Рішення № 101251038, 22.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2021 р. Справа№200/12113/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голуб В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

Позивачка, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що 11 жовтня 2019 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області винесено вимогу № Ф-1234-25 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 2 933 грн. 91 коп. відносно неї. Водночас, вказана вимога була скасована рішенням Донецького окружного адміністративного суду. Проте, за весь час оскарження вказаної вимоги державним виконавцем було стягнуто за вимогою № Ф-1234-25 від 11.10.2019 з позивачки суму боргу у розмірі 1 992, 61 грн.

З метою повернення надмірно сплачених коштів по сплаті єдиного соціального внеску ОСОБА_1 направила на адресу відповідача заяву з проханням підготувати висновок про повернення їй надміру сплачених грошових зобов`язань по сплаті єдиного соціального внеску в розмірі 1 992, 61 грн. з Державного бюджету У країни та направити такий висновок для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України.

Проте, Головним управлінням ДПС у Донецькій області відмовило позивачці у формуванні висновку на повернення коштів, що, на думку позивачки, є протиправним.

З огляду на вищевикладене, ОСОБА_1 просить суд:

зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області списати суму нарахувань у розмірі 2 933, 91 грн, що призвели до виникнення боргу у ОСОБА_1 , вказаного у вимозі № Ф-1234-25 від 11 жовтня 2019 року;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Донецькій області щодо невжиття заходів для повернення ОСОБА_1 надмірно сплаченого єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування за період: 10.11.2020, 25.11.2020, 23.12.2020, 10.02.2021 року в розмірі 1 992, 61 грн;?

зобов`язати відповідача сформувати та подати до відповідного управління (відділення) Державної казначейської служби України висновок про повернення ОСОБА_1 єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування за період: 10.11.2020, 25.11.2020, 23.12.2020, 10.02.2021 року в розмірі 1 992, 61 грн. за відповідними банківськими реквізитами.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву. Так, в обґрунтування незгоди, представник контролюючого органу зазначає, що станом на 11.10.2019 за даними інтегрованої картки платника (позивачкою) обліковувався борг у сумі 2 933, 91 грн, у зв`язку з чим було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.10.2019 року № Ф-1234-25.

Представник Головного управління ДПС у Донецькій області зауважує, що дійсно рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2020 року по справі № 200/9302/20-а вимога про сплату боргу з єдиного внеску від 11.10.2019 року № Ф-1234-25 на суму 2 933, 91 грн. скасована. Але у вказаному рішенні відсутнє будь-яке посилання щодо зобов`язання Головного управління ДПС у Донецькій області списати суму нарахувань, що призвели до виникнення боргу, вказаного у вимозі, а отже відсутні підстави для списання вказаного боргу.

Крім того, відповідач звертає увагу, що жодна з обставин, визначена чинним законодавством для повернення надміру сплачених коштів, не розповсюджується на позивачку, оскільки за позивачкою не обліковується ані надміру, ані помилково сплачених коштів з єдиного внеску у розмірі 1 992, 61 грн. При цьому повернення сплаченого єдиного внеску без набуття такого статусу неможливе.

З огляду на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

22 вересня 2021 року суд задовольнив частково клопотання представника позивачки про звільнення від сплати судового збору. Відстрочив позивачці сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі. Прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії та відкрив провадження по справі № 200/12113/21. Розгляд адміністративної справи № 200/12113/21 визначив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 29.09.2021 суд залишив без задоволення клопотання представника відповідача про проведення розгляду справи у судовому засіданні з викликом сторін в порядку загального позовного провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У зв`язку з відмовою у задоволенні клопотання сторони щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивачка - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянкою України із зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчать копії паспорта серії НОМЕР_2 (а.с.8-9).

У період з 14.10.2013 по 24.07.2017 позивачка була зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця, про що свідчить витяг з інформаційної системи Державної податкової служби України (а.с.44-52).

У зв`язку з несплатою єдиного внеску за період з 2013 року по 2017 рік на загальну суму 2 933, 91 грн контролюючим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.10.2019 року № Ф-1234-25 У (а.с. 10).

На підставі вищевказаної вимоги державним виконавцем Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.01.2020 № 61085498 (а.с.11).

Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 11.10.2019 року № Ф-1234-25 У, позивачка звернулась із позовом до суду про визнання її протиправною та скасування.

Так, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2020 № 200/9302/20-а задоволено повністю адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.10.2019 року № Ф-1234-25 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 2 933 грн. 91 коп. Вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області від 11.10.2019 року № Ф-1234-25 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 2 933 грн. 91 коп. суд визнав протиправною та скасував (а.с.12-14).

