Рішення № 101252214, 22.11.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2021 р. справа № 300/3096/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерство Внутрішніх Справ України про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерство Внутрішніх Справ України (надалі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням йому більшого відсотку втрати працездатності, оскільки відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію", Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, позивач не позбавлений права на виплату такої допомоги. З урахуванням викладеного, просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не призначення та не виплати позивачу одноразової грошової допомоги, який отримав захворювання пов`язане з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інваліду 1 групи, з відсотком втрати працездатності - 90% відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності 1 групи;

- зобов`язати Міністерство Внутрішніх Справ України прийняти рішення та призначити ОСОБА_1 вказану одноразову грошову допомогу.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.07.2021 року відкрито провадження у даній справі, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.87-88).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 09.08.2021 року (а.с. 93-96), згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Зокрема, представник відповідача вказав на те, що 01.04.2013 року позивачу за результатами первинного обстеження МСЕК було встановлено ІІ групу інвалідності. В подальшому, за результатами повторного обстеження МСЕК № 842962 від 18.03.2020 року позивачу встановлено І групу інвалідності з 19.02.2020 року. На думку представника відповідача, немає правових підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до постанови № 850 від 21.10.2015 року, оскільки після первинного огляду МСЕК (2013 рік) до повторного огляду МСЕК (2020 рік) пройшло більше 2 років. Зазначив, що висновки Львівської регіональної міжвідомчої комісії у яких зазначено про зв`язок захворювань ОСОБА_1 із виконанням службових обов`язків по ЛНА на Чорнобильській АЄС не можуть бути враховані, як такі, що не відповідають вимогам Порядку №850. Окрім того, представник відповідача вказав на те, що позовна вимога про зобов`язання МВС виплатити позивачу одноразову грошову допомогу є безпідставною та не підлягає задоволенню, оскільки виплату такої грошової допомоги має здійснювати ГУ МВС України в Львівській області, так як гр. ОСОБА_1 проходив службу та був звільнений наказом ГУ МВС України в Львівській області.

Позивачем 11.08.2021 року через канцелярію суду подано відповідь на відзив, за змістом якого, позивач не погодившись з обґрунтуваннями викладеними у відзиві на позовну заяву, навів окрему судову практику, зокрема, рішення Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 22.10.2020 у справі № 711/1837/18. При цьому, вказав на наявність по вказаному рішенню окремої думки суддів, зміст якої просив суд врахувати при винесенні рішення по справі. Окрім того, зазначив, що ніколи не проходив службу в ГУМВС України у Львівській області. (а.с.101-108).

Головуючий по справі суддя Панікар І.В. в період з 09.08.2021 року по 08.10.2021 року перебував у відпустці, у зв`язку з чим, строк розгляду справи продовжено.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши позовну заяву, відзив на позов та в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, встановив наступне.

ОСОБА_1 в період з 17.05.1983 року по 31.10.2002 року проходив службу в органах внутрішніх справ та відповідно до наказу №54 звільнений зі служби за віком з посади начальника тиру навчально-допоміжного персоналу Прикарпатської філії Національної академії внутрішніх справ України (а.с. 24).

Згідно експертного висновку №07 від 17.07.2008 позивачу встановлено причинний зв`язок "захворювання пов`язане із виконанням обов`язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" (а.с.29).

30.07.2008 року ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності по захворюванню, що пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ЛНА на ЧАЕС (а.с.30).

В подальшому, за результатами огляду МСЕК 24.04.2013 року позивачу встановлено II групу інвалідності і 70% втрати працездатності пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ЛНА на ЧАЕС (а.с.31).

Згідно експертного висновку № 08 від 22.05.2013 позивачу встановлено причинний зв`язок "захворювання пов`язане із виконанням обов`язку військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" (а.с.33).

18.03.2020 на підставі акта огляду МСЕК в результаті повторного огляду позивачу встановлено 90% втрати працездатності та встановлено I групу інвалідності по захворюванню, що пов`язане з виконанням обов`язків військової служби по ЛНА на ЧАЕС (а.с.34-35).

ОСОБА_1 07.08.2020 року звернувся до голови Ліквідаційної комісії УМВС в Івано-Франківській області із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманою інвалідністю від захворювання, пов`язаного із виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. (а.с.40-41).

