Рішення № 101254118, 19.11.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/10674/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

10 вересня 2021 року (згідно даних на поштовому конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про:

- визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №189325 від 06.09.2021;

- визнання протиправним та скасування розрахунку №0067050 від 16.08.2021 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування розрахунку №0067050 від 16.08.2021 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акта від 16.08.2021.

Поряд з цим, ухвалою суду від 20.09.2021 позовну заяву в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №189325 від 06.09.2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/10674/21 в частині вказаних позовних вимог. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позов мотивований протиправністю постанови №189325 від 06.09.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу, оскільки в акті перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0067050 від 16.08.2021 немає жодних доказів того, що габаритно-ваговий контроль позивача було здійснено у спеціально відведених та належно облаштованих для цього місцях, та здійснено на обладнанні, яке відповідає вимогам законодавства. Оскільки не відомо на яких саме вагах здійснювалося зважування, то й не можливо встановити, чи відповідають вони вимогам законодавства щодо обладнання, яке повинно застосовуватися для обладнання пересувного пункту габаритно-вагового контролю, та чи можуть застосовуватися для зважування транспортних засобів у русі. Крім того, неможливість перевірити основні метрологічні характеристики ваг при зважуванні під час руху дво- та багатовісних транспортних засобів призводить до неможливості врахування похибки при такому зважуванні. Також, неможливо визначити правила, за якими повинно було здійснюватися зважування (при якій швидкості руху автомобіля, який діапазон зважування таких ваг). Зазначене унеможливлює встановлення реального навантаження на осі транспортного засобу та його загальної маси. Поряд з цим, автомобіль позивача перевозив комбікорм, який відповідно до ДСТУ 4120-2002 є сипучим вантажем. Тому варто враховувати і властивості вантажу, кий перевозився належним позивачу автомобілем, а саме, комбікорм насипом, який є подільним вантажем, що може переміщуватися по всім осям транспортного засобу під час руху. Зважаючи на стан доріг під час руху автомобіля вказаний вантаж може переміщуватися по всім осям транспортного засобу, а відтак, проведення зважування автомобіля в русі шляхом поосьового заїзду тягача і причепа на платформу ваг без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого вантажу, не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь ТЗ. Причіп до автомобіля позивача за своїм видом є цистерною, навантаження товару в яку відбувається через люки, що знаходяться зверху, іншого доступу у цистерну немає. Відповідно технічні характеристики зазначеного транспортного засобу не дозволяють обладнати якимось чином розподілювачами сипучого подільного вантажу, які б не дозволяли вантажу рухатися всередині цистерни під час руху транспортного засобу. Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, що розроблена Харківським національним автомобільно-дорожним університетом Державної служби автомобільних доріг України та затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор) та атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром «Інститут Метрології» свідоцтвом про атестацію №02-84-08, не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі. За викладених обставин, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №189325 від 06.09.2021 винесена необґрунтовано, незаконно та порушує права та інтереси "Українське зерно".

Заперечуючи проти задоволення позову, представником Укртрансбезпеки надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що в діях Укртрансбезпеки під час здійснення своїх владних управлінських функцій відсутні будь-які порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт", Порядку здійснення державного контролю та інших нормативно-правових актів, які регламентують діяльність державного органу з питань контролю на автомобільному транспорті. Оскаржувану постанову винесено обґрунтовано, за порушення, які мали місце, та з дотриманням процедури, визначеної законодавством про автомобільний транспорт. Відтак, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі (а.с. 45-50).

25.10.2021 до суду разом із відзивом на позовну заяву надійшло клопотання Укртрансбезпеки про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування розрахунку №0067050 від 16.08.2021 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, у задоволенні якого суд відмовив ухвалою від 12.11.2021.