Вказане рішення Донецького окружного адміністративного суду набрало законної сили 11.03.2021, відповідно до ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2021 (а.с.15).

22 квітня 2021 року позивачка звернулась до Головного управління ДПС у Донецькій області із заявою, у якій просила підготувати та направити до відповідного органу Державної казначейської служби України висновок про повернення надміру сплачених коштів, які стягнуто на підставі вимоги від 11.10.2019 року № Ф-1234-25 (а.с.17).

Проте, листом відповідача від 09.07.2021 № 20061/6/05-99-24-10-20 позивачці відмовлено у задоволенні її заяви (а.с.19-20).

Поряд з цим, листом від 13.09.2021 № 17.13-72886/12 Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) повідомило ОСОБА_1 про те, що у примусовому порядку з неї стягнуто 1 992, 61 грн з метою погашення податкового боргу за вимогою від 11.10.2019 року № Ф-1234-25 (а.с.21).

Вважаючи протиправною відмову податкового органу щодо списання заборгованості та повернення надміру сплачених коштів, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 N 2464-VI (далі -Закон N 2464-VI) платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Статтею 6 Закону N 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний: зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

За приписами абзаців 1, 3, 4 частини 4 статті 25 Закону N 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Процедуру повернення платникам, на яких згідно із Законом N 2464-VI покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску врегульовано Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 N 6, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2016 за N 193/28323 (далі Порядок N 6).

Пунктом 3 Порядку N 6 регламентовано, що помилково сплачені суми єдиного внеску - суми коштів, які на певну дату зараховані на невідповідний рахунок 3719 та/або сплачені з рахунку неналежного платника.

Відповідно до пункту 5 Порядку N 6 повернення коштів здійснюється у випадках: 1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719; 2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719; 3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету; 4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних, (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.

Пунктами 6, 7 та 8 Порядку N 6 передбачено, що повернення коштів здійснюються на підставі заяви платника про таке повернення. У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.

У разі надходження заяви про повернення коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації заяви проводить перевірку наданої платником інформації.

Заява залишається без задоволення у таких випадках:

невідповідність заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку;

недостовірність викладеної у заяві платника інформації;

подання заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску;

наявність у платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій.

У разі відмови в задоволенні заяви про повернення коштів з рахунку 3719 платнику єдиного внеску підрозділом органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, надається повідомлення за підписом посадової особи із зазначенням причин відмови.

У разі задоволення заяви про повернення коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, передає заяву з відміткою про підтвердження повернення коштів до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення обліку платежів та складання звітності.

Підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення обліку платежів та складання звітності, у строк не більше ніж три робочих дні з дня отримання заяви з відміткою про підтвердження повернення коштів на підставі даних інформаційної системи готує висновок за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку (далі висновок) та два примірники Реєстру висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - Реєстр висновків) за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку. Висновки реєструються в журналі обліку висновків про повернення надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку та протягом одного робочого дня від дати їх реєстрації разом з примірником Реєстру висновків передаються до підрозділу органу доходів і зборів, відповідального за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку.

На підставі висновку та у строк не пізніше ніж три робочих дні з дня його реєстрації підрозділ органу доходів і зборів, відповідальний за ведення фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку, нижчого рівня оформлює розрахунковий документ на повернення коштів з рахунку 3719, на який їх було сплачено, та направляє його відповідному управлінню (відділенню) Державної казначейської служби України у районі, районі у місті, місті обласного, республіканського значення (далі - управління (відділення) Казначейства).

Управління (відділення) Казначейства на підставі розрахункового документа органу доходів і зборів нижчого рівня перераховує кошти за рахунок поточних надходжень за день з відповідного рахунку 3719 на рахунок платника, зазначений у заяві, відкритий у банку або органі Казначейства.

Таким чином, з наведених вимог Порядку N 6 вбачається, що органи доходів і зборів не наділені повноваженнями на повернення помилкового сплаченого єдиного внеску. Проте, контролюючий орган, після надходження відповідної заяви платника, зобов`язаний у строк, встановлений Порядком, сформувати та подати до управління (відділення) Державної казначейської служби України висновок за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Разом з тим, передумовою вчинення податковим органом цих дій є визнання відповідних коштів помилково або надміру сплаченими.

Дослідивши матеріали справи в сукупності із нормами чинного податкового законодавства, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 13 статті 9 Закону N 2464-VI передбачено, що суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За визначеннями, наведеними у пункті 3 Порядку N 6, неналежний платник -

платник, з рахунку якого здійснено помилкове списання коштів та/або який не є платником єдиного внеску;

помилково сплачені суми єдиного внеску - суми коштів, які на певну дату зараховані на невідповідний рахунок 3719 та/або сплачені з рахунку неналежного платника.

Перелік платників ЄСВ визначено статтею 4 Закону N 2464-VI, відповідно до підпункту 1 пункту 1 якої платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Суд зауважує, що єдиний внесок позивачці нарахований на підставі самостійно поданих звітів за 2013-2014 роки саме за той час, коли ОСОБА_1 була зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця, а тому в розумінні вищевказаної норми закону позивачка була платником єдиного внеску.

При цьому, суд зауважує, що в контексті даних правовідносин кошти, які були у примусовому порядку стягнуті з позивачки, не були стягнуті на невідповідний рахунок 3719 та/або сплачені з рахунку неналежного платника.

З огляду на вищевикладене, відсутні підстави вважати, що кошти, які були стягнуті з ОСОБА_1 , у розмірі 1992,61 грн є помилково сплаченими та підлягають поверненню.

Посилання позивачки на скасування вимоги № Ф-1234-25 У про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 2 933, 91 грн від 11.10.2019, як на підставу для повернення надміру сплачених коштів, суд вважає помилковою, з огляду на наступне.

Так, вказана вимога була скасована у зв`язку з дією пункту 9-4 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 2464-VI.

Слід зауважити, що пунктом 9-4 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 2464-VI до 12.02.2020 було заборонено саме притягнення до відповідальності за невиконання обов`язків платника єдиного внеску, втім, вказана правова норма не містить заборони щодо виконання такого обов`язку платником добровільно. Внесені зміни надали можливість суб`єкту господарювання самостійно обирати правомірний вид поведінки з урахуванням власних умов здійснення господарської діяльності. Чіткий алгоритм дій для суб`єкта господарювання, який вважає за необхідне скористатися наданим законом механізмом звільнення від обов`язку зі сплати ЄСВ, встановлено у п. 9-4 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 2464-VI, і останній не передбачав можливості повернення вже сплачених сум.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що чинне законодавство, яке регулює питання сплати ЄСВ суб`єктами господарювання, які перебувають на обліку органів доходів і зборів, що розташовані на території проведення АТО, є суперечливим та допускає неоднозначне трактування в частині надання платнику права повернути як надміру чи помилково сплачені кошти, самостійно перераховані на відповідний рахунок на підставі вимоги податкового органу.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 30 липня 2019 року в справі N 200/14533/18-а.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, шо позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнати протиправною бездіяльність та зобов`язання відповідача сформувати та подати до відповідного управління (відділення) Державної казначейської служби України висновок про повернення ОСОБА_1 єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне страхування в розмірі 1 992, 61 грн. за відповідними банківськими реквізитами є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача списати суму нарахувань у розмірі 2 933, 91 грн, що призвели до виникнення боргу у ОСОБА_1 , вказаного у вимозі № Ф-1234-25 від 11 жовтня 2019 року, суд зазначає наступне.

Так, суд вважає помилковим посилання позивачки на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2020 у справі № 200/9302/20-а щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, оскільки оскаржувана вимога була прийнята до 13 лютого 2020 року, тобто під час дії пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI.

При цьому, такими рішеннями не було зобов`язано податковий орган провести коригування (списати) суму боргу в інтегрованій картці платника єдиного соціального внеску, тобто, зазначеним рішенням скасовано виконавчий документ, а не скасовано заборгованість з єдиного внеску.

Позивачка безпідставно ототожнює поняття «скасування вимоги» та «скасування недоїмки». Скасування в судовому порядку податкової вимоги (письмового документа) не є скасуванням боргу, який обліковується за платником податку. Оскільки вищевказаним рішенням Донецького окружного адміністративного суду заборгованість з єдиного внеску не скасовано, це рішення не тягне за собою обов`язку податкового органу внести зміни до інтегрованої картки платника податку, виключивши суму боргу.

Отже, вимоги ОСОБА_1 в цій частині також не підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.09.2021 позивачці відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Частиною 2 ст. 133 КАС України передбачено, що якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Ураховуючи те, що позивачці було відстрочено сплату судового збору при поданні позовної заяви, судовий збір у розмірі 908, 00 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 12, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 257-258, 293, 295, 297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу: 44070187; 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 908, 00 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Повний текст рішення складено 22.11.2021.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб