Рішення № 101264398, 19.11.2021, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

19.11.2021 ЄУН № 337/5201/21

Провадження № 2/337/2547/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2021 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді – Салтан Л.Г.

за участю секретаря – Шаповалової А.В.

представників відповідача – Коваленко Ю.М., Благодір Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запорожжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Публічного Акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»» (ЄДРПОУ 001191230, м.Запоріжжя, Південне шосе буд.72), Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький ливарно-механічний завод» (код ЄДРПОУ 32729463, 69008, м.Запоріжжя, вул.Південне шосе, 72) про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання,

в с т а н о в и в:

14.09.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідачів ПАТ «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь»», ТОВ «Запорізький ливарно-механічний завод» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, в якому просила стягнути на її користь з ПАТ «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь»» моральну шкоду, спричинену внаслідок професійного захворювання у розмірі не менш ніж 50 000 грн. (без подальшого оподаткування) та з ТОВ «Запорізький ливарно-механічний завод» моральну шкоду, спричинену внаслідок професійного захворювання у розмірі не менш ніж 20 000 грн. ( без подальшого оподаткування) як відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що вона понад 30 років виконувала роботи на підприємстві в умовах впливу на стан здоров`я шкідливих та небезпечних виробничих факторів, які перевищували допустимі норми у декілька разів. В обґрунтування позову зазначила, що відповіднодо первинного медичного висновку, виданого на підставі протоколу засідання лікарсько-експертної комісії Криворізького Українського Науково-дослідного інституту промислової медицини від 25.05.2021р. № 955 їй було встановлено професійне захворювання за трьома діагнозами: 1. Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої другої стадії), група В. ЛН-другого ступеня. 2. Вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії загальної вібрації з церебральним периферичним ангіодистонічним синдромом у поєднанні з полірадикулярним синдромом ( L4, L5, S1, С6, С7), помірними статико-динамічними порушеннями хребта на фоні ретроспондилолістезу С5, стійким больовим синдромом, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ першого - другого ступеня),деформуючим артрозом дрібних суглобів кистей. 3. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху).

За даними санітарно-гігієнічної характеристики умов праці працівника Головного Управління Держпраці у Запорізькій області від 28.04.2021р. підтверджено її працю у шкідливих та важких умовах праці в ливарному цеху ПАТ «Запоріжсталь» та в механослужбі ТОВ «Запорізький ливарно-механічний завод» за професією машиніста крану металургійного виробництва понад 30 років. Тобто її робоче місце машиніста крану металургійного виробництва, при зміні роботодавця територіально та по завданням виробничого процесу і професійним обов`язкам, залишилося без змін, оскільки за висновками санітарно-гігієнічної характеристики робочого місця за обома підприємствами, змін у технологічному процесі та конструктивних змін електромостових кранів не було.

За показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, умови та характер праці, професія машиніста крану металургійного виробництва відноситься до III класу 3 та 2 ступеню відповідно до ГПК № 4137-86, що відповідає роботі у шкідливих та важких умовах праці та визначають пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2. У зв`язку із чим Криворізьким НДІ промислової медицини встановлено зв`язок захворювання із роботою у шкідливих та небезпечних умовах праці на підприємствах Відповідачів.

Згідно первинного висновку ОМСЕК № 1 від 19.07.2021р. її вперше визнано особою з інвалідністю третьої групи з втратою 60% працездатності без строку переогляду. Також рекомендовано амбулаторне та стаціонарне лікування за рекомендацією лікаря профпатолога, невролога, лор лікаря, пульмонолога та сімейного лікаря, і санаторно-курортне лікування за наявності ф.070/у.

