Ухвала суду № 101252528, 22.11.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДУ Х В А Л А

про повернення позовної заяви

22 листопада 2021 року м. Київ № 320/14554/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Колеснікова І.С., ознайомившись із позовною заявою

заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області

до Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області із позовом до Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області про визнання протиправною бездіяльності Макарівської селищної ради (засновника) в частині невиконання вимог статей 122-123 Земельного кодексу України та розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №802-р «Про здійснення протягом 2012 і 2013 років заходів, пов`язаних з проведенням землевпорядних робіт, оформленням правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких розміщені дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади» щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: вул. В. Довгича, 2, с. Мотижин, Київська область; зобов`язання Макарівської селищної ради (засновника) вжити заходів до оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під будівлями та спорудами Мотижинського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Віночок» Макарівської селищної ради Київської області в межах населеного пункту с. Мотижин, вул. В. Довгича, 2.

Пунктом 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Як убачається з доданих до позовної заяви доказів, Мотижинський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Віночок» Макарівської селищної ради, ідентифікаційний код 26375571, місцезнаходження: 08060, Київська область, с. Мотижин, вул. Довгича Василя, 2, заснований на комунальній власності територіальної громади села Мотижин Київської області та є комунальною власністю Макарівської селищної територіальної громади в особі Макарівської селищної ради.

Рішенням Мотижинської сільської ради Макарівського району Київської області від 22.03.2016 №55-07-УІІ вирішено надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на право постійного користування Мотижинського дошкільного навчального закладу «Віночок», загальною площею 0,1283 га для громадського призначення.

Листом Мотижинського дошкільного навчального закладу «Віночок» Макарівської селищної ради від 24.09.2021 №11 повідомлено Києво-Святошинську окружну прокуратуру про звернення вказаного навчального закладу до органу місцевого самоврядування щодо оформлення права постійного користування земельною ділянкою під закладом дошкільної освіти, що знаходиться за адресою: вул. В. Довгича, 2, с. Мотижин, Київської обл.

Вважаючи протиправною бездіяльність Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під будівлями та спорудами Мотижинського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Віночок» Макарівської селищної ради Київської області в межах населеного пункту с. Мотижин, вул. В. Довгича, 2, заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області звернувся з даним позовом до суду про зобов`язання Макарівської селищної ради (засновника) вжити заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів на зазначену земельну ділянку.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно визначень пунктів 1, 2 та 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір – це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; суб`єкт владних повноважень – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України, сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Частинами третьою-п`ятою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

У контексті зазначених норм можна зробити висновок, що в адміністративному процесі прокурор набуває статусу позивача в разі, якщо певними діями, рішеннями чи бездіяльністю порушено інтерес держави у публічних правовідносинах, а орган, який уповноважений реалізовувати або захищати такий інтерес, відсутній або в силу закону не наділений повноваженнями самостійно звертатися до суду.

У такому випадку прокурор здійснює квазіпредставницьку функцію, виступаючи в інтересах певного органу державної влади, однак, в адміністративному судочинстві прокурор не може набувати статусу сторони у справі із самостійними інтересами, правами та обов`язками, крім випадків, коли це прямо передбачено нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.09.2020 у справі №815/6347/17.

За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, метою вирішення спору у сфері публічно-правових відносин є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Втім, у контексті даного адміністративного позову заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області до Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області прокурор не реалізовує публічно-владні управлінські функції стосовно відповідача та не здійснює представництво будь-якого державного органу, оскільки зі спору вбачається, що його предметом є питання зобов`язання Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області вжити заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під будівлями та спорудами Мотижинського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Віночок» Макарівської селищної ради Київської області, засновником якого і є Макарівська селищна рада. Відтак, органом, уповноваженим на реалізацію цього питання, власне і є відповідач.

Таким чином, вирішення адміністративним судом спору, який виник між прокурором та Макарівською селищною радою Бучанського району Київської області, не відповідатиме меті ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, оскільки зводитиметься до розгляду державою в особі уповноваженого нею органу (суду) спору між іншими її органами, тобто спору держави із самою собою.

Невідповідність меті вирішення публічно-правового спору та завданням адміністративного судочинства обумовлює потребу розв`язання такого спору в межах існуючих адміністративних процедур, а не в судовому порядку.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, справами у публічно-правових спорах, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, є, зокрема, спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Вирішення судом так спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у широкому розумінні спрямоване саме на захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, оскільки сприяє досягненню юридичної визначеності у відносинах між особами приватного права та органами державної влади.

Втім, спір між прокуратурою та Макарівською селищною радою Бучанського району Київської області щодо примусу до виконання радою своїх функцій не є компетенційним, можливість його вирішення адміністративним судом Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено.

При цьому у контексті спірних відносин поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому такий спір між державними органами не може бути вирішений у судах жодної юрисдикції.

Відповідно до пункту 7 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Оскільки судом встановлено відсутність передбачених частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» виключних випадків можливості прокурора представляти інтереси держави в суді, суд дійшов висновку про повернення позивачу позовної заяви заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області до Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Керуючись статтями 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області до Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, – повернути позивачу.

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

3. Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, провадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Колеснікова І.С.