Рішення № 101261359, 23.11.2021, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2564/21

2/703/1333/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Ігнатенко Т.В.

секретар судових засідань Бойко Л.М.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Черкаське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», про поділ спільного майна подружжя

встановив:

06 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просить: визнати, що квартира АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу квартири від 15 вересня 2006 року посвідченого приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Таран Г.В., є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , частки кожного з яких складають по 1/2 частині; в порядку поділу майна подружжя визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу квартири від 15 вересня 2006 року посвідченого приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Таран Г.В.; стягнути з ОСОБА_2 на її користь понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, та витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в період з 28 серпня 1999 року він з ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі, який 16 березня 2020 року розірвано рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області. За час подружнього проживання з ОСОБА_2 ними була придбана шляхом купівлі-продажу 08 жовтня 2006 року квартира АДРЕСА_2 , однак договір купівлі-продажу був оформлений на ім`я відповідача. Таким чином, зазначена квартира була придбана ОСОБА_2 під час перебування з позивачем в шлюбі, є їхньою спільною сумісною власністю подружжя. Відповідач в добровільному порядку не бажає визнати за ним право власності на 1/2 частину зазначеної квартири, придбаної за час перебування у зареєстрованому шлюбі, яке є їхньою спільною сумісною власністю подружжя. Крім того, вказана квартира була придбана за кошти, які були надані Черкаським регіональним управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» ОСОБА_2 , як кредитні, тому спірна квартира перебуває в іпотеці даної установи зі строком зобов`язання до 15 вересня 2026 року. Кошти за кредитним договором виплачуються ними поквартально. Разом з тим, поділ спільного майна між подружжям, в тому числі іпотечного майна, не вважається розпорядженням ним, так як в моменту його передачі в іпотеку, воно вже належало подружжю на праві спільної сумісної власності в силу закону. Перебування спірної квартири в іпотеці не перешкоджає поділу спільного майна подружжя, оскільки гарантії Черкаського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», як іпотекодержателя щодо спірного майна визначені ч.2 ст.23 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором, у тому ж обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. З врахуванням викладеного позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 17 вересня 2021 року відкрито загальне позовне провадження у вказаній справі, призначено підготовче судове засідання, відповідачу роз`яснено право на направлення до суду відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали, а відповідачу - на направлення до суду відповіді на відзив.

Позивач ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою, в якій просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та на їх задоволенні наполягає.

Відповідач ОСОБА_2 у підготовче судове засідання не з`явилася, звернулася до суду з заявою, в якій просить розгляд справи провести без її участі, позовні вимоги визнає.

Представник третьої особи Черкаського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» у підготовче судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Пояснень чи заперечень щодо позовних вимог до суду не направив.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Згідно ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію сторін, яка викладена у заявах про розгляд справи без їх участі, приходить до наступного висновку.

Згідно ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під час судового розгляду встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 28 серпня 1999 року зареєстрували шлюбу.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 березня 2020 року, яке набрало законної сили 15 квітня 2020 року, у справі №703/217/20 за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, вирішено розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 28 серпня 1999 року Шельпахівською сільською радою Христинівського району Черкаської області, актовий запис №3 (а.с.8).

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 вересня 2006 року ОСОБА_2 уклала договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Таран Г.В. та зареєстрований в реєстрі за №6092, відповідно до якого, вона придбала квартиру АДРЕСА_2 .

Згідно ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №268971530 від 04 серпня 2021 року, на підставі договору купівлі-продажу від 15 вересня 2006 року, який посвідчено приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Таран Г.В. та зареєстрований в реєстрі за №6092, 08 жовтня 2006 року прийнято рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 85,8 кв.м., житлова площа 56,5 кв.м. (а.с.9).

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що квартира АДРЕСА_2 , хоча і належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 , однак придбана у період зареєстрованого шлюбу з позивачем ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що спірна квартира є спільною власністю позивача та відповідача.

Згідно ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Згідно ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч.1 ст.61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до ч.2, 3 ст.325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Зазначені норми свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Частки чоловіка та дружини є рівними. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17, Верховного Суду від 06 лютого 2018 року №235/9895/15, від 05 квітня 2018 року №404/1515/16-ц, та Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року №372/504/17.

При цьому, як стверджує позивач ОСОБА_1 у позовній заяві та це визнається відповідачем ОСОБА_2 , квартира АДРЕСА_2 , була придбана ОСОБА_2 за кошти, які були надані Черкаським регіональним управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», як кредитні, тому дана квартира перебуває в іпотеці вказаної установи зі строком зобов`язання до 15 вересня 2026 року. Кошти за кредитним договором виплачуються ними поквартально.

