Рішення № 101264929, 23.11.2021, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/775/21

Провадження № 2-а/588/22/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2021 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі головуючого судді Огієнка О.О., за участю: секретаря судового засідання Лободи Т.С., представника позивача Сумцова Є.С., представника відповідача Головного управління Національної поліції в Сумській області Панової М.М., відповідача Дарагана М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення поліції №1 (м. Тростянець) Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, Головного управління Національної поліції в Сумській області, поліцейського СРПП відділення поліції №1 (м. Тростянець) Охтирського РВП ГУНП в Сумській області Дарагана Миколи Олександровича про поновлення строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача у травні 2021 року звернувся до суду з позовом до відділення поліції №1 (м. Тростянець) Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, Департаменту патрульної поліції, який мотивував тим, що22 квітня 2021 року поліцейським СРПП ВП № 1 (м. Тростянець) Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області Дараганом Миколою Олександровичем винесено постанову серії БАА №860679 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У постанові працівник поліції послався на те, що ОСОБА_1 22 квітня 2021 року о 18 год. 10 хвилин у с. Боромля по вул. Горького, 5 керував скутером Suzuki ZZ без посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги пункту 2.1. Правил дорожнього руху.

Представник позивача вказав, що його довіритель з постановою не згоден та вважає її незаконною, оскільки постанова була складена без його участі, він заперечує факт керування скутером у визначені у постанові дату та час, розгляду справи про адміністративне правопорушення не відбувалося і йому не були роз`яснені права та обов`язки. Також представник позивача зазначив, що в постанові працівником поліції не зазначено свідків, не викладено опису обставин, установлених під час розгляду справи та не вказано будь-яких доказів, зокрема які б фіксували керування позивачем транспортним засобом у зазначений в постанові день та час, тобто доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП, за яке останнього притягнуто до адміністративної відповідальності. Крім того представник позивача звернув увагу на те, що до постанови не додано жодних доказів, отже на його думку оскаржувана постанова є фактично єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Також представник позивача зазначив, що оспорювану постанову позивач отримав лише 08.05.2021, тому строк для її оскарження пропущено позивачем з поважних причин.

У зв`язку з наведеним, представник позивача просить суд: 1) поновити строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАА №860679 від 22.04.2021; 2) скасувати постанову серії БАА №860679 від 22.04.2021 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.2 ст.126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3400 грн. та закрити провадження у справі; 3) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судові витрати.

Ухвалою суду від 18.05.2021 було відкрито провадження у даній справі та призначено до судового розгляду.

26.05.2021 Департаментом патрульної поліції було подано відзив на позов у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивачем помилково було визначено відповідачем Департамент патрульної поліції, оскільки інспектор поліції, який виніс оскаржувану постанову не є співробітником Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції. Також 26.05.2021 Департаментом патрульної поліції було подано клопотання про заміну відповідача - Департамент патрульної поліції на належного відповідача - Головне управління Національної поліції в Сумській області.

27.05.2021 поліцейським СРПП відділення поліції №1 (м. Тростянець) Охтирського РВП ГУНП в Сумській області Дараганом М.О. був поданий відзив на позов, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову із тих підстав, що він, як поліцейський, діяв стосовно водія ОСОБА_1 згідно із чинним законодавством, а викладені у позові факти неналежного виконання службових обов`язків зі свого боку не підтверджує та вважає їх такими, що не відповідають дійсності, а позов - засобом ухилення від адміністративної відповідальності. Законні інтереси та права водія, як учасника дорожнього руху, при притягненні останнього до адміністративної відповідальності 22.04.2021, ним не були порушені.

Ухвалою суду від 27.05.2021 було замінено первісного відповідача - Департамент патрульної поліції належним відповідачем - Головним управлінням Національної поліції в Сумській області.

15.06.2021 представником позивача була подана відповідь на відзив поліцейськогоДарагана М.О., у якій представник позивача вказав на те, що відзив на позовну заяву подано особою, яка не має статусу учасника справи та не має повноважень на представництво відповідача. Також представник позивача зазначив аналогічні обставини, які ним були викладені у позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги.