Моральна шкода, завдана в результаті професійного захворювання, є сукупність тих моральних переживань, страждань та інших негативних емоцій, які викликані такими психотравмуючими чинниками як: фізичні страждання, пов`язані з перенесенням сильного і виснажливого фізичного болю, що пов`язаний з професійним захворюванням; моральні переживання за подальший стан свого здоров`я; душевні страждання, пов`язані з перенесеним відчуттям приниження, коли вона стала особою з інвалідністю, стала практично непотрібна суспільству; переживання, пов`язані з пережитим відчуттям незадоволеності, своїм часом вона не може розпоряджатися так, як їй за потрібно, бо змушена постійно по декілька разів на рік стаціонарно проходити тривалий курс лікування у лікарні; переживання, пов`язані з тим, що вона не може виконувати свої звичайні, повсякденні обов`язки, оскільки хвороба приносить значні труднощі при виконанні простішої жіночої роботи - прибирання в будинку, приготування їжі, праска, тощо; також позбавлена займатись своїми улюбленими зайняттями; душевні страждання, пов`язані з перенесеним відчуттям незахищеності; страх і неспокій за своє здоров`я і психічний стан;відчуття неспокою за своїх рідних; переживання, пов`язані з порушенням нормальних життєвих зв`язків з подругами та знайомими.

Отже, виходячи зі всіх вищевикладених обставин, враховуючи тяжкість та глибину заподіяних їй фізичних страждань і моральних переживань та їх тривалість, заподіяну моральну шкоду вона оцінила в загальній сумі, яка не може бути меншою ніж 70 000 грн. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди вона виходила з принципів розумності, зваженості і справедливості, з врахуванням характеру і об`єму своїх фізичних та душевних страждань, стану свого здоров`я, тривалості негативних наслідків, що настали для неї, ступеню зниження престижу та ділової репутації і як результат – глибини тих моральних переживань та страждань, які вона перенесла та продовжує переносити. При цьому больові синдроми, у зв`язку із захворюванням, вона відчуває постійно.

Вважає, що саме така сума, буде адекватною тій моральній шкоді, яка була спричинена в результаті професійного захворювання, а також достатньою і справедливою для хоча б часткового відновлення фізичного здоров`я і приведення її морального стану в норму.

Крім того, зазначає, що заявлена сума моральної шкоди хоч на сьогодні і підлягає оподаткуванню у встановлених законом розмірах, проте вважає виключно за рахунок підприємства, яке спричинило шкоду життю та здоров`ю особі.

Ухвалою суду від 16.09.2021 року відкрито провадження по справі, відповідачам наданий строк на подання відзиву.

25.10.2021 року представник відповідача-2 ТОВ «Запорізького литейно-механічого заводу» надав до суду відзив, в якому виклав свої заперечення проти заявлених позовних вимог, відповідно до яких вважає, що позивач був обізнаний про шкідливі умови роботи на підприємстві і без примусу добровільно погодився виконувати доручену роботу. В процесі роботи позивач забезпечувався спецодягом, спецвзуттям та іншими індивідуального захисту відповідно до галузевих норм, молоком. ТОВ «ЗЛМЗ» виконало вимоги ст.29 КЗпП України. Протягом роботи на підприємстві відповідача відсутні докази наявності у позивача професійного захворювання. Протягом роботи на підприємстві він отримував відповідні медичні висновки про придатність позивача для виконання дорученої роботи і вони не мали жодних правових підстав для відсторонення позивача від роботи за станом здоров`я. Крім того, як вбачається з п.20 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання Форми П-4 від 18.06.2021 року відсутні особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи. Відповідно до Акту встановлено, що ОСОБА_1 до влаштування на ТОВ «ЗЛМЗ» працювала в шкідливих виробничих умовах на ПАТ «Запоріжсталь» протягом 23 року 01 місяць. А тому вважає, за необхідне враховувати наявність впливу шкідливих факторів на здоров`я позивача під час довготривалої роботи на ПАТ «Запоріжсталь» , як підстави виникнення у ОСОБА_2 професійного захворювання, що також підтверджується санітарно-гігієнічною характеристикою умов праці від 28.04.2021 року. Позивач кожен рік проходив медичний огляд, згідно з якими скарг на здоров`я від позивача не надходило і тому однією з причин втрати працездатності позивачем є його власні дії, отримання професійного захворювання пов`язано з тривалим стажем позивача і не містить вини підприємства, розмір заподіяної моральної шкоди взагалі не є обґрунтованим та є значно завищеним. Наявність моральних страждань позивача зазначено у загальних фразах. До позову позивач не надав жодного доказу отримання моральної шкоди, спричиненої саме діями/бездіяльністю відповідача. Просить у задоволенні позову відмовити.

