Рішення № 101264329, 18.11.2021, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

18.11.2021 ЄУН № 335/2784/20

Провадження № 2/337/78/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 року м. Запоріжжя

Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Бредуна Д.С., за участю секретаря Медвідь Г.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МІСТО ДЛЯ ЛЮДЕЙ ЗАПОРІЖЖЯ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2020 року представник ТОВ «МІСТО ДЛЯ ЛЮДЕЙ ЗАПОРІЖЖЯ» – адвокат Соколова Н.І. звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком, з урахуванням інфляційних втрат та 3-х процентів річних на загальну суму 12081,03 грн., а також – суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2102 грн. та суму у розмірі 2000 грн. за надання правової допомоги.

В обґрунтування позовної заяви зазначив, що 06 вересня 2017 року між співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , від імені яких діяв заступник голови Запорізької міської ради з питань діяльності виконавчих органів Бородай О.М, та ТОВ «МІСТО ДЛЯ ЛЮДЕЙ ЗАПОРІЖЖЯ» в особі директора Деркача Є.Р. було укладено договір №06/09/17-512 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. На підставі вказаного договору товариство як управитель з 01.11.2017 р. по 01.01.2020 р. надавало замовникові послуги з управління будинком. Відповідачем вказані послуги були спожиті без будь-яких заперечень щодо їхньої якості, проте належним чином не сплачені, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, про стягнення якої просить позивач.

Ухвалою суду від 16 вересня 2020 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

08 жовтня 2020 року відповідач ОСОБА_1 подав відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи на неналежну якість наданих позивачем послуг, строк дії договору про надання послуг до 05.09.2018 року (за п.18 договору), а також, що він є лише одним з співвласників квартири.

15 липня 2021 року представник позивача адвокат Соколова Н.І. подала клопотання про залучення у справі в якості співвідповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , як співвласників квартири АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 15 липня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача адвоката Соколової Н.І. про залучення співвідповідачів. Додані до клопотання, матеріали уточнених позовних заяв ТОВ «МІСТО ДЛЯ ЛЮДЕЙ ЗАПОРІЖЖЯ» – залишено без розгляду і повернуто представнику позивача адвокату Соколовій Н.І.

До судового засідання сторона позивача не з`явилась. Однак представник позивача адвокат Соколова Н.І. надала ряд клопотань про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 18 листопада 2021 року надав суду надав суду заяву про розгляд справи без його присутності, відповідно до викладеної у відзиві позиції.

Таким чином, неявка сторін не перешкоджає вирішенню спору по суті за наявними письмовими матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до вимог ч.5 ст. 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» №417-VIII (далі – Закон №417-VIII) внаслідок не створення об`єднання співвласників та не прийняття мешканцями будинку рішення про форму управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 , рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.09.2017 №520 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків міста Запоріжжя» управителем вказаного будинку на конкурсних засадах було призначено ТОВ «МІСТО ДЛЯ ЛЮДЕЙ ЗАПОРІЖЖЯ».

У зв`язку з цим, як передбачено ч.5 ст. 13 Закону №417-VIII, Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком №06/09/17-512 від 06 вересня 2017 року від імені співвласників було підписано заступником голови Запорізької міської ради з питань діяльності виконавчих органів Бородаєм О.М. як уповноваженою на це згідно п.6 вказаного рішення ВК ЗМР від 01.09.2017 №520 особою виконавчого органу відповідної місцевої ради, за рішенням якого призначено управителя.

Згідно п.п.2 п.10 вказаного договору управитель зобов`язався надавати послуги відповідно до вимог та правил управління будинком, за які п.п.7, 8 п.11 Договору передбачено право управителя, отже обов`язок замовника, щодо оплати наданих житлово-комунальних послуг. При цьому п.п.5-8 п.9 Договору передбачають право замовника здійснювати контроль за якістю надання управителем послуг, вносити пропозиції щодо надання послуг, змін до договору або ініціювання його розірвання.

Згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, закону, у встановлений зобов`язанням строк. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 360 ЦК України, ч. 2 ст. 7 Закону №417-VIII кожний співвласник, яким за визначенням цього ж закону є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Згідно п.10 ч.1 ст. 7 Закону №417-VIII, п.5 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі – Закон №2189-VIII) співвласник/індивідуальний споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати спожиті/надані житлово-комунальні послуги, до яких згідно п)1 ч.1 ст. 5 вказаного закону як житлова відноситься й послуга з управління багатоквартирним будинком, – за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Розмір і форма оплати послуг управителя визначені п.п.5-7 Договору, відповідно до яких вартість послуг для квартири відповідача за договором становить 5,02 грн. на місяць за 1 кв. м загальної площі житлового приміщення, що перебуває у власності, а це 78,09 кв.м, отже 392,01 грн. щомісяця, що відповідає передбаченій також ч.1 ст. 9 Закону №2189-VIII вимозі щодо щомісячної оплати споживачем спожитих житлово-комунальних послуг.

