Рішення № 101250709, 12.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2021 р. Справа№200/10116/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації

третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області

про визнання протиправними дій та стягнення не нарахованої та невиплаченої заробітної плати

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про визнання протиправними дій щодо не нарахування та невиплати складової частини заробітної плати за період з серпня 2020 року по теперішній час, стягнення не нарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з серпня 2020 року по теперішній час (з урахуванням уточнень від 15.10.2021 року).

Заявлені вимоги позивач обґрунтовувала тим, що проходила службу у департаменті освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації на посаді спеціаліста відділу професійної освіти, національного виховання та європейської інтеграції, звідки її було звільнено за вчинення дисциплінарного проступку та поновлено на підставі судовим рішенням.

Зазначає, що з моменту поновлення на посаді протягом року порушуються її права на отримання достойної заробітної плати державного службовця, зокрема, відповідачем в порівнянні з колегами відділу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позивачу не сплачуються заохочувальні складові зарплати - премія та надбавка за інтенсивність праці.

В червні 2021 року позивачем було подано адвокатський запит щодо отримання заробітної плати позивачем та всіма співробітниками відділу профтехосвіти.

Листом від 10.07.2021 року відповідач надав таку інформацію, з якої позивач дізналася, що заробітна плата ОСОБА_3 більше ніж у позивача за рахунок надбавки за інтенсивність праці.

На підставі даних щодо заробітної плати з серпня 2020 року по серпень 2021 року колег позивач нарахувала собі 94626,24 гривень надбавки за інтенсивність праці та премії працівника ОСОБА_3 з однаковими показниками роботи. Уточненням позовних вимог від 15.10.2021 року сума заробітної плати позивачем не вказується, а серпень 2021 року замінено на теперішній час.

Наголошує, що постійно підвищує свій рівень знань та проходить навчання з питань, пов`язаних з державною службою, тому оцінювання діяльності в 2020 році позивач отримала з позитивною оцінкою на рівні з колегами відділу, однак ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримують премію та надбавку за інтенсивність, а позивач не отримує.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Прийнято розгляд справи проводити в строки встановлені ст. 258 КАС України.

Відповідно до вимог статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

В період з 13.10.2021 року по 05.11.2021 року суддя Голубова Л.Б. перебувала на лікарняному, у зв`язку з чим, розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) здійснюється після виходу з лікарняного.

За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідачем надано письмовий відзив від 17.09.2021 року (том 1, а.с. 86-90). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що частиною третьою статті 50 Закону України «Про державну службу» передбачено, що за результатами роботи та щорічного оцінювання службової діяльності державним службовцям можуть встановлюватися премії. До премій державного службовця належать: премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.

Положенням про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 року № 15 визначено механізм застосування стимулюючих виплат державним службовцям з метою посилення мотивації працівників державних органів до високопрофесійної, результативної та високоякісної роботи.

Пунктом 2 Положення № 15 передбачено, що керівники державної служби в державному органі мають право встановлювати державним службовцям у межах економії фонду оплати праці додаткові стимулюючі виплати, до яких належать надбавки за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи.

Згідно з пунктом 5 Положення № 15 надбавка за інтенсивність праці встановлюється державним службовцям з урахуванням таких критеріїв:

1) якість і складність підготовлених документів;

2) терміновість виконання завдань, опрацювання та підготовки документів;

3) ініціативність у роботі.

Зазначає, що жодному з працівників департаменту, у тому числі працівникам відділу професійної освіти, не встановлювалася премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності у 2020 році.

Таким чином, твердження позивача про різний підхід у департаменті при встановленні премії працівникам відділу професійної освіти за результатами щорічного оцінювання є хибним.

За період з серпня 2020 року по серпень 2021 року працівникам відділу професійної освіти департаменту, окрім ОСОБА_1 встановлювалися місячна премія відповідно особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи департаменту та надбавка за інтенсивність праці виключно з підстав, визначених законодавством, зокрема за їх особисті внески в загальний результат роботи, якість і складність підготовлених документів, терміновість їх виконання, ініціативність у роботі.

ОСОБА_1 до опрацювання цих документів не залучалася, оскільки вказувала при отриманні завдань від керівництва на відсутність у власній посадовій інструкції обов`язків щодо виконання таких завдань, не проявляла ініціативності у роботі.

Отже, ОСОБА_1 на відміну від інших працівників відділу професійної освіти, не здатна оперативно виконувати завдання відділу професійної освіти департаменту, що впливає на якість виконавської дисципліни департаменту, тому висновок позивача про її однакове навантаження з ОСОБА_5 є помилковим.

З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третьою особою письмові пояснення, щодо заявленого позивачем позову суду не надано.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 (том 1, а.с. 71-73). Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до запису від 19.10.2015 року у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 наказом № 798-к від 12.10.2015 року призначена за результатами конкурсу на посаду головного спеціаліста відділу професійно-технічної освіти Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації (том 1, а.с. 75-77).

З 15.06.2016 року позивач обіймає посаду головного спеціаліста відділу професійної освіти управління фахової освіти, національного виховання та європейської інтеграції Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації.

Наказом відповідача № 234/165-18 к від 28.11.2018 року позивача було звільнено з посади спеціаліста відділу професійної освіти управління фахової освіти, національного виховання та європейської інтеграції Департаменту освіти і науки Донецької обласної адміністрації за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» за порушення присяги державного службовця, однак постановою Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 200/14916/18-а позивача було поновлено на посаді головного спеціаліста відділу професійної освіти управління фахової освіти, національного виховання та європейської інтеграції Департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації з 29 листопада 2018 року.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо невиплати позивачу премії та надбавки за інтенсивність праці за період з серпня 2020 року по теперішній час, суд виходить з наступного.

