Рішення № 101254446, 15.11.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 листопада 2021 року м. Рівне №460/1278/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень форми "Ф" від 15.03.2018 №0030858/4811-0533 на суму 4313,60 грн, від 02.04.2019 №0016021-4811-0533 на суму 5018,60 грн та від 01.04.2020 №0070905-5633-0533 на суму 5625,20 грн.

За змістом позовної заяви позивач зазначає, що об`єктом оподаткування за спірними рішеннями є житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017-2019 роки нарахований позивачу, як власнику зазначеного житлового будинку. Однак, на день прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ОСОБА_1 не був власником вказаного будинку, а тому не може сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. На підставі викладеного, позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

За змістом поданого відзиву на позов, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. На обґрунтування заперечення зазначає, що позивач є платником податку на нерухоме майно, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 03.03.2021 суддею Жуковською Л.А. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін; розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 01.04.2021.

Ухвалою суду від 01.04.2021 розгляд справи відкладено до 29.04.2021.

Розгляд справи 29.04.2021 не відбувся, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді.

Ухвалою суду від 11.05.2021 призначено наступне судове засідання на 17.06.2021.

У зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, вказану справу передано для розподілу до автоматизованої системи документообігу суду.

Відповідно до проведеного 31.05.2021 повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану адміністративну справу передано на розгляд судді Гудими Н.С.

Ухвалою суду від 07.06.2021 прийнято адміністративну справу №460/1278/21 до провадження судді Гудими Н.С.; розгляд справи почато спочатку та призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 17.06.2021.

Ухвалою суду від 17.06.2021 витребувано додаткові докази у Приватного нотаріуса Волноваського міського нотаріального округу Бельдєя Миколи Івановича та розгляд справи в судовому засіданні відкладено до отримання витребуваних доказів.

16.08.2021, під час перебування головуючого судді у щорічній відпустці, на виконання вимог ухвали від 17.06.2021 на адресу суду від приватного нотаріуса Бельдєя Миколи Івановича надійшли витребувані документи.

Ухвалою суду від 13.09.2021 призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 27.09.2021.

Ухвалою від 27.09.2021 суд перейшов до розгляду справи №460/1278/21 в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДПС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення рішення №0030858/4811-0533 від 15.03.2018, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості" 2017 рік у сумі 4313,60 грн (а.с.74).

02.04.2019 Головним управлінням ДПС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення рішення №0016021-4811-0533, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості" 2018 рік у сумі 5018,60 грн (а.с.75).

Головним управлінням ДПС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення рішення №0070905-5633-0533 від 01.04.2020, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості" 2019 рік у сумі 5625,20 грн (а.с.72).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про їх скасування.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, який, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпунктів 266.1.1, 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:

а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Положеннями підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості;

ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно з підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Як встановлено судом, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 15.03.2018 №0030858/4811-0533, від 02.04.2019 №0016021-4811-0533 та від 01.04.2020 №0070905-5633-0533, якими позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичною особою, які є власниками об`єктів житлової нерухомості" за 2017-2019 роки.

Підставою для винесення такого рішення стали відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відповідно до яких позивач є власником жилого будинку, загальною площею 254,90 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.69-71, 103-112).

Однак, матеріалами справи підтверджується, що 19.04.2005 відповідно до договору купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі за №1046, право власності на вищевказаний житловий будинок перейшло до ОСОБА_2 (а.с.125, 126).

Згідно з умовами вказаного договору купівлі-продажу (пункт 6), право власності на придбаний жилий будинок виникає у Покупця з моменту державної реєстрації договору у відповідних органах відповідно до ст.ст.182, 210, 640 ЦК України.

Як свідчить витяг №906271 від 19.04.2005 про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів, укладений між позивачем та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу від 19.04.2005 (номер у реєстрі нотаріальних дій №1046) зареєстрований у цьому реєстрі за реєстраційним номером №555303 (а.с.126).

Отже, ОСОБА_1 з 19.04.2005 не є власником вказаного жилого будинку, а отже не може бути платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єкт нерухомості: жилий будинок, загальною площею 254,90 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в період 2017, 2018, 2019 років.

Таким чином, контролюючим органом не було дотримано вимог підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, при обчисленні бази оподаткування об`єкта житлової нерухомості, що не належало позивачу на праві власності, а тому суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 15.03.2018 №0030858/4811-0533, від 02.04.2019 №0016021-4811-0533 та від 01.04.2020 №0070905-5633-0533 не відповідають критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст. 2 КАС України, позаяк прийняті відповідачем необґрунтовано, безпідставно, без з`ясування та врахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, а відтак є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За результатами судового розгляду справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому вони підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2724,00 грн., сплачений відповідно до квитанції 0.0.2028648122.1 від 23.02.2021 (а.с.7).

Стосовно присудження на користь позивача витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилами частини сьомої цієї статті, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

А за правилами частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На виконання вимог цієї норми позивач подав копію договору про надання правничої допомоги та представництво інтересів від 06.01.2021, квитанцію від 14.07.2021 на суму 7500 грн (а.с.25-26, 123).

Дослідивши вказані докази, суд приходить до висновку, що заяву позивача необхідно задовольнити частково.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", "East/West Alliance Limited" проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Долученими до справи документами позивачем доведено факт надання адвокатом Нікольченко Б.Б. правничої допомоги у суді першої інстанції.

Однак, суд не може погодитися із його розміром, позаяк справа №460/1278/21 є справою незначної складності і розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на вказане суд вважає, що розрахунок вартості витрат на правову допомогу не є співмірним ні з часом, витраченим адвокатом на супроводження справи, ні з самою складністю справи.

За наведеного, суд приходить до висновку, що присудженню позивачу підлягають витрати на правову допомогу, обґрунтована сума яких складає: 3750 грн. (50% від заявленого). В решті - слід відмовити.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (Код ЄДРПОУ 43142826, вулиця Італійська, будинок 59, місто Маріупіль, Донецька область, 87515) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 15.03.2018 №0030858/4811-0533, від 02.04.2019 №0016021-4811-0533 та від 01.04.2020 №0070905-5633-0533.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2724,00 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 3750,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 15 листопада 2021 року

Суддя Н.С. Гудима