Рішення № 101266520, 09.11.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/426/21

2/212/1458/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2021 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Пустовіт О.Г., за участі секретаря судового засідання Курбакової Ю.О., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, в залі суду м. Кривого Рогу, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Криворізької міської ради, третя особа Покровський районний у місті Кривому Розі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про встановлення факту батьківства і надання додаткового строку для прийняття спадщини, -

в с т а н о в и в:

В січні 2021 року позивач звернулася до суду з позовом до Криворізької міської ради, третя особа Покровський районний у місті Кривому Розі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про встановлення факту батьківства і надання додаткового строку для прийняття спадщини.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . До заміжжя її прізвище було « ОСОБА_1 ». ЇЇ мама ОСОБА_3 та батько ОСОБА_4 навчалися в одній школі, були однокласниками, дружили, кохали одне одного, проживали поряд, між ними виникли фактичні подружні стосунки. Коли мати завагітніла вони обоє були ще неповнолітніми і довідавшись про її вагітність, батьки ОСОБА_4 , а саме мати, ОСОБА_5 , його законний представник, не погодилась на реєстрацію їх шлюбу та щоб він визнав свою дитину. 3 цієї причини при реєстрації її народження актовий запис про батька був зроблений за вказівкою матері, згідно ст. 55 КпШС України, який діяв на той час.

Після народження позивач проживала сумісно з матір`ю в квартирі її батьків. ОСОБА_4 , з батьками проживав поряд, тому часто приходив до них, грався з нею, визнавав себе батьком, але як неповнолітній, самостійно, без згоди законного представника, встановити своє батьківство не міг.

Для визнання ОСОБА_4 батьком позивача, законний представник її неповнолітньої, на той час, матері, ОСОБА_3 , її мати (бабуся позивача) ОСОБА_6 , звернулась до Жовтневого районного народного суду м. Кривого Рогу з позовом до ОСОБА_4 , інтереси якого представляла його законний представник - мати ОСОБА_5 про встановлення батьківства і стягнення аліментів.

В судовому засіданні 11 липня 1985 року ОСОБА_4 визнав себе батьком позивача, про що написав суду письмову заяву зі згоди свого законного представника - матері ОСОБА_5 і в добровільному порядку згодився зареєструвати себе батьком позивача у відділі РАЦСу.

Повіривши відповідачу та його законному представнику, ОСОБА_3 відмовилась від позову, про що написали суду відповідну заяву, не розуміючи її наслідки. На підставі поданої заяви, ухвалою Жовтневого районного народного суду м. Кривого Рогу від 11 липня 1985 року, провадження у справі № 2-971-1985 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення батьківства і стягнення аліментів, було закрите у зв`язку з відмовою від позову.

Визнавши в суді своє батьківство ОСОБА_4 та його законний представник, після закриття справи судом, йти до відділу РАЦСу для подання заяви про запис ОСОБА_4 батьком позивача по даній справі, відповідно до ч. І ст. 55 КпШС відмовились.

Після цього вони перестали між собою спілкуватися, стосунків не підтримували. Зі слів родичів позивачу відомо, що ОСОБА_4 в зареєстрованому шлюбі не перебував, інших дітей не мав. Орієнтовно в 1996 році, у віці 27 років, ОСОБА_4 помер. На той час позивачу було 11 років. В її матері була інша сім`я, вона проживала окремо, тривалий час хворіла і ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.

В лютому 2020 року позивач дізналась, що декілька років тому помер батько її батька, тобто її дід, ОСОБА_7 , якого вона знала. Після його смерті відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_7 на праві власності.

Ніяких родичів, крім неї, в його немає. Дружина ОСОБА_5 та його сини - її батько ОСОБА_4 та його брат, спадкоємці першої черги за законом, померли раніше його, інші спадкоємці відсутні. Квартирою користуються сторонні особи.

В липні 2020 року позивач звернулась в Другу криворізьку державну нотаріальну контору для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті діда ОСОБА_7 , за правом представлення.

Постановою № 1597/02-31 від 31.07.2020 року їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з тим, що пропущений строк прийняття спадщини і відсутній факт родинних стосунків між нею та померлим.

