Рішення № 101255899, 22.11.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2021 року Чернігів Справа № 620/11208/21

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави до Відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Пакульський комунальний заклад дошкільної освіти «Смайлик» Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Пакульський комунальний заклад дошкільної освіти «Смайлик» Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка знаходиться у користуванні Пакульського комунального закладу дошкільної освіти «Смайлик» Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, зобов`язавши вчинити дії, спрямовані на оформлення правовстановлюючих документів на ділянку, яка використовується навчальним закладом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку під навчальним закладом створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою, ризики для нормального функціонування школи та учбового процесу, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав дітей.

Ухвалою від 22.09.2021 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Одночасно, встановлено відповідачу строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи, підтвердженням чому слугує наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, втім відзив на позов не надав.

Третя особа також належним чином повідомлена про розгляд справи. Жодних пояснень по суті спору не надала.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Статтею 1 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» визначено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Виходячи зі змісту частини 1 статті 8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Так, у Преамбулі Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 .2.1995), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІ, зазначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Статтею 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім того, відповідно до статті 28 Конвенції про права дитини держави- учасниці держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з метою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема: сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей.

Відповідно до ст. 63 Закону України «Про освіту» матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю тощо. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством. Земельні ділянки державних навчальних закладів, установ та організацій системи освіти передаються їм у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Статтею 80 Закону України «Про освіту» передбачено, що до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. З Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Право користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Так, відповідно до статей 3, 4 Закону право постійного користування земельною ділянкою підлягає обов`язковій державній реєстрації. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до підпункту 13 пункту 4 Положення про Головне Управління Держгеокадастру у Чернігівській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії та кадастру 17.11.2016 №308, Головне Управління відповідно до покладених завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Чернігівської області.

Згідно пункту 30 частини 4 вказаного Положення Головне Управління Держгеокадастру у Чернігівській області здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності.

Відповідно до пункту 13 частини 4 Положення Головне Управління розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Чернігівської області, і лише вносить у встановленому порядку пропозиції щодо розпорядження землями державної та комунальної власності.

Пунктом 3 частини 6 Положення передбачено право посадових осіб Головного Управління Держгеокадастру у Чернігівській області звертатися до суду з позовом про відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

З огляду на викладене, відповідно до законодавства територіальні органи Держгеокадастру не мають повноважень щодо проведення перевірок дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель, які відносяться до комунальної власності органу місцевого самоврядування (розташованими на території населених пунктів), у зв`язку із цим не можуть бути позивачем у судових спорах, предметом яких є земельні ділянки для будівництва та обслуговування закладів освіти.

Отже, у вказаного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом до органу освіти органу місцевого самоврядування про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, та здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit сигіа(«суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Спірні правовідносини у даній справі зумовлені реалізацією прокурором передбачених КАС України та Законом України «Про прокуратуру» повноважень щодо захисту інтересів держави і спрямовані на усунення порушень законодавства у сфері охорони дитинства з питань захисту прав дітей.

Належним суб`єктом владних повноважень для захисту інтересів держави є не будь-який орган, що уповноважений державою здійснювати певні функції контролю у певній сфері, а лише той, який має відповідні повноваження для захисту таких інтересів.

Отже, підставою для представництва інтересів держави прокурором є загроза порушень інтересів держави, яка виражається у невжитті Відділом освіти, молоді, спорту, культури і туризму Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, у порушення вимог Законів України «Про освіту», «Про охорону дитинства» та Земельного кодексу України заходів, спрямованих на оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких знаходяться загальноосвітні навчальні заклади району, що створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеними земельними ділянками, ризики для нормального функціонування закладів та безпечного навчального процесу і перебування дітей.

З матеріалів справи встановлено, що згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, правовстановлюючі документи на земельну ділянку навчального закладу Пакульського ЗДО «Смайлик», враховуючи положення статей 125, 126 Земельного кодексу України, що діяли до 01.01.2013 та положення статей 7, 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який діє з 01.01.2013, до 2013 року не реєструвалися. Відомості в Державному земельному кадастрі про зазначену земельну ділянку відсутні.

Згідно положення про Відділ освіти, молоді, спорту, культури і туризму Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, затвердженого рішенням 31 першої сесії 7 скликання Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 05 липня 2019 року (далі - Положення), Відділ є органом Михайло- Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, створюється сесією селищної ради, підзвітне, підконтрольне та підпорядковане селищній раді, селищному голові, заступнику селищного голови відповідно до розподілу обов`язків, а з питань делегованих повноважень підконтрольне відповідним органам виконавчої влади.

Предмет та мета діяльності відділу є створення умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина через систему багатопрофільної, різнорівневої, дошкільної, загальної середньої освіти, забезпечення доступності, безоплатності та обов`язковості освіти для всіх, хто її потребує, формування якісного інформаційно-освітнього процесу, створення конкурентностпроможного мистецького середовища задля розвитку культурного простору громади відповідно до державних і місцевих програм, через мережу комунальних підприємств, установ і закладів для задоволення потреб та інтересів територіальної громади Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області.

Відповідно до рішення тринадцятої сесії сьомого скликання Михайло- Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 07.04.2017 загальноосвітні бюджетні установи ОТГ та їх майно, а також Михайло-Коцюбинську гімназію, Михайло-Коцюбинський музей, будинок культури та їх майно із спільної власності територіальних громад, сіл, селищ Чернігівського району прийнято у комунальну власність Михайло- Коцюбинської територіальної громади.

Це знаходить своє відображення у Статуті Пакульського комунального закладу дошкільної освіти «Смайлик» Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, а також рішеннях селищної ради, які стосуються питань управління комунальним майном.

Пакульський комунальний заклад дошкільної освіти «Смайлик» Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (далі - Пакульський ЗДО «Смайлик») є комунальним закладом Михайло-Коцюбинської територіальної громади та юридичною особою, яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та діє на підставі статуту.

У відповідності до п.п. 6.1. Статуту управління дошкільним навчальним закладом здійснюється його засновником і відділом освіти територіальної громади. Безпосереднє керівництвом дошкільним навчальним закладом здійснює його завідувач, який призначається і звільняється відділом освіти територіальної громади з дотриманням вимог законодавства.

Тобто, вказаний навчальний заклад підпорядковується уповноваженому органові в особі Відділу освіти, молоді, спорту, культури і туризму Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, який здійснює управління, фінансування закладів, їх матеріально-технічне забезпечення, забезпечує необхідним майном, обладнанням, організовую будівництво та ремонт приміщень їх господарське обслуговування.

Згідно п.п. 1.4. Статуту, навчальний заклад у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», іншими нормативно-правовими актами та власними статутами. Головною метою діяльності дошкільного навчального закладу є: задоволення потреб громадян у догляді, оздоровленні, вихованні та навчанні дітей дошкільного віку.

Згідно пункту 8.1. Статуту заклад дошкільної освіти має земельну ділянку, де розміщені ігровий майданчик, господарські будівлі. Майно закладу дошкільної освіти належить йому на правах, визначених Законом України «Про дошкільну освіту» та іншими діючими нормативно-правовими актами.

Фінансово-господарська діяльність навчального закладу проводиться відповідно до вимог чинного законодавства, а саме: Бюджетного кодексу України, Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про дошкільну освіту» та інших нормативно-правових актів. Джерелами фінансування є кошти місцевого бюджету та освітньої субвенції. Відповідно до пункту 9.4. Статуту утримання та розвиток матеріально-технічної бази дошкільного закладу фінансується за рахунок засновника.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 53 Конституції України гарантовані доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до Земельного кодексу, організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно частини 2 статті 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно статті 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 1, ч.2 ст.116 Земельного кодексу України, юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом надання їх у користування.

Згідно статей 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частинами 1, 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина 2 статті 3 вказаного вище Закону №1952-VI).

Частиною 1 статті 5 вказаного вище Закону №1952-VI встановлено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до статті 4 Закону №1952-VI право постійного користування земельною ділянкою підлягає обов`язковій державній реєстрації. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 12 Закону №1952-VI державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

З наведеного слідує, що обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, оформлених у відповідності до вимог закону. При цьому, відсутність правовстановлюючих документів порушує передбачені державою принципи раціонального й ефективного використання та охорони земель і призводить до неефективного управління земельними ресурсами та землекористуванням.

У відповідності до приписів частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю юридичними особами здійснюється шляхом надання їх у користування.

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти, врегульовані Законом України «Про освіту».

Вищевказані норми вказують на те, що земельні ділянки під навчальними закладами мають бути належним чином оформлені та використовуватися у порядку, встановленому законодавством, інакше, це призведе до негативних наслідків та порушення прав дітей.

Однак, в порушення вимог земельного законодавства та положень Закону України «Про освіту», правовстановлюючі документи на земельну ділянку, яку використовує Пакульський ЗДО «Смайлик» не оформлено, державну реєстрацію права постійного користування не проведено.

Вказане свідчить про бездіяльність відповідача щодо вирішення питання про оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під вказаним навчальним закладом.

Відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться навчальний заклад, може призвести до надання її іншим особам, зокрема, для цілей, не пов`язаних із навчально-виховним процесом, що є порушенням статті 80 Закону України «Про освіту».

У зв`язку із цим, діяльність навчального закладу підлягає приведенню у відповідність до законодавства. Крім того, наявність акта на право постійного користування земельною ділянкою дозволить покращити роботу навчального закладу, привести її до вимог діючого законодавства.

З наведеного вище слідує, що обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, оформлених у відповідності до вимог закону.

Відсутність правовстановлюючих документів порушує передбачені державою принципи раціонального й ефективного використання та охорони земель та призводить до неефективного управління земельними ресурсами та землекористування. Відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку під вказаним вище навчальним закладом створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою, зумовлює виникнення ризику для нормального функціонування навчального закладу та безпечного здійснення навчально- виховного процесу і перебування дітей та може призвести до негативних наслідків та порушення прав дітей.

Статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачені повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин, зокрема щодо надання у користування земельних ділянок та здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, використанням і охороною земель.

Разом з тим, питання щодо звернення до Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області для розгляду на сесії питання про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою Пакульського ЗДО «Смайлик» не ініціювалося, дозвіл на виготовлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, замовлення проекту відводу земельної ділянки та виготовлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, технічна документація із землеустрою не виготовлялася, правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку не оформлювались.

Вказана інформація також підтверджується відповіддю Відділу освіти, молоді, спорту, культури і туризму Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 29.07.2021 №12-001-11/500.

Натомість, відповідач, будучи суб`єктом, який здійснює управління адміністративними приміщеннями навчального закладу, відповідає за його матеріально - технічне забезпечення, виконує повноваження у сфері освіти, не виконав покладені на нього законодавством повноваження, своєчасно не вжив належних та ефективних заходів, спрямованих на належне оформлення права постійного користування земельними ділянками під будівлями навчального закладу, який перебуває у його підпорядкуванні, допускаючи протиправну бездіяльність.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави до Відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Пакульський комунальний заклад дошкільної освіти «Смайлик» Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії належить задовольнити.

Відповідно до частини 2 статті139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки, позивач в даній справі виступає, як орган державної влади, уповноважений реагувати на порушення закону у сфері дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 12, 72, 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави до Відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Пакульський комунальний заклад дошкільної освіти «Смайлик» Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка знаходиться у користуванні Пакульського комунального закладу дошкільної освіти «Смайлик» Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області.

Зобов`язати Відділ освіти, молоді, спорту, культури та туризму Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області вчинити дії, спрямовані на оформлення правовстановлюючих документів на ділянку, яка використовується навчальним закладом.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач - Заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури (вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, Чернігівська область, 14000, код ЄДРПОУ 02910114).

Відповідач - Відділ освіти, молоді, спорту, культури та туризму Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (вул. Садова, 60, смт.Михайло-Коцюбинське, Чернігівський район, Чернігівська область, 15552, код ЄДРПОУ 41285807);

Третя особа - Пакульський комунальний заклад дошкільної освіти «Смайлик» Михайло-Коцюбинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (вул.Троїцька 70-Б, с.Пакуль, Чернігівський район, Чернігівська область).

Повне рішення суду складено 22.11.2021.

Суддя Л.О. Житняк