Протокольною ухвалою суду від 15.06.2021 було залучено до участі у справі як співвідповідача - поліцейського СРПП відділення поліції №1 (м. Тростянець) Охтирського РВП ГУНП в Сумській області Дарагана Миколу Олександровича.

16.06.2021 представником Головного управління Національної поліції в Сумській області був поданий відзив на позов, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що дії інспектора СРПР ВП №1 (м. Тростянець) Охтирського РВП ГУНП в Сумській області Дарагана Миколи Олександровича відповідають вимогам чинного законодавства, а оскаржувана постанова є такою, що складена у порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством. Також представник відповідача вказав на необґрунтованість та завищений розмір витрат позивача на правову допомогу.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним обставинам у позові.

Позивач у судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив та не заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача - Відділення поліції № 1 (м. Тростянець) Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області у судове засідання не з`явився, про слухання справи був повідомлений належним чином, його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Сумській області у судовому засіданні проти позову заперечила у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позов.

Відповідач Дараган М.О. також у судовому засіданні заперечив проти позову пославшись на обставини викладені ним у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи із таких підстав.

У відповідності до ст. 244 КАС України під час прийняття рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Доказами у адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, як то - пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази надаються суду особами, які беруть участь у справі.

Судом установлено, що поліцейським СРПП ВП № 1 (м. Тростянець) Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області Дараганом Миколою Олександровичем було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 860679 від 22.04.2021, якою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. За змістом указаної постанови ОСОБА_1 22.04.2021 о 17 год. 55 хв. у с. Боромля по вул. Горького, 5 керував скутером Suzuki ZZ без посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив вимоги пункту 2.1. Правил дорожнього руху, і такими діями скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.126 КУпАП (а.с. 11, 173).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Позивачем доведено поважність причин пропуску строку для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, зважаючи на дату її отримання 08.05.2021, тому зазначений строк підлягає поновленню.

Перевіряючи юридичну та фактичну підстави, які покладені відповідачем як суб`єктом владних повноважень у основу спірного рішення - постанови про накладення адміністративного стягнення від 22.04.2021 серії БАА № 860679, на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України, суд виходить із такого.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (пункт 11 частина 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію»).

Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 1.1 «а» Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.2.1а Правил дорожнього рухуводій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

За керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, встановлена адміністративна відповідальність ч. 2 ст. 126 КУпАП, якою передбачено стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП вбачається, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно п.п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису.

Відповідачем - поліцейським СРПП відділення поліції № 1 (м. Тростянець) Охтирського районного відділу поліції ГУ НП в Сумській області Дараганом М.О. на підтвердження правомірності спірної постанови до суду разом з відзивом надано відеозапис з нагрудної камери поліцейського.

Оцінюючи вказаний відеозапис на відповідність вимогам ст. 73-74 КАС України суд вважає необхідним зазначити, що оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення не містить посилання на здійснення фіксування технічним засобом, за допомогою якого здійснено відеозапис.

Відповідно до висновку викладеного Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2020 року по справі №524/9716/16 у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на вищевикладене, суд не приймає як належний та допустимий доказ зазначений вище відеозапис з нагрудної камери поліцейського.

Інших доказів на підтвердження правомірності спірної постанови стороною відповідача не було надано. Крім того, в оскаржуваній постанові також відсутнє посилання на докази, які до неї додаються.

Сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може достовірно свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відтак, суд констатує відсутність належних, допустимих та достатніх доказів щодо правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.126 КУпАП.

Згідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд дійшов висновку про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.

Провадження у адміністративній справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.126 КУпАП слід закрити, оскільки згідно статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує таке.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 454 грн 00 коп. (а.с. 13).

Відповідно до частин першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частинами 3, 4 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи .

Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18, від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19.

Судом встановлено, що представництво інтересів ОСОБА_1 у судовому засіданні здійснювалося адвокатом Сумцовим Є.С. на підставі договору про надання правової допомоги від 07.05.2021.

Відповідно до п. 3.1 вказаного Договору за виконання доручення клієнт зобов`язаний сплатити адвокату кошти (гонорар), розмір і строк сплати визначається додатком до договору.

