Рішення № 101258938, 16.11.2021, Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 141/652/21

Провадження №2/141/395/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року смт. Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Климчука С.В.

при секретарі судового засідання Солоненко І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №141/652/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович, Оратівський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

До Оратівського районного суду Вінницької області 14.09.2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позивач свої вимоги обґрунтувала тим, що 29.01.2020 року приватним нотаріусом КМНО Гуревічом О.М. був вчинений виконавчий напис № 9476 на підставі поданих ТОВ «Фінансова компанія управління активами» документів. Згідно виконавчого напису із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» стягнуто суму у розмірі 25114,60 грн.

06.05.2021 року було відкрито виконавче провадження № 65328514 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса КМНО Гуревічова О.М. № 9476 від 29.01.2020 року, а 24.06.2021 року було звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

У виконавчому написі № 9476 від 29.01.2020 року зазначено, що право вимоги у ТОВ «Фінансова компанія управління активами» виникло на підставі договору факторингу № 20182407-1/2 від 24.07.2018 року, укладеного із ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». У свою чергу право вимоги у ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» виникло на підставі договору факторингу № 20150721-Г від 21.07.2015 року, укладеного із ПуАТ «Платинум Банк». Жодного повідомлення про відступлення права грошової вимоги позивач не отримував, а відтак не володіє інформацією щодо відступлень права вимоги.

Загальна сума заборгованості за кредитним договором № 08065/0017XSGF від 10.02.2014 року (за період з 20.07.2015 року по 20.12.2019 року) становить: 3758,11 грн заборгованість за тілом кредиту; 2144,73 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією; 19061,76 грн заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею; 150 грн плата за вчинення виконавчого напису.

Заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3758,11 грн та заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією у розмірі 2144,73 грн виникла станом на 20.07.2015 року та з цієї дати є незмінною. Відтак нотаріус не мав законної можливості для вчинення виконавчого напису щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, за процентами та комісією, оскільки було порушено вимоги ст. 88 ЗУ "Про нотаріат".

Посилаючись на зазначені обставини, представник позивача просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 9476, який був вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічом Олегом Миколайовичем

Ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 16.09.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив. Розгляд справи призначено на 21.10.2021 року. До участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича та Оратівський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький).

Ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 16.09.2021 року зупинено стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича від 29.01.2020 року зареєстрованого в реєстрі за № 9476 щодо стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (код ЄДРПОУ 35017877) заборгованості за кредитним договором №08065/0017XSGF від 10.02.2014 року, яке проводиться в рамках виконавчого провадження № 65328514.

Судове засідання, призначене на 21.10.2021 року, не відбулось та було відкладено на 16.11.2021 року, у зв`язку з відпусткою судді.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» належним чином повідомлявся про час, день та місце розгляду справи, однак відзив до суду не подав. При цьому, 23.10.2021 року на адресу Оратівського районного суду Вінницької області надійшли клопотання про врегулювання спору за участю судді, про визнання позовних вимог та клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Також треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору пояснення щодо позову не надали.

Розглянувши клопотання про врегулювання спору за участю судді суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 ЦПК України врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті. Однак, позивач не надав своєї згоди на врегулювання спору за участю судді.

Крім того, відповідач у своїй заяві про визнання позовних вимог, визнає позовні вимоги, та просить суд їх задовольнити в частині визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису за реєстраційним № 9476, вчиненим 29.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічом О.М. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості за кредитним договором № 08065/0017XSGF від 10.02.2014 року.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 204 ЦПК України врегулювання спору за участю судді припиняється: у разі укладення сторонами мирової угоди та звернення до суду із заявою про її затвердження або звернення позивача до суду із заявою про залишення позовної заяви без розгляду, або в разі відмови позивача від позову чи визнання позову відповідачем.

Зазначене виключає можливість застосування процедури врегулювання спору за участю судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

В силу ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно виконавчого напису, вчиненого 29.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічом Олегом Миколайовичем, зареєстрованого в реєстрі за № 9476, звернено стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», відступила право вимоги на підставі договору факторингу № 20182407-1/2 від 24.07.2018 року, якому в свою чергу Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк», на підставі договору факторингу № 20150721-Г від 21.07.2015 року, відступлено право вимоги за договором № 08065/0017XSGF від 10.02.2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Платинум Банк» та ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 за період з 20.07.2015 року по 20.12.2019 року включно, суму у розмірі: 3758,11 грн заборгованість за тілом кредиту; 2144,73 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та комісією; 19061,76 грн заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею; 150 грн плата за вчинення виконавчого напису. Сума заборгованості складає 25114,60 грн.

На підставі даного виконавчого напису нотаріуса, головним державним виконавцем Оратівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Дрижко Тетяною Миколаївною було відкрито виконавче провадження № 65328514 від 06.05.2021 року.

В подальшому 24.06.2021 року головним державним виконавцем Оратівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Дрижко Тетяною Миколаївною, винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд керується наступним.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст.1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»).

За змістом ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 вказаного вище закону визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Тобто, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Таке вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. При цьому, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за № 1172.

З моменту прийняття цієї постанови і до 10.12.2014 року була чинною редакція Переліку, згідно якої стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів було можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно.

10.12.2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за яким боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначення заборгованості.

При цьому, Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24 листопада 2017 року № 92.

Постановою Великої Палати Верховного Суду № 11-174ас18 від 20.06.2018 року у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року відмовлено.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 518 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Стаття 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Стаття 1082 ЦК України зобов`язує боржника здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

При цьому аналіз змісту ст. 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов`язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

До суду не надано доказів щодо надання ТОВ «Фінансова компанія управління активами» приватному нотаріусу Гуревічову О.М. необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості позивача.

Також судом встановлено, що оскаржуваний виконавчий напис про стягнення заборгованості, що випливає з кредитних відносин, вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічом Олегом Миколайовичем 29.01.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі № 6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Крім того, представлену нотаріусу заборгованість не можна вважати безспірною, оскільки судом установлено, що позивач заперечує суму заборгованості, посилається на те, що сума заборгованості включає суму заборгованості поза строками позовної давності, адже виконавчий напис вчинений 29.01.2020 року, щодо вимог, які виникли станом на 20.07.2015 року.

Враховуючи обставини справи та той факт, що відповідач надав заяву від 04.10.2021 року про визнання позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо судового збору

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду з даним позовом сплатив 908,00 грн за подання позову, що підтверджується квитанцією № 0.0.2253025593.1 від 03.09.2021 року, а також 454 грн судового збору за подання про забезпечення позову, що підтверджується квитанцією № 0.0.2253026314.1 від 03.09.2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 454,00 грн (50% від суми сплаченого судового збору за подання позову).

Решта, 454,00 грн підлягає поверненню з державного бюджету на користь позивача.

Судом встановлено, що позивач за подання заяви про забезпечення позову сплатив 454,00 грн судового збору, що підтверджується № 0.0.2253026314.1 від 03.09.2021 року.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що з нього підлягає до стягнення на користь позивача лише 50% судового збору сплаченого позивачем за подання заяви про забезпечення, оскільки ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачає повернення 50 % судового збору, сплаченого саме при поданні позову.

У зв`язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у загальній сумі 908,00 грн.

Щодо витрат на правову допомогу

Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 139 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 згаданого Закону).

У ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено види адвокатської діяльності, які відповідають вказаному вище.

За змістом частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Положеннями ч. 1 ст. 1 цього Закону передбачено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який, в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, статтею 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України визначає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг.

Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд виходить зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAlliance Limited» проти України» (п. 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Отже, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

На підтвердження понесених витрат, адвокат Ходак В.В. надав суду суду попередній розрахунок судових витрат, копію Договору про надання правової (правничої) допомоги від 03.09.2021 року, укладеного мвж адвокатом Ходаком В.В. та ОСОБА_1 , копію квитанції від 03.09.2021 року про сплату коштів на суму 7500,00 грн. В попередньому розрахунку понесених витрат на правничу допомогу, адвокатом зазначено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних останнім.

На підставі вказаного, представник позивача просить відшкодувати йому у рамках даної цивільної справи 7500 гривень понесених ним витрат за надання професійної правничої допомоги.

Натомість відповідач подав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, яке мотивує тим, що справа про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не є складною та відноситься до категорії малозначних, повинна розглядатися у спрощеному провадженні без присутності адвоката, тому гонорар адвоката у розмірі 7500,00 грн не відповідає критеріям співмірності. Крім того вартість адвокатських послуг є значно завищеною, порівняно з іншими витратами на адвокатські послуги у аналогічних справах.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що витрати позивача на правову допомогу мають бути зменшенні судом до 1907,00 гривень, оскільки вказана відповідачем сума нічим не обґрунтована, посилання на вартість послуг інших адвокатів в аналогічних справах може бути орієнтиром для суду при вирішенні питання зменшення таких витрат, однак в жодному разі не є еталоном для визначення вартості послуг адвоката.

Таким чином, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зважаючи на категорію справи, яка є малозначною за сумою, виходячи з незначної складності юридичної кваліфікації правовідносин, які склалися у ній, оскільки практика розгляду даної категорії справ є усталеною, зважаючи на те, що розгляд справи проведено без участі адвоката, виходячи з принципів пропорційності, співмірності та розумності судових витрат, а також беручи до уваги визнання позову відповідачем ще до першого судового засідання та наявність клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, стягненню з останнього на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн, який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд -

У Х В АЛ И В :

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича від 29.01.2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 9476 щодо стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (Код ЄДРПОУ 35017877) заборгованості за кредитним договором № 08065/0017XSGF від 10.02.2014 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (Код ЄДРПОУ 35017877) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.

Повернути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при подачі позову відповідно квитанції № 0.0.2253025593.1 від 03.09.2021 року на суму 908,00 грн, тобто, у розмірі 454,00 гривні.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (Код ЄДРПОУ 35017877) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5500,00 грн.

Згідно ч. 7 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову вжиті судом відповідно до ухвали Оратівського районного суду Вінницької області від 16.09.2021 року продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Копію рішення направити сторонам у справі згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Повний текст рішення суду оформлено та виготовлено 22.11.2021 р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (вул. Стельмаха, буд. 9А, м. Ірпінь, Київської області, 082000, Код ЄДРПОУ 35017877

Треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович (вул. Мала Житомирська, буд. 6/5, м.Київ, 01001).

Оратівський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (вул. Героїв Майдану, буд. 100, смт. Оратів, Вінницька область, 22600).

Суддя С.В. Климчук