Ухвала суду № 101255758, 22.11.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

в частині позовних вимог

22 листопада 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2671/21-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дністровської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

У поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_1 (далі - позивач) просить суд:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Дністровської районної державної адміністрації щодо відмови у перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020-2021 роки, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за кожний рік відповідно до норм Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 № 367-ХІV;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Дністровської районної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020-2021 роки, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком за кожний рік, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.06.2021 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.10.2021 позовну заяву в частині позовних вимог залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії ухвали.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви в частині вимог без руху, позивач направив на адресу суду заяву про поновлення строків звернення до суду.

Розглянувши заяву про поновлення строків звернення до суду, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачені строки звернення до адміністративного суду.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, особа має право звернутися до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів протягом шестимісячного строку, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Варто зазначити, що при вирішенні даного спору необхідно з`ясувати, з якої дати починається строк звернення до суду.

Спеціальним законом, який, зокрема, регулює спірні правовідносини, є Закон України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі - Закон №3551-XII).

Частинами першою, четвертою статті 17-1 Закону №3551-XII передбачено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Отже, перебіг строку звернення особи до суду з позовними вимогами щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік з урахуванням розмірів зазначеної соціальної виплати, визначених статтями 12 та 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, починається з 30 вересня 2020 року. Вказана дата визначена Законом №3551-XII як кінцева для звернення особи до відповідного уповноваженого органу про отримання разової грошової допомоги до 5 травня.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06 грудня 2018 року (справа №607/7919/17) та від 14 серпня 2018 року (справа №473/2190/17), які підлягають врахуванню судом у відповідності до вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічної позиції в питанні визначення строку звернення до суду в цій категорії справ дотримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 11 серпня 2021 року (справа №120/4839/21-а).

Зважаючи на наведені вище положення статті 17-1 Закону №3551-XII, а також з огляду на прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020, суд вважає, що позивач мав звернутися із заявою про отримання разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у належному розмірі до 30 вересня 2020 року, тобто у встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована

Відповідно, незгода позивача з розміром здійснених йому виплат у 2020 році мала своєчасно знайти свій прояв у відповідному зверненні до суду з позовною заявою у встановлений законом строк, який почався з 30 вересня 2020 року і закінчився 31 березня 2021 року.

Між тим, з даним позовом до суду позивач звернувся лише 16 червня 2021 року.

Отже, позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови здійснення донарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік згідно вимог Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити зазначену вище грошову допомогу за 2020 рік.

Крім цього, частиною 6 ст. 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Верховний Суд у постанові від 27.08.2021 у справі № 520/17941/2020 зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Так, в обґрунтування пропуску строку позивач вказує, що про те що був оголошено карантин з березня 2020.

Дослідженнями заяви про поновлення строків звернення до суду, судом встановлено, що наведені доводи позивача пропуску строку не є поважними причинами, та позивачем не надано доказів поважності причин його пропуску.

В свою чергу, додана до позовної заяви відповідь відповідача про відмову у задоволенні вказаної заяви не свідчать про дотримання позивачем встановленого статтею 122 КАС України строку звернення до суду з даним позовом, оскільки таке звернення було подано поза строками передбаченими ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та не спростовують того, що про порушення своїх прав позивач знав або міг дізнатися 05 травня 2020 року, з моменту отримання ним одноразової грошової виплати у меншому розмірі.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд наголошує, що заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості, тобто, існували такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та підтверджені належними доказами.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі № 340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі № 140/721/19.

На переконання суду, доводи наведені у заяві позивачем свідчать про відсутність підстав для визнання причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Відтак, позивачем не наведено та не доведено наявності непереборних обставин чи труднощів, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду із цим позовом, як і наведено поважних причин такого тривалого пропуску строку звернення до суду.

При цьому позивач не міг не усвідомлювати, що таке тривале зволікання із зверненням до суду із позовною заявою, невчинення дій, спрямованих на оскарження оспорюваних дій, призведе до застосування судом процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду.

До заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем надано довідку від 28.10.2021 проте, що він з 09.10.2020 по 15.10.2020 перебував на самоізоляції у зв`язку із хворобою дружини на “Ковід -19” та з 12.02.2021 по 26.02.2021 позивач хворів на “Ковід - 19” та листки непрацездатності від 20.02.2021 та від 20.05.2021 про амбулаторне лікування позивача.

Позивач в обґрунтування також вказував, що у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю та знаходженню на амбулаторному лікуванні, останній був позбавлений своєчасного звернення до суду за захистом свої порушених прав.

Оцінивши вказані доводи та надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що зазначені докази не є достатніми та допустимими в розумінні КАС України в обґрунтування поважності строків пропуску звернення до суду, оскільки не свідчать про наявність у період з 30 вересня 2020 року до 31 березня 2021 року непереборних обставин чи труднощів, які перешкоджали позивачу своєчасному зверненню до суду із цим позовом.

Відповідно до офіційного визначення амбулаторне лікування - організація медичної допомоги в медичному закладі хворим, що приходять у медичний заклад.

Амбулаторне лікування - лікування, проведене на дому або при відвідуванні самими хворими лікувального закладу (на відміну від стаціонарного лікування, здійснюваного з поміщенням пацієнта в лікарню).

Отже, довідка від 28.10.2021, листки непрацездатності від 20.02.2021 та від 20.05.2021 лише підтверджують перебування позивача під амбулаторним наглядом медичних установ.

Водночас в наданих листках непрацездатності від 20.02.2021 та від 20.05.2021 відсутня інформація про те, що в період, зокрема, з 30 вересня 2020 року до 31 березня 2021 року, позивач перебував на стаціонарному чи амбулаторному лікуванні чи знаходився у стані, який дійсно не дозволяв йому звернутися до суду за захистом свого порушеного права у встановлені процесуальним законом строки.

На переконання суду, вказані доводи не є об`єктивними перешкодами чи труднощами пропуску строку звернення до суду, оскільки амбулаторне лікування, або знаходження на лікарняному не перешкоджало позивачу після одужання звернутися до суду в установлений законом строк.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частинами першою, другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).

Право на доступ є одним з аспектів права на суд і не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні. Тим не менше, ці обмеження не повинні обмежувати або зменшити доступ людини таким чином або в такій мірі, що сама суть права знеціниться; такі обмеження не будуть сумісні з положеннями Конвенції, якщо вони не переслідують законну мету або якщо немає розумної пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою (рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня1998 року в справі “Перес де Рада Каванілес проти Іспанії” (“Perez De Rada Cavanilles v Spain”, заява № 28090/95).

У справі “Іліан проти Туреччини” Європейський суд з прав людини зауважив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи (“Ilhan v. Turkey”, заява № 22277/93).

У справі “Белле проти Франції” Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Відповідно до частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Зважаючи на те, що з позовними вимогами про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови здійснення донарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік згідно вимог Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити зазначену вище грошову допомогу за 2020 рік, позивач звернувся до суду поза межами встановленого статтею 122 КАС України строку, а підстави вказані у заяві не є поважними, суд залишає позов в цій частині без розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 5, 9, 77, 123, 240, 241, 243, 248 та 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дністровської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Управління соціального захисту населення Дністровської районної державної адміністрації щодо відмови в перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до норм Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25.12.1998 № 367-ХІV та зобов`язання Управління соціального захисту населення Дністровської районної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги, - залишити без розгляду.

Згідно ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно з моменту підписання.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя В.К. Левицький