Листом № 451/05/29-2020 від 25.08.2020 року Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області відмовила ОСОБА_1 , у виплаті такої одноразової грошової допомоги (а.с.50).

Не погодившись із даною відмовою, ОСОБА_1 , звернувся з позовом до суду.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.11.2020 року у справі № 300/2264/20, визнано протиправною відмову Ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області у направленні до Міністерства внутрішніх справ України документів, передбачених п.8 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" №850 від 21 жовтня 2015 року, та висновку щодо виплати грошової допомоги стосовно ОСОБА_1 . Зобов`язано Ліквідаційну комісію УМВС України в Івано-Франківській області направити до Міністерства внутрішніх справ України документи ОСОБА_1 з висновком щодо виплати грошової допомоги для вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" №850 від 21 жовтня 2015 року.

На виконання вищевказаного рішення від 27.11.2020 року Ліквідаційною комісією УМВС України в Івано-Франківській області листом направлено Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України матеріали для призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , в тому числі й висновок ЛК УМВС України в Івано-Франківській області.

За результатами опрацювання матеріалів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, Департаментом фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України прийнято рішення про відмову у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років, що за умовами пункту 4 Порядку №850, не дає ОСОБА_1 права на отримання грошової допомоги в більшому розмірі та 06.05.2021 року затверджено відповідний висновок (а.с.71-74).

Не погодившись з діями Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги, як інваліду 1-ї групи позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-XII (далі Закон № 565-XII, чинного на момент проходження служби в органах внутрішніх справ) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

У відповідності до вимог статті 23 Закону № 565-XII, постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).

Разом з тим, 02 липня 2015 прийнято Закон України "Про Національну поліцію" (надалі - Закон № 580-VIII), згідно з пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень якого, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Відповідно до пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 2 пункту 3 Порядку встановлено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі:

250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;

200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;

150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Перелік документів, які необхідно подати працівнику міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, визначений у пункті 7 вказаного Порядку.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

Згідно пункту 9 Порядку, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

За правилами пункту 10 Порядку № 850 грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС України рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС України.

Таким чином, на час виникнення спірних відносин за позивачем як колишнім працівником органів внутрішніх справ, у зв`язку із встановленням йому І групи інвалідності, право на отримання одноразової грошової допомоги зберігалось згідно із пунктом 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII.

При цьому, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції щодо процедури, умов, розмірів, а також строків, визначає Порядок № 850.

Разом з цим, відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Суд зазначає, що за своєю суттю одноразова грошова допомога є одноразовою виплатою, гарантованою державою у зв`язку із, зокрема, встановленням інвалідності працівникові міліції, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

При цьому, суд звертає увагу на те, що право на отримання грошової допомоги та право отримання допомоги в більшому розмірі (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) у зв`язку із виникненням обставин, з якими законодавець пов`язує збільшення її розміру, є різними правовими поняттями.

Отже, процедура перегляду розміру вже призначеної та виплаченої одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною обставин, наданням нових документів, передбачає виплату лише різниці між виплаченою та нарахованою сумою у зв`язку із встановленням згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи чи іншої причини інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності під час повторного огляду. Визначення у такій процедурі строків є важливим для правового регулювання таких відносин, оскільки за загальним правилом суб`єктивні права та юридичні обов`язки їхніх учасників виникають, розвиваються та припиняються у певний час. Строки дисциплінують учасників правових зв`язків, забезпечують чіткість і визначеність у правах та обов`язках суб`єктів.

До того ж, суд звертає увагу на те, що положеннями статті 23 Закону № 565-XII, які втратили чинність із набранням чинності Законом № 580-VII не було передбачено права працівника органів внутрішніх справ на виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми у зв`язку із підвищенням групи чи визначенням іншої причини інвалідності або збільшенням відсотку втрати працездатності під час повторного огляду МСЕК.

Такий механізм визначений лише Порядком № 850, пункт 4 якого визначає умови, коли здійснюється виплата допомоги та передбачає дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми.