26.10.2021 року представник відповідача-1 ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»надав до суду відзив, в якому виклав свої заперечення проти заявлених позовних вимог, просить у задоволенні позову відмовити, зазначив, що позивач був обізнаний про шкідливі умови роботи на підприємстві і без примусу добровільно погодився виконувати доручену роботу. Протягом роботи позивача на підприємстві та на момент його звільнення з роботи, відсутні будь-які докази наявності в нього професійних захворювань. Позивач був ознайомлений з умовами праці, які відносяться до шкідливих, та свідомо вирішив працювати в таких умовах. Свої трудові обов`язки позивач виконував добровільно, від дорученої роботи не відмовлявся, про те, що при виконанні роботи створювалася виробнича ситуація, небезпечна для його життя або здоров`я, адміністрацію підприємства не повідомляв. В процесі роботи позивач забезпечувався спецодягом, спецвзуттям та іншими індивідуального захисту відповідно до галузевих норм, молоком. Протягом роботи на підприємстві відповідач отримував відповідні медичні висновки про придатність позивача для виконання дорученої йому роботи і, відповідно, не мав жодних правових підстав для відсторонення позивача від роботи в зв`язку з невідповідністю його виконуваній роботі за станом здоров`я. Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання Форми П-4 від 18.06.2021 року підписаний трьома членами комісії з окремими думками. При цьому слід зазначити, що представники ПАТ «Запоріжсталь» не залучалися до роботи комісії, про складання даного акту відповідачеві стало відомо лише після отримання позову, а тому, відповідно представники ПАТ «Запоріжсталь» не мали можливості висловити свої заперечення щодо висновків комісії відносно факту виявлення професійного захворювання у позивача. Протягом роботи на підприємстві відповідача відсутні докази наявності у позивача професійного захворювання. Протягом роботи на підприємстві відповідач отримував відповідні медичні висновки про придатність позивача для виконання дорученої роботи і вони не мали жодних правових підстав для відсторонення позивача від роботи за станом здоров`я. Саме на підставі позитивних результатів медичних періодичних обстежень позивач був допущений до роботи на підприємстві. Вважає, що позивач свідомо приховував від лікарів, що проводили періодичні огляди наявність ознак початкової стадії професійного захворювання, яке в подальшому стало причиною втрати ним працездатності. Своєчасне виведення позивача із зони впливу важких умов праці та шкідливих факторів допомогло б зберегти його здоров`я та не допустити настання наслідків, що є на даний момент, а тому однією з суттєвих причин втрати працездатності позивача є його власні дії. Наявність моральних страждань позивача зазначено у загальних фразах та не є доведеним, до позову позивач не надав жодного доказу отримання моральної шкоди, спричиненої саме діями/бездіяльністю відповідача. Просить у задоволенні позову відмовити, у випадку задоволення вимог позивача у розмірі, що перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, просить зазначити у мотивувальній та резолютивній частині рішення про стягнення з відповідачів коштів з урахуванням податку на доходи фізичних осіб та військовий збір.

27.10.2021 року позивач надав відповідь на відзив Відповідача -2, а 2.11.2021 року - відповідь на відзив відповідача -1.

11.11.202 року відповідач -1 надав заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

15.11.2021 року відповідач - 2 надав заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутність.

У відповідності до вимог ст. 223 ЦПК України суд провів судове засідання у відсутність позивача.

Представники відповідачів у судовому засіданні просять у задоволенні позову відмовити, з підстав наведених у відзиві та запереченнях.

Вислухавши пояснення представників відповідачів, розглянувши матеріали провадження, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Згідно із ст. 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Судом встановлено, що з 01.08.1993р., позивача ОСОБА_1 прийнято на комбінат «Запоріжсталь» за професією машиніста крану металургійного виробництва, де вона працювала упродовж до 31.07.2016р.

