Рішення № 101253209, 19.11.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/15491/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А3913 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася з позовною заявою до Військової частини А3913 (місцезнаходження: пл.Авації, 29, м.Новий Калинів, Самбірський район, Львівська область, 81464; ЄДРПОУ 07699476), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А3913 щодо не нарахування та не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 31 рік вислуги;

- зобов`язати військову частину А3913 перерахувати та доплатити ОСОБА_1 недоплачену одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 11 років вислуги.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем протиправно при звільненні виплачено позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України від 20121991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що є складовою грошового забезпечення, лише за 19 календарних років служби, не враховуючи при цьому пільгової вислуги років, яка в сукупності з календарними роками становить 31 рік.

Ухвалою судді від 20.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

Від відповідача відзив на позовну заяву на адресу суду не надходив.

Розглянувши матеріали адміністративної справи та дослідивши докази, суд встановив наступне.

Наказом командира Військової частини А3913 (по стройовій частині) від 11.01.2020 №6 капітана ОСОБА_1 , з 11.01.2020 виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Як видно з наявного в матеріалах справи, грошового атестата серії ЗУ №064269, позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в разі звільнення з військової служби в сумі 63755,00 грн. При цьому зазначено, що календарна вислуга років позивача станом на 1 січня 2020 року становить 19 років, 3 місяці та 23 дні, а вислуга років у пільговому обчисленні становить 31 рік, 5 місяців, 18 днів.

Вважаючи неправомірною бездіяльність військової частини А3913 щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за кожен пільговий рік служби, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" установлено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.

На підставі системного аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що поняття "календарна вислуга років" застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги за вислугу років, а для визначення розміру грошової допомоги: "в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби".

При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є наявність у військовослужбовця вислуги 10 років і більше.

Таким чином, в частині другій статті 15 Законі України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові №822/3008/17 від 24 листопада 2020 року .

Як вже було встановлено судом, на час звільнення позивача зі служби загальна вислуга років останнього становила понад 10 років, а саме: календарна - 19 років, 3 місяці та 23 дні; пільгова - 31 рік, 5 місяців, 18 днів. Отже, умова про наявність 10 і більше років вислуги дотримана позивачем.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в разі звільнення з військової служби в сумі 63755,00 грн., за 19 повних календарних років служби, зазначена обставина підтверджується матеріалами справи, та не заперечується сторонами.

При цьому, як вже було сказано вище, поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги за вислугу років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби».

Відтак, суд дійшов висновку, що така допомога нараховується лише за кожний повний календарний рік служби (в даному випадку на 19 років), а пільгова вислуга років застосовується лише для визначення права позивача на призначення такої допомоги, у разі, якщо у нього немає 10 і більше календарної вислуги років.

Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові №822/3008/17 від 24 листопада 2020 року, на яку саме і посилається позивач.

Відтак, оскільки одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення була виплачена позивачу за 19 років календарної служби, суд дійшов висновку, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна