Рішення № 101254072, 12.11.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2021 року м. ПолтаваСправа № 552/945/21Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення коштів та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

01 березня 2021 року до Київського районного суду м. Полтава надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі також - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі також - відповідач), у якій просить:

стягнути із Головного управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 пенсіонера за вислугою років - суми інфляційних втрат, трьох відсотків річних та неустойки (пені) за несвоєчасне повернення боргу на загальну суму 234368,90 грн за весь період невиплати (затримки або прострочення суми повернення) основного боргу в сумі 425465,51 грн по соціальних виплатах з 15.04.2019 по 01.03.2021, відповідно остаточного рішення національного суду від 21.01.2019 справа №440/4415/18), з яких у зазначений період: інфляційне збільшення боргу – 34272,45 грн, неустойки (пеня) – 176212,45 грн та три відсотки річних – 23884,00 грн;

стягнути із Головного управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 20000 грн моральної (немайнової) шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач здійснивши перерахунок його пенсії на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 у справі №440/4415/18, прострочив виконання грошового зобов`язання, яке він мав перед позивачем і виконав його лише у березні 2021 року, виплативши заборгованість по пенсії за цей період в розмірі 425465,51 грн шляхом перерахування зазначених коштів на банківський рахунок. Зазначає, що внаслідок прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання щодо виплати позивачу пенсії в новому розмірі, останній повинен сплатити позивачу за відповідний період прострочення інфляційні втрати, 3% річних та неустойку (пеню) від простроченої суми. Відтак, на думку позивача та з підстав статей 549 та 625 Цивільного кодексу України, внаслідок прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання щодо виплати позивачу пенсії в новому розмірі, останній повинен сплатити позивачу за відповідний період прострочення інфляційне збільшення боргу – 34272,45 грн, неустойки (пеня) – 176212,45 грн та три відсотки річних – 23884,00 грн. Враховуючи на думку позивача протиправність дій відповідача щодо не виплати йому пенсії в повному обсязі також вважає наявними підстави для стягнення з останнього 20000 грн моральної (немайнової) шкоди.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтава від 08 червня 2021 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Роз`яснено позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 29 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Полтава від 08 червня 2021 року - залишено без змін.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтава від 13 серпня 2021 року заяву ОСОБА_1 про направлення справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди за встановленою юрисдикцією - задоволено. Передано справу № 552/945/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди до Полтавського окружного адміністративного суду.

Матеріали справи надійшли до Полтавського окружного адміністративного суду 06.09.2021, про що свідчить відбиток штемпеля вхідної кореспонденції.

Відповідно до Витягу з Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 вересня 2021 року справа передана судді Ясиновському І.Г.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

23 вересня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти позову заперечив, по суті спору зазначив, що за результатами системного аналізу законодавчих приписів, які регулюють спірні правовідносини, та фактичних обставин справи, вбачається відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, як суб`єктом владних повноважень, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними. Вказував, що до даних правовідносин положення ст. 625 ЦК України не підлягають застосуванню. Як наслідок, наголошував і на відсутності підстав для задоволення вимог зі стягнення моральної шкоди /а.с. 159-161, 166-170/.

Ухвалою суду від 12 листопада 2021 року вирішено закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення коштів та моральної шкоди в частині позовних вимог щодо стягнення із Головного управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 20000 грн моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.

З рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року у справі №440/4415/18 судом встановлено, що ОСОБА_2 є пенсіонером органів прокуратури, якому з 31 січня 2005 року призначена пенсія за вислугу років згідно із статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру".

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, що відповідачем не заперечується.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року № 505 та встановлено нові розміри посадових окладів працівникам органів прокуратури.

У зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії за вислугою років на підставі довідки Прокуратури Полтавської області від 03.03.2018 № 18-107/вих/8 про заробітну плату.

Рішенням Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 204 від 01 жовтня 2018 року позивачу відмовлено у проведенні перерахунку його пенсії.

Позивач не погодився з таким рішенням, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року у справі №440/4415/18, що набрало законної сили 16.04.2019, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040, код ЄДРПОУ 40383769) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 01 жовтня 2018 року № 204 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040, код ЄДРПОУ 40383769) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 90% від загальної суми складових місячного заробітку (окладу, класного чину, вислуги років, інших виплат, які передбачені чинним законодавством) з 01 жовтня 2017 року на підставі довідки Прокуратури Полтавської області від 03 березня 2018 року № 18-107/вих.18 без обмеження її максимального розміру. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040, код ЄДРПОУ 40383769) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 грн 80 коп. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок). В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено /а.с. 19-20/.

