Рішення № 101252785, 22.11.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/4693/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 , через свого адвоката – Кожину Т.В., звернулась до суду з позовною заявою, з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог (а.с.111-113), в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , від 12 березня 2021 року оформлених рішенням №112850001696;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та у пільгових розмірах відповідно до положень пункту ''б'' частини першої статті 13 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'', періоди роботи з 18 березня 1987 року по 30 березня 1989 року включно на посадах ''баночник'' і ''видувальник'', період роботи з 01.01.1990 року по 13.03.2000 року включно на посаді ''гальванік'';

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 та Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, та відповідно до положень пункту ''б'' частини першої статті 13 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' з 09 березня 2021 року.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.09.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) відповідачу встановлено строк на подачу відзиву.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.11.2021 року витребувані докази.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на момент звернення за призначенням пенсії позивачка досягла віку 50 років та мала загальний страховий стаж понад 29 років, з яких більше ніж 10 років стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, зайнятість у яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а тому має право на призначення пільгової пенсії, проте ГУ ПФУ в Кіровоградській області відмовлено у призначенні пенсії рішенням №112850001696 від 12.03.2021 року, з огляду на те, що до пільгового стажу не було враховано періоди роботи з 18.03.1987 по 30.03.1989 року у зв`язку з тим, що в уточнюючий довідці №17 вказане посилання на Списки №1 та №2 які не були чинними на зазначений період, та з 02.01.1990 по 13.03.2000 року, оскільки в уточнюючій довідці не зазначено посилання на Списки, які були чинні на період праці позивача на вказаному підприємстві.

Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (надалі відповідач) не погоджуючись із позов подало відзив на позов. В обґрунтування якого зазначено, що позивач на час звернення із заявою про призначення пенсії за розрахунком Управління Пенсійного фонду має 55 років та пільгового страхового стажу роботи, оскільки до пільгового стажу не враховано періоди роботи з 18.03.1987 по 30.03.1989 року у зв`язку з тим, що в уточнюючий довідці №17 вказане посилання на Списки №1 та №2 які не були чинними на зазначений період, та з 02.01.1990 по 13.03.2000 року, оскільки в уточнюючій довідці не зазначено посилання на Списки, які були чинні на період праці позивача на вказаному підприємстві. Отже, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу було прийнято рішення (в формі протоколу) від 12.03.2021 року №112850001696 про відмову в призначенні пільгової пенсії. Крім того, відмова у призначенні пільгової пенсії пов`язана у зв`язку з недосягненням позивачем на дату звернення за призначенням пенсії встановленого Законом України ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'' пенсійного віку - 55 років.

Представником позивача подано відповідь на відзив у якій наголошено на тому, що позивач до заяви для призначення пенсії надала усі наявні у неї документи для призначення пенсії, а тому пенсійний орган має повноваження перевіряти та уточнювати обставини, які мають значення для призначення пенсії шляхом проведення відповідної комісії, чого зроблено не було.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін), дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд,

В С Т А Н О В И В:

09 березня 2001 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до ГУ ПФУ в Кіровоградській області (м.Світловодськ та Світловодський район) із заявою про призначення пенсії до якої долучено копію паспорта, трудової книжки НОМЕР_1 , довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, довідку про заробітну плату та інші документи на підтвердження стажу роботи та атестацію робочого місця (а.с.210).

12 березня 2021 року протокольним рішенням №112850001696 визначено про відсутність право на пенсію (а.с.212).

На дану заяву ГУ ФПУ в Кіровоградській області листом від 01.04.2021 року № 1100-0302-8/14763 надано відповідь ''Про відмову в призначенні пенсії'', якою відмовлено у призначенні пільгової пенсії через те, що до стажу роботи із шкідливими важкими умовами праці не зараховано період з 18.03.1987 по 30.03.1989 та з 02.01.1889 по 13.03.2000 роки (надалі спірне рішення, а.с.62).

На вирішення питання про призначення позивачці пільгової пенсії їй виповнилось 55 років.