Відповідно до абзацу 8 пункту 14 розділу ХІ Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII керівники державної служби протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом у межах економії фонду оплати праці мають право встановлювати державним службовцям додаткові стимулюючі виплати відповідно до Положення про застосування стимулюючих виплат, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 частини 1 статті 7 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VIII) встановлено, що державний службовець має право на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Частиною 1 статті 50 Закону № 889-VIII визначено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Частиною 2 статті 50 Закону № 889-VIII, передбачено, що заробітна плата державного службовця складається з: - посадового окладу; - надбавки за вислугу років; - надбавки за ранг державного службовця; - премії (у разі встановлення).

Згідно з абз. 8 п. 14 розділу XI Закону № 889-VIII керівники державної служби протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом у межах економії фонду оплати праці мають право встановлювати державним службовцям додаткові стимулюючі виплати відповідно до Положення про застосування стимулюючих виплат, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

З огляду на положення зазначених вище правових норм, суд приходить до висновку, що премія та надбавка за інтенсивність праці не входить до обов`язкових складових заробітної плати державного службовця.

Крім того, Положенням про застосування стимулюючих виплат державним службовцям, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 (далі - Положення №15) визначено механізм застосування стимулюючих виплат державним службовцям з метою посилення мотивації працівників державних органів до високопрофесійної, результативної та високоякісної роботи.

Відповідно до п. 2 Положення № 15 передбачено, що керівники державної служби в державному органі мають право встановлювати державним службовцям у межах економії фонду оплати праці додаткові стимулюючі виплати.

В п. 3 Положення № 15 зазначено, що до додаткових стимулюючих виплат державним службовцям належать надбавки:

1) за інтенсивність праці;

2) за виконання особливо важливої роботи.

Згідно з п. 5 Положення № 15, надбавка за інтенсивність праці встановлюється державним службовцям з урахуванням таких критеріїв: 1) якість і складність підготовлених документів; 2) терміновість виконання завдань, опрацювання та підготовки документів; 3) ініціативність у роботі.

Згідно з п. 9 Положення № 15 у разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи надбавки скасовуються або їх розмір зменшується.

Пунктом 3 Порядку погодження надання грошової допомоги та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, встановлення стимулюючих виплат і преміювання керівників територіальних органів Міністерства юстиції та їх заступників затверджених наказом Міністерства юстиції України 16 лютого 2017 року № 437/5 (далі по тексту - Порядок №437/5) встановлено, що цей Порядок застосовується до працівників керівного складу, які призначаються на посади та звільняються з посад Державним секретарем Міністерства юстиції.

Згідно пункту 6 Порядку №437/5 надбавки за інтенсивність праці та за виконання особливо важливої роботи працівникам керівного складу встановлюються керівником територіального органу за погодженням з Державним секретарем Міністерства юстиції відповідно до обґрунтованого подання територіального органу, з врахуванням критеріїв, визначених нормативним актом, та розрахунку економії фонду оплати праці.

Виходячи зі змісту Положення № 15 надбавка за інтенсивність праці є додатковою стимулюючою виплатою державним службовцям, при цьому про обов`язковість її виплати ні в цьому Положенні № 15, ні в інших законодавчих чи підзаконних актах не йдеться.

Відтак, згідно з пунктом 2 Положення № 15 встановлення такої надбавки державному службовцю є правом керівника, тому невиплата надбавки за інтенсивність не є зміною істотних умов праці позивача як державного службовця.

Згідно з частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

За змістом наведених норм встановлення державним службовцям стимулюючих виплат за інтенсивність праці є не обов`язком керівників державної служби, а правом, яке повинно реалізовуватись у межах бюджетних асигнувань, зокрема, економії фонду оплати праці.

При цьому, слід зазначити, що вищенаведеними правовими приписами Закону України «Про державну службу», Положення № 15 не гарантується право на певний розмір стимулюючих виплат.

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та невиплати складової частини заробітної плати за період з серпня 2020 року по теперішній час є необґрунтованою нормами чинного законодавства та такою, що не підлягає задоволенню.

Позовна вимога про стягнення з відповідача не нарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з серпня 2020 року по теперішній час є похідною від вимоги про визнання протиправними дій щодо не нарахування та невиплати складової частини заробітної плати за період з серпня 2020 року по теперішній час, а тому також не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частина 1 ст. 77 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а ч. 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розрахунок даних щодо заробітної плати з серпня 2020 року по серпень 2021 року колег, відповідно до якого позивач нарахувала собі 94626,24 гривень надбавки за інтенсивність праці та премії у порівнянні з працівником її відділу ОСОБА_5 нічим не доведений, оскільки не ґрунтується на нормах діючого законодавства.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача є безпідставними, оскільки відповідач довів правомірність своїх дій.

При ухвалені рішення суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Питання судових витрат не вирішується у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

На підставі положень Закону України «Про державну службу», ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позовних вимогах ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_2 ; адреса зазначена в позовній заяві: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до департаменту освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 84301, Доненька область, м. Краматорськ, вул. Василя Стуса, буд. 47, код ЄДРПОУ 33913374), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 87500, Доненька область, м. Маріуполь, пр-т. Миру, буд. 68, код ЄДРПОУ 37967785) про визнання протиправними дій, стягнення не нарахованої заробітної плати - відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 12 листопада 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.Б. Голубова