних постанови Національної комісії у сферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження процедури встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання». Зазначає, що матеріалах справи відсутні як такі рішення органів місцевого самоврядування та відповідних уповноважених органів державної виконавчої влади щодо встановлення у спірний період цін (тарифів) на теплову енергію, так і посилання на них при розрахунку розміру цін та тарифів на послуги, які мені безпідставно нараховано в межах періоду, заявленого в позові, що виключає можливість перевірки їх правомірності, вірності та обґрунтованості. Докази отримання мною протягом спірного періоду щомісячних платіжних документів на оплату теплової енергії позивачем також не надано. Згідно з п.12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ №630 від 21.07.2005 (надалі – Правила №630), у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку. При цьому, згідно пункту 2 Правил №630 встановлено, що опалювана площа (об`єм) будинку – загальна площа (об`єм) приміщень будинку, в тому числі у разі опалення площа (об`єм) сходових кліток, ліфтових та інших шахт; опалювана площа (об`єм) квартири (будинку садибного типу) - загальна площа (об`єм) квартири, а також будинку садибного типу без урахування площі лоджій, балконів, терас. Відповідно до пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року №1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. З аналізу вказаних норм вбачається, що у разі відсутності у споживача послуги квартирного приладу обліку теплової енергії, загальний облік споживання послуги з теплопостачання здійснюється за допомогою будинкового приладу обліку. При цьому, обсяг спожитої у будівлі теплової енергії, встановлений вказаним приладом обліку, включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, а також місць загального користування. При цьому, оплата відповідних послуг споживачем здійснюється згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири. Відсутність в матеріалах справи доказів встановлення теплового лічильника на буд. АДРЕСА_2 , проходження ним планової повірки, а також актів використання теплової енергії, зняття показів, розрахунок вартості спожитої енергії має проводитись виходячи із встановлених тарифів та опалювальної площі квартири. Саме лише посилання у детальній виписці по рахунку (а.с.8) на наявність лічильника вважає недостатнім. Як слідує з наданого позивачем розрахунку, при вирахуванні вартості спожитої теплової енергії в розрахунок приймалась площа квартири АДРЕСА_3 – 62,7 кв.м. Натомість, відповідно до технічного паспорту, квартира має загальну площу 64,90 кв.м., житлову 42,3 кв.м., обладнана лоджією 5,16 кв.м., складається з 3-х кімнат, кухні, ванної кімнати площею 3,2 кв.м., вбиральні – 1,3 кв.м., коридору 7,30 кв.м. (копія технічної документації долучається, оригінал наявний в мене). Таким, чином, проводячи розрахунок, позивачем не тільки не надано відомостей про встановлені тарифи на кожний окремий період, а й невірно враховано площу квартири, яка не є опалювальною, тобто без вирахування площі, що припадає на лоджії, коридор, інші не опалювальні приміщення (ванну, туалет). До того ж, доданий до позову розрахунок заборгованості, є неналежним доказом, так як немає ознак юридичного документу, передбачених ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлення документів», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року. Наполягає на пропуску позивачем строку позовної давності звернення до суду. Статтями 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Положеннями ч.4 ст.267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до ч.1, 5 ст.261 ЦК України, за загальним правилом перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливість реалізації свого права в примусовому порядку через суд. Як зазначено в позовній заяві, відповідач, починаючи з жовтня 2013 року, не здійснював оплату комунальних послуг, що надає позивач, про що позивачу було відомо». Відповідно до відтиску штампу вхідної кореспонденції суду, з позовом до суду АТ «Криворізька теплоцентраль» звернулося 04.12.2020, вимогу про стягнення заборгованості заявлено за період з жовтня 2013 року по листопад 2020 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності до вимог по заборгованості, нарахованим до 04.12.2017. Доказів його переривання в матеріалах справи не має. Акцентує увагу суду, що зазначена в резолютивній частині рішення загальна сума заборгованості (52 704,83 грн.) перевищує сумарну заборгованість за кожною зі складових: заборгованість нарахована – 36 636,83 грн., інфляційні втрати – 6471,23 грн., 3% річних – 2795,69 грн. (загалом 45 903,75 грн., як і зазначено в ціні позову). Таким чином, суд фактично вийшов за межі вимог, стягнувши з мене заборгованість в розмірі вищому, аніж заявлено у позовних вимогах.

Представник позивача та відповідачка до суду не прибули, кожний з них подав заяву про розгляд справи за їх відсутності

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про скасування заочного рішення підлягає задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.

Як передбачено ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

У судовому засіданні встановлено, що рішення по даній справі прийнято за наслідками заочного розгляду. При цьому суду виходив з того, що відповідачка викликалася судом належним чином, за місцем її реєстрації. Як це вбачається з матеріалів справи, відповідачка не отримала повідомлення суду, яке було направлене поштою, це повідомлення повернулося до суду за закінченням строку зберігання, тобто згідно вимог ст. 128 ЦПК України у суду були підстави вважати її належно повідомленою.

Враховуючи, що відповідачка фактично не отримала виклик суду, є підстави прийти до висновку, що відповідачка фактично не була обізнана про розгляд справи, а отже не з`явилася в судове засідання та не повідомила про причини неявки, а також не подала відзив на позовну заяву з поважних причин.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В своїй заяві про перегляд заочного рішення відповідачка посилається на те, що не користується послугами позивача, розрахунок заборгованості вчинений невірно, пропущений строк позовної давності.

Зазначення відповідачкою вказаних фактичних обставин, на переконання суду, є доказами, так як вони безпосередньо стосуються вирішення справи. Ці докази, на які вона посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. ст. 288, 258-260 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2021 року по цивільній справі за позовом акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 квітня 2021 року по цивільній справі за позовом акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: В.М. Прасолов