За змістом листа-відповіді позивачка мала страховий стаж роботи 29 років 1 місяць 20 днів, необхідний пільговий стаж відповідно до статті 114 Закону України ''Про загальнообов`язкове пенсійне страхування'' у неї відсутній через не врахування вищевказаних періодів.

Отже відмова позивачу призначити пенсію на пільгових умовах обумовлена двома не зарахованим вищезазначений період до пільгового стажу.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У преамбулі Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно із статтею 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно з пунктом ''б'' статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення'' (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 13 Закону № 1788-XII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок відносно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, за змістом вищенаведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.

У постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 1840/3344/18 Верховний Суд зазначив, що ''пенсія за віком'' - це свого роду ''державний депозит'' (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера після досягнення певного віку.

Суд вважає, що зазначений правовий висновок необхідно розповсюдити також і на ''пенсії за віком на пільгових умовах''.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом ''б'' статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

9 липня 2003 року було ухвалено Закон України ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'' (далі - Закон № 1058-ІV).

3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій'' №2148-VIII, яким Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» доповнено розділом XIV-1, який передусім, у контексті предмету спору, містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту: 2) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Також зазначена норма передбачає зміст ідентичний пункту ''б'' статті 13 Закону № 1788-XII в редакції Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VIII щодо підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах.

Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі N 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти ''б'' – ''г'' статті 54 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' від 5 листопада 1991 року N 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення'' від 02 березня 2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення N 1-р/2020).

Саме це Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-р/2020 покладено в основу позовних вимог (далі - Рішення № 1-р/2020).

Суд вважає, що за наявності необхідного стажу роботи та досягненням 50 років позивач має право на пенсію на пільгових умовах. Натомість відповідач керується Законом № 1058-ІV (в редакції Закону №2148-VIII), за яким пенсійний вік становить 55 років.

Водночас Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій'', що містить ідентичні правові норми щодо збільшення пенсійного віку, на предмет конституційності не перевірявся.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що у рішенні від 23 січня 2020 року Конституційний Суд України зробив висновок щодо неконституційності підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах та визнав неконституційною, зокрема, статтю 13 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення'' від 02 березня 2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).

З огляду на вищенаведене, правова норма, яка регулює правовідносини аналогічно нормі, що визнана Конституційним Судом України неконституційною, або дублює таку правову норму (незалежно від періоду її прийняття та виду нормативного акту, в якому вона втілена), не підлягає застосуванню. У такому разі суд застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Згідно із частиною першою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У контексті предмету спору Конституційним Судом України визнані неконституційними положення щодо підвищення віку виходу на пенсію для пільгових категорій осіб та згідно з пунктом 2 резолютивної частині Рішення КСУ № 1-р/2020 зазначені положення втрачають чинність з дня ухвалення цього Рішення (тобто з 23 січня 2020 року).

У пункті третьому резолютивної частини рішення КСУ від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 викладена юридична позиція щодо порядку виконання цього Рішення, а саме:

застосуванню підлягають положення Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення'' від 02 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

У третьому пункті Рішення № 1-р/2020 визначено порядок його виконання щодо тих осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року (набрання чинності Законом № 213-VIII) на посадах, визначених у вказаних нормах.

Таким чином, Конституційний Суд в Рішенні № 1-р/2020 визначив спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв`язку з ухваленням Закону № 213-VIII.

Суд наголошує, що припис акта, визнаний неконституційним Конституційним Судом України із змістовних підстав більше не може бути застосованим під час розгляду справ судами з мотивів його суперечності Конституції України.

Водночас у контексті предмету спору юридична позиція, викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, застосовується також при оцінці змін до Закону № 1058-IV, які регламентують спірні правовідносини та рішення відповідача.

Проте положення пункту 2 розділу XV Закону № 1058-IV в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 перешкоджають таким особам у реалізації права на пенсію на пільгових умовах за Законом № 1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VII.

З аналізу вищенаведених норм, позиції Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини беззастережно вбачається, що збільшення пенсійного віку для отримання пенсії на пільгових умовах для осіб, які відпрацювали в особливих умовах, набули на момент підвищення пенсійного віку необхідний стаж, який передбачав право на пільгову пенсію, є звуженням цього права.