На виконання вказаного рішення суду відповідачем 05 червня 2019 року та 09 липня 2019 проведено перерахунок пенсії позивача, що підтверджено долученими до матеріалів справи копіями рішень № 916030188719 про перерахунок пенсії, а також протоколу індивідуального перерахунку /а.с. 55-57, 172-176/.

Сума заборгованості за період з 01.10.2017 по 15.04.2019 у розмірі 425465,51 грн зафіксована у виплатних документах та виплачена за окремою бюджетною програмою з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 у березні 2021 року, що підтверджено відповідачем та не заперечувалось позивачем.

Вважаючи свої права порушеним в частині прострочення відповідної виплати та бажаючи поновити такі права шляхом стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних та неустойки (пені), позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 лютого 2021 року у справі №520/17342/18 вказала, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України).

Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих правовідносин з їх специфічними суб`єктами та їх підпорядкованістю.

Тому, загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі №761/10730/18, від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц, від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19, від 05 травня 2020 року №761/218908/16-ц, від 07 липня 2020 року у справі №296/10217/15-ц, від 22 вересня 2020 року у справі №918/631/19.

Отже, спори, які виникають у судах у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов`язання до виконання таких повноважень), та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень не змінює правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов`язань суб`єктом владних повноважень, зокрема щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з пенсійного органу на його користь інфляційних втрат, 3% річних та неустойки (пені) за несвоєчасне нарахування та виплату пенсії.

Таким чином, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі №761/10730/18, від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц, від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19, від 05 травня 2020 року №761/218908/16-ц, від 07 липня 2020 року у справі №296/10217/15-ц, від 22 вересня 2020 року у справі №918/631/19, спірні правовідносини між сторонами у даній справі є правовідносинами щодо соціального захисту громадян України.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Одним із завдань Пенсійного фонду є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Тобто, Пенсійний фонд України, як суб`єкт владних повноважень, наділений владними управлінськими функціями, а правовідносини, які виникли між сторонами, є публічно-правовими та такими, що виникли з приводу соціальних гарантій.

З огляду на характер правовідносин, що виникли між сторонами, зміст прав та обов`язків у цих правовідносинах і їх суб`єктивний склад, суд погоджується з позивачем про те, що у цій справі між сторонами виник публічно-правовий спір, який підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

За змістом частини 3 статті 11 та частини 1 статті 13 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Законодавець у частині 1 статті 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частиною 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин 2 та 3 ст.11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Поряд з цим, стягнення інфляційних втрат регулюється статтею 625 ЦК України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За результатами системного аналізу законодавчих приписів, які регулюють спірні правовідносини, та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та пенсійним органом, як суб`єктом владних повноважень, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, ГУПФ України в Полтавській області не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, у розумінні статті 625 ЦК України, тому положення статей 549 та 625 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Вказана правова позиція щодо застосування положень статті 625 ЦК України узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі № 804/871/16, від 18 липня 2018 року у справі №2а-11853/10/1570, від 08 лютого 2018 у справі №826/22867/15.

Також, суд зазначає, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року у справі №440/4415/18, що набрало законної сили 16.04.2019 не визначено грошового зобов`язання до стягнення, позивачу не призначались до виплати будь-які конкретні суми, а вказане рішення суду має зобов`язальний характер, зокрема зобов`язано здійснити певні дії в частині перерахунку пенсії позивача, а тому у справі відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин ст. 549 та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, суд зауважує, що питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.

Частиною 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

При цьому, суд наголошує, що позивач не позбавлений можливості скористатися вказаним правом компенсації втрати частини доходів.

Позаяк в межах даної справи ним не заявлено відповідних вимог, а позовна заява не вмотивована відповідними підставами.

Як наслідок, відповідне право не підлягає захисту в межах даної справи, розгляд якої судом здійснюється в межах та на підставі заявлених позивачем вимог.

Закріплений у ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи позову та позовні вимоги не є обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 13967927) про стягнення коштів та моральної шкоди відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Г.Ясиновський