Рішення № 101254106, 22.11.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/6773/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Костенко Г.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування припису, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

22.06.2021 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Вінницькій області (надалі також - відповідач) про:

- визнання протиправним та скасування припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ВП2980/477/ПД/АВ/П від 18.05.2021;

- встановити відсутність компетенції (повноважень) в Управління Держпраці у Вінницькій області на проведення заходу державного нагляду (контролю), проведеного щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі направлення на проведення заходу державного контролю №228/04-03 від 29.04.2021.

В обґрунтування позовних вимог вказує на протиправну, як на її думку, поведінку відповідача, який безпідставно вимагає від позивача усунути порушення в частині допущення працівників до робіт без належного оформлення трудових відносин, оскільки спірний припис прийнятий відповідачем без з`ясування усіх обставин, що призвело до помилкового висновку про порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Позивач указує, що у неї відсутні трудові відносини з особами, щодо яких відповідачем зроблено висновок про їх допуск до роботи без укладення трудового договору. Вказані особи перебувають саме у трудових відносинах із іншим суб`єктом ТОВ "Стейт Прайм" і їх було залучено до господарської діяльності позивача в межах укладеного із названим товариством договору аутстафінгу персоналу, про що повідомлялись посадові особи відповідача при інспекційному відвідуванні. Крім того, позивач вважає, що в Управління Держпраці у Вінницькій області відсутня компетенція на проведення заходу державного нагляду (контролю), проведеного щодо ФОП ОСОБА_1 на підставі направлення на проведення заходу державного контролю №228/04-03 від 29.04.2021.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/6773/21/20, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10:00 20.07.2021.

Протокольною ухвалою суду від 20.07.2021 задоволено клопотання відповідача, відкладено розгляд справи на 10:00 17.08.2021.

21.07.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.67-73, 119-122), у якому представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що в ході інспекційного відвідування магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " по АДРЕСА_1 , встановлено гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вчиняли дії характерні працівникам, що забезпечують функціонування магазину. Також отримано інформацію, що в магазині працюють ще три особи, а саме: гр. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та працювали і раніше звільнилися гр. ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . На письмову вимогу ФОП ОСОБА_1 надано пакет документів, які опрацьовані інспекторами праці та встановлено факт документального не підтвердження що між ФОП ОСОБА_1 та особами: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 була досягнута угода про роботу на умовах трудового договору за визначенням ст.21 КЗпП України. Наголошує, що чинне законодавство прямо забороняє ФОП ОСОБА_1 залучати до роботи працівників, які найняті ТОВ "Стейт Прайм", як суб`єктом господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні, для подальшого виконання ними роботи в інтересах ФОП ОСОБА_1

30.07.2021 до суду надійшла відповідь позивача на відзив /168-169/, у якій позивач зазначає, що відповідач у своєму відзиві не спростував доводи наведені у позовній заяві.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі №440/6773/21 на тридцять календарних днів; відкладено розгляд справи до 12:30 07.10.2021.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2021 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 12:00 26.10.2021.

У період з 25.10.2021 по 05.11.2021 суддя Костенко Г.В. перебувала на лікарняному, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 11:30 16.11.2021.

Сторони у судове засідання 16.11.2021 не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

У матеріалах справи наявні заяви позивача та представника відповідача про розгляд справи без особистої участі (а.с.183, 187).

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною першою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

А згідно частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 у встановленому законом порядку зареєстрована як фізична особа - підприємець, рнокпп НОМЕР_1 (а.с.48-49).

Начальником відділу з питань додержання законодавства про працю зайнятість та інших нормативно-правових актів Товпига С.Б. складено службову записку від 29.04.2021 (а.с.77), в якій зазначено, що виходячи зі змісту доповідної записки ГДІ відділу з питань додержання законодавства про працю зайнятість та інших нормативно-правових актів Онофрійчук Л.М. від 28.04.2021 про можливі ознаки порушення законодавства про працю щодо не оформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин ФОП ОСОБА_1 стосовно осіб, праця яких використовується в магазині, розташованому в АДРЕСА_1 . На підставі вказаного просить прийняти організаційно-розпорядче рішення про проведення заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин з підстав визначених пп.5 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду контролю за додержанням законодавства про працю".