27.10.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній наполягає на тому, що зі змісту довідки №50080 про результати здійснення габаритно-вагового контролю вбачається, що остання підписана посадовими особами, що проводили контроль, при цьому, відсутні ПІБ та підпис саме оператора вагового комплексу. Поряд з цим, у талоні зважування не зазначені характеристики зважувального обладнання, зокрема, не можливо ідентифікувати якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг. Також зі змісту талону зважування взагалі не вбачається зважування напівпричепа з реєстраційним номером НОМЕР_1 (а.с. 82-84).

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

16.08.2021 інспекторами Стоцьким Р.М. та Литвин С.М. відповідно до направлення на перевірку №015008 від 16.08.2021 проведено рейдову перевірку (місце перевірки - а/д М-03, 316 км + 500м) транспортного засобу марки MAN д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ТОВ "Українське зерно" та за кермом якого перебував водій ОСОБА_1 (а.с. 52, 54-56).

Під час рейдової перевірки інспекторами оформлені акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 16.08.2021 (а.с. 52), акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0067050 (а.с. 61) та довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №50080 (а.с. 60), за змістом яких в результаті здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки MAN д.н.з. НОМЕР_2 разом з напівпричіпом Spіtzer SF-2457 д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 , встановлено перевищення вагових обмежень, а саме: навантаження на строєну вісь ТЗ – 24,8 т, при допустимих 22 т, чим порушено пункт 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306.

На підставі вказаних документів сформований розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 16.08.2021 №0067050 (а.с. 59).

Листом від 25.08.2021 №68900/28.2/24-21 відповідач повідомив позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт (а.с. 53).

06.09.2021 за результатами розгляду справи про порушення позивачем Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, відповідач прийняв постанову №189325 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою товариство притягнуто до адміністративної відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%, при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, а саме штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн (абзац 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт") (а.с. 51).

Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Вирішуючи питання щодо правомірності вимог позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Підпунктом 15 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, відповідно до пунктів 3, 4 якого органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи, які здійснюють контроль шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з пунктом 16 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті під час рейдової перевірки може проводитись габаритно-ваговий контроль.

Стаття 1 Закону України від 05.04.2001 №2344-III "Про автомобільний транспорт" визначає, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Частини 1 та 4 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України від 30.06.1993 № 3353-XII "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР) визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879), вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль (пункт 16 Порядку №879).

Відповідно до пункту 18 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

За змістом пункту 30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Пунктом 31-1 Порядку №879 визначено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Пункти 5, 6 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №422 (далі - Порядок №422), встановлюють, що у разі коли під час проведення перевірки виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, складається акт та/або протокол про адміністративне правопорушення.

У разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 і 3 до цього Порядку та повідомляють відповідний підрозділ Національної поліції про такі порушення.

Як слідує зі змісту акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0067050 (а.с. 61) та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю №50080 (а.с. 60), в результаті здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки MAN д.н.з. НОМЕР_2 разом з напівпричіпом Spіtzer SF-2457 д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 , встановлено перевищення вагових обмежень, а саме: навантаження на строєну вісь ТЗ – 24,8 т, при допустимих 22 т.

Отже, в цьому випадку перевищення на строєну вісь становить 2,8 т, що більше нормативно допустимого на 12,73 %.

При цьому, на момент виникнення спірних правовідносин відповідна методика, якою мають керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології не затверджена.

Разом з тим, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, суд критично оцінює доводи позивача щодо незаконності та необґрунтованості винесення спірної постанови №189325 від 06.09.2021 з підстав відсутності затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології методики.

Щодо доводів позивача стосовно того, що предметом перевезення являвся сипучий вантаж (комбікорм), який є рухомим під час руху транспортного засобу, а тому його маса є несталою в різних точках автомобіля, то суд вважає за доцільне зазначити таке.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2014 №363 "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" (надалі також - Правила перевезення) на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані.