Згідно із частиною 4 статті 7 КАС України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

За такого правового регулювання та встановлених обставин суд доходить висновку, що пункт 2 частини другої статті 114, абзаци 2, 3 пункту 2 розділу XV Закону № 1058-IV за змістом і правовою природою є такими, що не відповідають Конституції України, тому Суд вирішує справу без застосування цих норм, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії з урахуванням юридичної позиції, викладеної в Рішенні Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.

Так, у рішенні Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі №360/3611/20 зазначено про те, що колегія суддів, яка розглядала дану справу уважає за необхідне звернутись до Верховного Суду для вирішення питання про внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності цих положень Закону № 1058-IV. В відтак, у суду, який розглядає дану адміністративну справу відсутня необхідність також звертатись до Верховного Суду для вирішення питання про внесення відповідного подання.

Отже, відповідно до вищевикладеного, суд зазначає, що до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, і відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону № 1788-ХІІ після 23.01.2020 (набрання чинності Рішення КСУ № 1-р/2020) належать особи, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до 01.04.2015, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії, та мають відповідний стаж.

Іще однією підставою для відмови призначити пільгову пенсію стало неврахування до стажу, який дає право на призначення пільгової пенсії, періоди роботи:

- з 18.03.1987 по 30.03.1989, оскільки в довідці від 01.10.2003 року №17 наявне посилання на списки, які не були чинними на період роботи позивачки. Окрім цього, не було надано довідку про перейменування Світловодського заводу ''Скло'' в ТОВ ''Світловодський завод ''Скло'';

- з 02.01.1990 по 13.03.2000, оскільки в довідці від 07.05.2001 №173 не зазначено посилання на Списки, які були чинні на період роботи.

Так, у довідці №13, виданій арбітражним керуючим, за вищевкзаний період роботи міститься посилання на Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвреджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від22.08.1956 №1173, що не були чинними на період робот ОСОБА_1 .

У трудовій книжці НОМЕР_2 від 15.09.1982 року наявні такі записи (а.с.121-122):

-№14 від 10.04.1989 Світловодський радіозавод, прийнята в цех №2 прибиральницею виробничих приміщень, наказ №152 від 10.04.1989 р.;

- №15 від 19.10.1989 переведена в цех №6 на гальванічну дільницю учеником гальваника, наказ від 19.10.1989 р.;

- №16 від 01.01.1990 р., присвоєно перший розряд гальваніка, завод перейменован…, наказ №1 від 02.01.1990 р.;

- №17 від 19.03.1991 р., присвоєно другий розряд гальваніка, наказ №219 від 19.03.91 р.;

- №18 від 09.04.1992 р., присвоєно третій розряд гальваніка, наказ №236 від 09.04.1992 р.

У довідці від 07.05.2001 р. зазначено, що позивач працювала повний робочий день з 02.01.1990 по 13.03.2000 р., 07 років 10 місяців 29 дн. (а.с.130).

Згідно довідки від 28.10.2020 р. №13 ОСОБА_1 працювала повний робочий день на Світловодському радіозаводі Світловодське виробниче підприємство ''Олімп'' (ВАТ ''Олімп'') і за період з 02.01.1990 по 13.03.2000 виконувала покриття металів гальваничним способом за професією гальванік, що передбачена Списком 2, стаж 7 років 10 місяців 29 днів (а.с.131).

Факт роботи позивача на вказаних посадах також підтверджується архівною довідкою Світловодської міської ради від 05.10.2019 року (а.с.132-133).

Згідно постанови Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 ''Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах'' визначено, що робота ''покриття металів гальванічним способом'' шифр 21305000 на посаді гальванік (крім зайнятих тільки на відвішуванні та зніманні деталей, а також у автоматичному режимі закритих ванн) відноситься до Списку №2.