Наказом Управління Держпраці у Вінницькій області від 29.04.2021 № 493-О "Про проведення заходів державного контролю" відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці, вимог конвенції Міжнародної організації праці №81, Конвенції Міжнародної організації праці №129, з урахуванням пп.5 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду контролю за додержанням законодавства про працю" та Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та на підставі службової записки начальника відділу з питань додержання законодавства про працю зайнятість та інших нормативно-правових актів Товпиги С.Б. від 29.04.2021 №158, призначено у період з 30.04.2021 по 18.05.2021, проведення позапланового заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 з питань виявлення неоформлених трудових відносин на підставі переліку питань щодо здійснення заходу контролю (а.с.77з.б.-78).

На підставі наказу від 29.04.2021 № 493-О "Про проведення заходів державного контролю" видано направлення на проведення заходу державного контролю від 29.04.2021 №228/04-03 (а.с.78 з.б.).

У період з 30.04.2021 по 18.05.2021 посадовими особами Управління Держпраці у Вінницькій області проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , за результатами якого складено акт від 18.05.2021 №ВН2980/477/ПД/АВ (а.с.107 -114).

18.05.2021 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Вінницькій області Ветушинським Г.І. внесено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ВН2980/477/ПД/АВ/П (а.с.114з.б.-115), яким зобов`язано ФОП ОСОБА_1 у строк до 18.06.2021 усунути виявлені порушення, а саме: ч.1 ст.21 КЗпП України та ч.3 ст.24 КЗпП України.

Позивач не погодився з приписом Управління Держпраці у Вінницькій області №ВН2980/477/ПД/АВ/П від 18.05.2021 та звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку позовні вимозі про встановлення відсутності компетенції (повноважень) в Управління Держпраці у Вінницькій області на проведення заходу державного нагляду (контролю), проведеного щодо ФОП ОСОБА_1 на підставі направлення на проведення заходу державного контролю №228/04-03 від 29.04.2021, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

При цьому, існують особливості предмета і суб`єктного складу публічно-правового спору про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

Зі змісту наведених норм процесуального закону вбачається, що компетенційний спір виникає між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень.

Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб`єкти владних повноважень.

Тобто позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, який вважає, що інший суб`єкт владних повноважень (відповідач) своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

У постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 802/833/17-а сформульовано висновок, відповідно до якого, компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов`язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов`язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Компетенцію державного органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом.

Внаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб`єктів владних повноважень може перетинатися, внаслідок чого виникає компетенційний спір.

Завданням суду у компетенційних спорах, з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства, є розв`язання законодавчої колізії, а також усунення наслідків дублювання повноважень.

Таким чином, оскільки позивач у спірних правовідносинах не є суб`єктом владних повноважень, а відповідач виступає суб`єктом владних повноважень, позивач не має права звернення до суду з позовом до відповідача про встановлення наявності чи відсутності у відповідача компетенції (повноважень).

Отже, за відсутності компетенційного спору між сторонами, беручи до уваги правові висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13.03.2019 у справі № 820/3713/17, від 12.06.2019 у справі № 9901/70/19, від 04.12.2019 у справі № 826/6233/17, Верховним Судом у постанові від 07.10.2020 у справі № 200/4659/17, підлягає закриттю провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, в частині позовної вимоги про встановлення відсутності компетенції (повноважень) в Управління Держпраці у Вінницькій області на проведення заходу державного нагляду (контролю), проведеного щодо ФОП ОСОБА_1 на підставі направлення на проведення заходу державного контролю №228/04-03 від 29.04.2021.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному припису Управління Держпраці у Вінницькій області №ВН2980/477/ПД/АВ/П від 18.05.2021, суд виходить з наступного.

За приписами статті 259 Кодексу законів про працю державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі - Порядок № 823).

За визначенням пункту 1 Порядку № 823 цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року № 1986-IV, та Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон). Заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю, крім заходів з питань виявлення неоформлених трудових відносин, здійснюються відповідно до вимог Закону та з урахуванням пунктів 2-4 цього Порядку.