При цьому, згідно ч.3 ст. 12 Закону №417-VIII невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

Як зазначає позивач у позові, і що не спростовано відповідачем, управитель виконав обумовлені Договором зобов`язання. Надані відповідачем ОСОБА_1 фотокартки під`їзду, що знаходиться в неналежному стані, не надають можливість встановити час і місце проведення фотозйомки, а тому не спростовують виконання зобов`язань позивачем. Крім того не було підтверджено наявність подання до позивача претензій щодо якості послуг.

Щодо строку дії договору, то слід зазначити таке. За п.18 Договору №06/09/17-512 від 06.09.2017 року, він набирає чинності з дати його підписання і діє до 05.09.2018 року.

Однак, в силу приписів Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а саме п.6 ст. 11 договір вважається продовженим на наступний однорічний строк, якщо за один місяць до закінчення строку дії жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про відмову від договору.

Оскільки судом не було встановлено письмове повідомлення сторін про відмову від договору, суд вважає його чинним на весь час спірних правовідносин з 01 листопада 2017 року по 01 січня 2020 року.

Отже, внаслідок порушення зазначених вимог договору, зобов`язання щодо сплати наданих послуг належним чином не виконувались, у зв`язку з чим за період 01 листопада 2017 року по 01 січня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 10192,26 гривень, що підтверджується відповідними розрахунками.

У відповідності до ст. 525, ч.2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, та не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком №06/09/17-512 від 06 вересня 2017 року власники квартири АДРЕСА_2 порушили встановлений договором порядок оплати відповідної послуги, а також визначені діючим цивільним законодавством України вимоги до виконання зобов`язань, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з неї вказаної суми заборгованості ґрунтуються на законі, отже підлягають задоволенню.

Однак при цьому слід врахувати, що ОСОБА_1 належить лише 1/3 частка квартири АДРЕСА_2 . Власниками інших 2/3 часток квартири є ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Таким чином оскільки право власності на квартиру є спільним частковим, не ґрунтується на законі вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 всієї вартості наданих послуг з управління багатоквартирним будинком. Відповідач повинен відповідати за зобов`язанням лише в межах частки належного йому майна, тобто на суму 3397,42 гривень.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Відповідно до п.29 Постанови КМУ від 5 вересня 2018 р. №712 «Про затвердження Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком» плата за послугу з управління вноситься щомісяця до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, якщо інший порядок та строки не визначені договором управління. За бажанням співвласника оплата послуги з управління може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Оскільки, ОСОБА_1 прострочив виконання зобов’язання, на підставі ст.625 ЦК України з нього підлягають стягненню 3% річних, які згідно розрахунку позивача за період з 01 листопада 2017 року по 01 січня 2020 року становлять 106,39 гривень.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача втрат від інфляції за прострочення сплати заборгованості за період з листопада 2017 року по січень 2020 року в розмірі 1569,61 гривень, то зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»№1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення – це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Сума індексації визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації на розмір приросту індексу споживчих цін, поділений на 100%.

Відповідно до ст.4 Закону №1282-ХІІ (в редакції, яка діяла до 01.01.2016року), індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Проте, з 01.01.2016р. набрали чинності зміни до ст.4 Закону №1282-ХІІ, згідно з якими індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється у розмірі 103 відсотка.

Перевіривши наданий позивачем розрахунки суми індексації суд вважає, що він не відповідає вищевказаним вимогам закону та є невірним, у зв`язку з чим суд не бере його до уваги,оскільки згідно наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат вбачається, що індекс інфляції за вказаний період не перевищує граничній поріг встановлений ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, в частині стягнення з відповідача заборгованості за оплату послуг з управління багатоквартирним будинком за період з 01 листопада 2017 року по 01 січня 2020 року в сумі 3397,42 гривень та 3% річних за прострочення заборгованості в сумі 106,39 гривень, що разом складає 3503,81 гривень.

Судові витрати, що понесені та документально підтверджені позивачем – 2102 гривні судового збору, в порядку ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (29%).

Наявність і реальність витрат на правничу допомогу в сумі 2000 гривень позивачем належним чином не доведено, і розрахунковими документами суду не підтверджена, у зв`язку з чим компенсації не підлягає.

Керуючись ст.ст. 89, 141, 229, 247, 263, 264, 280, 354 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги – задовольнити частково.

Стягнути зОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користьтовариства з обмеженою відповідальністю «МІСТО ДЛЯ ЛЮДЕЙ ЗАПОРІЖЖЯ» (м. Запоріжжя, вул.Перемоги, буд. 131-В, ЄДРПОУ 41279924):

– заборгованість в сумі 3503 (три тисячі п`ятсот три) гривні 81 копійку, з яких 3397,42 гривень – заборгованість з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком за період з 01 листопада 2017 року по 01 січня 2020 року, 106,39 гривень – три відсотка річних за прострочення виконання грошового зобов`язання;

– судові витрати зі сплати судового збору в сумі 609 (шістсот дев`ять) гривень 58 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Д.С. Бредун