У зв`язку з чим позивач звернулася до суду та просить встановити факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер в 1996 році є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та надати ОСОБА_1 додатковий строк у два місяці для подачі заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 січня 2021 року було відкрито провадження по цивільній справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 березня 2021 року було витребувано докази та закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, позов просила задовольнити.

Представник відповідача в особі Симоненко О.В. в судове засідання не з`явилася, направила на адресу суду клопотання про розгляд справи у її відсутності, просила прийняти рішення згідно чинного законодавства.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явилася, направила на адресу суду клопотання про розгляд справи у її відсутності.

Вислухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до копії свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 18 травня 1985 року позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний запис № 777 Жовтневим відділом реєстрації актів громадського стану міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, батьками записані - батько ОСОБА_9 , мати ОСОБА_3 .

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 від 25 листопада 2006 року ОСОБА_10 та ОСОБА_1 25 листопада 2006 року зареєстрували у Жовтневому відділі реєстрації цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області шлюб, актовий запис № 1145. Після укладення шлюбу ОСОБА_1 присвоєно прізвище ОСОБА_1 .

Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_3 від 31 липня 2012 року шлюб ОСОБА_10 та ОСОБА_1 було розірвано 31 липня 2012 року.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб НОМЕР_4 від 12 жовтня 2018 року ОСОБА_14 та ОСОБА_1 12 жовтня 2018 року зареєстрували у Покровському районному у місті Кривому Розі відділі державної реєстрації цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області шлюб, актовий запис № 693. Після укладення шлюбу ОСОБА_1 присвоєно прізвище ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 в своїй позовній заяві зазначає, що її біологічним батьком є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зв`язку з тим, що на час її народження її батьки були неповнолітніми і реєстрація дитини також залежала від рішення законних представників неповнолітніх батьків, законний представник неповнолітнього на той час ОСОБА_4 - його мати ОСОБА_5 , відмовилась в установленому законом порядку звернутися з заявою про реєстрацію дитини, тому актовий запис про батька був зроблений за вказівкою матері дитини, згідно ст. 55 КпШС України, який діяв на той час.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 у липні 1985 року зверталась до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про встановлення батьківства та стягнення аліментів, справа була закрита у зв`язку з відмовою позивача від позову. Судом було встановлено, що позивач ОСОБА_3 разом зі своїм законним представником, матір`ю ОСОБА_6 , відмовилась від своїх позовних вимог, оскільки відповідач ОСОБА_4 добровільно погодився зареєструвати дитину на себе, визнав себе батьком доньки ОСОБА_1 , про що написав суду письмову заяву, зі згоди свого законного представника, матері ОСОБА_5 .

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_17 пояснила, що позивач вона була однокласницею ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , у них між собою були стосунки. В 1985 році ОСОБА_3 народила дочку від ОСОБА_4 , дівчинку назвали ОСОБА_1 , це тоді всі обговорювали, чи реєстрували вони шлюб, їй не відомо.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_22 пояснила, що ОСОБА_3 її рідна сестра, зі школи вона зустрічалася зі своїм однокласником ОСОБА_4 , в 16 років сестра завагітніла і ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила доньку. ОСОБА_4 визнавав себе батьком, вони разом їздили до пологового будинку, забирали їх. Шлюб вони не зареєстрували тому, що були неповнолітніми і його батьки не хотіли реєструвати на нього дитину, що не утримувати. ОСОБА_4 весь час визнавав себе батьком ОСОБА_1. і н знайома з позивачкою з вересня 2004 року та була її класним керівником, тоді і познайомилась з ОСОБА_26 , який за словами ОСОБА_27 був її батьком. Він цікавився її навчанням у вихователів, з її матір`ю ніколи не бачилась.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_28 повідомив, що він був знайомий з батьками позивача, тісно спілкувалися. Також він дружив з братом ОСОБА_4 , той казав, що ОСОБА_3 завагітніла від брата і народила доньку.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_29 пояснила, що працювала разом з позивачкою з 2009 року, вона розповідала про своїх батьків, що вони зловживали спиртними напоями і рано померли.

Позивач в своєму позові також зазначає, що її біологічний батько ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_8 . Крім цього ІНФОРМАЦІЯ_6 помер батько ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , який на день смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина на зазначену квартиру, яка належала йому на праві власності. Ніяких родичів, крім неї, в нього немає. Дружина ОСОБА_5 та його сини, спадкоємці першої черги за законом, померли раніше його, інші спадкоємці відсутні.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00027252686 від 31.07.2020 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , у віці 29 років, про що Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області зроблений актовий запис № 361.

Відповідно до актового запису про смерть № 313 від ІНФОРМАЦІЯ_6, зробленого Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, гр. ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_10 , який проживав за адресою: АДРЕСА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 66 років.

31 липня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Другої криворізької державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті діда ОСОБА_7 , однак державний нотаріус Биканов Р.І. відмовив позивачу у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що належало померлому у зв`язку з тим, що пропущений строк прийняття спадщини, та не підтверджено документально факт спільного проживання з померлим та відсутній факт родинних стосунків між спадкодавцем та спадкоємцем.

Дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення свідків, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Слід зазначити, що згідно із п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» і правової позиції Суду у справі № 6-20цс15 від 25.02.2015 р. При розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, народженої до 1 січня 2004 (тобто до набрання чинності Сімейного кодексу) необхідно застосовувати відповідні норми Кодексу про шлюб та сім`ю.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 року у справі № 6-20цс15.

Відповідно до ст. 7 Конвенції «Про права дитини», - дитина, наскільки це можливо, повинна знати своїх батьків. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Відповідно до положень ст.53 КпШС України, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.

При вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства можливе за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

У листі Верховного Суду України від 01.01.2012 про cудову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зазначено, що до заяви про встановлення юридичного факту, в якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту та пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником.

Згідно п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених ст.53 Кодексу про шлюб та сім'ю України. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до ч.2 ст.55 Кодексу про шлюб та сім'ю запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

Суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених ст.53 Кодексу про шлюб та сім`ю України .

Крім того, статтею 315 ЦПК України, визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

В судовому засіданні встановлено обставини близьких стосунків між неповнолітніми на той час ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до народження позивача ОСОБА_1 .. Крім цього судом встановлено, що за життя ОСОБА_4 визнавав що є біологічним батьком позивачки. Дані обставини підтверджуються як показами свідків, так і ухвалою суду від 11.07.1985 року (справа № 2-971-1985р.).

Згідно з п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Відповідно до п.2.16.4 вказаних Правил, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши та дослідивши всі зібрані по справі докази, проаналізувавши дані, що знаходяться в матеріалах справи, суд вважає встановленим факт батьківства ОСОБА_4 відносно ОСОБА_1 .. Встановлення вищевказаного факту необхідне позивачу для реалізації нею спадкових прав після смерті спадкодавця її діда ОСОБА_7 , а тому, вимоги, викладені у заяві, підлягають до задоволення.

Стосовно позовних вимог про надання ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 , суд зазначає наступне.

Згідно ст.1270 ЦПК України для прийняття спадщини встановлюється строку шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; якщо виникнення у особи права на спадщину залежить від неприйняття спадщини або відмови в його прийнятті іншими спадкоємцями,строк для прийняття нею спадщини встановлюється в три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Згідно ч.3 ст.1272 вказаного Кодексу за позовом спадкоємця, що пропустив строк для прийняття спадщини із поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як вбачається із положень ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Позивач пропустила встановлений строк для прийняття спадщини, тому вправі звернутись в суд з позовом для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30. 05. 2008 року, «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 дізналась про смерть ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , в лютому 2020 року і одразу почала процедуру становлення фактів родинних стосунків між нею та померлим.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст.76 ЦПК України докази в їх сукупності, оскільки позивач пропустила строк прийняття спадщини, то суд вважає за необхідне визнати причини пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини спадкоємцем поважними, а позов задовольнити і визначити їй додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини.

За таких обставин, суд визначає ОСОБА_1 додатковий строк у два місяці, достатній для подання ним заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Керуючись ст.ст. 110, 112,113,114 СК України, ст. 1270 ЦК України, ст.ст. 12, 76 - 81, 206, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Криворізької міської ради, третя особа Покровський районний у місті Кривому Розі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про встановлення факту батьківства і надання додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер в 1996 році є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Надати ОСОБА_1 додатковий строк у два місяці для подачі заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Двомісячний термін додаткового строку про прийняття спадщини рахувати з дня набрання рішення законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 19 листопада 2021 року

Суддя: О. Г. Пустовіт