Пунктом 2 Порядку № 823 визначено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відтак, відповідач є суб`єктом владних повноважень на якого покладено обов`язок з контролю за додержанням законодавства про працю.

У відповідності до підпункту 5 пункту 5 Порядку № 823 підставою для здійснення інспекційних відвідувань є повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин.

Судом встановлено, що підставою для проведення інспекційного відвідування позивача стала службова записка начальника відділу з питань додержання законодавства про працю зайнятість та інших нормативно-правових актів Товпиги С.Б. від 29.04.2021 №158.

Аналіз наявних в матеріалах справи документів свідчить про те, що інспекційне відвідування позивача здійснене відповідачем на підставі належним чином оформлених документів та за наявності достатніх на те правових підстав.

Щодо суті порушення, представник відповідача у відзиві наполягав на виявленні в ході проведення інспекційного відвідування фактів допуску позивачем працівників до роботи без укладення з ними трудових договорів, що є порушенням вимог ч.1 ст.21 КЗпП України та ч.3 ст.24 КЗпП України.

Оцінюючи наведені твердження відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Тобто, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою, працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Частина 3 статті 24 КЗпП України передбачає, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приписами пункту 2 частини 5 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є:

- систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

- підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327;

- обов`язок роботодавця надати робоче місце;

- дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі встановлення ознак трудових правовідносин між позивачем та гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Як слідує зі змісту акту від 18.05.2021 №ВН2980/477/ПД/АВ (а.с.107-114), з метою проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 30.04.2021 здійснено вихід за місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " по АДРЕСА_1 .

У ходів інспекційного відвідування встановлено, що гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вчиняли дії характерні працівникам, що забезпечують функціонування магазину. Також отримано інформацію, що в магазині працюють ще три особи, а саме: гр. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та працювали і раніше звільнилися гр. ОСОБА_8 , ОСОБА_9

05.05.2021 для ФОП ОСОБА_1 сформовано письмову вимогу про надання документів №ВН2980/477/ПЛ від 05.05.2021, строк виконання до 11:00 14.05.2021 (а.с.86-87).

14.05.2021 перевіряючими особами від адміністратора магазину "Аврора" отримано 16-ть аркушів незавірених копій документів (а.с.88-95).

Оскільки документи були не завірені, прийнято рішення про не надання інформації та завірених копій в строк до 11:00 14.05.2021, як зазначено у вимозі про надання документів №ВН2980/477/ПЛ від 05.05.2021, та запропоновано надати документи у строк до 18.05.2021.

В акті від 18.05.2021 №ВН2980/477/ПД/АВ (а.с.109 з.б.) зазначено, що 18.05.2021 від адміністратора магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1 " АДРЕСА_1 , отримано 16-ть аркушів документів, а саме: письмову інформацію ФОП ОСОБА_1 , вих.№21/05/07-1 від 07.05.2021, за якою ФОП ОСОБА_1 визнає, що проводить господарську діяльність в магазині ТМ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " по АДРЕСА_1 , підтверджуючи що в магазині здійснюють (здійснювали) трудову діяльність такі громадяни, як ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , які є найманими працівниками ТОВ "Стейт Прайм". Між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ТОВ "Стейт Прайм" (Виконавець) укладено договір аутстафінгу персоналу №1, згідно якого Виконавець надає послуги з надання Замовнику працівників для участі останніх у виробничому процесі, управлінні виробництвом або для виконання інших функцій, пов`язаних з виробництвом і (або) реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) на умовах визначених договором. Згідно пунктів 3.1, 3.2 договору жоден із працівників, наданих Виконавцем, не є працівником Замовника та не перебуває з останнім у цивільно-правових відносинах та (або) трудових відносинах у зв`язку із укладанням договору. Надані працівники перебувають у трудових відносинах з Виконавцем, у зв`язку із чим підпорядковуються всім розпорядженням Виконавця.

Інспекторами праці опрацьовано надані копії документів, як результат встановлено, що ФОП ОСОБА_1 документально не підтвердила, що між нею як власницею товарно-матеріальних цінностей, продажі яких здійснюються в магазині ТМ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " по АДРЕСА_1 , та такими особами як ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які виконують/виконували роботу із забезпечення функціонування магазину та продажу товарно-матеріальних цінностей в інтересах та від імені ФОП ОСОБА_1 , була досягнута угода про роботу на умовах трудового договору за визначенням ст.21 КЗпПУ, хоча основною ознакою виконуваної роботи особами є регулювання процесу трудової діяльності та відсутність певного конкретного матеріального результату.

На підставі вказаного відповідач дійшов висновку про наявність порушень ч.1 ст.21 КЗпП України та ч.3 ст.24 КЗпП України.

Суд не погоджується з позицією Управління Держпраці у Вінницькій області з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що 05.01.2021 між ТОВ "Стейт Прайм" (виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (замовник) укладено договір аутстафінгу персоналу №1 (а.с.11-14), предметом якого є надання виконавцем послуги з надання замовнику працівників. Виконавець приймає на себе зобов`язання надати по заявці замовника послуги з надання замовнику працівників для участі у виробничому процесі, управлінням виробництвом або для виконання інших функцій, пов`язаних з виробництвом і (або) реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) на умовах, визначених у Договорі.

Підпунктами 2 2.1, 2.1.2, 2.1.3 пункту 2.1 Договору визначено, що виконавець приймає на себе зобов`язання:

- на підставі письмової заявки замовника виконавець здійснює добір і передання в розпорядження замовника кваліфікованих працівників, кваліфікаційні параметри і стандарти яких обумовлені в заявці замовника;

- виконавець несе повну відповідальність за виплату працівникам заробітної плати і винагород, а також за забезпечення працівникам передбачених трудовим законодавством соціальних і трудових гарантій і пільг, у тому числі за компенсацію збитку у разі трудового каліцтва і іншого ушкодження здоров`я з вини працедателя, за виплату допомоги з державного, соціального страхування, за збереження середньої заробітної плати за період навчання;

- розрахунок, нарахування і сплату податків і інших обов`язкових платежів до бюджетів усіх рівнів, що нараховуються у зв`язку з виплатою наданим працівникам винагороди, здійснює виконавець.

В межах вказаного договору замовник надав виконавцю заявку на надання персоналу від 05.01.2021, а саме 8 осіб зі спеціальністю продавець-консультант (а.с.15).

Суд зазначає, що аутстаффінг (англ. out - "поза" + англ. Staff - "штат") передбачає надання підприємства-провайдера в розпорядження підприємства-замовника персоналу для виконання певних робіт.

В міжнародному праві порядок застосування аутстаффінга регулюється Конвенцією про приватні агентства зайнятості № 181, ухваленою 19 червня 1997 року, що не ратифікована Україною.

Термін "аутстаффінг" в законодавстві України не закріплений, проте норми, визначені ст.39 Закону України "Про зайнятість населення", поширюються на правовідносини, що виникають під час провадження діяльності суб`єктів господарювання, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, що є тотожним природі договору аутстаффінга.

Також пп. 14.1.183 п. 14.1 ст. 14 ПК України містить визначення поняття послуги з надання персоналу як господарської або цивільно-правової угоди, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про зайнятість населення" діяльність суб`єктів господарювання - роботодавців, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця на умовах трудових договорів, здійснюється на підставі дозволу, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Порядок видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 3 частини 1 статті 39 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що суб`єкти господарювання - роботодавці, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, направляють працівників за умови, якщо це передбачено колективним договором такого роботодавця, та за наявності згоди первинної профспілкової організації і зобов`язані: 1) укласти договір з роботодавцем про застосування праці працівника; 2) виплачувати працівникові заробітну плату в розмірі, не нижчому, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом, та заробітної плати, яку отримує працівник у роботодавця за виконання такої ж роботи; 3) забезпечувати працівнику час роботи та відпочинку на умовах, визначених для працівників роботодавця, що передбачено умовами колективного договору та правилами внутрішнього трудового розпорядку; 4) нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на користь працівника; 5) не перешкоджати укладенню трудового договору між працівником та роботодавцем, у якого виконувалися ним роботи.

Згідно ч. 2 ст. 39 Закону України "Про зайнятість населення" забороняється діяльність суб`єктів господарювання - роботодавців, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця без дозволу.

Так, Порядок формування та ведення переліку суб`єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб`єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2013 року № 400 (далі - Порядок № 400) визначає процедуру формування та ведення переліку суб`єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб`єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців.

Відповідно до п.2 Порядку № 400 включенню до переліку підлягають суб`єкти господарювання, які відповідно до статей 36-39 Закону України "Про зайнятість населення" надають послуги з посередництва у працевлаштуванні та здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців.

Суд встановив, що ТОВ "Стейт Прайм" включено до вказаного переліку.

Відповідно до ч.1,2 ст.39 ЗУ "Про зайнятість населення" діяльність суб`єктів господарювання - роботодавців, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця на умовах трудових договорів, здійснюється на підставі дозволу, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Порядок видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної норми, Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 20.05.2013 №359 (далі - Постанова №359), якою затвердив Порядок видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця.

Відповідно до п.2 вищевказаної Постанови, остання набирає чинності з дня набрання чинності законом про внесення змін до деяких законів України про видачу дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця.

23.05.2013 Кабінет Міністрів України як суб`єкт права законодавчої ініціативи, на виконання п.2 Постанови №359 вніс до Комітету ВРУ з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення Проект Закону № 0951 "Про внесення змін до деяких законів України щодо видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця".

Проект Закону №0951 передбачав:

- доповнити перелік документів дозвільного характеру сфері господарської діяльності, затверджений ЗУ "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності";

- закріпити положення про те, що дозвіл на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця видається на необмежений строк;

- закріпити положення про те, що рішення про видачу дозволу або відмову в його видачі приймається протягом 10 робочих днів з дня одержання центральним органом виконавчої влади , що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, документів, необхідних для видачі дозволу.

Однак, вказаний Проект Закону не був прийнятий.

Також, суд вказує на те, що Закон України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" від 19.05.2011 №3392-VI який передбачає перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не містить такого дозволу як надання послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, та суб`єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців на умовах трудового договору.

Таким чином, посилання відповідача у відзиві на приписи статті 39 Закону України "Про зайнятість населення", як на підставу для прийняття оскаржуваного припису є безпідставним.

Матеріали справи містять докази (повідомлення про прийняття на роботу, накази про прийняття на роботу), що гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 є працівниками ТОВ "Стейт Прайм" (а.с.16-24).

Крім того, у відзиві відповідач зазначив наступне "за інформацією електронного запиту до ПФУ з`ясовано, що в останньому актуальному звіті по ЄСВ за формою Додаток 3 поданий страхувальником ТОВ "Стейт Прайм" (код ЄДРПОУ 41617975) в списку працівників підприємства містяться відпомості про таких осіб, як ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ".

Відтак, належними та допустимими доказами підтверджено факт перебування гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у трудових взаємовідносинах з ТОВ "Стейт Прайм".

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що у спірному випадку відповідачем документально не підтверджено та не доведено в ході розгляду справи дійсного допущення порушення ФОП ОСОБА_1 ч.1 ст.21 КЗпП України та ч.3 ст.24 КЗпП України у зв`язку з допущенням працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням та повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівників на роботу.

За викладених обставин, суд вважає повністю обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування припису Управління Держпраці у Вінницькій області про усунення виявлених порушень №ВП2980/477/ПД/АВ/П від 18.05.2021.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду щодо задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача судового збору, сплаченого позивачем за подання цього позову.

Керуючись статтями 238, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Закрити провадження в адміністративній справі №440/6773/21 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування припису, зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про встановлення відсутності компетенції (повноважень) в Управління Держпраці у Вінницькій області на проведення заходу державного нагляду (контролю), проведеного щодо ФОП ОСОБА_1 на підставі направлення на проведення заходу державного контролю №228/04-03 від 29.04.2021.

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Вінницькій області (вул.Магістратська, буд.37, м.Вінниця, Вінницька область, код ЄДРПОУ 39845483) про визнання протиправним та скасування припису задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Вінницькій області про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ВП2980/477/ПД/АВ/П від 18.05.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Вінницькій області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.В. Костенко