Рішенням загальних зборів акціонерів від 07.08.2015р. протокол № 1 Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат ««Запоріжсталь» (скорочено ПАТ ««Запоріжсталь»).

Починаючі з 01.08.2016р., позивача переведено машиністом крану металургійного виробництва механослужби до ТОВ «Запорізький ливарно-механічний завод».

Згідно наказу № 96 від 17.06.2021р. позивача ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію.

Відповідно до медичного висновку, виданого на підставі протоколу засідання лікарсько-експертної комісії Криворізького Українського Науково-дослідного інституту промислової медицини від 25.05.2021р. № 955, позивачці було встановлено професійне захворювання за трьома діагнозами: 1. Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої другої стадії), група В. ЛН-другого ступеня. 2. Вібраційна хвороба першої-другої стадії від дії загальної вібрації з церебральним периферичним ангіодистонічним синдромом у поєднанні з полірадикулярним синдромом ( L4, L5, S1, С6, С7), помірними статико-динамічними порушеннями хребта на фоні ретроспондилолістезу С5, стійким больовим синдромом, двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ першого - другого ступеня),деформуючим артрозом дрібних суглобів кистей. 3. Нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху).

За даними інформаційної довідки про умови праці, складеної Головним Управлінням Держпраці у Запорізькій області від 28.04.2021 року. підтверджено працю ОСОБА_3 у шкідливих умовах на підприємстві відповідача за професією машиніста крану металургійного виробництва на ПАТ ««Запоріжсталь» 23 роки 01 місяць, та в умовах дії шкідливих виробничих факторів на ТОВ «Запорізький ливарно-механічний завод» – 4 років 10 місяців.

За показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, умови та характер праці професія машиніста крану металургійного виробництва відноситься до III класу 3 та 2 ступеню відповідно до ГПК № 4137-86, що відповідає роботі у шкідливих та важких умовах праці та визначають пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 2. У зв`язку із чим Криворізьким НДІ промислової медицини встановлено зв`язок захворювання позивача із роботою у шкідливих та небезпечних умовах праці на підприємствах ПАТ ««Запоріжсталь» та ТОВ «Запорізький ливарно-механічний завод».

Згідно первинного висновку ОМСЕК № 1 від 19.07.2021р. позивача ОСОБА_3 вперше визнано особою з інвалідністю третьої групи з втратою 60% працездатності без строку переогляду. Також рекомендовано амбулаторне та стаціонарне лікування за рекомендацією лікаря профпатолога, невролога, лор лікаря, пульмонолога та сімейного лікаря, і санаторно-курортне лікування за наявності ф.070/у.

Відповідно до Акту ф.П-4 від 18.06.2021р., затвердженого Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області від 22.06.2021р зазначено обставини, за яких виникло професійне захворювання позивача ОСОБА_3 , якими виступають : тривалий стаж праці в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на підприємстві відповідача, причиною професійного захворювання (пункт 17) є наявність на моєму робочому місті шкідливих виробничих факторів, які перевищували допустимі норми у декілька разів а саме кремнію діоксину кристалічного з вмістом пилу від 2% до 10% – 7,6822мг/м3 при ГДК- 4,0мг/м3, загальна вібрація -103,9 дБ при ГДР- 101дБ,шум – 82,6 дБ «А» при ГДР – 80дБ «А», та інших.

Вплив на стан здоров`я позивача вказаних шкідливих виробничих факторів, які мають місце на обох підприємствах підтверджено також у медичному висновку від 25.05.2021р. № 955.

Медичною документацією підтверджено знаходження позивача на стаціонарному лікуванні в різних лікувальних закладах у періоди, що підтверджується медичними виписками із медичної карти ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Статтею 153 Кодексу Законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноваженого ним органу.

Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

За ч.8 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

Відповідно до вимог ст.173 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Положеннями статті 29 КЗпП України встановлено, що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору. В самій нормі вже передбачена наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих умов праці, яке власником ще не усунуто. Тобто існує обов`язок власника на вдосконалення та модернізацію в подальшому робочого місця прийнятого працівника, що дасть можливість усунути ті небезпечні та шкідливі речовини, які негативно впливають на стан здоров`я працівника.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 1168 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральні страждання, як правило, виявляються у відчуттях страху, сорому, приниження, переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також в інших, несприятливих для людини випадках психологічного дискомфорту.

Отже, під поняттям «моральна шкода» охоплюються негативні наслідки немайнового характеру, які заподіяні фізичній особі внаслідок завданих їй фізичних, психічних та моральних страждань, що пов`язані із порушенням її прав чи охоронюваних законом інтересів.

Фізичні страждання – це фізичний біль, функціональний розлад організму, зміни в емоційно-вольовій сфері, інші відхилення від звичайного стану здоров`я, які є наслідком дій (бездіяльності), що посягають на немайнові блага або майнові права громадянина. Суд наголошує, що моральна, і фізична шкода після нанесення, по суті є непоправними і не завжди можуть бути відшкодовані. Неможливо відшкодувати (визначити еквівалент) втрати здоров`я, неможливо відшкодувати почуття страху, відчуття болю.

При встановленні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті суд зіставляє глибину фізичних і моральних страждань, та суму заявлених компенсацій. При цьому враховуються: загальні страждання, психологічний і фізичний стан потерпілого, погіршення функціонування його певних органів.

Глибина переживань, викликаних ушкодженням здоров`я, ставиться в залежність від самої особи, тому призначення компенсації моральної шкоди полягає і в тому, аби певною мірою відновити втрату щастя особи і можливості насолоджуватися життям тепер і в майбутньому.

У п.4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004р. №1-рп/2004 Про офіційне тлумачення положення частини 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Згідно з п.13 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року зазначив, що моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави.

У даному контексті доречно також зазначити рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» (2004): «Суд вважає, що заявник може вважатися таким, що зазнав моральних страждань у результаті встановлених порушень, і ці страждання не можуть бути компенсовані лише констатацією порушення». Оцінивши обставини справи та надані сторонами докази в їх сукупності, суд вважає встановленим та доведеним, що хронічні професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПАТ««Запоріжсталь» та ТОВ «Запорізький ливарно-механічний завод» внаслідок допущеного перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня встановлення висновком МСЕК втрати працездатності, тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав на підставі положень статті 237-1 КЗпП України для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок професійного захворювання, і стягнення моральної шкоди з роботодавців.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує обставини, які мають суттєве значення: характер, глибину і обсяг фізичних та душевних страждань, яких ОСОБА_3 постійно зазнає у зв`язку із хронічними професійними хворобами, відсоток втрати працездатності (60 %), тяжкість ушкоджень здоров`ю (3 група інвалідності, вимушених змін його життєвих умов, час та зусилля, необхідних для відновлення попереднього стану.

Вказаний вище висновок узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) у постанові від 23.01.2019 року у справі № 210/2104/16-ц (провадження № 14-597цс18) та у постанові від 20.11.2019 року у справі № 210/3177/17 (провадження № 14-288цс19).

Визначаючи розмір моральної шкоди, судом враховано конституційну значимість здоров`я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від її народження й охороняється державою, беручи до уваги конкретні обставини справи, тяжкість ушкодження здоров`я, рівень фізичного болю під час її заподіяння, ступінь втрати професійної працездатності, пов`язані з цим фізичні і моральні страждання позивача, їх глибину, істотність вимушених змін у життєвих стосунках і наслідків, що настали, суд приходить до висновку, що належним розміром відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 та достатньою сатисфакцією зазначених моральних страждань є 60000,00 грн.

При визначення стягнутої на користь позивача суми на відшкодування моральної шкоди, суд враховує період, який позивач , працював саме на підприємстві ПАТ «Запоріжсталь» - 23 роки 01 місяць та на ТОВ «Запорізький-ливарно-механічний завод» -04 роки 10 місяців із загального трудового стажу позивача в умовах впливу шкідливих факторів -27 років 11 місяців та вважає за доцільним пропорційно визначити із суми відшкодування, для ПАТ «Запоріжсталь» -82,69% та для ТОВ «Запорізький-ливарно-механічний завод» -17,31%, що становить 49614 грн та 10386 грн, відповідно.