Отже, на думку суду, оскільки положення Закону № 565-XII втратили чинність, а за колишніми працівниками міліції збереглося лише право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, зокрема у зв`язку із встановленням інвалідності за певних обставин, яке може бути реалізовано через механізм, визначений Порядком № 850, то до відносин, які виникли у цій справі слід застосувати строк, обмежений положеннями пункту 4 вказаного Порядку двома роками, який обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.

При цьому, вказані положення пункту 4 Порядку № 850 встановлюють обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.

Як вже було зазначено, за результатами огляду МСЕК 24.04.2013 року позивачу встановлено II групу інвалідності і 70% втрати працездатності (а.с.31).

В подальшому, 18.03.2020 на підставі акта огляду МСЕК в результаті повторного огляду позивачу встановлено 90% втрати працездатності та встановлено I групу інвалідності (а.с.34-35).

Враховуючи те, що 01.04.2013 року позивачу за результатами первинного обстеження МСЕК було встановлено ІІ групу інвалідності та проведено відповідні виплати, а повторне обстеження МСЕК, за результатами якого встановлено І групу інвалідності, відбулося 18.03.2020 року, тобто між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Вказаний факт і слугував основною підставою для відмови у прийнятті рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомогу на підставі висновку Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області надісланого до Департаменту фінансово-облікової політики МВС України.

Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 22.10.2020, ухваленій у справі № 711/1837/18 зазначив, що Верховний Суд вже розглядав справи з подібними правовідносинами, зокрема: № 808/1866/16 (касаційне провадження № К/9901/16183/18), №369/13187/17 (касаційне провадження №К/9901/54122/18), №296/10138/16-а (касаційне провадження № К/9901/34493/18), № 817/713/16 (касаційне проводження К/9901/6289/18), № 281/490/17 (касаційне провадження № К/9901/48241/18) та інші, у яких викладено правовий висновок щодо застосування положень статті 23 Закону № 565-XII та пункту 4 Порядку № 850.

40. У цих справах Верховний Суд дійшов висновку про те, що пункт 4 Порядку № 850 не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу дворічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.

41. З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного вперше у постанові від 13.02.2018 у справі № 808/1866/16 та інших, у яких містися такий чи подібний висновок щодо застосування положень статті 23 Закону № 565-XII та пункту 4 Порядку № 850, та дійшла такого висновку щодо застосування цих норм матеріального права у подібних правовідносинах:

(1) із втратою чинності з 07.11.2015 Законом № 565-XII право на отримання одноразової грошові допомоги за працівниками міліції збереглось відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VII і здійснюється в порядку та на умовах, визначених Порядком № 850;

(2) Закон № 565-XII, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VII, так само як і Закон № 580-VII не містять положень щодо можливості отримання відповідною категорією осіб одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми;

(3) положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням працівникові міліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та міститься виключно у пункті 4 Порядку № 850;

(4) передбачені пунктом 4 Порядку № 850 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності застосовуються починаючи з 31.10.2015 - з дня набрання чинності вказаним Порядком;

(5) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше до 31.10.2015 чи після.

Водночас, остання виявлена судом аналогічна позиція Верховного Суду з цього питання викладена в постанові від 10.12.2020 року, ухваленій у справі № 696/575/17, де колегія суддів застосувала висновки Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, що викладені у постанові від 22.10.2020, ухваленій у справі № 711/1837/18.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, застосовуючи висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 10.12.2020 року, ухваленій у справі № 696/575/17 до обставин даної справи, суд вважає правомірними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо не призначення та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомогисаме з підстав спливу дворічного терміну встановлення особі іншої групи інвалідності. Водночас, в частині відмови відповідача у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги з підстав звільнення останнього зі служби з органів МВС, саме з ГУ УМВС України у Львівській області, суд вважає такі висновки необгрунтованими та такими, що спростовані матеріалами адміністративної справи.

Суд не бере до уваги посилання позивача на окремі думки суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на постанову Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 22.10.2020 року у справі № 711/1837/18, оскільки окрема думка - це вираження позиції судді щодо проблеми, яка вже вирішена судом та не є правовою позицією суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

З огляду на висновок суду про відмову у задоволенні позову, підстав для розподілу судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, суд не вбачає.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - ОСОБА_1 до Міністерство Внутрішніх Справ України про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач:

Міністерство Внутрішніх Справ України (код ЄДРПОУ 00032684, вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ ,01601).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.