Рішення № 101251034, 10.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2021 р. Справа№200/8860/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., за участі секретаря судового засідання Гуменної В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 4165, військової частини А 2120, військової частини А 0641 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини А 4165, військової частини А 2120, військової частини А 0641 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначив, що, на його думку, під час проходження військової служби у військовій частині А 4165, військовій частині А 2120 та у військовій частині А 0641 йому не в повному обсязі виплачено індексацію грошового забезпечення.

Позивач вважає, що у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення військовослужбовців на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення», індексація грошового забезпечення позивача мала проводитися із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 08 жовтня 2015 року по 28 лютого 2018 року - січень 2008 року, а в період з 01 березня 2018 року по 28 травня 2019 року - березень 2018 року. На переконання позивача, не застосування таких правил призводить до виплати йому індексації не в повному обсязі.

Вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_1 просить суд:

· визнати протиправною бездіяльність військової частини А 4165 Збройних Сил України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 08.10.2015 по 11.05.2016, а також зобов`язати військову частину А 4165 Збройних Сил України, нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 08.10.2015 по 11.05.2016 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року;

· визнати протиправною бездіяльність військової частини А 2120 Збройних Сил України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди проходження військової служби з 12.05.2016 по 31.10.2016 та з 28.11.2017 по 15.01.2019, а також зобов`язати військову частину А 2120 Збройних Сил України нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця): в періоди з 12.05.2016 по 31.10.2016 та з 28.11.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 року, в період з 01.03.2018 по 15.01.2019 - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

· визнати протиправною бездіяльність військової частини А 0641 Збройних Сил України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 15.01.2019 по 28.05.2019 та зобов`язати військову частину А 0641 Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 15.01.2019 по 28.05.2019 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Представник військової частини А 2120 через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію обґрунтував тим, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України з 2015 по 2018 рік у Міністерства оборони України не було. При цьому, представник відповідача наголошував, що з листопада 2018 року, а саме з моменту перевищення порогу величини індексу споживчих цін та наявності фінансової можливості позивачу нарахована та виплачена індексація у повному обсязі.

Представник військової частини А 4165 через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію обґрунтував тим, що позивачем під час звільнення його зі служби жодного рапорту про наявність претензій до командування військової частини про виплату індексації грошового забезпечення подано не було. Крім того, ОСОБА_1 не оскаржував наказ командира військової частини про звільнення його зі служби, а тому на переконання відповідача, погодився із виплатою всіх належних йому сум. Представник військової частини А 4165 також наголосив, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України з 2016 по 2018 рік у Міністерства оборони України не було.

Представник військової частини А 0641 через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію обґрунтував тим, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України з 2015 по 2018 рік у Міністерства оборони України не було. При цьому, представник відповідача наголошував, що у період з 15.01.2019 по 28.05.2019 позивачу була нарахована та виплачена індексація у повному обсязі.

Ухвалою від 19 липня 2021 року Донецький окружний адміністративний суд прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини А 4165, військової частини А 2120, військової частини А 0641 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, та відкрив провадження по справі. Розгляд адміністративної справи визначив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

06.09.2021 суд виніс ухвалу, якою розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 4165, військової частини А 2120, військової частини А 0641 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії визначив проводити за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 10 год 00 хв 29.09.2021. Продовжив строк підготовчого провадження по адміністративній справі, - на тридцять днів з ініціативи суду.

Під час підготовчого засідання, що відбулось 29.09.2021, суд виніс ухвалу, якою витребував у відповідачів додаткові докази по справі та відклав підготовче засідання по адміністративній справі до 11-30 год. 13.10.2021.

Донецький окружний адміністративний суд 13.10.2021 виніс ухвалу, якою закрив підготовче провадження по справі. Призначив розгляд справи по суті на 13-00 год. 10.11.2021.

Позивач та представники відповідачів, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, до суду не з`явились.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 та копія довідки від 05.12.2019 (а. с. 11-13).

Судом встановлено, що у період 08.10.2015 по 11.05.2016 ОСОБА_1 був включений до списків особового складу частини польова пошта В2250 (військова частина 4165). Про вказане свідчить витяги з наказу від 08.10.2015 № 177 та від 11.05.2016 № 128 (а.с.78-79).

Відповідачем не було надано доказів нарахування та виплати індексації грошового забезпечення на користь позивача за вказаний період.

Крім того, у період з 12.05.2016 по 31.10.2016 та з 28.11.2017 по 15.01.2019 позивач проходив військову службу у військовій частині А 2120 (військова частина - польова пошта В 4745) (а.с.17).

Так, з довідок, які були надані відповідачем, у період з травня 2016 року по жовтень 2018 року включно позивачу не була сплачена індексація грошового забезпечення. При цьому, у листопаді 2018 позивачу нарахована індексація у розмірі 71, 08 грн, у грудні 2018 року у розмірі 71, 08 грн, а у січні 2019 року у розмірі 34, 39 грн (а.с.61-62).

З 15.01.2019 по 28.05.2019 позивач проходив службу у військовій частині А0641, доказом чого витяги з наказів від 15.01.2019 № 17 та від 28.05.2019 № 154 (а.с.21-22).

Судом встановлено, що згідно з довідкою-розрахунком від 20.10.2021 № 260/ФС за час проходження військової служби у період з січня 2019 по травень 2019 позивачу була нарахована індексація (а.с. 136).

На переконання позивача, станом на дату звернення з позовом до суду індексація грошового забезпечення йому у повному обсязі відповідачами не виплачена, що зумовило звернення до суду з цією позовною заявою.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

За приписами ч.ч.1-4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

З урахуванням відсутності окремого закону щодо індексації грошового забезпечення військовослужбовців, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до положень ст.1 цього Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно положень ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Положеннями ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України 17.07.2003 прийнято постанову «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» № 1078 (надалі - Порядок), згідно з п.4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У п.1-1 Порядку визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до п.5 Порядку у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Тобто саме він є базовим для обчислення індексу споживчих цін.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. При цьому, у разі підвищення посадових окладів у місяці, в якому право на індексацію ще не виникло, такий місяць є базовим.

З 01.12.2015 згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 526 від 13.06.2012 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 Порядок доповнено пунктом 10-2. Відповідно до нього для новоприйнятих працівників обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Це спростовує твердження про індивідуальний початок обрахування індексу споживчих цін для кожного військовослужбовця та визначення базовим місяцем для цього місяця прийняття останнього на службу. Базовим є місяць, у якому мало місце підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник, що прямо зазначено у нормативно-правовому акті уповноваженого на його розроблення органу – Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів постановлено вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності з 01.01.2008 року та діяла на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено в тому числі схему посадових окладів осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.

Тобто, базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовця в даному випадку за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року є січень 2008 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, яка набрала чинності з 01.01.2008 та якою було підвищено посадові оклади військовослужбовцям.

При цьому, підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з абз. 4-5 п.5 Порядку якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

01.03.2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою було затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Тому базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.03.2018 по 28.05.2019 є березень 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704, яка набрала чинності з 01.03.2018 року та якою було затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

Судом встановлено, що у період з 08.10.2015 по 11.05.2016, з 12.05.2016 по 31.10.2016, з 28.11.2017 по 01.11.2018 позивачу не була сплачена індексація грошового забезпечення.

При цьому, у листопаді 2018 позивачу нарахована індексація у розмірі 71,08 грн, у грудні 2018 року у розмірі 71,08 грн, а у січні 2019 року у розмірі 34,39 грн. Разом з тим, відповідачем не було надано доказів на підтвердження того факту, що розрахунок вказаної індексації було проведено із застосуванням базового місяця березень 2018 року. Тобто у суду відсутні докази того, що індексація позивачу нарахована у повному обсязі.

Суд приймає до уваги посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань на виплату спірної індексації.

Порядок фінансування здійснення індексації грошових доходів населення визначається статтею 9 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”. Згідно з нею індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Тобто Законом визначено, що виплати індексації здійснюються з коштів, передбачених для таких виплат. Саме на це вказує словосполучення “відповідних коштів”, яке застосовується у згаданій нормі.

Далі, згідно з частиною 6 статті 5 того самого Закону, проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

З наведеного слідує, що межі фінансових ресурсів державного бюджету визначають можливість проведення індексації грошових доходів населення, які виплачуються з нього. Цим дана виплата відрізняється від інших гарантій та зобов`язань, що можуть бути безумовно покладені на державні органи.

Виплата індексації вказаним законом прямо поставлена у залежність від наявності достатнього фінансового ресурсу у відповідному бюджеті.

Тому доречними є посилання на ч.1 ст. 23, ст. 48 Бюджетного кодексу України, статтю 15 Закону України “Про Збройні сили України” та п. 16 Положення про Військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 389 від 03.06.2013, якими визначається, що фінансування відповідача здійснюється за рахунок Державного бюджету України, платежі з якого здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Також судом приймаються до уваги положення ч.1 ст. 51 Бюджетного кодексу України, згідно з якими керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

З цього слідує, що виплата військовослужбовцям грошового забезпечення з урахуванням необхідної індексації повинна здійснюватися лише в межах бюджетних асигнувань, затверджених у відповідних кошторисах. Таке додатково підтверджує висновки суду про зв`язок між правом військовослужбовця на одержання індексації та наявністю у кошторисі відповідача необхідних для цього асигнувань.

Суд вважає за необхідне зауважити, що правове регулювання виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців відрізняється від індексації, що повинна виплачуватися громадянам, оплату праці яким здійснюють підприємства, установи та організації.

З аналізу змісту статті 5 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” вбачається, що останні підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Щодо них закон не встановлює особливостей джерел фінансування таких виплат.

На відміну від них, з прийняттям Закону України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2014 року № 76-VIII при виплаті доходів за рахунок бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік, проведення індексації обмежено фінансовими можливостями вказаних бюджетів.

Вказаний вище Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII набрав чинності з 1 січня 2015 року та у частині, що підлягає застосуванню у даній справі, не визнаний неконституційним.

У цьому контексті гарантії оплати праці військовослужбовців наблизилися до соціальних гарантій іншим верствам населення, виплати з бюджетів для яких складають основне джерело існування. Визначення окремих категорій одержувачів виплат з бюджетів, індексація доходів яких має здійснюватись незалежно від наявності фінансових можливостей держави, належить до компетенції Верховної ради України, яка для цього має внести зміни до статті 5 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”.

Наведене узгоджується з вказаними вище положеннями Бюджетного кодексу України та з урахуванням зміни у правовому регулюванні, яка відбулася з 01.01.2015 року, має прийматися до уваги при визначенні релеватності судової практики із спірного питання, а також прийнятності у ньому рішень Конституційного Суду України.

Суд приймає до уваги рішення у справі «Кечко проти України», у пунктах 23, 26 якого Європейський суд з прав людини зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Натомість, у справі, що розглядається, з 01.01.2015 року законодавством визначена умова здійснення спірних виплат - наявність у відповідних бюджетах необхідних фінансових ресурсів. Тільки у разі її досягнення у відповідача може виникати позитивний обов`язок здійснити виплату індексації.

Аргументи відповідача щодо відсутності бюджетних асигнувань як виправдання невиконання своїх зобов`язань не можна приймати до уваги тільки у випадку, якщо наявність таких асигнувань не визначена законом як умова виникнення спірного зобов`язання.

Держава на власний розсуд визначила, які доплати надавати працівникам із державного бюджету, законодавчо з 01.01.2015 року встановила умови для цього. У разі недотримання цих умов, очікування особи не можуть вважатися легітимними, оскільки вони не ґрунтуються на законі.

Наявність бюджетних асигнувань у даній справі розглядається як законодавчо встановлена умова виникнення фінансового зобов`язання у відповідача, а не виправдання його бездіяльності після виникнення такого зобов`язання.

Відсутність бюджетних асигнувань не може бути підставою для порушення прав громадян, якщо відповідні права у них виникли. Але у випадку залежності їх виникнення від наявності фінансового ресурсу, встановлення такої наявності є первинним.

Навіть якщо індексація у спірних періодах могла бути розрахована за правилами Порядку, обов`язок з її виплати з 01.01.2015 року законом поставлений в залежність від меж фінансування відповідних витрат у Державному бюджеті.

Відтак, предметом доказування у даній справі серед іншого є обставина наявності у Державному бюджеті коштів для виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 72 КАС України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 73 КАС України).

Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одним з принципів адміністративного судочинства. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч.1, 4 ст. 9 КАС України).

Водночас, за приписами ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Можливість витребування доказів судом з власної ініціативи не повинна підміняти (виключати) вказаний обов`язок відповідача, оскільки у такому разі не буде дотримана рівність сторін перед законом та судом. Тому у разі невиконання суб`єктом владних повноважень обов`язку щодо доведення обставин, на які він посилається в обґрунтування заперечень проти позову, суд може вирішувати спір на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідачі у встановлений судом строк не додали до відзиву доказів на підтвердження власних доводів про відсутність у Державному бюджеті України та кошторисі відповідачів асигнувань на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовцям у 2015 - 2020 роках. Тому суд вважає ці посилання недоведеними - такими, що не підтверджуються зібраними у справі доказами.

Відсутність аналогічних доказів разом з висновками про порядок визначення базового місяця при розрахунку індексації грошового забезпечення виступили підставою для задоволення позовних вимог судом у справі № 825/565/17, рішення у якій залишено без змін постановою Касаційного адміністративного суду від 05.02.2020 (провадження К/9901/15586/18).

Поряд з цим суд зауважує, що позивач просить суд, зокрема, визнати протиправною бездіяльність військової частини А4165 щодо не нарахування та не виплати йому індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 08.10.2015 по 11.05.2016 включно, а також зобов`язати військову частину А4165 нарахувати і виплатити на його користь індексацію грошового забезпечення вказаний період.

Однак, у період з 08.10.2015 по 01.12.2015 положення законодавства щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, виходячи із базового місяця - січень 2008 року ще не застосовувалось, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що під час перебування позивача на військовій службі військовою частиною А 4165 Збройних Сил України протиправно не нарахувалась та не виплачувалась ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.12.2015 по 11.05.2016, а отже позовні вимоги в частині визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання військової частини А 4165 Збройних Сил України, нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 11.05.2016 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, судом встановлено, що військовою частиною А 2120 Збройних Сил України також протиправно не нарахована та не виплачена в повному обсязі індексація грошового забезпечення за період з 12.05.2016 по 31.10.2016 та з 28.11.2017 по 15.01.2019, а отже вимоги про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання військової частини А 2120 Збройних Сил України нарахувати та виплатити позивачу індексацію за вказаний період із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця): в періоди з 12.05.2016 по 31.10.2016 та з 28.11.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 року, в період з 01.03.2018 по 15.01.2019 - березень 2018 року є обґрунтованими та такими, що також підлягають задоволенню.

При цьому суд зауважує, що у листопаді 2018 позивачу нарахована індексація у розмірі 71,08 грн, у грудні 2018 року у розмірі 71,08 грн, а у січні 2019 року у розмірі 34,39 грн. Однак, відповідачем не надано доказів на підтвердження того факту, що у спірних періодах був правильно визначений базовий місяць. З огляду на наведене, індексація за вказані періоди має бути проведена з урахуванням фактично виплачених сум.

Разом з тим, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання бездіяльності військової частини А 0641 Збройних Сил України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 15.01.2019 по 28.05.2019 та зобов`язання вказану військову частину нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 15.01.2019 по 28.05.2019 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, адже відповідачем було надано довідку-розрахунок від 20.10.2021 № 260/фс, яка свідчить, що індексація за спірний період була нарахована та виплачена під час служби позивача в лавах Збройних сил України.

Отже, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до військової частини А 4165, військової частини А 2120, військової частини А 0641 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», тому виходячи з положень ст. 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 139, 244-250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до військової частини А 4165 (код ЄДРПОУ 26615012, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Попова, буд. 30), військової частини А 2120 (код ЄДРПОУ 26614998, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Дмитра Мазура, буд. 18), військової частини А 0641 (код ЄДРПОУ 26614642, (Донецька обл., м. Костянтинівка, пр-кт Ломоносова 161 «А») про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А4165 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.12.2015 по 11.05.2016 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А 2120 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди проходження військової служби із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця): в періоди з 12.05.2016 по 31.10.2016 та з 28.11.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 року, в період з 01.03.2018 по 15.01.2019 - березень 2018 року.

Зобов`язати військову частину А 4165 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 11.05.2016 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року.

Зобов`язати військову частину А 2120 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди проходження військової служби із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця): в періоди з 12.05.2016 по 31.10.2016 та з 28.11.2017 по 28.02.2018 - січень 2008 року, в період з 01.03.2018 по 15.01.2019 - березень 2018 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

В решті заявлених вимог, - відмовити.

Повний текст рішення складено 22.11.2021.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб