Ухвала суду № 101255750, 22.11.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 листопада 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/6274/21-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ярошенка Костянтина Юрійовича про визнання протиправною та скасування постанови, зупинення стягнення заборгованості та стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ярошенка Костянтина Юрійовича про визнання протиправною та скасування постанови, зупинення стягнення заборгованості та стягнення коштів.

Позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ярошенко Костянтина Юрійовича про відкриття виконавчого провадження від 15 лютого 2021 року №63846738;

- зупинити здійснення стягнення на підставі виконавчого напису, виданого 01 грудня 2020 року №12018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» заборгованості в розмірі 20553,00 грн, який перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ярошенко Костянтина Юрійовича та які протиправно перераховуються на розрахунковий рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ярошенко Костянтина Юрійовича;

- стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ярошенко Костянтина Юрійовича незаконно стягнуті з ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 14601,72 (чотирнадцять тисяч шістсот одна грн 72 коп.) на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 в Чернівецьке обласне управління Ощадбанк банку, МФО 356334, ІПН 2155001572.

Відповідно пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Однак усупереч наведеним нормам позивачем у позовній заяві не наведено жодних обґрунтувань стосовно заявленої позовної вимоги про стягнення з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ярошенко Костянтина Юрійовича незаконно стягнутих з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 14601,72 (чотирнадцять тисяч шістсот одна грн 72 коп.).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем у ній фактично викладені доводи стосовно протиправності лише постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ярошенко Костянтина Юрійовича про відкриття виконавчого провадження від 15 лютого 2021 року №63846738.

Поряд з цим, як вбачається зі змісту позову, позивачем у ньому зазначено третіх осіб: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс інновація», Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

У зв`язку з цим суд звертає увагу на положення частини другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Проте, всупереч наведеним вище положенням пункту 5 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем у позовній заяві не наведено жодних обґрунтувань стосовно того, яким чином та на які саме права, обов`язки чи інтереси названих вище осіб може вплинути рішення у даній справі.

Крім цього, суд зауважує, що згідно частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Проте зміст позовних вимог, викладений у прохальній частині позову, не відповідає вказаній нормі.

Так, у прохальній частині позову позивач, серед іншого, просить суд зупинити здійснення стягнення на підставі виконавчого напису, виданого 01 грудня 2020 року №12018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНАНС ІННОВАЦІЯ» заборгованості в розмірі 20553,00 грн, який перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ярошенко Костянтина Юрійовича та які протиправно перераховуються на розрахунковий рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ярошенко Костянтина Юрійовича.

Однак, зміст зазначеної позовної вимоги не відповідає положенням статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, суд звертає увагу позивача на те, що вищезазначена вимога може бути вимогою заяви про забезпечення позову, право подати яку має позивач згідно частини першої статті статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, та яка має відповідати статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України "Зміст і форма заяви про забезпечення позову" (зокрема, подається в письмовій формі з долученням документу, що підтверджує сплату судового збору, у встановленому порядку і розмірі).

Відповідно до частини першої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Частиною четвертою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до частини п`ятої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Під час перевірки копій документів необхідно брати до уваги правила засвідчення копій документів, визначені Національним стандартом України ДСТУ 4163:2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів», затвердженим наказом ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01 липня 2020 року №144, який набрав чинності з 01 вересня 2021 року (далі - ДСТУ 4163-2020), Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року №1000/5 (далі - Правила №1000/5), інструкції з діловодства в окремих органах державної влади (місцевого самоврядування) та інші нормативно-правові акти.

Так, пунктом 5.26 ДСТУ 4163:2020 визначено, що відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій». Відмітку про засвідчення копії документа проставляють нижче реквізиту «Підпис» на лицьовому боці останнього аркуша копії документа.

Відповідно до пункту 8 розділу 10 Правил №1000/5 копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.

Напис про засвідчення копії складається зі слів “Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.

Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки “Для копій”.

У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи.

На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка “Копія”.

Оскільки під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документу, відсутність на копії напису про її засвідчення “Згідно з оригіналом” чи в іншому словесному виразі дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку.

Зазначене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08 травня 2019 року по справі №160/7887/18.

Проте, всупереч вказаним нормам, позивач додав до позовної заяви не засвідчені належним чином копії письмових доказів як для суду, так і для відповідача (зокрема, на всіх документах не міститься напис «Згідно з оригіналом»; на всіх документах не зазначено особистий підпис особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища; не зазначено й дати засвідчення копії; на всіх документах не проставлено відмітку «Копія»).

Також, згідно з частиною четвертою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Проте всупереч пункту 5 статті 160 та частині четвертій статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не додано до позову оригіналів чи належним чином засвідчених копій документів, на які він посилається у позові, обґрунтовуючи свої вимоги.

Так, позивачем не подано наступні докази: кредитний договір №200411-16023-1 від 11 квітня 2020 року, укладений між позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс інновація» про надання ОСОБА_1 у власність грошових коштів у розмірі 17130,00 грн; виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацьким І.В. від 01 грудня 2020 року №12018, яким було звернено стягнення на пенсію позивача по інвалідності; відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо належності ідентифікаційного коду юридичної особи 41146462 ТОВ «НЕССО» (Україна, 03110, місто Київ, вул. Пироговського Олексанлра, будинок 19, корпус 6).

Згідно пункту 8 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Однак усупереч наведеній нормі позивачем у позовній заяві не зазначено відомостей про те, у кого знаходяться (безпосередньо у позивача чи в інших осіб) оригінали письмових доказів, копії яких було додано до цього позову.

Відповідно до пункту 11 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Проте всупереч указаній нормі позивачем у позовній заяві не зазначено про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Крім цього, суд зауважує, що пред`являючи цей позов до Чернівецького окружного адміністративного суду, позивач посилається на статтю 25 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача. У разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається адміністративним судом за вибором позивача.

З доданих до позовної заяви матеріалів убачається, що позивачем додано до позову копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 22 вересня 1997 року, згідно з яким ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім цього, до позову також додано довідку від 18 грудня 2020 року №7726-5000331532 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, відповідно до якої ОСОБА_1 зареєстрований за місцем проживання: АДРЕСА_2 , та фактично проживає/перебуває за адресою: АДРЕСА_3 .

Зазначене, враховуючи дату видачі довідки, свідчить про те, що позивач фактично проживав/перебував за вказаною адресою станом на 18 грудня 2020 року.

Водночас доказів того, що позивач фактично проживає/перебуває за адресою: АДРЕСА_3 . станом на час звернення до суду з цим позовом – 17 листопада 2021 року (згідно відбитку штампу канцелярії суду), не надано.

Наведене, враховуючи, що місцезнаходженням відповідача по справі є місто Київ, унеможливлює суд перевірити дотримання позивачем правил підсудності, що є обов`язком суду відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім цього, згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця передбачені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, законодавцем встановлено строк протягом якого особа, чиї права, свободи чи інтереси порушуються рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця або приватного виконавця може звернутися до суду із позовом про їх оскарження.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, оскаржувана постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ярошенко Костянтина Юрійовича про відкриття виконавчого провадження №63846738 винесена 15 лютого 2021 року.

Однак до суду із даною позовною заявою позивач звернувся лише 17 листопада 2021 року (згідно відбитку штампу канцелярії суду).

Отже, позивачем пропущено десятиденний строк звернення до суду з цим позовом, визначеного статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України

Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Проте всупереч наведеним нормам позивачем до позову не було додано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав пропуску цього строку та відповідних доказів.

Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для залишення даної позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 123, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ярошенка Костянтина Юрійовича про визнання протиправною та скасування постанови, зупинення стягнення заборгованості та стягнення коштів залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом подання позовної заяви у відповідності до вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, документа про сплату судового збору та заяви про поновлення строку звернення до суду й доказів поважності причин його пропуску.

3. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися не поданою і буде повернута особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Лелюк