Отже, як на думку суду, невірна чи помилкова вказівка у довідках щодо підтвердження стажу реквізитів Списків №1 та №2 не може нівелювати право позивача на зарахування вказаних період до періодів, які дають право на пільгову пенсію, оскільки помилки авторів довідок не свідчать про те, що посади на яких працювала позивач ''баночника'' та ''гальваніка'' у наведених періодах не відносились до посад, робіт, які дають право на призначення пільгової пенсії.

Надаючи правову оцінку подібним правовідносинм Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року №520/15025/16-а дійшла висновку про те, що особам, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 2. Суд констатує, що трудовий стаж за професією складальник скломаси була атестована.

Відповідно до редакції абзацу б) статті 13 Закону України ''Про пенсійне забезпечення'' працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:…жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже, відповідач не надав доказів здійснення належної перевірки заяви позивача до реальних обставин. Перекладувати на позивача обов`язок надання додаткових/уточнюючих довідок щодо правонаступництва підприємства, як на думку суду, є протиправним, оскільки пенсійний орган, як державний орган наділений правом перевіряти зміст довідок та збирати/отримувати додаткову інформацію щодо стажу роботи позивача.

Водночас, як свідчать вищевказані довідки за спірні періоди, які не були враховані до пільгового стажу, період, який не був зарахований відповдіачем, не дорівнює 10 років, необхідних для призначення пільгової пенсії, оскільки як вказує представник позивача у позові період роботи з 18.03.1987 по 02.01.1989 становить 1 рік 9 місяців 13 днів, а з 02.01.1989 по 30.03.1989 – 2 місяці 28 днів, всього пільговий стаж за цей період складає 2 роки 11 днів. При цьому, як свідчать довідки про пільговий стаж позивача у період з 02.01.1990 по 13.03.2000 р. складає 07 років 10 місяців 29 днів, що в сумі становить 9 років 11 місяців 10 днів.

При цьому суд акцентує увагу на тому, що в даному випадку саме на пенсійний орган покладено дискримінаційні повноваження стосовно обрахунку стажу. Більш того, у спірних листах взагалі не вказано на наявність чи відсутність у позивача, окрім зазначених періодів, пільгового стажу. При цьому, як свідчить зміст позову, спірними лише два періода.

Дані обставини перешкоджають суду вирішенню позовної вимоги щодо зобов`язання призначити пенсію на пільгових умовах, водночас, порушене право позивача може бути відновлене шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та вирішення питання щодо призначення пільгової пенсію, з урахуванням до пільгового стажу періодів 02.01.1989 року по 30.03.1989 року та з 02.01.1990 року по 13.03.2000 рік.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

В ідповідно до пункту 4.3 розділу ''IV. Приймання, оформлення і розгляд документів'' Постанова правління Пенсійного фонду України Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України25 листопада 2005 року N 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за N 1566/11846 (надалі Порядок №22-1) створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Проте, всупереч вищезазначеним нормам, відповідачем не було прийнято рішення за результатом розгляду заяви позивача, що як на думку суду свідчить про безділяьність пенсійного органу.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У позовній заяві позивач просить зобов`язати відповідача призначити пенсію на пільгових умовах за Списком №2 з 12 серпня 2020 року, водночас, з огляду на відсутність у розрахунку страхового стажу інформації про наявність у позивача пільгового стажу, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання повторно розглянути заяву позивача про призначення пільгової пенсії із зарахуванням до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії, період з урахуванням до пільгового стажу періодів 02.01.1989 року по 30.03.1989 року та з 02.01.1990 року по 13.03.2000 рік. Тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у сумі 908 грн., тому розмір суми судового збору слід стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно частині задоволених вимог в сумі 302 грн.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградської області (вул. Соборна,7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009; код ЄДРПОУ 20632802) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградської області у зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи ОСОБА_1 на роботах, які дають право на призначення пільгової пенсії, періодів з 02.01.1989 року по 30.03.1989 року та з 02.01.1990 року по 13.03.2000 рік.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 09.03.2021 року із зарахуванням до пільгового стажу, який дає право на призначення пільгової пенсії, періодів з 02.01.1989 року по 30.03.1989 року та з 02.01.1990 року по 13.03.2000 рік.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 302 гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук