Рішення № 101261257, 16.11.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/1495/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючої судді - Панас О.В.

при секретарі судового засідання - Корнійчук А.В.

з участю:

позивачки - ОСОБА_1

представника позивачки - адвоката Квасиловець Г.О.

третьої особи - ОСОБА_2

представника третьої особи - Данилюк І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю , -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 21.01.2021р.звернулася до Рівненського мвського суду з позовом до Рівненської міської ради про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю.

Ухвалою суду від 22.01.2021р. позовна заява була залишена без руху.

На виконання ухвали суду, ОСОБА_1 10.02.2021р. подала до суду уточнену позовну заяву згідно якої пред`явила позов до ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю.

Ухвалою суду від 19.02.2021р. у справі відкрите спрощене позовне проваження, призначено судове засідання з викликом сторін.

25.02.2021р. до суду надійшла заява ОСОБА_2 згідно якої вона, як племінниця покійного ОСОБА_4 просила залучити її до участі у справі у якості відповідача. Своє клопотання обґрунтовувала тим, що нею подана заява до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

У судовому засіданні представник позивачки адвокат Квасиловець Г.О. пояснила, що її довірителька не бажає пред`являти позов до ОСОБА_2 , а відтак вважала, що така заява не може бути задоволена.

За клопотанням ОСОБА_2 , ухвалою суду від 16.06.2021р. її було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача .

Відповідно до пред`явленого до суду позову, ОСОБА_1 просила встановити факт проживання її з ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю у період з 29.01.2013року до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги обґрунтувала наступними доводами

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік її рідної тітки - ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про його смерть серія НОМЕР_1 , виданим Рівненським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 09 вересня 2020 року на підставі актового запису № 1546.

До дня своєї смерті ОСОБА_4 постійно проживав у квартирі АДРЕСА_1 частки якої належить йому на праві приватної власності і входять до складу спадкового майна. Решту 1/4 частку квартири за заповітом після смерті його дружини ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , успадкувала дочка її племінника ОСОБА_6 .

Оскільки ОСОБА_4 дітей не мав, а через похилий вік та старечі хвороби йому було важко самому давати собі раду, в кінці 2012 року він попросив її переїхати до нього проживати разом однією сім`єю. Ще в 2000 році вона стала вдовою, поховавши свого чоловіка ОСОБА_7 , а син зі своєю сім`єю проживав в іншій країні, тому вона прийняла цю пропозицію.

Її постійне місце проживання за вищезазначеною адресою зареєстроване з 29.01.2013 року по сьогоднішній день, що стверджується відміткою про це у паспорті, а також адресною карткою м. Рівне від 11.09.2020 року, № НОМЕР_2 .

З того часу вони з ОСОБА_4 стали разом проживати у зазначеній квартирі та вести спільне господарство. Свої пенсійні кошти, з яких складався їхній спільний бюджет, вони витрачали на продукти харчування, оплату комунальних послуг, придбання одягу, ліків та інших необхідних побутових речей. Коли ОСОБА_4 помер, вона здійснила обряд його поховання. Співвласниця 1/4 частки квартири ОСОБА_3 , яка не належить до спадкоємців за законом, в квартирі не проживала та комунальні послуги не сплачувала. Спору стосовно спадкового майна у них немає. Інших спадкоємців, передбачених законом, у померлого немає.

ОСОБА_4 при житті обіцяв залишити все належне йому рухоме та нерухоме майно їй, проте скласти заповіт не встиг.

В кінці вересня 2020 року вона звернулась до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Юган Г.І. по питанню оформлення спадщини. Нотаріус на підставі поданої нею заяви завела спадкову справу до майна ОСОБА_4 , що стверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 61848308 від 28.09.2020 року. Вивчивши подані нею документи, в листі від 07.10.2020 року, вих. № 65/02-14 нотаріус повідомила, що для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4 їй, як спадкоємиці четвертої черги за законом, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, необхідно даний факт встановити в судовому порядку та надати рішення суду.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала та просила задовольнити.

Представник позивачки адвокат Квасиловець Г.О. позов підтримала, просила його задовольнити. Вважає, що у суді належними та допустими доказами підтверджено, що позивачка останніх п"ять років до дати смерті ОСОБА_4 проживала з останнім однією сім"єю.

Відповідачка ОСОБА_3 у судові засідання не з"являлася. Подала до суду письмову заяву згідно якої просила справу розглядати у її відсутність. З заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами погоджується повністю, не має заперечень проти жодної зазначеної в позову обставини, відтак і проти його задоволення. Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала подані до суду письмові пояснення відповідно до яких вважає, що позовна заява до задоволення не підлягає. Зазначила, що вона приходиться рідною племінницею померлого ОСОБА_4 , її батько - ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 - є рідним братом ОСОБА_4 .

Вона прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , подавши заяву про прийняття спадщини 03 лютого 2021 року до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Юган Г.І (витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі №61848308 у спадковій справі №66486692) та одержала право на спадкування як спадкоємиця другої черги за правом представлення (ч.З ст. 1266 ЦК України), таким чином наявність її заяви про прийняття спадщини автоматично унеможливило видачу свідоцтва про право на спадщину іншим особам за відсутності спадкоємців першої черги.

Натомість Позивачка просить встановити факт проживання однією сім`єю з спадкодавцем для отримання спадщини на правах спадкоємиці четвертої черги (ст. 1264 ЦК України).

Особисто вона підтримувала з ОСОБА_4 родинні відносини, щомісячно відвідувала дядька допомагаючи йому, на постійній основі підтримувала з ним телефонний зв`язок, дізнаючись про його стан та потреби. Можливості на постійній основі доглядати дядька, внаслідок віддаленого проживання в с. Берег Дубенського району Рівненської області - не було.

ОСОБА_4 до дня смерті проживав в АДРЕСА_2 . До 2010 року ОСОБА_4 проживав у квартирі зі своєю дружиною - ОСОБА_5 , якій належала 1/2 частка зазначеної квартири. Після смерті дружини ІНФОРМАЦІЯ_3, 1/4 частку квартири успадкувала ОСОБА_3 - Відповідачка, 3/4 - ОСОБА_4 . Таким чином, ОСОБА_4 став власником 1/4 частки квартири.

Як відомо ОСОБА_9 , у 2013 році, племінниця його дружини - ОСОБА_1 (Позивачка) звернулася до ОСОБА_4 з проханням, щоб зареєструватися Тимчасово пожити у його квартирі, оскільки вона повернулась з-за кордону та шукала роботу.

Позивачка, звертаючись до суду стверджує, що з 2013 року проживала з ОСОБА_4 однією сім`єю, однак такі її твердження не відповідають дійсності.

ОСОБА_4 та Позивачку не пов`язували жодні відносини, що притаманні сім`ї, швидше він вважав її небажаним наймачем житла. В останні роки життя ОСОБА_4 висловлював ОСОБА_2 своє незадоволення тим, що ОСОБА_1 проживає у нього, проте жодним чином не допомагає йому і не цікавиться ні його потребами, ні побутом, ні станом помешкання.

Так, на момент смерті ОСОБА_4 було 92 роки, через похилий вік та проблеми зі здоров`ям потребував постійного догляду. Позивачка не піклувалась про ОСОБА_4 та допомоги в побуті не надавала.

Про це свідчить то факт, що з 07.11.2011 року по 09.09.2020 року ОСОБА_4 2 рази в тиждень надавались послуги з обслуговування працівниками Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м. Рівного, а саме: допомога у закупівлі продуктів, приготуванні їжі, допомога у пранні білизни, миття вікон, допомога у прибиранні, надання допомоги в оформленні документів, оплаті комунальних послуг, сприяння в організації консультативних питань представлення і захисту інтересів у державних органах у місцевих органах влади, в підприємствах, установах та організаціях, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит центру №01/01/03 від 12.03.2021р.

За зверненням ОСОБА_4 26.10.2014р. йому було визначено індивідуальний план надання соціальної послуги.

Неодноразово ОСОБА_4 висловлював ОСОБА_2 своє бажання виселити ОСОБА_1 , адже ним повністю опікувались соціальні працівники.

Як вбачається з власноручно написаної ОСОБА_4 заяви від 01.11.2011р., він звернувся з проханням прийняти його на обслуговування соціальним центром стверджуючи, що він є одиноким (підкреслено).

З моменту проживання Позивачки за його адресою у 2013 році, заява про надання соціальних послуг ним не відкликалась не змінювалась та не уточнювалась по день смерті, що свідчить про відсутність допомоги, його догляду, взаємних прав та обов`язків, спільного побуту з ОСОБА_1 .

Сама по собі обставина, що Позивачка зі спадкодавцем проживала за однією адресою не дає підстав вважати, що вони проживали однією сім`єю,були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет та що Позивачка надавала допомогу ОСОБА_4 .

Так само, як сам факт понесення витрат на поховання не підтверджує факту сімейних відносин Позивачки з померлим.

Надані Позивачкою документи - товарні чеки та квитанції про придбання побутової техніки є неналежними доказами щодо спільних витрат з померлим, адже не містять даних про покупця і не відомо, чи вказані речі придбавались для користування саме в спільних побутових потребах, а не особисто Позивачкою для власного користування, і чи саме нею придбавались взагалі.

Просила відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи адвокат Данилюк І.В. дала аналогічні пояснення, просила у задоволенні позову відмовити за недоведеністю. Окрім того, вважає, що позов пред"явлений до неналежного відповідача.

Заслухавши пояснення позивачки, представника позивачки, третьої особи, представника третьої особи, показання свідків, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що складено актовий запис № 1546, зареєстрований Рівненським міськрайонним відділом ДРАЦС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів).

З адресної картки АДРЕСА_3 вбачається, у даній квартирі з 14.02.1975р. був зареєстрований та проживав до смерті ОСОБА_4 , та з 29.01.2013р. зареєстрована та проживає ОСОБА_1 . Як встановлено судом, зазначена квартира згідно свідоцтва про право власності на житло була приватизована ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , згідно з наказом від 31.03.2000 р. № 95, виданим УЖКГ виконкому Рівненської міської ради. В подальшому, після смерті дружини ОСОБА_4 успадкував частку у власності померлої дружини у розмірі 1/2 за закном, та став власником 3/4 частки квартири, а 1/4 частки квартири за заповітом успадкувала ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, від 15.09.2011р., посвідчене приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Ільчук Н.О., зареєстрованого в реєстрі за № 1331.

Встановлено, що за зверненням позивачки до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Юган Г.І. по питанню оформлення спадщини згідно заведеної спадкової справи за її заявою щодо майна ОСОБА_4 , що стверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 61848308 від 28.09.2020 року, листом від 07.10.2020 року, вих. № 65/02-14 нотаріус повідомила, що для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4 їй, як спадкоємиці четвертої черги за законом, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, необхідно даний факт встановити в судовому порядку та надати рішення суду.

Окрім того, ОСОБА_1 подала до суду довідку з якої вбачається, що 11.04.2000 р. у Свято Покровському храмі с.Обарів Рівненського району звершувався обряд поховання ОСОБА_7 зі згоди сільського голови. Як стверджувала у судовому засіданні позивачка ОСОБА_7 був її чоловіком, що підтвердила свідоцтвом про народження їхнього спільного сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , де батьками записані- ОСОБА_7 та ОСОБА_1 . Зазначеним доказом позивачка підтверджувала, що у період часу, за який вона просить встановити факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 вона не перебувала у шлюбі.

Допитані у судовому засіданні свідки вказували суду на той факт, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 існували саме родинні, сімейні відносини як між дядьком та племінницею .

Зокрема, сусіди: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 - показали, що саме ОСОБА_1 постійно була поряд з ОСОБА_4 , повністю взяла на себе турботи по господарству: готувала їжу, прибирала у квартирі, обробляла земельну ділянку, на якій вирощувала різні овочі та заготовляла їх для них обох, постійно дбала про здоров`я ОСОБА_4 . Впродовж спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вони зробили ремонт у квартирі, придбали меблі в кухню, купили новий холодильник, мікрохвильову піч. ОСОБА_1 навчила ОСОБА_4 користуватись побутовою технікою. Здійснені покупки товарів позивачка підтвердила відповідними документами. Свідки підтвердили, що придбаними товарами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 користувались спільно.

Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_11 показали, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 завжди запрошували їх на свої дні народження, які були для них спільними сімейними святами. При цьому ОСОБА_4 , коли самостійно вже не міг ходити, просив ОСОБА_12 купити для привітання подарунок ОСОБА_14 , аби вона про це не здогадалась, що свідчить про їх взаємну турботу та увагу один про одного.

Судом оглянуті надані позивачкою квитанції на придбання товарів, які не містять в собі доказів придбання їх особами стосовно яких розглядається судом спір за спільні кошти та користуванням ними у повсякденному житті.

Окрім того, судом встановлено, що ОСОБА_2 03.02.2021р. подала до приватного нотаріуса Юган Г.І. заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до заяви долучила докази на підтвердження родинних відносин з померлим - свідоцтво про своє народження, свідоцтво про смерть батька ОСОБА_8 , архівну довідку на підтвердження родинних відносин між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 .

Окрім того, з наданих третьою особою доказів вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживав за адресою АДРЕСА_2 був взятий на обслуговування Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) м.Рівного згідно медичного висновку про здатність до самообслуговування та потребу в сторонній допомозу, так як потребував постійного догляду. Упродовж періоду обслуговування з 07.11.2011р. по 09.09.2020р. послуги надавалися згідно з індивідуальним планом два рази на тиждень (лист від 12.03.2021р. № 187). З поданої заяви від імені ОСОБА_4 вбачається, що він просив прийняти його на обслуговування вдома, так як він одинокий , працездатних рідних не має. Зазначив , що рідні проживають за адресою: племінниця ОСОБА_3 с.Обарів Рівненського району. З умовами прийому, соціального обслуговування, припинення обслуговування, тощо, ознайомлений.

Згідно індивідуального плану надання соціальних послуг ОСОБА_4 за сімейним станом зазначений як одинокий станом на 26.10.2014р. Соціальне обслуговування надавалося до смерті ОСОБА_4 .

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду показала, що їй зі слів ОСОБА_2 відомо, що остання часто їздила у м.Рівне, де проживав її дядько ОСОБА_4 провідувала його. З її слів їй відомо, що дядько був престарілого віку, йому надавала допомогу соціальний працівник, і він сам справлявся по догляду за собою, їздила вона до дядька 1 чи 2 рази на місяць, в основному на свята. З ким ОСОБА_4 залишився проживати вона їй не говорила, але від ОСОБА_16 чула, що ОСОБА_4 просив ОСОБА_1, яку взяв до себе на квартиру, шукати собі квартиру.

Допитана в судовому засіданні соціальний працівник ОСОБА_17 показала, що ОСОБА_4 за станом свого здоров`я потребував цілодобового піклування, а тому її послуги лише двічі на тиждень були явно для нього недостатніми. В основному вони заключались у спілкуванні з ОСОБА_4 , якого він найбільше потребував, коли ОСОБА_1 була на роботі, а також у допомозі підігріти їжу, прибрати посуд. Соціальному працівнику не приходилось прибирати квартиру, оскільки в ній завжди було чисто, не приходилось готувати їжу, якої було завжди достатньо приготовано ОСОБА_1 .

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

У четверту чергу право на спадкування мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст.1264 ЦК України).

В ч. 1 ст. 315 ЦПК України визначено перелік фактів, що мають юридичне значення, які встановлюються судом. В судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦГ1К України).

Згідно ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритгі провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду.

Відповідно до п. п. 1 та 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення факту, якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. У тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (ч. 2 ст. З Сімейного кодексу України).

У пункті 6 рішення від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 705/3876/18.

ВС зазначив, що згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

ВС підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі та її розгляду).

ВС зауважив, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).

ВС зауважив, що апеляційним судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса як до відповідача про скасування рішення про державну реєстрацію прав.

Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв. За змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 36 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

ВС наголосив, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності нотаріуса при реалізації ним функцій державного реєстратора, якщо позовні вимоги спрямовані на захист приватного (майнового) права, заснованого на приписах цивільного законодавства, нотаріус має залучатися до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Як встановлено судом, ОСОБА_3 на спадкове майно не претендує, отже будь-яких прав ОСОБА_1 не порушує, а є співвласницею частки у майні на яке претендує як спадкоємиця четвертої черги позивачка. Після відкриття провадження у справу вступила ОСОБА_2 , яка претендує на спадщину після смерті ОСОБА_4 . Позивачка відмовилася у даному провадженні замінити відповідачку ОСОБА_3 на ОСОБА_2 , яка у судовому засіданні вказувала на те, що має цивільно-правовий інтерес та право на спадкування майна померлого. У даній справі ОСОБА_2 була залучена до участі у якості третьої особи без самостійних вимог. За наведених вище обставин, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову до ОСОБА_3 слід відмовити у зв`язку з тим, що він пред`явлений до неналежного відповідача. При цьому право ОСОБА_1 зі зверненням з позовом до належного відповідача не порушується . Окрім того, не пред`являючи будь-яких позовних вимог до ОСОБА_2 позивачка у судовому засіданні вказувала на той факт, що ОСОБА_2 не надавала належного догляду покійному, а тому не може претендувати на спадок. Проте, дані обставини можуть бути предметом окремого позову. Так, відповідно до ч.5 ст. 1224 ЦК, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. За ч.6. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

Судові витрати віднести на рахунок позивачки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273,315, 354, 355 ЦПК України, суд, -

вирішив:

ОСОБА_1 відмовити у задоволенні позову до ОСОБА_3 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 , проживає: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідачка: ОСОБА_3 , проживає: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повне рішення виготовлене - 19.11.2021 року.

Суддя: О.В.Панас