Рішення № 101266436, 14.09.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/7954/21

Провадження № 2/201/3114/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

14 вересня 2021 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О,С., за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

06.08.2021р. ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням (а.с. 2-4).

Ухвалою судді від11.08.2021р. відкрито провадження по справі та відповідно до положень ч. 2, 3 ст. 274, ч. 5 ст. 279 ЦПК України призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, витребувано у відповідача докази (а.с. 14).

В обґрунтування позову позивачка в позовній заяві посилалася на те, що вона є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно із розпорядженням № 1/3263-97 від 16.09.1997р.

Згідно довідки про склад сім`ї Відділу обліку проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 30.07.2021р. № 7829, у цій квартирі зареєстровані: ОСОБА_1 , співвласниця, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 22.05.1992р., ОСОБА_3 (син, співвласник), ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 07.11. 2005р., а також ОСОБА_2 (колишній чоловік), ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 29.11.2011р.

Шлюб між позивачкою і відповідачем розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 10.10.2017р., актовий запис № 151 від 10.10.2017р.

Останній рік, починаючи з 12.03.2020р. та до цього часу ОСОБА_2 постійно проживає в садовому будинку, побудованому на ділянці АДРЕСА_2 .

Стосунки між ними припинені, відповідач не проживає в квартирі, не сплачує комуна платежі, в утриманні житла участі не бере, його особистих речей в квартирі немає, квартирою не цікавиться, хоча позивачка перешкод в користуванні не чинить.

Вважала, що ОСОБА_2 втратив право користування житловим приміщенням у зв`язку з тривалою, понад один без поважної причини відсутністю за місцем реєстрації. Однак відповідач створює перешкоди позивачці у здійсненні права користування і розпорядження майном.

На підставі викладеного, просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Позивачка 14.09.2021р. надала суду заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, без фіксації технічними засобами, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити (а.с. 16).

Відповідач також 14.09.2021р. надав суду заяву, в якій просила розглядати справу без його участі, без фіксації технічними засобами, позовні вимоги визнав повністю, не заперечував проти їх задоволення (а.с. 17).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази відповідно до положень ст.89 ЦПК України та у сукупності з нормами чинного законодавства України, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, яким відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається на власний розсуд.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Виконавчим комітетом Ради народних депутатів у м. Дніпропетровську згідно із розпорядженням № 1/3263-97 від 16.09.1997р. (а.с. 5).

У квартирі зареєстровані: позивачка - ОСОБА_1 , співвласниця, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 22.05.1992р., ОСОБА_3 (син, співвласник), ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 07.11.2005р. , а також відповідач ОСОБА_2 , колишній чоловік, ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 29.11.2011р., що підтверджується довідкою про склад сім`ї Відділу обліку проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 30.07.2021р. № 7829 (а.с. 6).

Шлюб між позивачкою і відповідачем розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 10.10.2017р., актовий запис № 151 від 10.10.2017р. (а.с. 7).

Останній рік, починаючи з 12.03.2020р. та до цього часу ОСОБА_2 постійно проживає в садовому будинку, побудованому на ділянці АДРЕСА_2 , що підтверджено довідкою СТ «Південне» від 04.08.2021р. № 04/01 (а.с. 8).

Як вказує позивачка, стосунки з відповідачем припинені, відповідач не проживає в квартирі, не сплачує комуна платежі, в утриманні житла участі не бере, його особистих речей в квартирі немає, квартирою не цікавиться, хоча позивачка перешкод в користуванні не чинить.

Відповідно ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Аналіз вищевказаних статей дає можливим зробити висновок, що член сім`ї втрачає право користування житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права володіння та користування своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом виселення особи, яка без достатніх підстав займає належну власнику квартиру чи домоволодіння.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1382-ІV зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Як вбачається з указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на те, що відповідач самостійно з реєстраційного обліку не знімається, хоча не проживає у квартирі понад один рік, суд вважає за можливе задовольнити вимоги ОСОБА_1 .

Крім того, відповідач повністю визнав позовні вимоги в першому судовому засіданні. За правилами ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Визнання позовних вимог у даному випадку не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у зв`язку із чим суд приймає визнання відповідачем ОСОБА_2 позову.

Положеннями ч. 1 ст. 142 ЦПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що також кореспондується з частиною 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Позивачкою судовий збір у розмірі 908,00 грн. був сплачений на підставі квитанції № 0.0.2219146973.1 від 04.08.2021р. на рахунок UA498999980313141206000004629 отримувача коштів ГУК у Дн-кiй обл/Собор.р/ 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998 (а.с. 1).

У зв`язку з тим, що відповідач позовні вимоги визнав одразу в першому судовому засіданні, то ОСОБА_1 з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків сплаченого при подачі позову судового збору, що становить у розмірі 420,40 грн.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивачки решту суми сплаченого судового збору у розмірі 454,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 317, 319, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, ч.1 ст. 274, ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 454,00 грн.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору в розмірі 454,00 грн., сплаченого при подачі позову відповідно до квитанції № 0.0.2219146973.1 від 04.08.2021р. на рахунок UA498999980313141206000004629 отримувача коштів ГУК у Дн-кiй обл/Собор.р/ 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлений 17 вересня 2021 року.

Суддя О.С. Наумова