Доводи відповідачів, що саме позивач винний в отриманні професійного захворювання, оскільки відповідно до статті 38 КЗпП України не скористався правом розірвання трудового договору за власним бажанням та продовжував працювати, відповідно до ст. 43 Конституції України вільно обрав місце свого працевлаштування, є необґрунтованими, оскільки статтею 153 КЗпП України передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці та впровадження сучасних засобів техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечення санітарно-гігієнічних умов, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. При цьому, судом встановлено, що причиною професійного захворювання позивача є робота у шкідливих та небезпечних умовах.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення(ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997). Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права(справедлива сатисфакція потерпілій стороні, справи «Савула проти України», № 12868/05, рішення від 10.12.2009р.; «Войтенко проти України», № 18966/02, рішення від 29.06.2004р.)

Доводи відповідачів про необхідність врахування положень Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», якими були внесені зміни до п.п.164.2.14 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, не заслуговують на увагу суду з огляду на наступне.

Законодавство у сфері оподаткування встановлює, що будь-який дохід, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного періоду, підлягає оподаткуванню згідно положень ст. 164 Податкового кодексу України. При цьому,пп. 164.2.14 Податкового кодексу України має деякі винятки із загального правила, за якими не оподатковуються, зокрема, і суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Аналогічну правову позицію з цього питання викладено у постанові Верховного Суду у справі № 180/683/13-ц від 25.07.2018 року, за якою Верховний Суд встановив, що Податковий кодекс України визначає види отриманих фізичними особами доходів, які зараховують до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (ст. 164 ПКУ), і доходів, які не беруть до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (ст. 165 ПКУ).

При цьому Верховний Суд звернув увагу, що згідно з пп. "а" пп. 164.2.14 до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку належить зараховувати дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Тобто сума, яку за рішенням суду стягують на користь платника податків для відшкодування збитків, завданих останньому внаслідок заподіяння шкоди його життю та здоров`ю, оподаткуванню не підлягає.

Проте, Законом № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України», якими підпункт "а" підпункту 164.2.14 доповнено словами "а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Зазначена норма набрала чинності з 23.05.2020р.

За приписами статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За текстом цього підпункту поняття моральної шкоди не поділено на категорії осіб, оскільки визначено тільки її загальне поняття, суми якого можуть бути стягнуті з різних підстав.

Таким чином, обмеження її розміру для платників податку, на користь яких за рішенням суду стягнуто суму моральної шкоди, спричинену внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров`ю, погіршує конституційні права та законні інтереси таких осіб. Саме таку категорію платників податків законом було звільнено від оподаткування стягнутих за рішенням суду сум моральної шкоди, що закріплено у вище вказаному правовому висновку ВС.

Аналогічного висновку також дійшов Верховний Суд в ухвалі від 04 серпня 2021 року по справі № 332/2120/20, провадження № 61-11843ск21

Крім того, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір пропорційно задоволеним вимогам – 85, 71% у сумі 778,25 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11,13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 282, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72, код ЄДРПОУ 00191230) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у зв`язку з отриманням професійного захворювання у розмірі 49614 гривень, без урахування утримання податку з доходів і зборів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький ливарно-механічний завод»(м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72, код 32729463) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у зв`язку з отриманням професійного захворювання у розмірі 10386 гривень, без урахування утримання податку з доходів і зборів.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»(м.Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72, код ЄДРПОУ 00191230) на користь держави судовий збір у розмірі 643,53 грн .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький ливарно-механічний завод»(м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 72, код 32729463) на користь держави судовий збір у розмірі 134,72 грн.

Рішення може бути оскаржене в Запорізький апеляційний суд протягом 30 днів з часу виготовлення повного тексту рішення .

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст виготовлений 22 листопада 2021 року. Копію рішення надіслати учасникам провадження.

Суддя: Л.Г. Салтан