Згідно п. 1 Додатку № 1 до Договору сторони дійшли згоди щодо порядку оплати наданої правової допомоги з розрахунку 500,00 грн за 1 год. витраченого часу адвокатом на виконання наданого йому клієнтом доручення.

Пунктом 2 Додатку № 1 до Договору визначено, що за виконання доручення, передбаченого договором про надання правової допомоги від 07.05.2021 клієнт зобов`язується сплатити адвокату кошти (гонорар) в загальній сумі 1500,00 грн, розрахунок якої разом з обсягом наданої правової допомоги викладається в акті приймання - передачі наданих послуг.

Також пунктом 2 Додатку № 1 до Договору визначено, що за виконання доручення, передбаченого договором про надання правової допомоги від 07.05.2021 клієнт зобов`язується сплатити адвокату, окрім суми, визначеної Додатком 2 до даного Договору, кошти (гонорар) в загальній сумі 1500,00 грн, розрахунок якої разом з обсягом наданої правової допомоги викладається в акті приймання - передачі наданих послуг.

Як вбачається з акта приймання-передачі наданих послуг № 1 до Договору про надання правової допомоги від 07.05.2021, загальна вартість наданих адвокатом Сумцовим Є.С. послуг становить 3000 грн, яка складається наступного: 1) надання консультації щодо спору, вивчення та юридичний аналіз чинного законодавства і судової практики, узгодження правової позиції у справі з клієнтом, підготовка адміністративного позову на загальну суму 500 грн, з розрахунку витраченого часу 1 год.; 2) ознайомлення з матеріалами справи 04.06.2021 на суму 250 грн, з розрахунку витраченого часу 0 год. 30 хв.; 3) підготовка відповіді на відзив на позовну заяву від 15.06.2021 на суму 500 грн, з розрахунку витраченого часу 1 год.; 4) представництво інтересів клієнта під час розгляду справи в судовому засіданні 09.07.2021 на суму 500 грн. з розрахунку витраченого часу 1 год.; 5) представництво інтересів клієнта під час розгляду справи в судовому засіданні 16.08.2021 на суму 500 грн. з розрахунку витраченого часу 1 год.; 6) ознайомлення з матеріалами справи 21.10.2021 на суму 250 грн, з розрахунку витраченого часу 0 год. 30 хв.; 7) представництво інтересів клієнта під час розгляду справи в судовому засіданні 22.11.2021 на суму 500 грн. з розрахунку витраченого часу 1 год.

Відповідно до квитанцій АТ Укрпошта від 15.06.2021 та від 21.10.2021 ОСОБА_1 сплатив Сумцову Є.С. кошти за надання правової допомоги в сумі 3000 грн.

Згідно ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц.

Відповідач, у відзиві на позов, зазначив про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу з предметом позову та складністю справи, крім того вказував, на відсутність документального підтвердження понесених витрат.

Зважаючи на досліджені судом докази, які були надані стороною позивача на підтвердження розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу, суд не погоджується з доводами Головного управління Національної поліції в Сумській області та вважає заявлені стороною позивача до відшкодування витрати на правничу допомогу співмірними із предметом позову, складністю справи та обсягом фактично виконаної адвокатом роботи, а також документально підтвердженими.

Враховуючи вищевикладене, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір та понесені витрати на оплату послуг адвоката підлягають стягненню із суб`єкта владних повноважень за рахунок бюджетних асигнувань із Головного управління Національної поліції в Сумській області.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8-10, 134, 139, 242, 246, 250, 255, 286, 295 КАС України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до відділення поліції №1 (м. Тростянець) Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, Головного управління Національної поліції в Сумській області, поліцейського СРПП відділення поліції №1 (м. Тростянець) Охтирського РВП ГУНП в Сумській області Дарагана Миколи Олександровича про поновлення строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити повністю.

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови, винесеної поліцейським СРПП відділення поліції №1 (м. Тростянець) Охтирського РВП ГУНП в Сумській області Дараганом Миколою Олександровичем, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАА №860679 від 22.04.2021.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №860679 від 22.04.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладення на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн., а провадження по справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 454 грн 00 коп., а також на відшкодування понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн 00 коп., а всього разом 3454 грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. О. Огієнко