Згідно ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №268971530 від 04 серпня 2021 року, приватним нотаріусом Вінніченко Ж.В. зареєстровано обтяження на квартиру АДРЕСА_2 реєстраційний номер обтяження - 4001570, тип обтяження - іпотека, іпотекодержатель - Черкаське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», іпотекодавець - ОСОБА_2 , розмір основного зобов`язання - 118170 гривень, строк виконання - 15 вересня 2026 року. В зв`язку з перебуванням квартири в іпотеці, зареєстровано обтяження щодо заборони її відчуження (а.с.9).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Положення чинного законодавства, що регулюють правовідносини щодо іпотечних зобов`язань, вказують на те, що іпотекодавець не має права розпоряджатися майном без згоди іпотекодержателя до закінчення терміну дії іпотеки.

Разом з цим, положеннями Закону України «Про іпотеку» не заборонено володіти та користуватися переданим в іпотеку майном. У свою чергу поділ спільного майна між подружжям, в тому числі іпотечного майна, не вважається розпорядженням ним, так як в момент його передачі в іпотеку воно вже належало подружжю на праві спільної сумісної власності в силу закону.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що перебування спірної квартири в іпотеці не перешкоджає поділу спільного майна подружжя, оскільки гарантії Черкаське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», як іпотекодержателя щодо спірного майна визначені частиною другою статті 23 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором, у тому ж обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08 липня 2019 року у справі № 522/17048/15-ц (провадження № 61-33246св18).

Отже, після визнання за позивачем права власності на частину квартири іпотека продовжує бути дійсною.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач визнав позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно квитанції №MP_AB030389LEA_14916736 від 31 липня 2020 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 1052 гривні 00 копійок.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні, в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

Відповідно до квитанції №70 від 06 серпня 2021 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 1456 гривень 00 копійок.

Враховуючи, що відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позовні вимоги, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме: 728 гривень 00 копійок.

Крім того, приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 728 гривень 00 копійок. Така сума є різницею між розміром сплаченого позивачем судового збору та його частиною, яка підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Також, відповідно до ч.1 та ч.3 ст.133 та ч.1-3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

04 серпня 2021 року між адвокатом Холодянком В.М. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги (а.с.11).

Відповідно до п.1.1 вказаного договору, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання про надання правничої допомоги клієнту з приводу представництва та захисту їх інтересів в державних установах, організаціях, правоохоронних органах, судах під час поділу спільного майна подружжя з ОСОБА_2 .

Згідно акту виконаних робіт від 06 серпня 2021 року по договору про надання правничої допомоги від 04 серпня 2021 року, виконавець надав, а замовник прийняв послуги, передбачені договором про надання правничої допомоги від 04 серпня 2021 року, в зв`язку з чим сторони не мають один до одної жодної претензії та роботи виконані на загальну суму 1200 гривень (а.с.13).

Крім того, у вказаному акті, а також попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат на правничу допомогу, які позивач поніс та очікує понести під час судового розгляду, викладено перелік робіт, вчинений адвокатом з метою надання позивачу ОСОБА_1 професійної правничої допомогою, час, протягом якого вони були вчинені, а також їх вартість (а.с.13, 14).

Відповідно до квитанції №13-21, виданої адвокатом Холодняком В.М., ОСОБА_1 за надані адвокатом послуг сплатив кошти у загальній сумі 1200 гривень (а.с.15).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Враховуючи викладене, а також те, що заявлені та документально підтверджені витрати позивача на правову допомогу адвоката Холодняка В.М. у розмірі 1200 гривень є співмірними із складністю цієї справи, яка була розглянута в порядку загального позовного провадження, наданими адвокатом обсягом послуг під час підготовки позовної заяви, вказані витрати відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, в зв`язку з чим, з врахування задоволення позовних вимог, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, згідно ст.60, 61, 63, 65, 68, 70, 71 СК України, ст.319, 321, 328, 355, 368 ЦК України, та керуючись ст.15, 16, 76, 81, 82, 89, 200, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Черкаське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», про поділ спільного майна подружжя - задовольнити.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу квартири від 15 вересня 2006 року посвідченого приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Таран Г.В. та зареєстрованого в реєстрі за №6092, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , частки кожного з яких складають по 1/2 частині.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу квартири від 15 вересня 2006 року посвідченого приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Таран Г.В. та зареєстрованого в реєстрі за №6092.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого 06 серпня 2021 року за квитанцією №70 в сумі 1456 (одна тисяча чотириста п`ятдесят шість) гривень 00 копійок, тобто в розмірі 728 (сімсот двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , 728 (сімсот двадцять вісім) гривень 00 копійок судових витрат по сплаті судового збору та 1200 (одна тисяча двісті) гривень 00 копійок судових витрат на професійну правничу допомогу, а всього - 1928 (одна тисяча дев`ятсот двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Третя особа - Черкаське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», адреса: 18036, м. Черкаси, вул. Максима Залізняка, буд.10, код ЄДРПОУ 25673668.

Головуючий Т.В. Ігнатенко