Відповідно до підпунктів 8.14-8.15 Глави 8 Правил перевезення навантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно із пунктом 12.1 Глави 12 Правил перевезення при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Пунктом 12.5 Глави 12 вказаних Правил передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Згідно із пунктом 8.20 Глави 8 зазначених правил водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху, а тому суд вважає, що доводи позивача щодо сипучості вантажу і, як наслідок, неможливості забезпечення його сталості в різних точках автомобіля, є безпідставними.

Поряд з цим, слід зауважити, що відповідно до підпункту 9 пункту 2 Порядку №879 пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.

Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (пункт 3 Порядку №879).

Згідно з пунктом 11 Порядку №879 місце та режим роботи пересувного пункту встановлюється Укртрансбезпекою за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції. Забороняється експлуатація пересувних пунктів у темну пору доби, крім випадків, коли такий пункт розташовано на освітлених ділянках автомобільних доріг, у морських, річкових портах, вантажних терміналах, місцях формування вантажопотоків.

За змістом пунктів 12, 13 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Судом встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів в ході рейдової перевірки здійснено за допомогою приладу - "Ваги автомобільні для зважування в русі ВА-Д", що пройшов оцінку відповідності Технічному регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого ПКМУ №94 за модулем В (перевірка типу), сертифікат перевірки типу №UА.TR.113-0076-18 версія 2 від 11.09.2020 (а.с. 64).

Згідно із сертифікатом відповідності №UA.TR.113-0076/50F-21 "Ваги автомобільні для зважування в русі ВА-Д" відповідають затвердженому типу, описаному в сертифікаті перевірки типу та застосованим вимогам Технічного регламенту (а.с. 65-66).

Відповідно до положень Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 №163 (надалі - Технічний регламент), в редакції, чинній на дату проведення рейдової перевірки та відповідного зважування, засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту (п. 9); виробники повинні складати технічну документацію, зазначену у пунктах 46-50 цього Технічного регламенту, та проводити відповідну процедуру оцінки відповідності, визначену в пункті 45 цього Технічного регламенту, або забезпечити її проведення (пункт 14).

Аналізуючи наявні у матеріалах справи докази суд дійшов висновку, що габаритно-ваговий контроль ТЗ позивача здійснено інспекторами відповідно до вимог Порядку №879 належним зважувальним обладнанням - "Ваги автомобільні для зважування в русі ВА-Д", що пройшло сертифікацію.

Фактичне перевищення вагових параметрів на 12,73 % підтверджено талоном зважування №2356 від 16.08.2021 (а.с. 63) та зафіксовано в акті №0067050 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с. 61), довідці №50080 про результати здійснення габаритно-вагового контролю (а.с. 60).

Згідно з абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з вимогами статей 73, 75, 76 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У цій справі, суд звертає увагу на те, що товариство фактично не спростувало допущення ним порушень, документально встановлених інспекторами Укртрансбезпеки, а лише послалося на відсутність перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу. Суд вважає таке посилання позивача безпідставним, оскільки матеріали проведеного габаритно-вагового контролю не дають підстав для сумнів, що ТЗ марки MAN д.н.з. НОМЕР_2 разом з напівпричіпом Spіtzer SF-2457 д.н.з. НОМЕР_1 мало перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що підтверджується талоном зважування №2356 від 16.08.2021 21:13 год, довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю, актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с. 60, 61, 63).

Отже, беручи до уваги, що позивач в спірному випадку виступає як перевізник, який здійснив 16.08.2021 перевезення вантажу автомобілем, та під час перевірки встановлено перевищення транспортним засобом встановлених законодавством вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу, а саме: навантаження на строєну вісь ТЗ – 24,8 т, при допустимих 22 т, на переконання суду, у відповідача були правові підстави для застосування відповідного адміністративно-господарського штрафу.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" (вул. Маршала Бірюзова, 32-А, м. Полтава, Полтавська область, 36007, ідентифікаційний код 30044094) до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полтавської області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Європейська, 155, м. Полтава, Полтавська область, 36008), Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Гіглава